Настя Музиченко. Загублені в таборі

У четвертому щоденнику Улісса Мура стільки несподіванок, що ви, напевне, дуже здивуєтеся…

Джейсон, Джулія та Рік вирушають у чергову подорож у часі. Нове місце призначення — Венеція XVIII ст., Острів Масок. Саме там Джулія та Рік повинні знайти Пітера Дедалуса, адже лише він знає, де шукати Первинний Ключ, що відчиняє всі Двері Часу. Зволікати не можна, бо підступна Облівія Ньютон знову випереджає їх на крок. До того ж Джейсон змушений повернутися на віллу Арго, бо має розібратися з випадковими «прибульцями з минулого». І допоможе йому загадковий Леонард Мінаксо. Але хто він насправді? І хто ховається під маскою таємничого Чорного Гондольєра?

Джейсон вірив розповідям садівника про Улісса Мура, про його друзів, про Двері Часу та Лицарів Кілмор – Кова, але було відчуття, що щось таки вислизнуло з його поля зору: виникало враження, ніби за їхніми діями невпинно спостерігають, а ще — ніби вони йдуть по сліду, який залишив для них особисто колишній власник вілли Арго.
— А якщо він не помер, а його тримають десь ув’язненим?
— Ніякий він не ув’язнений! Джейсоне, годі тобі! Сьогодні вам треба знайти Пітера Дедалуса. І зробити це буде нелегко.
— Авжеж, — кивнув Джейсон, думаючи про своє. Потім знову завів розмову про те, що його непокоїло:
— То нам залишається єдина гіпотеза: привид.
— Що?
— Можливо, у будинку є привид, який хоче нам допомогти. Привід Улісса Мура або… так, звичайно! Привид Пенелопи…
— Мабуть, Джейсоне, тобі треба все записувати! — не втримавшись, скептично порадив йому Нестор. — Інакше всі ці геніальні ідеї швидко вивітряться з твоєї голови!
Аж ось на порозі кухні з’явилася Джулія й промовила:
— Зник!