Герої, загадкові лиходії та нечисть — фентезі на Книжковому Арсеналі-2026

Цьогоріч українські видавництва надбали фентезі до кольору й до вибору: епічне, темне, пригодницьке, ретелінги міфів, класичне романтичне й метажанрове — іронічно-романтичне. Коротка проза, дебюти нових і фінали палко коханих фентезійних циклів, як від українських авторів, так і переклади світових бестселерів. За найскромнішими підрахунками на Книжковому Арсеналі можна буде знайти 64 новинки жанру. 

Ми встигли ознайомитися принаймні з третиною видань і обрали шість найбільш знакових у цьому розмаї.

Ця стаття є частиною спецпроєкту «Вітрина новинок 2026», створеного за підтримки Фундації ЗМІN у партнерстві з Міжнародним фестивалем «Книжковий Арсенал».  

Файні брюнети та інша нечисть: оповідання

Юлія Нагорнюк. Файні брюнети та інша нечисть: оповідання. — Київ: ВГ «Ще одну сторінку», 2026. — 288 с.

«Файні брюнети та інша нечисть»  —  позациклова завершена збірка оповідань, а загалом — третя книга  у доробку авторки.

Юлія Нагорнюк з великою любов’ю жонглює типовими тропами роментезі. Настоюючи концентрат із класичних фентезійних персонажів, в аномальних для них обставинах, вона не забуває покепкувати над клішованими сюжетними ходами. Лорди фейрі тут перепочивають від ваги правління, чухаючи котів на дачі, чи долають вікові прокляття, залицяючись до земних механіків. Безхитрісні демони страждають від сімейних проблем і нещадної тернопільської гостинності. Могутні відьми вчаться будувати кордони у взаєминах з родичами, великі богині й щонайхтонічніші з істот чимчикують між світами й вимірами.

Авторка дотепно вписала «зіркову» світову нечисть в український контекст. Вампірські клани століттями населяють Тернопільщину саме тому набудували там скільки замків — це насправді дуже логічне тлумачення архітектурних особливостей Галичини.

Збірка короткої прози Юлії Нагорнюк — ідеальна точка входження для тих, хто вважає, що не любить фентезі й ніколи його не читатиме, адже в певному сенсі — це метажанрові любовні історії. Що ймовірніше: зустріти галантного вампіра у рідної бабці в гаражі, чи когось нормального на тіндері? Звичайно ж перше. Героїні «Файних брюнетів…», як звичайні людські жінки, так і надприродні істоти жіночої статі, не бояться власної чуттєвості, не соромляться обирати передусім себе, а потім все інше, навіть, якщо спершу довго вагаються. Акцент на самодостатності, а не пристосуванні до партнера чи розчиненні у стосунках вигідно вирізняє цю книгу з поміж інших роментезійних видань.

Як казали у сиву давнину, ця книга для широкого кола читачів. Новачки в жанрі отримають експрес-курс з фентезі в приємних декораціях типово українського антуражу із близьким серцю гумором. Просунуті жанрові читачки оцінять концентровану суміш тропів, типів персонажів і сюжетних ходів, що написана з  теплотою і викликає ностальгійний сміх і згадку про дім. 

Попри наявність всього розмаїття хтонічної та інших видів нечисті — це світлі й легкі  історії про пошуки діалогу й прийняття інакшості. Починаючи читати ці шість оповідань, звертайте увагу на імена персонажів — сюжетні лінії окремих оповідей сплетуться одну в цілісну історію.

Купити книжку «Файні брюнети та інша нечисть» вже зараз

Батьковбивця

Олена Кузьміна. Змієві діти. Кн. 1. Батьковбивця. — Харків: Віват. — 400 с.

«Батьковбивця» — перша книга заявленої трилогії пригодницького фентезі «Змієві діти». Нехай авантюрність піджанру не зіб’є вас з пантелику. Олена Кузьміна відточувала перо у своїх попередніх антиутопіях й урбанфентезі, тож нова історія ввібрала звідти фірмові непростоту суспільного устрою й міські нетрі.

Не всі члени королівської родини однаково шановані. Це дуже добре зрозуміли молодші діти — принц Емріс і принцеса Маріт Фрейрські. Їх обох вважають ні на що не здатними й збираються запхнути у дипломатично вигідні шлюби з ще не так давно ворожими сусідами, не цікавлячись особливо їхньою думкою щодо цього питання. Над принцом ще й тяжіє підозра чи то у вбивстві короля, чи то у недбалості, яка призвела до трагедії. Маріт, любителька любовних романів і палацова капризуля, мусить швидко навчитися приймати рішення, коли на неї вчиняють замах. Емріс, з у всіх сенсах строкатим товариством супутників,  поспішає на порятунок сестри, але постійно трошечки не встигає.

Читайте також: Кохання на межі, родинні таємниці й дрібка політики: переклади до Книжкового Арсеналу-2026 

Його знання про світ і суспільство дещо кабінетні, і не завжди витримують перевірку реальністю. Принцова мандрівка у пошуках Маріт, попри постійні зовнішні катаклізми й безвихідні ситуації дуже швидко переростає ще й у внутрішню подорож самопізнання, несподіваних відкриттів, психологічного дорослішання й пов’язаних з цим розчарувань. Чи бажають добра ті, хто називає себе друзями? Чи не є оманою ретельно виплеканий світогляд? Тихе плесо душі головного героя схоже таїть у собі багато сюрпризів, і от-от рвоне. Як і ландшафти Фрейри,  химерні скелясті береги, якої за легендами є скам’янілими гадами, старими богами, вселяють тривогу вдаваним спокоєм, здається, от-от зрушаться.

Олена Кузьміна через розповідь про сирі чари й технічно підкорену магію мінералів (рьокке) міркує про умовність понять варварства й цивілізації, прогресу й стагнації,  природи й виховання, підважує гендерні ролі й типи сексуальності.

Це книга, у  якій поняття, речі й частини тіла сміливо називають своїми іменами без святенницького стидання й надмірних загравань. Репрезентація бісексуальності в літературі — чутлива тема. Письменники не завжди коректно прописують стосунки таких персонажів, або, навіть гірше, включають квір-лінію аби була. Це не той випадок. Олена Кузьміна дуже уважно поставилась до дослідницької частини й виписування глибини своїх героїв. Їхні почуття та думки зображені тонко, без штучності, чи картонності, їхні досвід розуміння і прийняття себе є важливими для розвитку сюжету. Щирість цієї прози потребує і читача з серцем і розумом відкритими до чуття і чудування.

Завершення першого тому задає високу точку кипіння сюжетних пристрастей і роздає удари під дих — тяжко уявити, але дуже хочеться дізнатися, як авторка виплутуватиме персонажів із тих любовних геометричних фігур і географічних широт, у які їх завела.

Купити книжку «Батьковбивця» вже зараз

Сонцекрес

Яся Білак. Сонцекрес: роман. — Київ: Видавництво, 2026. — 352 с.

Літературний дебют Ясі Білак — перша книга гаданої трилогії, заявлена як ретелінг слов’янської міфології. У першому томі це ще поки не впізнавано, але на презентації авторка називала конкретний міф — про Бабу Ягу. Книгу вирізняє оригінальність сюжету й оформлення видання — Яся Білак сама розробила дизайн обкладинки й ілюстрації. 

Письменниця грається з формою, нагромаджуючи бешкети один на одного: ось обрамлена оповідь, дівчинці розповідають міф про першопредка, ось імітація наукового дослідження й історичних документів про князівство Крайслав, поневолене Ізборською імперією, ось спогади оповідачки про її родину, нащадків Змія-Дракона, плем’я людей-вужів, зі зміїними зіницями й сірою холодною шкірою, ось травесті-реверанс міфу про короля Артура, у якому сокиру-змієруб із черепа гігантського плазуна намагається витягти хлопчик у зоряній сукні. 

З усіх цих рваних фрагментів вимальовується сумна картина колись могутнього, а тепер занепалого княжого роду, чиї права й володіння суттєво урізав король, намісник імперії. Риси зміїних предків блякнуть і розмиваються з кожним поколінням, але залишаються виразно інакшими, для сусідніх народів, що сприймають плем’я вужів як потвор і чужаків. Кожна наступна сторінка затоплює читача новими й новими іменами братів і невісток оповідачки, тільки вона так і залишиться до фіналу безіменною. Для родини-бо цінність лише у її лоні — здатності народити дитину, провіщеного Дракона, що поверне славу роду. Чим довше Зміївна не сповняє свого призначення, тим більше зростає невдоволення батька. Зрештою вона мусить знайти собі пару на святі Сонцекресу — літнього рівнодення. Авторка змальовує героїню, яка прагне вирватися за межі наявних традицій і водночас є їх продуктом.

У книзі постає гіпертрофовано патріархальне суспільство, місце жінки в якому мовчати біля печі, або поряд з дітьми, народжувати бажано теж, не писнувши. Зміївна бачить все це і не бажає ставати частиною циклу.

Та водночас не відмовляється наготовляти і прати на добрий десяток братів і кузенів, що їдуть з нею на Сонцекрес. Мандрівка до місця святкування — класична «road story»  (дорожня історія) — значна частина книги. Вона сповнена чуттєвими ритуалами стилізованого слов’янського язичництва і шлюбними ігрищами перевертнів. 

У цій подорожі згущується вариво таємниць: був певний скандал, що поклав кінець заручинам княжни із королівським сином, а йому коштував зламаного носа. Політичні інтриги закипають — плетуть змови чи то в ім’я принца, чи то щоб підставити принца. 

Ця історія, як пазл, повільно складається перед очима читача, щоб ошелети жорстокістю останнього розділу. Не ігноруйте тригер-ворнінги на початку.

Авторка розвісила багато рушниць, частина з них вже вистрелила, інші, сподіваємося, спрацюють в наступних частинах трилогії.

Купити книжку «Сонцекрес» вже зараз

Академія Чорного Птаха

Стелла Так. Академія Чорного Птаха. Книга 1: Убий темряву / пер. з нім. Наталія Шеремет. Київ: Видавництво Букшеф, 2026. — 592 с.

«Академія Чорного Птаха» — трилогія австрійської письменниці Стелли Так є гібридом елементів міського й романтичного фентезі, та темної академії (dark academia), поєднаної з нотками Слизерину. Перша книга циклу «Убий темряву» мерехтить перемиканням між точками зору кількох оповідачів: Ліф, Фалько й Лоре.

У Ліф Янг, офіціантки з нью-йоркської забігайлівки видався дуже важкий день, і триває він уже не перший тиждень — зарплата маленька, напарниця ледачкує, колишній хлопець, як виявляється роками зраджував, погода — страх божий, але сусідки тягнуть її розважитися у таємний клуб, куди впускають лише обрану публіку. Вхід у заклад через непримітні двері у метро — коли персонажі йдуть під землю, так і чекай якогось пекла. Уперше в житті Ліф пускається берега й дозволяє собі бути нерозважливою, віддатися почуттям. Проте високий таємничий незнайомець, не той ким здається, і після ночі в його товаристві життя Ліф зміниться безповоротно, можна сказати перейде в інший регістр. Здавалося б, карати вродливу молоду персонажку за прояви сексуального бажання — поганий  тон, з тієї пори, як Баффі Самерз відсвяткувала  сімнадцятиріччя, але тут такий анахронізм трапляється, зважаймо на це.

Читайте також: Детективи та трилери на Книжковому Арсеналі: українські та світові голоси жанрової прози

Фалько Чепеш — династійний екзорцист, родом з Єгипту. Належить до Ордену Парацельса — тіньового уряду, себто світової організації, яка професійно вичисляє демонів, вампірів (повсталих) та інших малоприємних істот і героїчне їх боре. На екзорцистів навчають в Академії Чорного Птаха. Бути екзорцистом — не так робота, як служіння, студентів Чорного Птаха навіть кличуть послушниками. Фалько — серед іншого, як то наявності залізного преса, точених вилиць і довгого чорного волосся — наставник в Академії. 

Лоре — це жорстокий демон із химерним, але дотепним  почуттям гумору, трикстер, що вправно міняє оболонки. Не прикидаймося — це наш улюблений типаж.

Усі три оповідачі взаємодіятимуть між собою та з іншими екстравагантами у стінах Академії, де є видимі й приховані ієрархії, боротьба за владу, уроки з ботаніки й рун, які переживають не всі послушники.

У книзі широка й небанальна міфологія, яскраві як головні, так і другорядні персонажі. Для авторки — книга повернення до фентезі після тривалого періоду любовних романів. Це добряче відчувається, бо ближче до фіналу — пряність і мелодрама. 

Читати цю книжку — ніби запоєм дивитися динамічний серіал про паранормальні явища — напруга і ставки постійно зростають. Якщо «Надприродне» і «Люцифер» вже прописалися у вашому серденьку то й цей цикл має всі шанси стати постійним резидентом. 

Дисклеймер: якщо ви належите до спойлерофобів — не читайте анотацію й бльорби на обкладинці раніше самої книги — прямуйте зразу до основного тексту.

Купити книжку «Академія Чорного Птаха: Убий темряву» вже зараз

Звеличення королів

К. С. Пакат. Полонений принц. Кн. 3. Звеличення королів: роман / пер. з англ. Марія Пухлій. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан». — 288 с.

«Звеличення королів» — темне фентезі й квір-роментезі. Фінальна частина трилогії «Полонений принц» побачила світ десять років тому. До українського читача вона примандрувала вже у статусі класики фентезійної квір-літератури. Це серія, де справді реалізований, а не лише заявлений, як у багатьох інших, троп «від ворогів до коханців». І хоча романтична лінія займає центральне місце впродовж всіх трьох книг, братися за неї лише заради «гарячих»  сцен не варто. Історія не про те. Передусім — це книги про владу і жорстокість, травматичний досвід і його подолання, політичні ігри й інтриги, стереотипи щодо інших культур й спроби подивитися очима Іншого на узвичаєні у твоїй рідній культурі речі. 

Зав’язка «Полоненого принца» така: в Ак’єлосі, вигаданій державі, що віддалено нагадує античну Спарту — переворот. Король помер, владу захопив його позашлюбний син. Справжнього спадкоємця принца Даміаноса (Дамена) оголосили загиблим, а насправді вислали, як секс-раба у подарунок спадкоємцю престолу сусідньої держави Вер, принцові Лорану. Десять років тому, під час війни  Дамен вбив  у поєдинку старшого брата Лорана. Розрахунок заколотників: принц Дамен зазнає або вічного приниження у рабському стані або смерті як царевбивця, якщо стане відома його справжня особа. Лоран справляє враження жорстокої й пихатої людини, нового раба він намагається усіляко принизити.

Лоранова позірна асексуальність — привід для пліток при дворі Веру, з його соціальним інститутом пестунів — коханців-фаворитів. Подарувати холодному й стриманому принцу постільного раба — витончена образа у такому суспільстві.  Антагонізм Лорана і Дамена трансформований палацовими інтригами у першій частині змінюється воєнним побратимством в антуражі фортець у другій книзі. Між принцами, один з яких все ще залишається рабом, а другий — господарем, зростає емоційна близькість. Дамен має загострене відчуття справедливості й не може стерпіти, що Лорана намагаються хитрощами позбавити престолу, чи навіть убити. Лоран покладається на Дамена, як на воєнного капітана довіряє йому командування фортецею, але ак’єлоські війська впізнають у ньому свого принца. 

Фінал  серії — «Звеличення королів» — водночас і витверезіння після дурману закоханості до зрілого почуття і зустріч із демонами минулого.

Назва серії загострюється до апогею — принц в полоні неволі, але також і кохання. Заголовок третьої частини недвозначно натякає, що обом спадкоємцям вдасться здолати узурпаторів і зійти на свої престоли. Але якими правителями вони будуть? 

Автор/-ка К. С. Пакат, що ідентифікує себе як гендерквір, родом з Австралії, кілька років жила і працювала в Японії, де й написала «Полоненого принца». Схоже, це вплинуло на аніме-естетику в описі андрогінності вигляду Лорана і сценографію історії загалом:  найлегше її уявляти в анімешній гіперемоційності й пластиці. Водночас змалювання сексуальності Дамена у комбінації із бойовою звитягою найбільше нагадує бачення любові з діалогів Платона, зокрема «Держави» й «Бенкету», де найвідданіші коханці — чоловіки, особливо бойові побратими, адже ця любов не затьмарена бажанням продовження роду, а прекрасні тіла вказують шлях до прекрасних душ і прекрасного самого по собі.

Усі частини трилогії розповідають одну консистентну історію, найкраще читати їх без значних пауз між книгами. 

Видавництво «Богдан» обіцяє видати також збірку оповідань з усесвіту «Полоненого принца» вже в цьому році.

Купити книжку «Полонений принц: Звеличення королів» вже зараз

Останній герой. Дискосвітня легенда

Террі Пратчетт. Останній герой. Дискосвітня легенда: роман / пер. з англ. Анастасія Коник. Львів: Видавництво Старого Лева, 2026. — 176 с.

Ім’я сера Террі Пратчетта для багатьох є синонімом фентезі. Його цикл «Дискосвіт» налічує 41 роман. І варіантів два, або ви й так всі їх погрупували на полицях за кольорами корінців, п’ятьма підциклами чи порядком виходу, або не наважуєтеся розгорнути й перший. Бо «41», хоч і не шлюбна пропозиція, але звучить надто схоже на зобов’язання. Це ваш знак не вагатися. Можна зустріти багато порад, з якого саме роману краще починати знайомство зі персонажами світу на спині чотирьох слонів, що серфлять крізь простір і час на спині великої черепахи. Зазвичай радять позациклові романи, наприклад, «Правду», чи перші романи у підциклах про Смерть, відьом, міську варту. Загалом знайомитись з автором можна з будь-якої частини, адже кожна книга є повноцінною самостійною історією. Ми ж радимо почати з «Останнього героя. Дисковітня легенда», 27 роману у циклі «Дискосвіт» і  сьомого в підциклі про чарівника-невдаху Ринсвінда. По-перше, він найкоротший. По-друге, це розкішне ілюстроване видання — справжній скарб, як ззовні, так і за змістом. Тут у концентрованій формі усе найкраще з Пратчетта: карколомна історія, екстравагантні персонажі й фірмовий гумор. Цей роман — цілісна, завершена історія зі стрункою внутрішньою  динамікою. 

Коен Варвар колись славетний герой Дискосвіту, а нині чоловік дуже поважного віку більше немає чого прагнути. Так, він викрадав прекрасних дів, здобував скарби, вдирався у храми,  не пропустив жодної бійки, і завойовував імперію, але менеджмент осідлості — це так нудно. Тому у компанії інших варварів на пенсії Коен вирушає кинути виклик самим богам. Чи слід пояснювати, що це загрожує кінцем світу? Щоб запобігти катастрофі до осердя світу вирушає експедиція на драконовій тязі у складі зразка слідування правилам капітана міської варти Моркви, митця і винахідника Леонарда з Квірма, і  чарівника Ринсвінда, уславленого здатністю  утікати від пригоди раніше, ніж вона його помітила.

Роман, що вперше був опублікований у 2001 році, зараз сприймається, як ніколи актуальним. Він сповнений ностальгії за часами, коли професіоналізм і стиль цінували. Стоп, а були такі часи? Певне така туга і є ознакою стар-… гм-гм…кахи-кахи… зрілості й досвіду. У заході ери героїв є тінь Дон-Кіхота, але жодного моралізаторства. Зміни неминучі, вони нам не сподобаються, але дупу їм ми надеремо.

Террі Пратчетту не особливо щастило на екранізації. Ті, які є всі чудові, але їх надзвичайно мало. Тому популярність його книг — результат чистої літературної любові читацької уяви. Ілюстрований Полом Кідбі роман — рідкісна нагода побачити, якими своїх персонажів бачив автор. Не дайте гротеску зображень себе надурити, вони не для дітей — це дуже доросла книжка із гумором нижче пояса і непристойними жестами на пародії фрески «Створення Адама» Мікеланджело. Чого ж ви хотіли від варварів?

Купити книжку «Останній герой. Дискосвітня легенда» вже зараз

Читайте також: Дебютанти і класики: поезія до Книжкового Арсеналу-2026