Як минуло відкриття стенду України на виставці у Лейпцизі

У перший день Лейпцизької книжкової виставки 19 березня відбулося відкриття національного стенда України під гаслом «Доповнення». Про це повідомила кореспонденка Читомо.

Під час відкриття українського стенда на Лейпцизькому книжковому ярмарку в центрі уваги була видимість культури, яка змушена стверджувати себе протягом дванадцяти років війни та чотирьох років повномасштабного вторгнення. 

Вона наголосила, що Україна є синонімом боротьби за свободу проти диктатури: «Чому це так важливо саме тут, у центрі Лейпцига? Коли я тут навчалася, ще існувала НДР, ще була диктатура, і ми тоді збиралися тут невеликими групками, щоб обміркувати, як нам здобути свободу. І це вдалося, ми її здобули, і її здобули також в Україні. Її здобули в Києві, її здобули в Криму, її здобули в Одесі, її здобули у всіх місцях, які сьогодні складають Україну. І ця свобода — це не свобода для України чи свобода для дитини, яка виросла в НДР. Ця свобода — це Європа, і саме тому Україна належить до Європи, і тому Європа стає неймовірно багатшою завдяки тому, що українська культура є і буде частиною європейської культури».

Наприкінці своєї промови Ґерінг-Екардт згадала Миколу Хвильового, його твори вийшли в німецькому перекладі у Wieser Verlag.

Вона визнала, що увага до України в німецькому суспільстві стає тихішою, тоді як заклики до «швидкого миру» лунають дедалі гучніше, але є протидія: «Книжки та люди, які їх пишуть, особливо важливі в такі моменти, адже вони дають уявлення (…) про реальність країни». Як приклад вона навела Вікторію Амеліну.

Він зазначив, що російська агресія спрямована на знищення культурної пам’яті, назвавши це «спробою позбавити людей власного голосу» і зацитував Володимира Єрмоленка з нової книжки Eine Kultur des trotzdem (Edition fotoTAPETA): «Війна забирає у тебе все, що робило тебе тобою, все, що колись належало тобі. Ці люди, ці речі, ці спогади, ця надія — все це живе разом із тобою. Війна забирає їх у тебе, але від цього ти лиш сильніше відчуваєш свою спорідненість із ними». 

Вона додала, що література сьогодні слугує «засобом проти забуття та простором, у якому майбутнє взагалі стає можливим для уяви».

Вона описала український стенд як «простір для слухання, простір, у якому залишається видимим те, що не повинно стати невидимим». «Уже понад чотири роки Україна захищає не лише свою територію, а й можливість самостійно розповідати про свої переживання — переживання війни, яка руйнує міста, потрясає географію та змінює обличчя країни на покоління вперед», — наголосила бургомістерка. Вона звернула увагу на екологічні руйнування, спричинені війною, які часто ігнорують, і наголосила на моральному аспекті присутності на ярмарку: «Видимість означає увагу. Увага означає відповідальність». 

На завершення від української сторони виступили Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту, Юлія Козловець, директорка міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» у Києві, та Катерина Стецевич із Федерального агентства з політичної освіти, керівниця проєктної групи «Східна, Центральна та Південно-Східна Європа». Вони представили книжки Сергія Єкельчика, канадського історика українського походження, під назвою «Українські досвіди в Другій світовій війні», каталог документально-містичної виставки «Херсон. Степ тримає», а також нові переклади Тараса Шевченка та Лесі Українки, які вийшли друком у майбутній 8-томній серії «Українська бібліотека» (видавництво Wallstein Verlag).

Юлія Козловець розповіла: «Цього року ярмарок вперше запропонував свою фокусну тему, кураторська програма “Дунай: під течією і між світами” посилювала літературні голоси країн дунайського регіону. Ідея вочевидь зайшла — події незмінно збирали тут повні зали. Успішними були й запропоновані до програми нами теми екології, впливу війни на екологічну безпеку світу, тяглості екологічних травм — від Чорнобиля до сьогодняшних днів — та тому, як література, загалом культура та мистецтво через творення чинять спротив екоциду та агресії».

Керівниця комунікаційного відділу Goethe-Institut в Україні Марія Шубчик наголошує про участь України: «Успіх цієї програми – це результат довіри й відповідальності: інституцій, які повірили, що українська присутність на цьому майданчику є необхідною та вклали свій час та ресурсу в організацію, партнерів, які фінансово підтримали програму, перекладачів та видавців в Німеччині, що щоденно відкривають українську літературу новим читачам, і спікерів та спікеров, які знають, що саме тут, на ярмарку, формується громадська думка в Німеччині. Цього року українська програма вийшла за межі звичного простору: події відбувалися не лише на українській сцені, а й на трьох інших сценах та в міській ратуші. І всюди —  повні зали та жива увага».

Спікери від німецької сторони були запрошені представити по одній важливій українській новинці у перекладі. Продовжуючи тему стенда — «Filling in» («Доповнення»), —  модераторка, керівниця Українського інституту в Німеччині Катерина Рітц-Ракул наголосила, що організатори стенда прагнуть показати, як Україна живе, говорить і пише сьогодні.

Українська програма стенда налічувала понад 20 дискусій навколо книжок і була активно відвідувана: навіть на останній події останнього дня, презентації книжки упорядниці Олени Богатиренко «Що означала російська окупація Криму?» (ibidem Verlag), у залі перед сценою не було вільних місць. 

Водночас варто відзначити, що основна частина відвідувачів шикувалася в інші зали — у ті, де підписували свої книжки автори та авторки дарк фентезі, а також відвідувачі комік-кону. Організатори Лейпцизької книжкової виставки підрахували, що з рекордних 313 тисяч відвідувачів близько третини прийшли саме на комік-кон.  Літературознавиця Тамара Гундорова, яка була на виставці вперше, зазначила в зв’язку з цим: «Здається, читацький світ хоче чогось легше, подалі від реальності, і зі щасливим кінцем».

Українська авторка, перекладачка та редакторка українсько-німецького журналу «Gelb:lau» Ксенія Фукс на презентації колективної поетичної антології «WARning: У безпечному світі зачинено» наголосила, що українська література досі не представлена в перекладах у таких жанрах, як фентезі, дарк фентезі, майже немає літератури для підлітків, а саме така література стає комфортним «першим контактом» із українською літературою. 

«Сьогодні підлітки стоять у чергах за текстами у своїх жанрах: dark fantasy, urban fantasy, romantasy, manga, fanfiction. Це не “нижчі” чи “несерйозні” жанри — це жива література, яка говорить із ними їхньою мовою. І тут, на мою думку, для нас є дуже чіткий виклик: нам потрібно створювати власні тексти в цих жанрах. Не цуратися їх, не дивитися зверхньо, а працювати з ними всерйоз. Створювати майстер-класи, запрошувати експертів, тощо. Бо підліток, який сьогодні читає dark fantasy чи romantasy, — це дорослий читач завтра. І нам критично потрібні свої книги для цього читача», — зауважила вона.

Екслюзивно для Читомо видавець Friedrich Mauke Verlag поділився планами вже в травні видати друком український трилер-бестселер «Танці з кістками» Андрія Сем’янківа. 

Якщо говорити про переклади, то добре продавалися книжки Євгенії Кузнєцової Cooking in Sorrow (укр. «Готуємо в журбі») та нотатки Юрія Гуржи Ein Aquarium voller Schüssel (edition fröhlich). Friedrich Mauke Verlag анонсував також, що планує видати німецькою іншу книжку Євгенії Кузнєцової — «Вівці цілі».

Дуже популярним серед німецьких читачів став роман Zugwind» («Протяг») Ірини Фінгерової в перекладі Якоба Валощика, який вийшов у великому німецькому видавництві Rowohlt Verlag, що оповідає про українську лікарку в Німеччині, яка вимушено поринає в історії українських біженців від війни і зустрічається таким чином і з власними страхами. Книжку розкупили і з полиць видавництва, і з українського стенда, і з великої книгарні Лейпцизького книжкового ярмарку, тож у неділю, коли автора мала презентацію книжки на українському стенді, вона тримала в руках авторський примірник — інших не було. 

Українську програму на ярмарку реалізували Український інститут книги за підтримки міністерства культури України спільно з Goethe-Institut Ukraine, House of Europe, Українським інститутом, Мистецький Арсенал та Федеральна агенція політичної освіти Німеччини у співпраці з міжнародними партнерами. Реалізація українського стенду на Лейпцизькому книжковому ярмарку стала можливою завдяки фінансуванню з боку Уповноваженого федерального уряду Німеччини з питань культури та медіа, а також підтримці з боку міста Лейпциг,  NUMO та Міністерства закордонних справ Німеччини.

Як відомо, Україна на виставці представляли 6 видавництв. Відбувся і меморіальний перформанс «Відлуння».

Варто зауважити, що брали участь у виставці і російські письменники.

Читайте також: Книжковий Лейпциг-2025: чутливі читачі і складні питання

Фото: фейсбук-сторінка Goethe-Institut Ukraine