Як змінилося життя найстаріших книгарень після відкриття десятків нових?

Упродовж останніх 2,5 років в Україні відкрили чимало книгарень. Попри повномасштабне російське вторгнення нові книжкові крамниці з’являються як у столиці, так і в регіонах. Ідеться не лише про великі мережі на кшталт «Книголенду», Yakaboo чи «Книгарні Є», а й про незалежні магазини.

Утім, в Україні все ще працюють книгарні, засновані понад 10, 15 і навіть 50 років тому. Знайти їх досить нелегко: якщо про книгарні Києва, котрим вдалося перетривати складні для книговидавничого ринку 90-ті й 2000-ні роки, ще можна знайти розрізнені уривки інформації, то про старі книжкові крамниці в обласних центрах її доводиться вишуковувати по дрібці. Читомо вирішило запитати книгарні з довгою історією, як вони адаптовуються до змін на ринку, особливості їхньої цільової авдиторії та чи впливає на них бум нових книгарень (спойлер: не дуже).

«Сяйво книги»

Це одна з найстаріших київських книгарень, що й досі працює. Відкрили її ще в 1944 році за підтримки Літфонду СРСР на вулиці Володимирській, 44 після звільнення Києва від німецької окупації. У 1961 році книгарню перенесли на нову адресу — вул. Червоноармійська (нині Велика Васильківська), 6. Тут часто проходили літературні читання за участю таких видатних українських письменників, як Остап Вишня, Максим Рильський і Павло Тичина. Книгарня співпрацювала з понад 300 видавництвами України і належала ТОВ «Книжковий супермаркет».

Зі здобуттям Україною незалежності книгарня змінила форму власності. 2010 року вона пережила спробу рейдерського захоплення, тоді книгарню спробували захопити кількадесят чоловіків у масках. Крамниця зазнала руйнації з боку рейдерів і припинила свою діяльність. Право власності після проведення аукціону передали ТОВ «Абриль-студіо», яке здало книгарню в оренду ТОВ «Українська книга». Виник конфлікт між власником і орендарем й судова тяганина. Громадські організації Києва проводили акції проти припинення діяльності книгарні.

2011 року книгарню передали у власність Києва і вона відкрилася в оновленому форматі.

«Уже понад місяць приміщення книгарні “Сяйво» (в оновленому варіанті “Сяйво книги”), відібране вже вдруге представниками рейдерів київської влади у його законного власника ТОВ “Книгарня “Сяйво” та помпезно відкрите Олександром Поповим, стоїть майже порожнє від книжкової продукції й, зрозуміло, — від відвідувачів та продовжує притягувати до себе увагу представників ЗМІ та засмучувати книголюбів. І це не дивно, адже другий рік колектив книгарні героїчно намагається повернути собі право працювати на профільній ниві та веде постійний діалог з державними структурами, Судами, ЗМІ та суспільством, намагаючись довести свої юридично обґрунтовані права на діяльність саме в цьому приміщенні», — писало тоді Читомо.

Нині на зростання популярності формату книгарні-кав’ярні у «Сяйві книги» не нарікають, однак збільшення конкуренції все ж відзначають. 

«Це стимулює нас постійно вдосконалюватися та шукати нові шляхи для залучення клієнтів. Особливу увагу хочеться звернути на те, що останнім часом більшість українців цікавиться поточною ситуацією в країні, тому стенд у книгарні «Книга про російсько-українську війну« має активний попит. Щодо купівельної спроможності, то вона залишається стабільною, хоча і залежить від економічної ситуації в країні», — розповідає прессекретарка Юлія Піскун.

У книгарні кажуть, що постійно адаптовуються до змін на ринку й активно використовують соціальні мережі для взаємодії з клієнтами, зокрема Instagram.

Читайте також: Як виглядали книгарні Києва у XX століття 

Букіністична книгарня дяді Вані у Дніпрі

Іван Іванович Хников, або ж, як він сам себе кличе, «дядя Ваня», упродовж 40 років продає вживані видання у Дніпрі та понад 20 очолює книжкове Товариство дніпропетровських книголюбів. Власну книгарню він заснував на початку 2000-их, а до того торгував на книжковому ринку. Серед його асортименту — понад 150 тисяч видань.

У 2020 році книгарня «У дяді Вані» ледь не закрилися через закон про використання касових апаратів для підприємців.

Іван Хников розповідає, що в його крамниці зберігається попит на спеціалізовану літературу і довідники з різних галузей. В основному книгар працює з букіністичною літературою, здебільшого старою.

«Я з новими книжками не працюю, тому не можу оцінити їхній вплив, займаюся спеціалізованою літературою, зокрема художньою психологією, книжками, яким 10-15-20 років. Нові видання мені маловідомі», — каже він, хоч додає, що нові видання у його крамниці теж є, однак попит на них малий.

«Людей дуже мало, але мене знають всі, хто потребує знайти щось цікаве. Мені 75 років. Я працюю з літературою, яку знаю з дитинства. Зосереджуюсь на спеціалізованій, наприклад, про металургію, машинобудівництво, хімію, фізику, математику. Є класика, як українська, так і російська, і багато іноземними мовами: німецька, англійська, французька», — розповідає Іван Хников. За його словами, стан його книжкового бізнесу погіршується. Адже нові книжки виходять з великими тиражами й з високими цінами, а старі видання не багатьох цікавлять.

«Багато книг є в інтернеті, їх можна читати на різних сайтах. Перспектив великих немає. Пам’ять про дядю Ваню залишиться, а як буде з книжками, не знаю», — підсумовує книгар.

Перша одеська «Книгарня-кав’ярня»

«Книгарня-кав’ярня» в Одесі на Катерининській, 77 — це перша українська книгарня в Одесі. У 2011 році її відкрила Галина Дольник — засновниця благодійного фонду Юрія та Івана Лип, що популяризував українську літературу в місті. 

Відкриття багатьох нових книжкових магазинів пані Галина пов’язує новою фазою російсько-української війни, що спровокувала великий інтерес до української мови та культури. Люди все більше переходять на українську мову і звертають увагу на українську культуру, зокрема і на книжки. 

«Звісно, конкуренція зросла, але, як мій каже син: “Мама, у тебе не книгарня, у тебе клуб. Люди приходять до тебе, щоб поговорити”. Моя книгарня має особливу атмосферу, яка відрізняється від інших. У мене особиста манера спілкування з клієнтами, дуже родинна. Завсідники приходять до мене не тільки за книжками, але і за розмовами. Це мене дещо виснажує, але люди цього потребують. В перші дні війни люди приходили обійнятися. Одеса стала транзитом для переселенців. Я радію, що відкриваються нові книгарні. Вірю, що кожна книгарня має свій сегмент», — розповідає книгарка.

До змін їй доводиться підлаштовуватись не вперше. Були важкі часи, пов’язані з підняттям податків і зміною курсу долара. «Я звикла до викликів, але війна – це інше. Я адаптувалась і до викликів книжкового ринку, хоча українських текстів порівняно дуже мало. Люди хочуть свіжі книжки, навіть класику», — каже Галина Дольник.

Вона розповідає, що не дуже активно використовує методи маркетингу, хоч залучає помічників, що допомагають просуванню через соцмережі: «Інколи молоді люди роблять відео для Інстаграму, але я не завжди це схвалюю. Я не хочу, щоб мене використовували в антиукраїнських месенджерах. Але ми працюємо над залученням клієнтів, хоча я не задоволена собою в цьому плані».

Книгарка каже, що літо — зазвичай важкий сезон для книгарень в Одесі, бо люди витрачають гроші на їжу та розваги, а не на книжки. «Багато киян приїжджають. Я подаюсь на тендери, бібліотеки закуповують у мене книжки. Я індивідуально підходжу до кожного клієнта. Літо важке, але я продовжую працювати», — запевняє пані Галина.

«Смолоскип» 

Книгарня «Смолоскип» на Межигірській, 21 у Києві відкрилася у 2007 році. Її багаторічна директорка — Ольга Погинайко, заступниця директора видавництва «Смолоскип», яке заснували 50 років тому у США. Видавництво займалося промоцією українських дисидентів і підтримкою Української гельсінської групи. В Україні видавництво продовжує цю тематику, а ще має власний літературний конкурс «Смолоскип», заснований 1994 року.

Книгарня проводить читання, презентації, зустрічі з авторами, організовує тематичні літературні вечірки до Дня народження книгарні, а з 2015 року проводить Bloomsday. У 2019 році книгарня навіть запровадила абонемент на пів року. А ще тут записують свої відео автори каналу «Шалені авторки» Віра Агеєва й Ростислав Семків.

У відповідь на питання про вплив появи численних книгарень у Києві, Ольга Погинайко зазначає, що нові відкриваються переважно в центрі, а не на Подолі, тому на діяльність «Смолоскипа» це суттєво не впливає: «Ці книгарні спрямовані на гіпстерів. Це інше коло читачів, ніж те, що звикло ходити в нас. На нас більше вплинуло те, що Могилянка навчається віддалено вже який рік. І те, що дітей в Києві менше». 

Щодо адаптації до змін на книжковому ринку, то книгарня має власну стабільну авдиторію. А для залучення нових клієнтів використовують інтернет-магазин, рекламу в соціальних мережах і проводять розпродажі, зокрема на Чорну п’ятницю. «Ми не вигадуємо велосипед, бо ми маленька книгарня», — каже директорка. Наразі події на паузі через повномасштабну російсько-українську війну.

Ольга Погинайко зауважує, що книжки — дуже сезонний продукт, і влітку їх завжди мало. В серпні книгарня зазвичай йде на канікули через низький попит. У вересні ситуація виправляється.

Читайте також: Видавництво «Смолоскип» – між різних вогнів і на різних континентах

«Наукова думка»

Іще одна київська книгарня, що має довгу історію й безпосередньо пов’язана з видавництвом, — «Наукова думка». Видавництво спеціалізується на випуску важливих наукових монографій і творів, адже виросло зі заснованої у 1922 році Редакційно-видавничої комісії з наміром зберегти друкарню Києво-Печерської лаври від більшовицької окупаційної влади. У 1988 році «Наукова думка» навіть зайняла третє місце у світі за кількістю випущених наукових видань. 

Читайте також: Науковою думкою багатіємо

Однойменна книгарня теж має науковий профіль.

Оксана Мельничук, директорка книгарні розповідає, що книжкову крамницю відкрили ще в 1950-му році й вона завжди орієнтувалася на працівників Академії наук України. Нові ж формати книгарень-кав’ярень більше спрямовані на авдиторію книголюбів, тому не є прямими конкурентами.

«Ми були фірмовим магазином видавництва “Наукова думка” до 1990 року, продавали лише їхню літературу, інша з’явилася вже після відновлення незалежності України. Ми ніколи не працювали з російськими видавництвами і їздили на перші книжкові виставки у Львові, займали перше місце в Україні як найкраща книгарня на львівських форумах», — розповідає директорка.

Асортимент — переважно наукові видання, які складно знайти деінде. Науковці приносять свої видання, що мають обмежену кількість примірників. Ці монографії й збірники можна купити лише тут.

«Ми маємо сторінку в Facebook, де спілкуємося з нашими покупцями. Наші науковці викладають у різних університетах і розповідають своїм студентам, де можна купити такі видання. Через них ми залучаємо молодих покупців – майбутніх науковців», — каже Оксана Мельничук.

За її словами, покупців стало на 50% менше, ніж було. Улітку зазвичай було багато туристів, але тепер їх немає. Попри складнощі, книгарка не втрачає оптимізму й вірить, що з усім впорається.

Львівська «Рідкісна книга»

Іще одна стара книгарня, що досі працює, розташована у Львові на вулиці Федоровича, 21/1. Тут продають книжки, газети, журнали, листівки й фотографії, надруковані до 1945 року різними мовами.

Її власник Анатолій Недільський розповідає, що книгарня працює вже 28 років, тож додаткової реклами та згадок у медіа не потребує, адже має напрацьовану клієнтську базу. Відкриття нових книгарень на кількість відвідувачів ніяк не вплинуло.

Детальніше про цю книжкову крамницю в тексті Читомо «Таємне володіння суворого львівського бібліофіла».

Книгарня «Наука» в Хмельницькому

Це центральний магазин ТОВ «Проскурівкнига» (в минулому Хмельницький облкниготорг), що працює понад 30 років. Як і інші книгарі, помітних змін через бум книгарень в Україні директорка Тамара Степанюк не помітила.

За її словами, купівельна спроможність відвідувачів не змінилася, однак адаптовуватися до динамічного книжкового ринку таки довелося. Нині у книгарні значно більше дитліту, аніж було, бо на цю категорію зріс попит відвідувачів. 

«Головна проблема — це час війни, в якому ми зараз живемо. Кількість покупців зменшилось на 80%. Багато учнів навчаються онлайн і використовують електронні книжки. Наші витрати, навпаки, збільшилися. Електроенергія, орендні плати, податки — це все складнощі сьогодення», — розповідає директорка.

Своєю перевагою книгарня вважає віддану їй авдиторію.

«Ми колись були великою обласною організацією книготоргівлі, комплектували бібліотеки, мали книгарні по всій області. З розпадом СРСР і економічними труднощами в 90-х кількість магазинів зменшилася, раніше їх було 3. Але радує те, що держава надає деякі преференції, наприклад, пільги для оренди»,— розповідає Тамара Степанюк. 

«Академкнига»

Книгарня на Богдана Хмельницького, 42 в Києві працює ще з 1940 року, тож є найстарішою в столиці. Вона входить до складу корпорації «Академкнига» НАН України разом з двома іншими книгарнями («Наукова думка», про яку вже ішлося раніше, та  магазин «Академкнига» № 7), але лише тут приймають і продають старі видання від букіністів, що робить цей магазин унікальним.

До початку 1990-х книгарні підпорядковувалися утвореній у 1938 книготорговій організації «Академкнига», що займалася розповсюдженням літератури, випущеної видавництвом АН СРСР. Після відновлення незалежності книгарні продовжили працювати.

Директорка Юлія Дудукіна розповідає, що, подібно до інших старих крамниць, поява багатьох нових на «Академкнигу» ніяк не вплинула з тієї ж причини — у наукової книгарні зовсім інша авдиторія. Упродовж 2 років з’явилися нові читачі, серед них багато вимушених переселенців і студентів, але вважати кількість відвідувачів достатньою неможливо. Як і скрізь, на це вплинула воєнна й складна економічна ситуації, каже Юлія Дудукіна: «Відтік наукових кадрів, студентів, а також чоловіків, що пішли на війну, вплинув на наші продажі».

«Видавництва тепер надають книжки тільки за передоплатою. Раніше ми могли брати їх на реалізацію, що здешевлювало книжки та збільшувало наш асортимент. Зараз це все під викуп, тож асортимент став меншим. Немає спеціалізованих видавництв. Багато художньої літератури, non-fiction, але немає математики, фізики. Це дуже погано», — переконана Дудукіна. За її словами, «Академкнига» унікальна завдяки асортименту,  бо вона одна з небагатьох, що спеціалізується на науковій літературі.

Варто зауважити, що це не вичерпний перелік книгарень з довгою історією, які є в Україні. Серед інших, наприклад, книгарня Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, й  «Сучасна українська книга» в Івано-Франківську. Читомо розповість і про них.

Читайте також: Ми сподіваємось лише на себе — чим живуть незалежні книгарні