Конкуренція з Лондоном і вплив війни: ярмарок Болоньї відзначає 60-річчя

6-9 березня Болонський книжковий ярмарок відзначив своє 60-річчя поверненням до велелюдного офлайну, почесним представленням грецького книжкового ринку, перекладів з японської, масштабного відзначенням жінок у книговиданні та традиційними виставками ілюстрацій з усього світу. Особливим цей ярмарок став і для України, оскільки попри святкування ювілею, Болонья не відсторонилася від «сумної» теми війни, а навпаки – підтримала українських видавців та ілюстраторів. Організатори знову надали стенд та інші можливості для наших учасників. І якщо торік це був порожній стенд, то цього разу Україна вже привезла книжки й ілюстраторів.

У ярмарку взяли участь 1456 експонентів з 90 країн світу, що цілком повернуло Болонью до показників минулих доковідних років, а також майже 30 тисяч професійних відвідувачів – це на 35% більше, ніж у 2022-му. На українському стенді представили 22 видавництва, але це далеко не все, що демонструвала Україна у межах виставки.

То чи змінює формат Болонья?

Впродовж понад півсторіччя Болонський ярмарок дитячої книги сприймався передусім як ярмарок дитліту. Проте останніми роками він почав шукати можливостей для розвитку і переосмислення. Причиною тому став не лише ковід, а й політичні події та кадрові зміни: Болонья мала б скласти конкуренцію Лондоському книжковому ярмарку.

Впродовж останніх років й цьогоріч багато європейських видавців замість відвідання обох ярмарків, зосередилися лише на одному. Зокрема ті, що не видають книжки англійською мовою, або ще не мають сталих бізнес-зв’язків з колегами з Великої Британії, – вирішили обрати Болонью як «синицю в руках», яка, щоправда, більшає і в розмірах, і в потенціалах.

Схоже, основний конкурентний потенціал із залучення видавців широкого профілю для Болонсього ярмарку відіграє BolognaBookPlus (BBPlus) – так зване розширення бренду Болоньї, очолюване екс-директоркою Лондонського книжкового ярмарку Джекс Томас. Трансформації відчутні і в межах Bologna Licensing Trade Fair — директорка ярмарку Елена Пасолі разом з Джекс Томас цього року вперше представили зміни в роботі зони Rights Center, там відбулися зустрічі щодо продажу і «дорослих» назв.  

Напередодні ювілейного 60-го ярмарку Болонський книжковий ярмарок вирушив у «великий тур», переслідуючи мету представлення і просування «нових можливостей для видавців». Італійські організатори ярмарку відвідали Франкфурт, Шарджу, Монреаль і Гвадалахару, де промотували події BBPlus та ярмарку ліцензій BLTF/Kids. Ширін Асват, менеджерка BolognaBookPlus, в коментарі для Читомо підтвердила наміри Болоньї: «Ми хотіли б дедалі більше розвивати професійний блок подій – не лише для видавців дитліту, але й для видавців ширшого профілю».

Зростання виставки відзначає і директорка видавництва Vivat Юлія Орлова, згадуючи також і про широку представленість Азії та більшу увагу до технологічності книги: «Мене це тішить, бо я бачу розвиток і модернізацію книжкового ринку. І водночас розумію, що нам є куди зростати, є що перейняти у світу, адже в перегонах за лідерство показуємо кращий час».

«Серед учасників є і критика нового тренду, і схвальні відгуки. – розповідає Юлія Козловець, координаторка Книжкового Арсеналу, – Схвальні в основному від “універсальних” видавців, які так чи інакше їдуть в Болонью з дитячим асортиментом, і для проведення перемовин по всьому своєму видавничому портфелю має логічний вигляд. Вони відмічають перевагу Болоньї порівняно із, наприклад, Лондонським книжковим ярмарком, участь в якому майже в той самий час виходить дорожчою, а після Брекзиту для багатьох ще й обтяжлива формальними додатковими умовами». 

Ґванца Жобава, віцепрезидентка Міжнародної асоціації видавців (IPA), однозначно серед прихильників такої трансформації Болоньї:

Нещодавно запущений проєкт Bologna Book Plus — це чудова ініціатива, адже дає можливість книжковому ярмарку стати зростати та охоплювати ширші теми світової видавничої індустрії. Було очевидно, що окрім усіх професійних аспектів нашої галузі, книжковий ярмарок якнайкраще реагував на всі актуальні події, які відбуваються в сучасному світі: війну, мир, стабільність, гендерну рівність.

Проте не всі відгукуються схвально про відхід Болоньї від звичного дитячецентричного формату. «Критика звучить від тих, хто переживає за унікальне та неповторне обличчя Болоньї як ярмарку дитячої книги – Мекки ілюстраторів та всіх, хто працює з дитячим читанням», – додає Юлія Козловець.

Ще більше виставок

На честь святкування ювілею, виставкова частина була представлена особливо масштабно. Окрім переможців окремих конкурсів, організатори вирішили продемонструвати ретроспективи результатів конкурсів попередніх років, демонструючи як тяглість традиції, так і різноманітність тенденцій, підходів і тем в ілюстрації. 

До ретроспективи організатори вдалися і в цьогорічному стилі виставки, попросивши переможців попередніх років створити ілюстрації на честь їхньої участі в ярмарку. А представлення цих робіт і стиль Болоньї створили останні п’ять переможців Бієнале ілюстрації у Братиславі та п’ять переможців Премії Ганса Крістіана Андерсена. 

До речі, переможці цієї премії мають можливість представити свої роботи на соло-виставці: саме тому однією з перших відвідувачів зустрічали роботи С’юзі Лі, що здобула перемогу торік.

Надзвичайну увагу щороку привертає Illustrators Exhibition. В цій колективній виставці з 4345 конкурсантів до участі відібрали 79 сетів робіт від 80 ілюстраторів з 28 країн та регіонів. Серед них і «Щоденники війни» Юлії Тверітіної.

Інша можливість презентувати себе персональною виставкою – стати одним із молодих ілютраторів (до 35), якого з-поміж учасників колективної виставки обере іспанське видавництво SM.

Торік чек на 15 тис. євро для друку однієї з книжок виграв мексиканський ілюстратор Андрес Лопес, який створив книгу Volver a mirar про важливість допитливості до світу довкола. Саме його виставку можна було побачити серед персональних у 2023-му. 

Гучно прозвучала і виставка, організована Книжковим Арсеналом спільно з клубом ілюстраторів Pictoric, — Illustrated Ukraine. Попри те, що вона не була дотична до книжкової ілюстрації, організатори виділили їй особливе місце — поряд з Illustrators Survival Corner, головним майданчиком для проведення подій для ілюстраторів, та поруч із Rights Center, що приваблював агентів і видавців. Юлія Козловець відзначає особливу увагу організаторів Болоньї до залучення аудиторії — починаючи від афіші на основі плаката Маші Фої, які були розміщені прямо при вході на ярмарок, до розташування експозиції. В межах виставки свої роботи показали понад 20 українських ілюстраторів. 

«Тисячі людей змогли побачити ілюстрації про жорстоку невиправдану війну від українських художників, які мали б ілюструвати дитячі книжки в цей час», – додає в коментарі Читомо Юлія. Саме про це йшлося на панельній дискусії «Українська ілюстрація. Досвід війни» в Illustrators Survival Corner. Олег Грищенко, Анна Сарвіра, Романа Романишин та Андрій Лесів (артстудія «Аграфка») за модерування Юлії Козловець говорили про те, як твір мистецтва може стати інструментом донесення важливих повідомлень чи навіть зброєю; як залишатися в професії, перебуваючи в небезпеці та яка роль митців сьогодні.

Цікаво, що візуальних акцентів намагається дотримуватися і «доросла» частина Болоньї. Зокрема організатори представили виставку Jackets Off. Вона проводиться втретє і цього разу зосередилася на представленні обкладинок роману Орвела «1984» та її різним баченням в різних країнах. Серед експонатів була й обкладинка від Видавництва Жупанського. Друга «візуальна» ініціатива Book Jacket Design: Best of the Best присвячена Греції як почесному ринку цьогорічної BBPlus, а найкращою грецькою обкладинкою була визнана обкладинка збірки «Крук» Едгара Алана По, видана Shakespearikon Editions.

Читайте також: 5 небезпек сучасної росії, які передбачив Орвелл у романі «1984»

Частково усі виставки можна переглянути на сайті BCBF в розділі BCBF Galleries.

Болонья має довготривалі й міцні партнерства з університетами, що підсилюють як наповнення виставки, так і пропонують магістерські та інші курси ілюстрації. Їх можуть виграти й обрані ілюстратори.

Один із таких курсів у 2019 році виграла українка Оля Штонда. Саме тому на виставці, присвяченій 10-річчю грантового конкурсу Ars in Fabula, серед робіт 10 переможців були й роботи Ольги. Організатори переконані: перемога в такому конкурсі означає стрімкий професійний злет. Сама ж Ольга резюмує: «Для початку кар’єри книжкового ілюстратора цей курс може дати непоганий поштовх. Специфіка програми полягає у тому, що там детально вивчається саме ніша книжкової ілюстрації для публікації. … Моя кар’єра йшла своїм шляхом незалежно від школи. Але все одно я дуже ціную цей досвід. А для кар’єри не може бути ніякої чарівної палички. Все, як завжди, залежить від працьовитих рук ілюстратора».

Не обійшлося і без вшанування втрат. Зокрема зворушливо провели подію пам’яті чеської ілюстраторки й педагогині Квети Пацовської, що пішла з життя цьогоріч, а також французького письменника Томмі Унгерера, якому присвятили окрему площу біля Illustrators Survival Corner.

А як же росія?

Російські, а заразом з тим і китайські видавці офіційно у ярмарку участі не брали. Але відмова співпрацювати з росією на рівні держав не завадила видавцям в цієї країни продовжувати розвивати свій бізнес. 

«Хотілося б, щоб офіційна відмова від співпраці з російськими видавництвами набула практичного впровадження. Бо, на жаль, чутно було російську мову на стендах, і ми розуміли, що росіяни ведуть переговори, купують права. Також на ярмарку були присутні й деякі російські видавництва, просто їхні бенефіціари зареєстровані в інших країнах. Наприклад, видавництво “Самокат”», — ділиться враженнями голова видавництва Vivat Юлія Орлова.

Російські ілюстратори також брали участь у конкурсах і виставках Болоньї — організатори чітко дали зрозуміти, що не збираються обмежувати індивідуальної участі художників за національною ознакою. 

Про це також говорили і на панельній дискусії «Українська ілюстрація. Досвід війни» — зокрема про те, що саме не так, коли в конкурсах ілюстрації разом з українцями беруть участь росіяни, коли представники держави агресора обираються до керівних органів міжнародних організацій та стають членами журі поважних премій.

«Власне, це їхня позиція: прагнення до “створення культурних мостів” між країнами, переслідуючи мету “розвитку дитячої ілюстрації та літератури, а також надання простору для діалогу та обміну досвідом”, “готовність заохочувати індивідуальну участь незалежних видавців, письменників і художників з усіх країн і регіонів світу, які бажають творчо, мирно та цілеспрямовано робити свій внесок у велику видавничу спільноту, об’єднуючи дітей і книжки”, — пояснює Юлія Козловець. – Що це означає? Для мене – що обов’язково потрібно їхати в Болонью, пропонувати якісний український продукт, спільні проєкти, системно бути присутніми, грати активну роль, пропагуючи своє, використовувати сцену та мікрофон для того, щоб доносити свою позицію, аргументувати та пояснювати».

Участь України і найкраще видавництво Європи

Найяскравішою подією ярмарку для України стало вручення премії Bologna Prize for the Best Children’s Publishers of the Year, яку цього року в категорії «Європа» отримало Видавництво Старого Лева. Премія вже протягом 10 років відзначає видавців дитячої літератури, які є лідерами інновацій, редакційних рішень у своїй творчій діяльності.

Попередні успіхи у Болоньї видавництву принесла зокрема співпраця з творчою студією «Аґрафка» — у 2014-му та 2015-му саме книжки авторства Романи Романишин та Андрія Лесіва потрапити до номінацій «Opera Prima» та «New Horizons», а у 2019-му дві книжки здобули перемогу в категорії non-fiction для дітей. Але це не єдині досягнення видавництва.  

«Це означає, що більшість видавців світу проголосували за нас, оцінюючи наш професійний рівень і здобутки зокрема в Болоньї, — ділиться враженнями очільниця видавництва ВСЛ Марʼяна Савка. – Наша перемога цьогоріч – це результат постійної щоденної праці відділу авторського права, редакції та промоції, це 10 років комунікації з закордонними видавцями та агентами». 

Також серед сотні відзначених у Болоньї книг у конкурсі The Brow Amazing Bookshelf цього року дві книги ВСЛ: сайлентбук «Жовтий метелик» Олександра Шатохіна і «Котик, півник, шафка» Олександра Михеда з ілюстраціями Жені Полосіної. «Це ж книги якраз про це – про те, що жовтий метелик нашої віри долає темряву і жах війни, і що врятовані півник, котик і шафка є символами нашої нездоланності», – додає Марʼяна.

Виразною стала і національна участь України. Саме з українського національного стенду починається один з віртуальних турів Елени Пасолі.

За словами організаторів, цьогоріч концепція українського стенда полягала у приверненні уваги світової спільноти до досвіду дітей, які живуть в Україні, а також тих, які були змушені виїхати через війну з батьками за кордон. Авторками концепції та її візуального втілення стали дизайнерки Дарія Біла та Софія Гупаловська, які безоплатно виконали всю роботу. Для оформлення стенда були використані 106 дитячих малюнків про війну, зібраних благодійним проєктом «Мамо, я бачу війну». 

Організатори стенда відзначили безперервний переговорний процес між українськими та іноземними видавцями, що тривав на стенді всі дні роботи ярмарку, а також велику увагу журналістів. Окрім того, приходили й бібліотекарі, що прагнули додати українські книжки до своїх каталогів. Всі книги, представлені на стенді, були передані Посольству України  в Італійській Республіці для розповсюдження в бібліотеках та школах, а також для читання дітьми.

Стенд організували спільними зусиллями Українського інституту книги, Болонського ярмарку дитячої книги, Посольства України в Італії, Генерального консульства України в Мілані та благодійного проєкту «Мамо, я бачу війну». 

Участь України виходила і за межі українського стенду. Так, видавчиня та ілюстраторка Таня Горюшина представила своє видавництво Тіаначу (Tianachu), засноване у Стокгольмі ще у 2017 році: «У мене вперше був особистий стенд у скандинавському секторі, на якому я представила українські дитячі проєкти, видані різними мовами. Я знала, що інші шведські видавці будуть фокусуватися на промоції та продажах, в першу чергу, шведських авторів — і вони неперевершено промотують їх. Тому мій шведський стенд був таким собі сюрпризом та водночас позицією, яку, я впевнена, підтримують скандинавські країни», – зазначає Таня і додає, що сміливо може назвати себе першою шведською видавчинею, що фокусується на виданні українських дитячих книжок шведською. 

Юлія Орлова відзначає, що інтерес до українських книжок зріс: «Але хай там що, всі видавництва передовсім дивляться на відповідність наших пропозицій своєму видавничому плану. Крім того, існують деякі ментальні розбіжності між українцями і європейцями в сприйнятті дитячих книжок. В Європі, наприклад, великою популярністю користуються книжки-картинки. Вони спрямовані на розвиток уяви дитини і проведення спільного часу з батьками. На жаль, в Україні такі видання продаються не дуже добре, бо вони дорогі. Ми зараз думаємо над тим, як розв’язати цю проблему».

Проте Юлія представляє одне з трьох видавництв з найбільшою кількістю проданих прав за кордон. Ольга Попович, директорка малого видавництва «Каламар» переконана, що інтерес тримається до українських видавців, які вже мають напрацьовані контакти, підтверджуючи неодноразово озвучену думку про те, що війна не допоможе тим, хто не має якісного контенту і не працював у напрямку продажу прав донині: «Покладатись на “зальотних”  літагентів марно. Їх трохи було, але їхати на такі виставки з надією, що хтось сам вас знайде — безідейно».

То чи вдасться Україні залишитися на порядку денному у «великому» видавничому бізнесі? Марʼяна Савка переконана, що все залежить від нас:

«У мене є чітке розуміння, що звучати ми зможемо тоді, коли в нас буде сталість традиції. Я маю на увазі, що Україна постійно буде постійно присутньою на великих книжкових виставках, що команда, яка організовує присутність України, буде стабільна і незмінно професійна, що наші видавці пропонуватимуть світу сильні ідеї та цікавий контент, і що книжковий ринок буде достатньо цивілізованим у стосунках із ринком світовим. А це означає чесне дотримання зобов’язань, привітна комунікація, відкритість і відповідальність».

А тимчасом стали відомі дати проведення наступного Болонського ярмарку – він відбудеться вже за рік, і схоже, стане ще ближчим до дат проведення Лондонського ярмарку — 8-11 квітня 2024 року. Тож обирати, схоже, таки доведеться.

Читайте також: Впродовж ковіду та війни – яким повернувся Франкфурт