Мініатюрний «Кобзар» і українське видання «Колгоспу тварин» – що є у Британській бібліотеці

Британська бібліотека (The British Library) має багаті колекції української книги. Від дитячої книжки, розмальованої маленькою рукою, до рідкісного видання «Колгоспу тварин» українською. Все це свідчить про давні міжкультурні зв’язки між нашими країнами, про які не варто забувати.

Саме з цією метою Український інститут у Лондоні у партнерстві з Українським ПЕН та Українським інститутом створили «Українську лабораторію». Це онлайн-резиденція для письменників на ранніх етапах кар’єри з України та Великої Британії. Проєкт відбувається за підтримки Британської ради в межах Сезону культури Україна/Велика Британія.

Шість письменників-учасників воркшопу разом з кураторкою слов’янських та східноєвропейських колекцій Кеті МакЕлвані дослідили зібрання книжок та поділилися з нами своїми враженнями.

Британська бібліотека – це національна бібліотека Великої Британії, яка була створена 1973 року і зараз входить до переліку найбільших у світі. Колекція бібліотеки містить 170 млн одиниць книжок, серед яких артефакти усіх епох писемної цивілізації, представлені у друкованому та цифровому форматах. Щорічно Британська бібліотека поповнюється близько 3 мільйонами екземплярів. 

Наразі в фондах Британської бібліотеки каталогізовані більш як 40 тисяч одиниць книжок з україномовним кодом, із них понад 30 тисяч видані в Україні. Щороку до колекції додають близько 1500 україномовних видань. У  Британській бібліотеці зберігається один із двох відомих у світі примірників «Львівського Букваря» Івана Федорова, першодруки українських письменників другої половини ХІХ – перших трьох десятиліть ХХ століття, рідкісні україномовні книжки та періодичні видання, видані в таборах для переміщених осіб у Німеччині та Австрії наприкінці 1946-х – початку 1950-х років. 

«Коли йдеться про виклики, з якими стикається людство сьогодні, – від екологічних криз на зразок Чорнобильської аварії до кремлівських дезінформаційних кампаній та впливу війни на суспільство, — Україну часто називають лабораторією. Український досвід критично важливий, щоб адекватно розуміти й відповідати на сучасні глобальні загрози у сферах довкілля, безпеки та дезінформації», — зазначає кураторка «Української лабораторії» Саша Довжик.

«Для Українського інституту дуже важливо, працюючи з іноземними стейкхолдерами, актуалізовувати українську спадщину за кордоном, показувати ці глибинні та сталі зв’язки між Великою Британією й Україною. Адже саме завдяки цим зв’язкам та творчій співпраці вдалося започаткувати та примножити колекцію українських книжок у Британській бібліотеці. Українська лабораторія спрямована на те, щоб такі зв’язки в культурній площині тривали й надалі», — говорить Анастасія Денисенко, програмна менеджерка напряму «Література» в Українському інституті.

Від оригінальних копій політичних газет, що з’явилися після Чорнобильської ядерної катастрофи та фінансувалися ЦРУ, до книжок у традиційній палітурці, присвячених історії та культурі гуцулів, — українські колекції Британської бібліотеки наповнені скарбами. Так само добре збереглися історії, що стоять за цими експонатами, про які детально розповіла Кеті МакЕлвані. За допомогою зібрання, ми можемо простежити історію імперіалістичних спроб росії знищити українську культуру та мову, які після 24 лютого 2022 року стали очевиднішими, ніж будь-коли. 

Так само ми можемо простежити витривалість і непохитність українського спротиву російському імперіалізму. Нам показали рідкісне кишенькове видання «Кобзаря» Тараса Шевченка, створене в Женеві та призначене для того, щоб його можна було просто провезти в Україну в часи, коли українська мова була заборонена через російський колоніалізм. Подібні речі нагадують нам про силу літератури, поезії та інших документальних форм у зміцненні спільноти, захисті культури та створенні опору.  

Мені найбільше запам’яталась книжка Марічки Підгірянки «Брисько, гуска і лисичка», яка була опублікована у 1949 році й розмальована чиєюсь маленькою рукою. Одразу пригадалась захаращена шкільна бібліотека, до якої я вчащала та в якій, як годиться, суворо забороняли малювати у книжках. Звісно, мали рацію. Але що може зробити дитячу книжку живішою та ближчою, ніж пустотливе послання крізь часи?

Сподіваюсь, малий читач «Бриська» не застав Другої Світової війни або ж геть її не запам’ятав, тож малював безтурботно у світі, де добро перемогло зло. Вітання тобі, бешкетнику, з Європи нової та — знову — воєнної. Зло повернулось, але ми ще боремось.   

Мене вразило багатство історій та людського досвіду, що містяться в колекціях. Електронна добірка справила на мене сильний ефект і ще більше зміцнила мій зв’язок з українською історією. Одна річ, яка мене приголомшила, — це переносна копія «Кобзаря» Шевченка, призначена для контрабанди.

Це підкреслило винахідливість, рішучість і хоробрість, яких потребували й потребують українці, щоб зберегти свою культуру протягом століть під загрозою імперіалізму.

Читайте також: Від Шевченка з шаблею, до Шевченка з джавеліном: як формувався український канон

Мене завжди захоплювали бібліотечні фонди: як вони формуються, як куратори розподіляють і каталогізують книжки. Цікаво було спостерігати, як уважно співробітники Британської бібліотеки ставилися до кожної книжки як до окремої, самостійної історії. Але серед усього, про що розповідала Кеті МакЕлвані, мене найбільше надихнула колекція звукозаписів природи з українсько-польського кордону. Поки ми ростемо під звуки птахів, жаб і тварин, здається, що нічого не може змінитися, що вони завжди будуть з нами. На жаль, зміни клімату та війни впливають на навколишнє середовище, і деякі рослини та тварини перебувають на межі зникнення. І тому я думаю, що вкрай важливо зберегти їх усіма можливими засобами.

Я була вражена широтою та різноманітністю колекції, що охоплює стільки стилів, жанрів, місць та періодів історії. Мене особливо вразив багаторівневий досвід, який можна відчути за об’єктами, які напевно пройшли через різні руки й на яких досі лишилися сліди попередніх власників. Нам показали рідкісне видання «Колгоспу тварин» Орвелла, перекладене українською мовою у 1947 році та розповсюджене по таборах для переміщених осіб наприкінці Другої світової війни.

Було неймовірно дізнатися, що Джордж Орвелл написав спеціальний вступ до української версії «Колгоспу тварин», який став посланням надії для українців у таборах для переміщених осіб. Політична незалежність була питанням виживання для Орвелла та для українців, які протистояли пригнобленню, і те, що такий культовий автор написав спеціальний вступ, адресований особисто невеликій аудиторії (було опубліковано лише 2000 українських перекладів), для мене є неймовірно вагомим.

Читайте також: 5 небезпек сучасної росії, які передбачив Орвелл у романі «1984»

Мене здивував підхід до процесу колекціонування та сама різноманітність української колекції. Я закінчила українську філологію, де я лише читала про книжки, видані Михайлом Драгомановим. Під час онлайнового воркшопу Британської бібліотеки я мала змогу їх побачити на власні очі.

Читайте також: Національна електронна бібліотека: як це працює і навіщо Україні