Невільники духовного раю: індійські інтелектуали та правозахисники-політв’язні

Вже третій рік понад десяток активістів (серед них науковці, поети, журналісти, правозахисники та публічні інтелектуали) перебувають в індійських в’язницях через начебто зв’язки із забороненою в 2009 році Комуністичною партією Індії (маоїстами) та підбурювання до заворушень під час святкування 200-річчя битви на річці Бгіма у містечку Бгіма Кореґаон (штат Магараштра) 1 січня 2018-го року. Їхні колеги та однодумці з усього світу (провідні науковці, філософи та навіть цілі університети) збирають підписи із закликом про звільнення активістів, яких індійська влада вважає причетними до цих злочинів. Однак більшість із них досі за ґратами – попри пандемію, слабке здоров’я і нестачу доказів зі сторони обвинувачення. У межах медіапроєкту «Люди з порожніх стільців» (#EmptyChairPeople) розповідаємо про індійських інтелектуалів та правозахисників, які стали «невільниками духовного раю».

У вересні 2020 року американська письменниця та телеведуча Опра Вінфрі назвала книжку «Каста: витоки нашого невдоволення» (Caste: Origins of Our Discontents, 2020) американської авторки Елізабет Вілкерсон «найважливішою, яку вона коли-небудь обирала для свого книжкового клубу» впродовж його існування з 1996-го року. Книжка Вілкерсон насамперед про США, однак авторка активно звертається до досвіду Індії, аби пояснити американську проблему нерівності, і говорить про історичні паралелі двох країн. У главі, де вперше детально розглядається індійська проблематика, Вілкерсон найбільше уваги приділяє ставленню до далітів у сучасній Індії. Саме ці люди, які складають майже чверть населення країни, відчувають на собі найбільше нерівності в індійському суспільстві станом на сьогодні.

Попри те, що даліти належать до найбіднішої верстви індійського населення, упродовж останніх років зростає їхня політична свідомість та бажання боротися за власні права. Однак збільшується також кількість тих активістів, науковців, письменників та публічних інтелектуалів, які в боротьбі за соціальну рівність та справедливість у своїй країні опинилися за ґратами за сфабрикованим справами.

У своєму щорічному звіті організація звертає увагу на несправедливе розслідування справи довкола сутичок під час відзначення 200-річчя битви на річці Бгіма (битва, у якій 1 січня 1818 року Британська армія здолала армію пешви Баджі Рао II – ред.) у містечку Бгіма Кореґаон (штат Магараштра) в січні 2018-го року. Внаслідок тих заворушень загинув молодий хлопець, декількох було поранено. Спершу місцева поліція заарештувала двох представників правих індуїстських організацій, однак за кілька місяців їх звільнили, натомість під арешт потрапили понад десяток активістів, що борються зі спадком кастової системи та за права пригнічених каст та племен. Для обвинувачення у справах більшості активістів, які індійська преса вже колективно охрестила справою Бгіма Кореґаон, використовують «драконівські» статті антитерористичного Акту попередження незаконних дій (Unlawful Activities Prevention Act). Зокрема, звинувачені за статтями цього закону не мають права вийти під заставу. Тому, попри те, що в багатьох справах досі не розпочалися слухання, звинувачені перебувають за ґратами (численні апеляції арештованих про можливість вийти під заставу відхилено).

Витоки проблеми

Кастова система Індії має глибоке історичне коріння. В одній із пізніх частин «Ріґведи» (канонічний текст індуїзму – ред.) згадується про чотири варни-прошарки індійського суспільства (брахмани – жерці, кшатрії – військові, вайш’ї – торговці та землевласники, шудри – бідняки). Однак існувала також група каст, які опинилися поза системою варн. Їх називали «недоторканними». Представники цих каст займалися «брудною» з точки зору індуїзму роботою – прибиранням вулиць, забоєм худоби, вичинкою шкіри та іншим. Ці люди були всіляко обмежені у правах: не могли пити воду із одного колодязя із представниками вищих каст чи входити до індуїстських храмів (хоч і були індуїстами). У ХХ столітті за активної участі двох борців за незалежність Індії Магатми Ґанді та Бгімрао Амбедкара починається етап змін у ставленні до недоторканних. Завдяки Бгімрао Амбедкару вони починають називавати себе «далітами», що у перекладі з маратської означає «пригнічений».

Зараз в Індії на офіційному рівні використовується термін «Зареєстровані касти та племена» (Scheduled Castes and Scheduled Tribes). Лише для цієї групи каст є визначені конституцією квоти під час виборів до парламенту (зарезервовані округи, де можуть обрати лише представника «Зареєстрованих каст та племен»), а також у доступі до вищої освіти та роботи в урядовому секторі чи місцевій владі.

Попри те, що конституція гарантує рівні права усім громадянам Індії та забороняє практику недоторканності, а також дискримінацію на будь-якому ґрунті, обидві проблеми досі існують в індійському суспільстві. Про це, зокрема, свідчить зростання кількості злочинів проти далітів (у 2019-му на 7,3% більше, ніж у 2018-му). Чимало активістів за права далітів є надзвичайно критичними до нинішнього індійського уряду та прем’єр-міністра Нарендри Моді через потурання кастовій політиці.

Окрім того, завдяки просвітництву Бгімрао Амбедкара, ще на початку ХХ століття даліти почали шукати власні джерела політичного натхнення. Саме Амбедкар звернув увагу далітів на битву біля містечка Бгіма Кореґаон, яка відбулася 1 січня 1818 року. Під час цієї битви Британська армія, значну частину якої складали солдати із касти магарів (належала до недоторканних), здолала армію пешви Баджі Рао ІІ. Велика частина далітів вбачає у цій битві не боротьбу націоналізму проти імперіалізму, а класове протистояння: перемогу магарів із касти недоторканних над армією Баджі Рао ІІ – представниками вищих каст. Саме тому річниця цієї битви щороку збирає сотні тисяч далітів у містечку Бгіма Кореґаон біля встановленого британцями пам’ятного обеліска.

Влітку 2018 року індійська поліція затримала близько десятка активістів (ще у кількох провели обшуки) у різних куточках Індії у справі підбурювання до заворушень під час відзначення 200-ліття битви на річці Бгіма. Усіх затриманих звинуватили у зв’язках із забороненою у 2009 році Комунісітичною партією Індії (маоїстами).

У першій п’ятірці арештованих опинилися адвокат Сурендра Ґадлінґ, поет та політичний коментатор Судгір Дгавале, захисник прав племен адівасі Магеш Раут, дослідник, прес-секретар Комітету зі звільнення політичних в’язнів Рона Вілсон та професорка англійської філології університету Наґпура та захисниця прав жінок Шома Сен. Більшість із них були активними у захисті та відстоюванні прав далітів.

За два місяці після цих затримань у тій самій справі висунули звинувачення ще десятьом активістам, декого із них одразу ж арештували. Частина із тих, кому пощастило залишитися на волі в серпні 2018-го, все одно згодом потрапила за ґрати. Кожен із затриманих активістів має за плечима щонайменше кілька десятків років боротьби за права маргіналізованих спільнот та серйозні посади, деякі із них були активними захисниками затриманих раніше. Як співучасників одного злочину заарештували адвокатку у справах людини Судху Бгарадвадж, письменника та поета Варавару Рао, колишнього викладача Мумбайського коледжу Вернона Ґонсалвеса, активіста та адвоката Аруна Феррейру, журналіста та письменника Ґаутама Навлаху.

Через підозри у зв’язках із маоїстами та підбурювання до заворушень у Бгіма Кореґаон тоді ж обшукали домівки католицького священника Стана Свамі, культуролога, дослідника далітської літератури, викладача Університету англійської та іноземних мов Гайдерабада Кусуму Сат’янараяна, журналіста КВ Курманата, фотографа Кранті Текулу, а також старшого професора Інституту Управління Ґоа, автора майже тридцяти книжок, одного із найвідоміших індійських публічних інтелектуалів та борців зі спадком кастової системи Ананда Телтумбде. Згодом він та отець Стан Свамі опинилися також за ґратами. Пощастило лише журналістам КВ Курманату, Кранті Текулі та викладачеві Кусумі Сат’янараяну. Окрім того, восени 2020 року у тій самій справі арештували й викладача університету Нью-Делі Гані Бабу.

Досі усі ці активісти (окрім поета Варавари Рао, якому на початку березня цього року вдалося вийти під заставу у зв’язку зі слабким здоров’ям) залишаються за ґратами. 22 березня 2021 року суд відмовив у можливості вийти під заставу Стану Свамі, незважаючи на проблеми зі здоров’ям отця (у в’язниці він втратив слух, також загострилася хвороба Паркінсона) та вік (Свамі вже 83 роки).

Науковець із досвідом корпоративного менеджера

Одним із тих індійських авторів, на чиї книжки посилається у своїй роботі Елізабет Вілкерсон є також арештований у справі Бгіма Кореґаон Ананд Телтумбде. Він – один із найбільш поважних дослідників касти в Індії. Після блискучої кар’єри в корпоративному секторі (Телтумбде був виконавчим директором енергетичної компанії Petronet LNG India), він повернувся до академічної роботи, у рамках якої зосередився на питаннях соціальної нерівності індійського суспільства. Саме ця тема стала основною для нього як дослідника, активіста та публічного інтелектуала. Вона йому близька ще й тому, що сам Телтумбде також народився у бідній фермерській родині, що походила із однієї із каст далітів.

У січні 2018-го, за кілька місяців до звинувачення у причетності до сутичок під час святкування 200-річчя битви на річкці Бгіма, він опублікував книжку «Республіка касти: роздуми про рівність у часи неоліберальної гіндутви». У цій книжці Телтумбде гостро аналізує кастове життя індійського суспільства упродовж 70-річної історії незалежності та критикує чинну індійську владу та особисто прем‘єр-міністра Нарендру Моді. Телтумбде критичний у своєму дослідженні і до самих далітів. Зокрема, він відзначає, що зростання кількості далітів у державній владі (чинний президент Індії Рам Натх Ковінд також даліт) мало вплинуло на те, щоб бодай трохи покращити фізичний захист цієї верстви чи їхнє економічне становище. В одній зі своїх колонок Телтумбде також не боїться критикувати глорифікацію битви на річці Бгіма. На його думку, для тодішніх солдатів та перемога не означала перемоги над вищою кастою, а була просто військовим здобутком.

Індійська письменниця Арундаті Рой у своїй колонці, присвяченій можливому арештові Телтумбде, називає його «одним із найважливіших публічних інтелектуалів Індії», а його книжки, зокрема й «Республіку касти» – «життєво важливим та незамінним чтивом».

1 лютого 2019-го року понад 150 підписантів, серед яких організації, університети та публічні інтелектуали зі світовим ім’ям (Гарвардський університет, Массачусетський технологічний інститут, Колумбійський університет, філософи Ноам Чомський та Корнел Вест) звернулися до генерального секретаря ООН Антоніо Ґутерреша із проханням втрутитися у цю справу. Індійські публічні інтелектуали, зокрема одна із найповажніших індійських історикинь Роміла Тапар та економісти Девакі Джайн та Прабгат Патнаїк, 30 серпня 2018 року звернулися до Голови Верховного Суду Індії із петицією про порушення прав активістів під час обшуків і проханням негайно втрутитися у справу. ПЕН-Делі та ПЕН-Південна Індія одразу ж засудили обшуки та арешти активістів (у тому числі й Ананда Телтумбде), яких вважають причетними до підбурювання сутичок під час відзначення 200-річчя битви на річці Бгіма у містечку Бгіма Кореґаон.

«Напів маоїсти»

Попри те, що на підтримку майже кожного із затриманих у справі Бгіма Кореґаон стали колеги та просто небайдужі науковці і правозахисники у всьому світі, попри свідчення, що докази у справі з’явилися на комп’ютері одного із підозрюваних через роботу вірусної програми, а більшість звинувачених перебувала далеко від місця «злочину», дехто із них перебуває за ґратами вже третій рік поспіль. 24 січня 2021 року вже в Управлінні Верховного комісара ООН із прав людини висловили занепокоєння щодо арештів активістів та тих, хто вже перебуває в ув’язненні, зокрема у справі Бгіма Кореґаон.

Тим не менш, індійських науковців та активістів, які виступають на захист своїх ув’язнених колег таврують терміном «міський наксаліт» або ж «напів маоїст». Так раніше таврували і ув’язнених активістів.

Термін «наксаліт» походить від діяльності селян повстанців із бенгальського села Наксалбарі у 1967 році. Пізніше рух наксалітів розбився на різні угруповання, які діяли в джунглях центральної Індії та прагнули досягати радикальних змін через збройні повстання. У 2006-му році тодішній прем’єр-міністр Манмоган Сінґх назвав маоїстів «найбільшою внутрішньою загрозою Індії».

Терміни «міські наксаліти» чи «напів маоїсти» – це, як описує у своєму відеовиступі на засіданні, присвяченому Всесвітньому Дню філософії у штаб-квартирі ЮНЕСКО, індійська історикиня Роміла Тапар, свого роду оксюморон, щоби таврувати науковців, активістів за права людини та маргіналізованих каст чи племен, письменників чи просто інакомислячих індійців. Це своєрідне маркування, мовляв, небезпека не лише десь там в далеких лісах, але й тут – поруч у місті.

Остання колонка, яку написав Анандт Телтумбде для видання The Indian Express має назву «Чи я наксаліт?». Тапар наголошує на занепокоєнні індійських лібералів у тому, щоб право на інакомислення не було відкинуте чинним режимом. Без змін у цьому напрямку ризики втрати суспільну довіру у найбільшій у світі демократії лише зростатимуть.

Матеріал підготовлений у межах медіапроєкту «Люди з порожніх стільців» (#EmptyChairPeople), який реалізовують медіа «Читомо» та Український ПЕН за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED). Проєкт присвячений сучасним українським письменникам та журналістам-політв’язням, що перебували чи продовжують перебувати у в’язницях Криму, ОРДЛО та РФ, а також політичним в’язням Білорусі, Туреччини, Мексики, Еритреї, Венесуели, Індії, Зімбабве та Філіппін.

Назва проєкту відсилає до символу ув’язнених, переслідуваних, вбитих чи зниклих авторів, який використовують на правозахисних акціях у Міжнародний день ув’язненого письменника, або День порожніх стільців, який відзначають щороку 15 листопада з ініціативи Міжнародного ПЕН.

Читайте також: «Країну спакували в автозак»: білоруські письменники та журналісти-політв’язні