Новому поколінню приготуватися: як потрапити в книжковий переклад

На тлі стрімкого зростання українського видавничого ринку й появи на ньому дедалі нових гравців незмінним залишається те, що на полицях книгарень більшість складає перекладна література. А отже поява нових імен у перекладацтві, здавалося б, — процес неминучий. Тоді як видавці й видавчині нарікають на брак перекладацьких кадрів, новачки в галузі мають труднощі із пошуком видавництва для співпраці через брак опублікованого перекладу. Ситуація типова для багатьох сфер, проте що ж робити, щоб розірвати це зачароване коло?

Про це ми запитали тих, хто пройшов цей шлях нещодавно, тобто наших колег, чиї перші книжкові переклади щойно з’явились або тільки готуються до друку. Поділитися порадами ми попросили також досвідчену перекладачку, під чиїм менторством виростають нові імена. А про видавничу перспективу співпраці з новачками розповідає головний редактор одного з найбільших українських видавництв.

Наталія Шеремет

Перекладає з німецької та англійської. Перші книжкові переклади готуються до друку.

Я починала з того, що брала участь у багатьох перекладацьких конкурсах, які проводили університети. Тож за 4 роки бакалаврату я не лише набрала собі щось на кшталт портфоліо, але й набила руку. Після цього вирішила подаватися на усі вакансії перекладачів, які лиш бачила. За літо зробила приблизно 6 тестових завдань, але це закінчилось або відмовою, або браком відповіді. На якийсь час я забула про мрію перекладати та вирішила зосередитися на навчанні. Але саме тоді мені відповіло не одне, а аж два видавництва, і я переклала спочатку книгу з німецької, а потім і з англійської.

Оскільки я починала студенткою і продовжую навчатись, складно було повірити, що мені довірили такий масштабний проект та навіть вважають, що у мене добре виходить. Боротися з цією невпевненістю доводиться навіть зараз, а ближче до публікації книги стає страшно: а що, якщо критичний читач знайде якусь помилку та знеславить на увесь інтернет? Зараз постійно зринає як не один, то інший перекладацький скандал, і такі звістки стають іще одним фактором для переживань. Що стосується власне перекладу, то складно було співпрацювати з іншим перекладачем під час роботи над серією. Потрібно було постійно перевіряти, як раніше переклали той чи інший термін, і це забирало більше часу, ніж якби я прийняла власне рішення. З іншого боку, робота у парі з колегою була цікавішою, бо можна було обговорити як технічні питання, так і сюжет, адже хтось із нас завжди знав більше.

Думаю, найперше у входженні в професію мені допомогло власне читання. Важко сказати, скільки текстів пройшло крізь мене за моє недовге життя, але це те, що збагачує словниковий запас і дозволяє краще та швидше аналізувати текст.

На жаль, зараз через роботу мало часу самій пірнати в чужі переклади, але я веду словничок із цікавими виразами, які можна вжити самій. Освіту я здобуваю у галузі технічного перекладу, проте базові навички тут можна отримати і для художнього. Та й після десятків текстів про клапани й двигуни знайти термінологію на позначення фантастичних істот здається не таким уже й складним завданням. Якщо говорити про не книжковий переклад, навряд чи він зіграв роль у моєму становленні як художньої перекладачки. Але вдалося дізнатися більше про себе: переклад книг приносить мені значно більше задоволення, ніж документів.

Усім початківцям раджу стукати в різні двері. Чим більше стукаєш, тим більша ймовірність, що вам відчинять. Ну і певно, не здаватися! Якщо у відгуку написали (а повірте, отримати відгук — це вже круто), що у вас недостатньо досвіду, сприймайте це як дороговказ на шляху до покращення.

Еліна Чуба

Перекладає з англійської, перший книжковий переклад вийшов друком цього року — «Паперова принцеса» і «Зламаний принц» Ерін Ватт.

Я зрозуміла, що хочу потрапити в літературний переклад ще в університеті. На третьому курсі мріяла пройти перекладацьку практику у видавництві, а не як усі — в якомусь бюро чи університеті, але вже тоді побачила, що це зовсім не легко. Я не розуміла як влаштований видавничий світ, тому просто шукала електронні скриньки видавництв на їхніх сайтах і писала листи, на які ніхто не відповідав. Потім згадала, що в інстаграмі підписана на перекладачку, вона дала мені контакт провідної редакторки одного з видавництв. Ми почали домовлятися про мою практику і, може, щось із цього вийшло б, якби не велика війна. На четвертому курсі теж надіслала два-три резюме, на які ніхто не реагував, і почала сумніватися, чи зможу коли-небудь потрапити в цю сферу, якщо навіть не доходжу до етапу тестового завдання.

По закінченню навчання в університеті вирішила спробувати востаннє, обрала вже знайому тактику: писати видавництвам на пошту. Надіслала резюме у два видавництва — і вже за тиждень працювала над своїм першим перекладом.

Іноді люди чують про ці два резюме й кажуть «пощастило», але я цього не відчула. Нам усім на якомусь етапі входження у сферу або взагалі не відповідають, або відписують: «Дякуємо, все чудово, внесли вас у нашу базу».

Іще під час навчання я брала участь в перекладацьких конкурсах. Один навіть встигла виграти. Пройшла також два перекладацькі курси, мала сертифікати. Думаю, це все разом посприяло тому, що видавництво таки довірило мені переклад.

Початківцям я б порадила моніторити соціальні мережі видавництв, там часто публікують вакансії. Варто також підписатися на блоги чи соціальні мережі перекладачів і перекладачок, де вони діляться власним досвідом, тому це, так би мовити, хороша можливість дізнатися щось про сферу з перших вуст. Підписуйтесь і не бійтеся просити в них порад. Створити анкету на Litcentr, навіть якщо у вас ще немає досвіду чи опублікованих проєктів. Проходити перекладацькі курси, наприклад, від Litosvita. Ходити на книжкові фестивалі, події з участю перекладач_ок чи видавництв, відвідувати фестиваль Translatorium. Іноді одна зустріч із правильною людиною, яка порадить вас комусь із видавництва, може перекрити місяці тиші на пошті.

Читайте також: Переклад у тандемі: помножена радість чи розділений тягар?

Світлана Урбанська

Перекладає з іспанської та англійської, перший книжковий переклад вийшов у 2024 році. Авторка українських перекладів Маріони Толоси Сістере та Енні Тюркотт.

З перекладами я працюю ще з 11 класу: тоді бралася за невеликі замовлення від знайомих або фрілансила за символічну оплату. Завжди мріяла перекладати літературу, але ця спільнота здавалася мені закритою, і я не розуміла, як отримати першу публікацію.

У 2017 році я закінчила кафедру перекладознавства. Після цього кілька років викладала англійську для дорослих, а під час пандемії почала працювати менеджеркою з локалізації в ІТ-компанії. Паралельно постійно брала різні перекладацькі замовлення, переважно комерційні. Співпрацювала зі студією, для якої створювала українські субтитри до фільмів на Netflix.

Моє перше видавництво знайшло мене саме. За ці роки мені неодноразово пропонували переклади літератури, але то не було часу, то книги не надихали, то оплата зовсім не відповідала витраченим зусиллям. І ось одного разу мені запропонували перекласти серію кумедних дитячих книжечок з іспанської. Усе збіглося: був час, натхнення і можливість самостійно визначати вартість роботи. Після цього я переклала ще кілька серій, а згодом отримала й інші пропозиції — не лише дитячої літератури. Мене захопив цей процес, і я вирішила залишити офісну роботу, щоб зосередитися на літературних перекладах. Водночас не планую повністю відмовлятися від комерційних проєктів і дуже хочу знайти постійні замовлення у сфері субтитрування.

Найбільше допомогли мені у входженні в професію освіта, досвід у позалітературних перекладах і, звісно, те, що я завжди відкрито розповідала про свою роботу. «Сарафанне радіо» спрацювало якнайкраще.

Початківцям раджу братися за різні завдання, щоб напрацювати портфоліо. Але водночас важливо не дозволяти клієнтам знецінювати вашу працю — професію перекладач_ки треба підтримувати гідним рівнем. І ще: не бійтеся цілитися високо!

Масіму Андре Мартиненко Щеглов

Перекладає з сербської. Перший книжковий переклад вийшов цього року — «Умови не мають значення» Ліліани Д. Чук.

До роботи з видавництвом я трохи перекладав для себе, але найбільше мені допомогла у входженні в професію участь у навчальній програмі для перекладачів і перекладачок CELA. Там мені дали конкретні тексти, менторів, зустрічі з видавцями, іншими перекладач_ками. Мені пощастило, що я мав чудових наставниць. У рамках програми ми з менторкою Оксаною Зьобро багато говорили про важливість вибору відповідного видавництва і про те, до кого можна звернутися саме з моїм текстом, а з Аллою Татаренко про специфіку перекладу з «малих» мов і те, як найкраще прорекламувати твір. Мені дуже допомогли із тим, щоби зрозуміти приблизну атмосферу в книжковій спільноті, як подавати свої послуги, яких умов очікувати і яких прав вимагати.

Найважчим для мене було, певно, розібратися з тим, як мають виглядати контракти, як зрозуміти, що умови праці задовільні, що ставка адекватна (середню ставку на переклад зі сербської я так і не знайшов). Ми багато говорили про важливість ознайомлення з контрактом і про те, що мета проєкту не в тому, щоби видати текст хоча би десь, а в тому, щоби видати його на гідних умовах.

Іншим початківцям я би певно радив розбиратися, до якого видавництва варто йти зі своїм текстом (якщо це переклад з «малих» мов, бо там треба власноруч шукати тексти), пробувати перекладати невеличкий уривок і прикріпляти його до своєї пропозиції, щоби видавець одразу мав уявлення про якість майбутнього тексту, одразу пояснювати видавцеві чому цей текст може бути цікавим, і, за можливості, брати участь в різних програмах для перекладач_ок.

У мене дуже нестандартний випадок, де мені все пояснили, розжували і з обіймами покликали до літературної спільноти. Я спочатку трохи розчарувався, що великі видавництва не відповідають мені в той самий день, але дуже скоро отримав відповідь з видавництва, в якому й вийшов мій перший книжковий переклад, і далі все було набагато краще, ніж я міг очікувати.

Алла Татаренко

Перекладачка з сербської та хорватської, а також перекладає хорватською і сербською твори української літератури. Літературознавиця, професорка кафедри слов’янської філології Львівського національного університету ім. Івана Франка. У її перекладі українською звучать Данило Кіш, Мілорад Павич, Горан Петрович та інші.

Перекладачі й перекладачки з південнослов’янських мов зазвичай самі шукають видавців, рідше трапляються випадки, коли видавництво замовляє переклад. Тому з власного досвіду новачкам я б радила починати з таких кроків:

По-перше, обрати книжку. Важливо обрати таку, що має шанс знайти в Україні своє читацтво. Звісно, вона має подобатися передовсім вам — тоді набагато легше й приємніше рекламувати її видавництву. Для цього раджу якомога більше читати, щоб орієнтуватися в класичних і нових творах, а помічними у пошуку можуть бути літературні й книжкові сайти країни, з мови якої перекладаєте. Можуть допомогти й друзі, для яких ця література є рідною. Початківцям варто адекватно оцінити власні сили й можливості: стилістично складний, великий твір можна залишити на потім, коли набудете досвіду і знатимете свою швидкість перекладу (це важливо, щоб ефективно спланувати роботу і не підвести замовника чи замовницю).

По-друге, обрати видавництво. Вони різні і працюють із різною літературою, тож варто розуміти, які з них можуть зацікавитися вашою пропозицією. Зверніть увагу на те, чи вони видають твори, які належать до поетикального кола «ваших» автора чи авторки. Якщо так, ваші шанси зростають. Якщо ні, можна спробувати переконати видавництво розширити це коло, включивши до видавничого плану перекладений вами твір. Може допомогти консультація з досвідченішими колегами, які вже співпрацюють з українськими видавництвами.

По-третє, представити перекладацький проєкт.

Для того, щоб зробити процес пошуку видавництва ефективнішим, варто підготувати пакет матеріалів. Тут може бути ваше CV, довідка про автора чи авторку книжки, короткий текст-представлення твору (синопсис, анотація, можна з аргументами, чому книжку варто перекладати в Україні).

Не зайвою є також інформація про те, яке місце ця письменниця (чи письменник) посідає у літературі своєї країни, чи отримувала книжка премії, якими мовами перекладена тощо. Корисно також представити перекладений вами уривок твору, це допоможе зорієнтуватися як у тексті, так і в рівні перекладу. Добре також заздалегідь довідатися, чи є шанси отримати фінансову підтримку на видання перекладу цієї книжки (відповідні конкурси, фонди тощо), це може бути додатковим аргументом для видавництва на користь вашого перекладу.

Уже на етапі підписання договору з видавництвом, гадаю, варто уникати нереально коротких термінів для перекладу. У книжці не буде зазначено, що ви героїчно переклали її у надшвидкому темпі. Але якщо при цьому постраждає якість — це буде помітно. Не намагайтеся перекладати якомога швидше. Намагайтеся перекладати якомога краще. Перекладайте з задоволенням.

Пам’ятайте, що молоде перекладацтво, як і досвідченіші колеги, заслуговує на повагу і гідну оплату праці. Його чи її ім’я має бути зазначено у виданні. Велике значення має плідна співпраця з редактором (редакторкою). У цьому спілкуванні можуть народитися часом несподівані, а часом найкращі перекладацькі рішення. Перекладач/ка має право побачити текст після правки — адже йдеться про певну форму співавторства. І людину, яка зрадіє виходу перекладеної книжки не менше, ніж її автор.

Читайте також: Повторний переклад: між прагматикою й мистецтвом

Артем Літвінець

Головний редактор видавництва «Vivat»

Враховуючи, що значну частину редакційного плану складає перекладна література, перекладачка є ключовою постаттю для видавництва. Брак кадрів відчутний і нерідко створює блокери для реалізації наших планів — перекладачів просто не вистачає, щоб опанувати динаміку сучасного книжкового ринку. 

Для нас принципово важливо відкривати двері новим іменам. Щороку кілька книжок ми віддаємо початківцям, для яких це стає дебютом у професійному перекладі. Стратегію залучення нових перекладачок вибудовуємо через відкриті конкурси та open call’и, адже переконані, що без «свіжої крові» немає розвитку. Це потребує ресурсів і додаткової уваги: іноді до проєкту доводиться залучати досвідчених колег для доопрацювання тексту, але ми пишаємось тим, що саме так відкриваємо нові імена. Радіємо, коли ще «вчора» у перекладача виходила перша книжка, а сьогодні вже з’являється п’ята. 

Чим перекладачка без книжкових публікацій може зацікавити видавництво? Передусім — якістю перекладу, живою, літературною українською мовою, не скутою граматикою оригіналу.

Не менш важливі в подальшому відповідальність і здатність довести роботу до кінця. Добре складене резюме, уважність у тестовому завданні, екологічна комунікація і готовність почути редакторку часто важать більше, ніж довгий список виданих книжок. Уже на етапі відбору ми бачимо, чи є сенс вкладати зусилля у навчання початківця — і якщо є, то вкладаємо. 

Зі свого боку ми пропонуємо новачкам не лише контракти, а й підтримку: поради досвідчених колег, редакційні політики та стандарти, можливість зростати (як професійно, так і у фінансовому плані) від проєкту до проєкту. Так ми мінімізуємо ризики (затримки, низьку якість) і водночас створюємо простір для нових голосів у перекладі. Для видавництва це завжди баланс — між ризиком недосвідченості та шансом відкрити талановиту людину, яка згодом стане важливою частиною ринку. Ми готові тримати цей баланс, адже переконані, що без нових імен розвиток книжкового перекладу неможливий.

Translators In Action (TIA) — ініціативна група, що займається розвитком перекладацької спільноти та створює проєкти та інструменти для зміцнення та підвищення професійної захищеності українського книжкового перекладацтва. 

TIA інформує, підтримує, лобіює/адвокатує інтереси, навчає, сприяє взаємодії у спільноті, працюючи на стику культурної, активістської, дослідницької та освітньої сфер.

Серед завдань TIA: підвищення поінформованості перекладач_ок з юридичних питань, сприяння видимості та захищеності перекладач_ок у правовому полі, інформаційна, консультаційна та організаційна підтримка перекладацьких ініціатив, організація освітніх і культурних перекладацьких проєктів, лобіювання інтересів спільноти, проведення фахових опитувань і досліджень.