Що у фокусі молодих перекладачів й авторів Європи? – підсумки програми CELA в Празі

Під час 30-ої книжкової виставки в Празі Читомо мало особливу місію – спостерігати за молодими авторами і перекладачами із програми CELA – Connecting Emerging Literary Artists. Цей досвід передбачав слухання художніх текстів учасників 5-ма (!) мовами, відвідуваннями професійних дискусій і навіть спостереження за першими пітчингами до іноземних видавців.

Про все це, а також про чеський акцент видавничого життя ми розповімо нижче.

Матеріал створений за підтримки Книжкового Арсеналу в межах програми CELA.

Консорціум молодих голосів

Як молодому авторові шукати перекладача? Як перекладачеві знайти автора? Як їм обом (згодом) шукати видавця, а тоді – читачів? Із цими питаннями підійшли до створення програми CELA її організатори – наразі це 11 фестивалів в 11-ти європейських країнах, серед яких й Україна (Книжковий Арсенал). 

Програма об’єднала цьогоріч 165 авторів, перекладачів і літературних фахівців нової генерації – задля знайомств, синергії і, звісно ж, майбутніх публікацій.

Серед українських авторів – Мирослав Лаюк, Анастасія Левкова та Євгенія Кузнєцова, серед перекладачів і літературних фахівців – Оксана Зьобро, Юлія Стахівська, Христя Венгринюк, Олександра Лактіонова, Ольга Бондаренко, Лариса Добра, Юлія Станкевич, Олена Роман, Ольга-Анастасія Футоран, Масіму Андре Мартиненко-Щеглов, Онужек Йонела-Пауліна.

У межах цієї програми Євгенія Кузнєцова відвідала події на Празькій книжковій виставці, а авторки Юлія Луковняк (Yulia Lukovniak) – Словенія – та Магдалена Содомкова (Magdalena Sodomkova) – Чехія – разом із чеською перекладачкою та журналісткою Рітою Кіндлеровою невдовзі відвідають Книжковий Арсенал. З Юлією та Магдаленою Читомо ще поспілкується під час Арсеналу.

Говорячи про реалізацію програми CELA в Празі, ми одразу робимо примітку  – наступного року Чехія буде Почесним гостем на Франкфуртській книжковій виставці і тому активно готується продавати свої авторські права закордонним видавцям. А що в Чехії не дуже багато агенцій, то готуються і видавці, і перекладачі, і самі автори.

Тому спецпрограма CELA в Празі мережувалася із іншими спецпроєктами виставки – її учасники відвідували заходи Fellowship Program та програми видимості центральноєвропейської літератури.

Читати також: Впродовж ковіду та війни – яким повернувся Франкфурт

«Цього року нам вдалося організувати мінімум 3 зустрічі із чеськими видавцями для кожного автора(ки). Це виклик – знайти чеських видавців, які були б зацікавлені у виданні нової генерації авторів із різних країн», – розповіла директорка і проєктна менеджерка організації CzechLit, Міхала Чічвакова (Michala Čičváková). Саме CzechLit опікувався участю авторів із CELA в програмі Празької виставки.

Міхала в рамках своєї роботи в CzekhLit займається мережуванням німецьких і чеських видавців, пропонуванням грантів на переклад і видання чеських книг різними мовами. Вона вже з власних досвідів пітчингу текстів розповідала, що зацікавити іншомовного видавця навіть із готовим грантом на видання  буває непідйомним завданням – адже для них чеська книжка не є фінансово привабливим проєктом. 

Читати також: Ян Кравчик: Хочу надрукувати якомога більше українських книжок у Чехії

Учасники програми в Чехії, молоді автори й авторки з України, Болгарії, Румунії та Іспанії. Це Luis Díaz, Ioana Maria Stăncescu, Gergana Galabova та Євгенія Кузнєцова. Для чеської авдиторії, за винятком Кузнєцової (чеською вийшла її «Історія українського борщу», українською опублікована у видавництві «Видавництво»), це автори без перекладів, отож будувати містки з ними – не просто. Тому власне чеська програма CELA схожа на міні-Франкфурт. 

І тут ми робимо другу примітку на контекст центральної та південної Європи: у Чехії, Румунії, Болгарії (і поки що – в Україні) взаємодія із літагентом – це розкіш, тим паче для нових авторів. Це підтверджує болгарська літературна агентка Gergana Pancheva із Sofia Literary Agency. 

«Я вперше у Празі, і для мене і локальні контексти, і видавці, і авдиторія – все це абсолютно нове і невідоме. Як письменник я досліджую універсальні речі, про стосунки між чоловіками, тому сподіваюсь знайти тут своїх слухачів і як пощастить, видавців», – розповів учасник програми, іспанський автор Luis Díaz дорогою до своїх читань.

Інші авторки з програми працюють із різноманітними універсальними темами. Наприклад, румунська авторка Ioana Maria Stăncescu пише про травми й труднощі в стосунках матерів і доньок, болгарська авторка Gergana Galabova читала уривок про бюрократію, а Євгенія Кузнєцова – про війну.

«Участь у програмі CELA – це однозначно кар’єрний буст. Наразі одну мою книгу перекладають німецькою, іншу – сербською. І я відчуваю себе більш впевненою, зокрема щодо того чи є сенс узагалі щось писати», – розповіла учасниця програми, письменниця Анна Луньякова (Чехія).

Мережування перекладачів

Для перекладачів ця програма – можливість знайти нових авторів для перекладу і, звісно ж, видавців. 

Автори із CELA діляться, що програма здебільшого перекладацькоцентрична. Насамперед для них були розраховані воркшопи з пітчингу уривків книг для видавців. Саме перекладачі мали активно вести зустрічі із локальними видавцями. 

Важливо також, що видавці мали змогу познайомитися особисто із перекладачами з не дуже поширеними комбінаціями мов, як-от болгарська-чеська, румунська-чеська, ховартська-чеська. Це добрий імпульс не лише зацікавити конкретним твором, а встановити довгострокову співпрацю. Чеським видавцям (як здебільшого й українським) простіше видавати англомовну і німецькомовну літературу зокрема й завдяки доступу до перекладів – і зовсім інша історія, якщо ви хочете видавати македонську чи румунську літератури.

«Інший виклик – це представити перекладачів. Загалом у Чехії імена перекладачів є невидимими для читачів. Якщо ми звернемо увагу на обкладинки більшості книг, видані у Чехії, імен перекладачів там немає, за винятком кількох видавців. Ми хочемо підкреслити, що перекладачі є митцями літератури, рівними авторам», – розповіла Чічвакова. 

Про проблеми перекладачів зазначали й інші учасники виставки, зокрема перекладач Нобелівської лавреатки Ольги Токарчук Петр Відляк (Petr Vidlák) сказав, що зі своїх гонорарів він не зміг би забезпечити навіть продуктові потреби.

Більшість перекладачів, із якими поспілкувалося Читомо в Празі, мають ще як мінімум 3-4 ідентичності: співробітники бібліотек, автори, менеджери, редактори, критики. Уже згадана Анна Луньякова в проєкті CELA є письменницею, а взагалі вона перекладачка, оглядачка книжок, проєктна менеджерка в Revue Prostor. 

І звісно, про це була одна із подій CELA за участі перекладачок чеською. Серед учасниць програми CELA – Markéta Cubrová, Adéla Mikešová, Klára Našincová, Jitka Zárubová, Anna Kostková, Bára Genserová, Věra Böhmová, Petra Janků.

Детальніше про контекст чеських перекладачів розповість Ріта Кіндлєрова під час публічної події на Книжковому Арсеналі.

Пітчингом української книжки «Вівці цілі» для чеських видавців опікувалася її перекладачка, учасниця програми, Adéla Mikešová. Для неї це був перший досвід такого штибу.

Читати також: Короткочасний роман з Україною: рецензія на роман «Вівці цілі» Євгенії Кузнєцової

«Нам вдалося запітчити роман для видавництв Host та Větrné mlýny. Вони були щиро зацікавлені і тепер читатимуть уривок із книги у моєму перекладі», – розповіла Адела. 

Український акцент

Українську присутність на фестивалі «Світ книги» забезпечували стенди української книгарні «Вуса Шевченка» та видавництва «Ранок», а також події за участі Євгенії Кузнєцової (у межах програми CELA), Андрія Куркова, Галини Матвєєвої, яка цьогоріч була фіналісткою премії EULP. 

Читати також: Поліфонічна музика життя в романі «Ключ соль» Галини Матвєєвої

На офіційній церемонії EULP Матвєєва читала уривок із своєї книжки «Ключ Соль» – про Харків. До речі, добиралася авторка на фестиваль також із Харкова – майже дві доби. 

«Для мене, як для української авторки, будь-які публічні події – це можливість говорити про російсько-українську війну. Це насамперед історія про просування українського наративу і супротиву проросійським стереотипам авдиторій. Це політична активність, і я думаю, що це місія усіх українських авторів зараз», – поділилася Кузнєцова в розмові із Читомо.

На фестивалі в Євгенії було 2 публічні події, під час яких вона читала свої тексти та вела діалоги з іншими авторами про письменницьку чутливість та відповідальність, про мовну ідентичність під час війни і в контексті життя в різних країнах. 

Євгенія розповідає, що в спостереженні за пітчингами художніх текстів авторам важливо готувати себе до того, що їхні тексти, наскільки би важливими не були їхні теми, можуть не цікавити іншомовних видавців. І якщо за автором(кою) нема історії комерційного успіху, він\вона можуть бути не привабливими для видання.

«Є потреба говорити про війну, але в легшому форматі. Для частини авдиторії за кордоном Україна асоціюється тільки з дуже важкими, травматичними досвідами. І читачі цього можуть свідомо уникати. Зрештою, для когось читання – це просто дозвілля. Тому, думаю, важливо, щоб українська література, крім свідомого і пізнавального, давала щось для душі. А вже між рядками ми зможемо вписати те, що нам болить», – розповіла Євгенія. 

Читомо продовжить розповідати про програму вже наступного тижня — саме тоді ми поспілкуємося із чеською та словенською учасницею, які відвідають книжковий Арсенал.

Про що пишуть ці авторки, які їхні враження від київських слухачів та слухачок – з’ясуємо зовсім скоро.

«Ми раді приїзду письменниць, вітаємо їхню відкритість, готовність подолати довгий шлях до Києва – будемо чесними, далеко не всі автори, учасники проєкту з інших країн, зі зрозумілих причин обирали Україну як країну своєї мрії, плануючи свій тур. Раді вітати й нашу команду перекладачів та перекладачок: не всі вони живуть в Україні. Тож Книжковий збирає їх усіх для  професійного спілкування, обміну думками та історіями, для фестивального двіжу, і це, я впевнена, буде надихаючий та мотивуючий досвід для всіх», – поділилася директорка фестивалю «Книжковий Арсенал» Юлія Козловець.

Фото: ©  Svet Knihy, © Вікторія Фещук, © Jitka Hanusova, Jan Tichý