Просування мовного «закону Ківалова-Колесніченка» фінансувала росія

Російський державний фонд «Правфонд» безпосередньо фінансував і координував просування «закону Ківалова-Колесніченка» — нормативного акта, який у 2012 році надав офіційний статус російській мові в регіонах України. Це встановили журналісти «Схем» на основі витоку десятків тисяч документів і листів, якими поділився данський суспільний мовник через Проєкт розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP).

Закон ухвалили 3 липня 2012 року попри бійки в сесійній залі та протести активістів, які пізніше назвали «мовним Майданом». Він передбачав запровадження статусу «регіональних» для мов, якими говорить більше 10% мешканців певної території, а передусім російської. 

Цей закон дозволяв використовувати регіональну мову поряд з українською або й замість неї в діловодстві, судочинстві, освіті та медіа. Завдяки йому російська отримала статус регіональної у 13 із 27 територіальних одиниць України. Деякі українські медіа після ухвалення закону майже повністю перейшли на російське мовлення.

Уже у лютому 2013 року путін у кремлі особисто вручив тодішнім народним депутатам «Партії регіонів» Сергію Ківалову і Вадиму Колесніченку відзнаки за «популяризацію російської мови в Україні». Під час зустрічі Ківалов назвав своєю головною метою «домогтися надання російській мові статусу другої державної». Прямих доказів фінансування з москви тоді не було. 

Згідно з документами російського фонду підтримки і захисту прав співвітчизників, які проживають за кордоном — «Правфонду», ще у лютому 2012 року за пів року до ухвалення закону Колесніченко звернувся до фонду по кошти на альтернативний звіт про нібито порушення мовних прав в Україні. Просив майже 2 мільйони рублів — москва погодилася на 1 мільйон 250 тисяч. Гроші призначалися на написання, переклад, друк і масштабування інформаційної кампанії, в тому числі на публікацію звіту у форматі книжки двома мовами (українською та англійською).

Книжку розіслали в українські та європейські бібліотеки. На першій сторінці — висновок про посилення порушень прав людини щодо мовного вжитку, на другій — щира подяка «Правфонду».

Тодішній керівник фонду Ігор Панєвкін особисто редагував зміст документа: радив прибрати з англомовної версії найгостріші тези, щоб українській владі складніше було їх спростувати. У листі до Панєвкіна Колесніченко прямо вказав мету проєкту — чинити тиск на українську владу.

Звіт вийшов у співавторстві з тодішнім керівником української громадської організації «Спільна мета» Русланом Бортніком. У коментарі «Схемам» він заявив: «Я ніколи не супроводжував ніяких народних депутатів. Іноді вони нас супроводжували. Це була наша незалежна завжди робота. Я ніколи не отримував жодних російських грошей, і про це засвідчив на поліграфі». 

Помічниця Колесніченка і тодішня юристка організації «Російськомовна Україна» Яна Салміна, яка також фігурує у грантовій заявці, на запит редакції не відповіла. Нині вона — головна наукова консультантка у Верховній Раді.

У 2013 році «Правфонд» виділив Колесніченку ще 2 мільйони рублів — на брошуру з інструкціями, як застосовувати вже ухвалений закон і використовувати російську замість української в діловодстві, судах та освіті. Угода передбачала зберігати відомості про проєкт у таємниці, хоча кореспонденцію дозволялося надсилати прямо на адресу Верховної Ради.

Авторами стали Михайло Товт — тоді народний депутат і працівник Національної академії наук України (НАН), і Степан Черничко — тодішній проректор Закарпатського угорського інституту. Кожен отримав по 5 тисяч гривень із російських коштів. На другій сторінці брошури — подяка «Правфонду». 

Обидва заявили, що про джерело фінансування не знали. Черничко на запитання журналіста, чому там стоїть подяка «Правфонду», відповів: «Треба переглянути книжку, чесно кажучи, не можу і не хочу коментувати». Пізніше у листі до редакції уточнив, що його участь мала «виключно науковий характер». Товт не заперечив: «Можливо, це вони і фінансували. Не можу вам сказати. Щодо використання в сучасних умовах російської мови в Україні, безумовно, моя позиція змінилася».

Брошуру надрукували тиражем 15 тисяч примірників і розповсюджували безкоштовно. Директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко оцінює її вплив як «руйнівний»: «Він мав руйнівний вплив, тому що він для того і створювався, щоб руйнувати основи українського центризму в Україні, щоб сформувати якомога ширше коло людей, які не будуть приймати українську ідею».

Навіть після визнання закону неконституційним у 2018 році його наслідки давалися взнаки. У Миколаєві депутати від «Опозиційної платформи — За життя» роками блокували скасування статусу російської як регіональної. Лише влітку 2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд скасував це рішення. Один із депутатів, що виступали проти, Максим Невінчаний, після повномасштабного вторгнення виїхав із країни. У звіті «Правфонду» за 2023 рік «Схеми» знайшли його згадку як «втікача з Миколаєва, який зараз перебуває у Москві».

«Схеми» встановили, що окремі українські судді посилаються на закон іще у 2024–2025 роках. Суддя Оболонського районного суду Києва Олексій Диба цитував його щонайменше 4 рази лише у 2025 році. На запитання журналіста відповів: «Якщо була допущена помилка, то можна вирішувати ці питання в процесуальному порядку».

Судді Верховного суду Володимир Погребняк, Олег Васьковський і В’ячеслав Пєсков застосували закон у 2025 році у спорі між компаніями на суму понад 2 млрд грн. На запитання журналіста суддя Погребняк відповів, що поки коментарів не даватиме. Апарат суду пізніше повідомив, що це була описка і її виправили. Суддя Синельников після дзвінка журналіста сказав, що уточнить, і невдовзі суд повідомив, що згадку прибрали. Суддя КСУ Алла Олійник посилалася на нечинний закон у 2023 році — тепер вона засідає в тій самій інституції, яка визнала його неконституційним. Секретаріат назвав це опискою.

Очільник Вищої ради правосуддя Григорій Усик заявив, що в своїй дисциплінарній практиці такого не зустрічав. Почувши від журналіста про випадки у Верховному суді у 2025 році, відповів: «Скоріше всього, це неумисне, помилкове застосування». Доктор політичних наук Володимир Кулик оцінює ситуацію інакше: «Це абсурд, це просто правова анархія. Якщо судді вважають за можливе посилатися на закон, який скасований Конституційним судом, то цих суддів треба негайно гнати».

На початку березня 2026 року на сайті Верховної Ради закон відображався як чинний, а зміни до нього вносилися ще у січні 2025 року. Після журналістського запиту статус документа змінили.

Колесніченко після 2014 року виїхав до росії, нині веде телепрограму з окупованого Криму і заочно засуджений в Україні до 8 років ув’язнення. З 2021 року він під національними санкціями, однак досі має чинне вчене звання доцента і диплом кандидата юридичних наук.

Ківалов залишається президентом Одеської юридичної академії. Його онук Сергій Кос’яненко у Великій Британії входив до ради директорів компанії Holland Park Villas Management разом із підсанкційним російським підприємцем Сергієм Нестеренком. Отримавши запит від «Схем» 27 березня, Кос’яненко того ж дня вийшов зі складу ради. У листі до редакції пояснив, що компанія некомерційна, працював там на громадських засадах, а з Нестеренком «ніколи не бачився та будь-яких взаємин не мав».

Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська відреагувала на розслідування «Схем»: «Наслідки закону Ківалова–Колесніченка ми бачили не лише в документах — рішеннях місцевих рад про надання російській статусу регіональної мови — вони проявлялися в реальному житті: у містах, де українська фактично втрачала позиції, у медіа, у сфері послуг, в побуті». За її словами, росія паралельно системно формувала наратив про «утиски російськомовних», який у 2014-му і 2022 році використала для виправдання агресії.

Процес скасування всіх рішень місцевих рад про надання російській мові статусу регіональної, ухвалених на підставі закону Ківалова-Колесніченка, завершився у 2021 році. У грудні 2025 року Верховна Рада вилучила російську мову з тексту Європейської хартії регіональних мов — документ очікує на підпис президента.

Нагадаємо, що у 2019 році уряд схвалив стратегію популяризації української мови до 2030 року «Сильна мова — успішна держава» — вже після того, як Конституційний суд визнав закон Ківалова-Колесніченка неконституційним, а Верховна Рада ухвалила новий мовний закон. 

У липні 2025 року мовна омбудсменка Олена Івановська заявила про намір скасувати особливий статус російської мови.

Читайте також: Путівник з історії утисків української мови

Чільне фото: UNIAN

Зображення: Радіо Свобода, Схеми