Рік ремонту після російського удару – Харківський літмузей знову відкритий

Харківський літературний музей 25 квітня відновлює роботу після понад року ремонту — заклад зачинили через пошкодження від російського удару по центру міста в ніч на 1 березня 2025 року. 

Тоді вибухова хвиля повністю вибила 6 вікон, частково пошкодила ще 7, зруйнувала штукатурку на стелях другого поверху, а в стінах з’явилися структурні тріщини. 

Найнебезпечніша ситуація склалася в західній частині будівлі: між зовнішніми і внутрішніми стінами утворилася тріщина — саме там на першому поверсі розташоване фондосховище, на другому — експозиційний зал. Був ризик подальшого руйнування.

«Ми жартома говорили, що нам подобається концепт відкритих фондів, але не в такий спосіб», — поділилася з Читомо директорка музею Тетяна Пилипчук. Загроза для фондів і стала головним поштовхом до ремонту.

Скільки обійшовся ремонт?

На відновлення вдалося залучити кошти від кількох партнерів — загалом близько 2,67 мільйона гривень:

• Український національний комітет ІСОМ у рамках програми «Культура єднає: музеї Японії — музеям України» виділив 510 тисяч гривень.
• House of Europe через програму «Малий інфраструктурний грант» — 896 тисяч 261 гривню.
• Фонд «Партнерство за сильну Україну» надав матеріали на 320 тисячі 552 гривні.
• Організація Cultural Emergency Response через ГО Museum for change — 492 тисячі 721 гривню.
• Харківська міська рада — 128 тисячі 082 гривні.
• Німецькі музиканти за ініціативи Юрія Гуржи передали 6 тисяч 385 євро (328 тисячі 827,50 грн). 

Пилипчук підкреслює, що свідомо зверталася лише до тих, хто підтримує Україну, але не може фінансувати армію: «Культура — це теж простір нашого опору та стійкості».

Що відновили, а що змінилося? 

Ремонт здійснив архітектор-реставратор Віктор Дворніков. Найдорожчими й найскладнішими виявилися роботи зі стабілізації тріщин. Під час ремонту скористалися нагодою і прибрали зайві перегородки — ті, що з’явилися ще в радянський час, коли будівлю пристосовували під готель для партійної номенклатури. Підлогу, двері, плитку та інші елементи, які ще можна використовувати, свідомо залишили — щоб зберегти автентику там, де це можливо. «Ми свідомо не ремонтували те, що ще можна використовувати», — пояснює Пилипчук.

Паралельно з відновленням музей оновив більшість меблів і облаштував публічну бібліотеку зі стелажами.

 «Дружні видавництва і автори передають у музей багато книг, тому ми вирішили зробити бібліотеку публічною — щоб музей мав зручний простір для читання і досліджень. Простір став більш зручним і для відвідувачів, і для співробітників музею», — каже директорка. Також Пилипчук зазначила, що колекція музею не постраждала — експонати надійно заховали.

Головне невирішене завдання — ремонт входу. Оскільки будівля перебудовувалася в радянський час, архітектурні норми тоді не передбачали доступності для всіх людей та безбар’єрності. Зараз фахівці зробили необхідні заміри й працюють над проєктом реконструкції, але кошторис поки не готовий — музей шукає рішення та ресурси.

Що чекає відвідувачів?

Музей уже склав програму на найближчі місяці. 23 травня заклад проведе Ніч музеїв 2026 і відкриє виставку «ФЗК» — вона про те, як вирішується, які предмети стануть музейними, а які — сміттям. Влітку музей відкриє «Кімнату міфів» і запустить перформанси в рамках «Лабораторії мрій» — проєкту про те, як культурна спадщина впливає на життя громад. У серпні команда представить підсумкову виставку «Формула сучасного музею». Паралельно музей традиційно запустить «Літнамет та ігротеку». 

Харківський літературний музей у його нинішньому вигляді заснували 12 квітня 1988 року. Його створила і понад три десятиліття очолювала Ірина Григоренко. Перша спроба відкрити літературний музей у місті сягає 1932 року, але відомостей про той заклад майже не лишилося. Від початку музей збирав те, що радянська влада воліла не згадувати: у 1991 році тут вперше в Україні відкрили виставку про Розстріляне Відродження — «Українська Голгота».

Будинок на Технологічній, 6 пройшов довгий шлях до музею. Наприкінці XIX століття його почав зводити для своєї родини художник Георгій Шторх, а завершив вже на початку XX століття архітектор Юлій Цауне. Більшовики перетворили особняк на комуналку, потім тут облаштували закритий готель для партійної верхівки — постояльців згадують і Леонід Брежнєва. Коли музей заїхав у 1988 році, сусідами виявилися кдбісти з апаратурою прослуховування, які явно не планували нікуди йти. Але за пів року зникли.

«Музей залишився», — каже Тетяна Пилинчук.

Нагадаємо, у 2023 році колекцію музею поповнили артефакти, пов’язані з Юрієм Шевельовим і Григорієм Костюком — їх передала Українська вільна академія наук у США. Того ж року віртуальна версія музею потрапила до п’ятірки найкращих у світі в категорії «мистецтво, культура та події» престижної премії Веббі. У 2022 році літмузей узявся за оцифрування щоденника письменника Володимира Вакуленка. 

У 2024 році директорка музею Тетяна Пилипчук отримала премію імені Василя Стуса від Українського ПЕН, а також увійшла до списку 100 людей року від «Української правди». На початку 2026 року музей потрапив до короткого списку премії Читомо в категорії «Книжкова ініціатива з промоції читання».

Читайте також: Директорка літмузею Харкова: У час колосальних зрушень музеї не можна тримати закритими

Чільне фото: Вікторія Якименко

Фото: Харківський літмузей