Ще більше голосів з України про літературу й культуру в іноземних ЗМІ

Триває третій тиждень повномасштабної російсько-української війни. Україна — в центрі світових новин. Увага з боку іноземних ЗМІ ще не вщухла, тож у фокус зацікавлення потрапляють як поточні новини, так і інші аспекти життя держави, перервані війною, зокрема культура. Про що писали й продовжують писати українські письменники в іноземні ЗМІ і як ті пропонують аналізувати війну та її причини (чи їх відсутність) через оптику літератури — в огляді Читомо.

Добірки

Американське інтернет-видання «Literary Hub» вирішило збільшити висвітлення української літератури впродовж березня. На початку місяця портал опублікував уривок з роману українського письменника та літературознавця Володимира Рафеєнка «Мондеґрін. Пісні про смерть і любов» — книжки про переселенця з Донбасу, який перейшов з російської мови на українську, як і сам Рафеєнко, книжки, в якій мова, як писала в рецензії для Читомо Тетяна Петренко, не маркер свого/чужого, а величезний фантастичний всесвіт у стилі керроллівського Дивокраю, квест, яким трапиться проходити протягом сторінок роману.

Знову про Донбас і знову про війну, але із зовсім іншої точки зору розповідається в опублікованому уривку одного з есеїв Станіслава Асєєва зі збірки «В Ізоляції» про виживання в так званій «ДНР», а мовне питання ще раз постає в уривку з нарису Іллі Камінського, американсько-українського поета, «Як можна говорити, писати про війну?». Крім того, портал порекомендував поезію Камінського «Ми жили щасливо під час війни», що облетіла мережі.

Продовжуючи тему війни в Донецькій та Луганській областях, LitHub опублікував уривок з «Інтернату» Сергія Жадана. 

Про українських поетів минулого, які зіштовхнулися з російським імперіалізмом та небажанням визнати українців як незалежну окрему націю, ідеться в добірці письменника Мирослава Лаюка про Василя Стуса, Володимира Свідзінського, Павла Тичину і Євгена Плужника On the Ukrainian Poets Who Lived and Died Under Soviet Suppression.

Читайте також: Портал LitHub рекомендує 10 українських книжок, які варто прочитати англійською

Американське видання The NewYorker підготувало добірку творів українських письменників (Іллі камінського, Сергія Жадана) разом з двома іншими творами російських письменників Sunday Reading: Literary Voices from Ukraine and Russia. У публікації зазначають, що це значущі твори «регіону». 

Читайте також: Курков: Поки війна, дискусій між українськими та російськими письменниками не буде

Розмови

У медіа для видавців Publishing Perspectives виходить серія інтерв’ю з українськими постатями літератури — Іриною Батуревич (в якому ішлося зокрема і про Читомо та запуск англомовної версії сайту), Юлією Козловець (про те, як тримається видавничий сектор України під час війни) та Юлією Орловою (про те, як ідуть справи у видавництв та книгарень зараз та про небезпеку російської пропаганди).

Крім того, Publishing Perspectives також запустило окрему рубрику з новинами.

Книжкові рекомендації

Видання Book Riot підготувало добірку про 11 книжок української літератури, перекладених на англійську. Серед авторів Андрій Курков, Оксана Забужко, Олег Сенцов, Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Андрій Любка та інші. 

Читайте також: Ukrainian books about the war for urgent translation

Поезія

Американське видання LitHub опублікувало добірку  сучасної української поезії з Харкова, у якій зібрані 4 вірші Сергія Жадана.

Літературно-критичний журнал «Los Angeles Review of Book» теж зробив добірку поезії, що має назву Bleed — My Heart — Bleed («Крови — моє серце — крови»). У ній зібрані вірші Бориса Херсонського, Ії Киви та Василя Махна.

Читайте також: Мій бог формує всю ніч батальйони: нова поезія про війну

Рефлексії

Літературний журнал The Millions публікує дописи з фейсбуку письменника Іллі Ракоші (американця словацького походження, мешкає у Києві) у шести частинах The Flame of Hope: Dispatches from Ukraine, в якому той розповідає про досвід проживання перших днів війни у формі щоденників: «Сьогодні наш сусід зателефонував і сказав, що відчув як вікна в нашому будинку дзвеніли від сильного вибуху неподалік. Невдовзі після цього він знову зателефонував і сказав, що ракета влучила в Центральний залізничний вокзал Києва — місце, де ми вчора годинами чекали, перш ніж сісти на потяг. Депо стоїть, а потяги продовжують курсувати, навіть якщо не зовсім точно за розкладом. У цій частині Києва зруйновано теплотрасу».

Журнал AGNI, заснований українсько-американським письменником Аскольдом Мельничуком та групою його колег-письменників з Антіохійського коледжу, опублікував добірку розповідей українських письменників, літературознавців та поетів про реалії війни та культуру під час воєнних дій Dispatches from Ukraine. Як зазначають у виданні, ця публікація — перша з серії.

Читайте також: Аскольд Мельничук: «Бродський лежав на підлозі й скаржився на погану рецензію»

Про те, як українці живуть у війну і як література стає в пригоді навіть тоді, коли немає часу на читання, розповідає для The Guardian редакторка ЗМІ Заборона Катерина Сергацкова: «Міський дослідник Лев Шевченко сфотографував, як його сусіди в мікрорайоні Києва забарикадувались книжками. На зображенні купи книжок уздовж вікна зверху вниз. Вони складені переважно палітуркою досередини, тому важко сказати, які це видання. Виділяється лише один здоровенний том робіт російського художника Іллі Глазунова. За іронією долі, цей художник, який підлітком бачив Другу світову війну і став свідком розпаду Радянського Союзу, публічно підтримував авторитарну політику Владіміра Путіна і малював картини на славу «величі» Росії. Тепер кияни використовують каталог його картин, щоб захиститися від повітряних атак російської армії».

Репортажі

Про досвід російсько-української війни, що триває вже вісім років, але розпочалася за 4 дні до цієї весни, розповідає письменник Остап Українець у своєму репортажі для  видання Los Angeles Review of Books: «Для світу це несподівана війна, яка піде несподіваним курсом. Для нас це фінал довгого історичного процесу, остаточне розірвання будь-яких контактів з нашим агресивним сусідом, який десятиліттями намагався переконати всіх, що українців не існує як окремого народу. Саме тому ми впевнені у своїй перемозі».

Книжковий ринок

Видання The Bookseller започаткувало окрему рубрику з новинами про події в Україні. Крім того, перший березневий випуск вийшов з українським прапором на обкладинці та з промовистим заголовком «Книговидання в Україні: Особистий погляд». Розлогу публікацію підготувала Емма Шеркліф, британська літературна агентка та експертка, авторка дослідження Publishing in Ukraine: a review of the sector. Вона пише: «Люди, яких у світових новинах тепер називають «біженцями», наші колеги з галузі. Вони пишуть книжки, курують літературні фестивалі та керують видавництвами. Ми свідомо назвали учасників цих проєктів та ініціатив, посилалися на їхні роботи, аби задокументувати їх».

У публікації згадують про найрізноманітніші аспекти функціонування книжкового ринку України: від діяльності Українського інституту книги, виробничих потужностей найбільшої друкарні «Юнісофт» та міжнародних відзнак Книжкового Арсеналу до статусу літературних міст ЮНЕСКО, наданих Львову й Одесі, успіхів зіркових авторів Юрія Андруховича, Оксани Забужко, Сергія Жадана, Андрія Куркова і перспектив співпраці з українськими авторами. Шеркліф закликає своїх колег поглиблювати та розширювати співпрацю з українськими видавництвами, звертатися до українських друкарень, купувати права на видання творів українських авторів і промотувати їх, вивчати звіт Британської Ради про книговидання в України, аби разом шукати способи усунути прогалини й розбіжності.

Своїми спогадами діляться й інші британці, які брали участь у спільних з українськими колегами проєктах.

Есеї

Видання Financial Times опублікувало листа з України письменника Олександра Михеда «Мова війни», де той, серед іншого, розповідає про втрату будинку у Гостомелі через запеклі бої. У листі йдеться: 

«У кожного з нас є список того, чого ми ніколи не пробачимо цій війні та її окупаційним військам. Я відкрив свій рахунок у той перший ранок. Він почався з розмови з мамою — її вікна виходять на аеродром Гостомеля, неподалік від того місця, де ми з дружиною живемо. Вона професорка університету, фахівчиня з античної літератури та американських письменників 19-го століття. У нас була телефонна розмова відразу після першого рейду в аеропорт.

І той самий голос, який колись співав мені колискові, зараз говорив телефоном: «Сину, перший, другий, четвертий, сьомий, 10-й вертоліт.Боже милий!» Потім вона сказала мені, що щойно бачила, як Апокаліпсис нині розгортався на її очах.

Я їм цього ніколи не пробачу. У кожного з нас є список — він нескінченний».

Української журналістка й авторка збірки репортажів з окупованого Криму «Загублений острів» Наталія Гуменюк опублікувала другий есей про війну для The Guardian We have no illusions: we know Putin will try everything to bomb us into submission («Жодних ілюзій: ми знаємо, Путін зробить все, щоб бомбити нас, щоб ми підкорилися»), в якому пише: «Дивлячись на мужність, єдність, підтримку та героїчність наших військ, 90% українців вірять, що Україна переможе. Питання в ціні.

Семи днів вистачило, щоб звикнути до сирен і бомбосховищ, це нова реальність, в якій я не виходила на вулицю без бронежилета. Через кілька днів нам може знадобитися звикати до життя без електрики чи води. Українці до цього готові.

Але втрата всіх життів відчувається інакше. Це втрати, які можна і потрібно було запобігти. До них не варто звикати ні нам, ні навколишньому світу».

Читайте також першу частину добірки Голос з України: українська література у матеріалах іноземних медіа.