«Словник війни» Сливинського переклали мовами Шотландії

Фрагменти «Словника війни» Остапа Сливинського переклали шотландською ґельською та шетландською мовами. Це зробили в межах партнерства літературно-перекладацького фестивалю Translatorium і шотландського Міжнародного поетичного фестивалю StAnza, переклади опублікували на сайті. 

Книжка складається з коротких «словникових статей» — слів, переосмислених війною: кожне з них у книжці має нове, воєнне значення. StAnza описує це так: слова, «перевизначені війною», мова, що «несе пам’ять і втрату». 

Упродовж двох місяців шотландські поети Крістофер Вайт і Розанна Вотт переклали кілька таких фрагментів — відповідно, ґельською та шетландською. StAnza називає обидві мови такими, що «несуть власну історію витіснення, боротьби за видимість і збереження». 

На сайті організатори наголошують: проєкт не зводиться до самого перекладу — він про простір для міжкультурного діалогу й про те, як досвід війни може передаватися крізь різні мови та контексти.

Про роботу над перекладом Сливинський написав окреме есе для StAnza — у ньому він пояснює, чому обрав саме ці дві мови, і розповідає про конкретні перекладацькі рішення. Прочитати есе можна за посиланням, а сам переклад фрагментів — за цим.

Сливинський формулює суть книжки так: «Вона — про те, як війна розвалює звичний людський світ, але й про те, як словами ми намагаємося цей світ, попри все, втримати вкупі». За його словами, сьогодні «Словник війни» повністю переклали та видали 8-ма мовами. 

Вибір саме шетландської та ґельської мов автор пояснює їхньою вразливістю: «Це — мови, якими, мені здається, особливо тонко звучать крихкість і вразливість, проминання і втрата, але також сила спротиву щодо втрати».

Він проводить паралель з українською мовою, яка ще 30–40 років тому теж перебувала під загрозою зникнення, а подібний сценарій сьогодні повторюється на окупованих росією територіях: «Там і далі триває мовна війна, війна з мовою. І саме мова є гаслом і символом, зброєю і розпізнавальним знаком “своїх”». 

Сливинський наводить два приклади того, як перекладачка Розанна Вотт знаходила рішення там, де просте запозичення з англійської не спрацювало б. У тексті «Свобода» герой каже, що свобода — «хендмейд», бо «лише сам собі її можеш зробити». Замість буквального шетландського відповідника до «handmade» Вотт узяла слово
«haandmakkit» — воно походить від дієслова «mak», яке означає не просто «робити», а «плести», «в’язати». На Шетландських островах це слово традиційно пов’язане з в’язанням теплого одягу та рибальських сіток — речей, потрібних для виживання в суворому північному кліматі. Так переклад додає книжковій метафорі новий шар сенсу: свободу не просто «роблять», її «сплітають» — так само, як в’яжуть те, що тримає людину живою. 

Другий приклад — з тексту «Прощання», де вимушені переселенці прощаються з людьми, яких заледве встигли пізнати, але обіймають як найрідніших. У фразі «ми майже не знаємо одне одного» Вотт використала шетландське слово «fremd» — «чужий». Це слово звучить майже як свій власний антонім «frend» — «рідний», «свій». Завдяки цій співзвучності переклад передає те, про що прямо в тексті немає: на війні чужа людина може стати найріднішою. 

Крістофер Вайт називає шетландську й ґельську «мовами під тиском». Сливинський наприкінці есе зазначає: «Нам усім, що були чи є різною мірою та в різний спосіб “під тиском”, потрібно чути й перекладати одні одних — щоб бути». 

Проєкт реалізували за підтримки British Council Scotland (Momentum Follow-Up Fund) у партнерстві з Creative Scotland. 

«Словник війни» — проєкт Остапа Сливинського, в межах якого публікують розповіді українців про їхні досвіди війни. Співавтори «Словника» — Анна Процук, Євген Клімакін, Оксана Курило, Дмитро Ткачук, Богдана Романцова, Олександр Моцар, Станіслав Туріна, Лариса Денисенко, Вікторія Черняхівська, Катерина Єгорушкіна, Аріна Лепетюх, Віолетта Терлига. 

Нагадаємо, у червні 2026 року Translatorium узяв паузу й не проводитиме фестиваль у звичному форматі в Хмельницькому, хоча інші проєкти організації тривають.

Тим часом «Словник війни» активно видають за кордоном:  в Німеччині, у Польщі, в Японії з передмовою Харукі Муракамі та у США. Також є словацьке, румунське, картвельське, корейське й інші видання. 

Читайте також: Література надзвичайного стану: Остап Сливинський про поезію під час війни