У вільний доступ виклали книжку про українського художника Леся Лозовського

Письменниця Катерина Лебедєва надала доступ до безкоштовного завантаження pdf її роману «22: Містичний випадок на Вознесенському узвозі у Києві». Про це повідомляє літературний телеграмканал «Непозбувний книгочитун».

Приводом є ювілей головного героя книжки: 22 березня 2022 року виповнюється 100 років з дня смерті художника Леся Лозовського, про якого йдеться в романі. 

Як зазначили в анотації, дія «22: Містичний випадок на Вознесенському узвозі у Києві» відбувається у 1917—1922 роках у Києві. Влада за той час змінилася чотирнадцять разів, але історичне тло роману слугує лише бекґраундом біографії художника Леся Лозовського. 

У ніч на 22 березня 1922-го, коли Лесеві було 22 роки, його задушили у власному помешканні. Навколо трупа були розкладені коштовності. Обставини загибелі Леся Лозовського досі не з’ясовані.

Роман розповідає про життя Лозовського з моменту вступу в Академію мистецтв у листопаді 1917 року і до смерті митця.

Героями є усі ті, з ким спілкувався Лесь: Георгій Нарбут, Михайло Бойчук, Анатоль Петрицький, Олександра Екстер, Оксана Павленко, Іван Падалка, Лесь Курбас, Михайль Семенко, Олександр Мурашко та інші.

Книжку надрукував у 2022 році однайменне видавництво Олександа Савчука. «22: Містичний випадок на Вознесенському узвозі у Києві» номінували на Шевченківську премію 2021.

Прочитати роман можна тут.

Лесь Лозовський — графік. Народився в м. Київ. Навчався в Київському художньому (майстерня М.Козіка) та Строгановському (в м. Москва) училищах. Повернувшись до Києва, 1918 продовжив навчання в Українській державній академії мистецтв (послідовно в майстернях: спочатку Василя Кричевського, потім Георгія Нарбута, з яким був особливо близький, згодом Михайла Бойчука, потому Вадима Меллера). Намалював кілька карикатур для рукописного журналу «Елеас» (1919).

Брав участь у звітних виставках академії (березень 1920 та осінь 1921). Створив малюнки до обкладинок збірок Павла Тичини («Соняшні кларнети», 2-ге вид., «Замісць сонетів і октав», «Плуг»; усі три — Київ, 1920), Володимира Кобилянського (1920), Михайла Коцюбинського (1922), Степана Васильченка (серію з 5-ти підготовлених ним обкладинок мав перекладач і бібліофіл Григорій Кочур, усі — 1922), а також до кількох видань нот (різні роки). Розробив особливий шрифт, пристосований для умов зруйнованої поліграфії. У зв’язку з хворобою Г.Нарбута (помер 23 травня 1920) дописав за вчителя текст жартівливого диплома на звання «магістра шляхології» для приватної вечірки, присвяченої ювілею С. О. Єфремова (відбулася 27 березня 1920). Працював над оздобленням «ревфутпоеми» М.Семенка «Тов. Сонце» (не опублікована). 

Убитий за дивних обставин у Києві.

Нагадаємо, у 2021 році у вільний доступ виклали артбуки про українське мистецтво. У 2020 — в межах проєкту «Екземпляри ХХ. Літературно-мистецька періодика ХХ століття», який Читомо реалізовувало за підтримки Українського культурного фонду, оцифрували та виклали у вільний доступ 8 літературно-мистецьких журналів.