Україна може стати почесною гостею Франкфуртської книжкової виставки вже в 2030 році

Україна може стати почесною країною-гостею Франкфуртської книжкової виставки вже у 2030 році. Про підготовку до такої участі, її можливі терміни, фінансування та присутність української літератури на німецькому книжковому ринку говорили 12 вересня під час 33-го міжнародного BookForum.

У дискусії взяли участь директорка Українського інституту книги Олександра Коваль, директорка міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» Юлія Козловець, в.о. керівниці бібліотеки, керівниця комунікаційного відділу та координаторка літературних і перекладацьких проєктів Goethe-Institut Марія Шубчик, а також поет, перекладач, літературознавець, есеїст і викладач Українського католицького університету Остап Сливинський. Модерувала зустріч координаторка міжнародних проєктів Українського інституту книги Олена Одинока.

Олександра Коваль розповіла, що можливу участь України як почесної гості Франкфуртської книжкової виставки обговорюють уже понад 20 років: «Предметно розмови почалися після Помаранчевої революції орієнтовно в 2005 році, але було головного, з чим їдуть на у Франкфурт – перекладів української літератури німецькою мовою. Не в кількості 5 чи 15 назв, а справді великої кількості і активної присутності українських авторів, їхніх текстів, в німецьких медіа, наявність дискурсу».

На думку Коваль, 2030 рік є найближчим терміном, про який наразі можна говорити, однак Україна може стати почесною гостею виставки й пізніше.

Одним із головних питань залишається фінансування. Орієнтовно участь України як почесної країни-гості може коштувати 8 млн євро (близько 410 млн грн). «Буде з чим їхати. Так, потрібні гроші. Державний бюджет України й закон про бюджет, не пристосований до того, щоб було передбачене гарантоване фінансування, але і до війни ніхто не гарантував, що в наступні роки фінансування буде виділене», – вважає Коваль.

Марія Шубчик окреслила кроки, необхідні для посилення присутності України в німецькому книжковому й культурному просторі. За її словами, підготовка потребує кількох років роботи безпосередньо в Німеччині, зокрема співпраці з музеями та культурними інституціями: «Ми тут кажемо про взаємодію з музеями, німецькими культурними інституціями, про присутність в культурних подіях. Бо що таке, знову ж таки, програма ярмарку — це літературна програма, це культурна програма. Тобто ми маємо заполонити фактично собою цей простір… Коли як не зараз? Бо ми пройшли такий шлях».

За словами Шубчик, великої кількості перекладів української літератури на німецькому ринку поки немає, тому говорити про бум ще зарано. Водночас уже є успішні приклади, які можна використати як вікно можливостей.

Юлія Козловець зазначила, що з українського боку вже сформувалася група партнерських організацій, які щороку працюють над спільним представленням України на Франкфуртській книжковій виставці. За її словами, ця група відкрита до нових партнерів та ідей.

З 2022 року наша консолідована позиція і системність помітна і німецькими партнерами. Тому, мені здається, ми зараз говоримо про цю ідею загалом вже не так теоретично… І так, стоїть питання грошей, але ми знаємо, що коли українців зупиняла відсутність грошей, будьмо чесними… Наші німецькі партнери часом навіть жартують, що в певні роки вони вважали нас неофіційною країною гостями за масштабом того, що ми там робили, з концертами, виставками, програмою на різних сценах, з проявленням українських учасників в різних частинах ярмарку. Саме тому Мистецький арсенал, наприклад, з року в рік, попри всі ті складнощі їздить окремим, є стенд переможця Премії Читомо.

Остап Сливинський звернув увагу на те, як змінилася мотивація німецькомовної авдиторії читати українську літературу після 2022 року: «Після 2022 року, звичайно, дуже часто мотивацією був просто допомога. Ми читаємо їх, бо треба їх підтримати. Ми купуємо, можливо, не читаємо, бо хочемо підтримати. Зараз якраз українська література виходить з цієї ролі і починає грати за загальними правилами, тобто просто представляє якісний продукт. І очікування до української літератури такі ж, як і до інших. Це для нас виклик».

Марія Шубчик водночас наголосила, що українська сторона вже готова до такого проєкту, однак тепер у його можливості мають переконатися іноземні партнери.

За словами Юлії Козловець, українська й німецька сторони вже працюють зі спільним документом, у якому, зокрема, аналізують ризики можливої участі України. «У нашому спільному документі, з яким ми працюємо з німецькими колегами, в пункті ризики там десь сторінка є перераховані всякі різні ризиків, але ми з нашою українською частиною робочої групи розуміємо, що єдиний ризик там не переборний, це просто нас вбивають. А якщо не вб’ють, то в принципі всі інші ризики можуть бути подолані», – іронізує Козловець.

Вона також наголосила на професійному рівні українських митців і культурних менеджерів у порівнянні з іноземними колегами. На її думку, це може стати одним із меседжів майбутньої участі України у Франкфуртській книжковій виставці. «За масштабом того що відбувається, за силою повідомлень, які ми адресуємо нашій аудиторії, за рівнем тих подій, які тут відбуваються, за сервісом і в тих умовах, в яких це все робиться, це просто high-level, це вищий пілотаж. Нам треба частіше собі про це говорити, що у цьому світу є чого в нас повчитися. Мені здається, до речі, що це буде один із меседжів нашої участі», – розмірковує Козловець.

Нагадаємо, Україна візьме участь у Франкфуртській книжковій виставці 2026 року як країна-учасниця. Почесною країною-гостею цьогоріч стане Чехія, яка раніше презентувала частину концепції своєї участі, зокрема перелік чеських письменників, які поїдуть до Німеччини.

Чільне фото: фейсбук-сторінка виставки

Фото: Анна Гатич