Ввічливість, компроміси й справедливі ціни: як ілюстратору комунікувати з видавцем

У межах Х Книжкового Арсеналу відбулася дискусія «Ілюстратор & видавець: Як втримати успішну комунікацію протягом всього проєкту», організована школою Projector. Ілюстраторки Ірина Вале, Варвара Перекрест та Марі Кінович розказували про позитивні та негативні сторони співпраці із видавцями, а також ділилися своїм досвідом щодо того, як довести її до фіналу таким чином, щоби усі сторони залишилися задоволеними. Модерувала дискусію ілюстраторка та співзасновниця спільноти Ілюстрактор Оля Протасова.

Читомо законспектувало для вас найважливіші тези з розмови.

Як видавці знаходять ілюстраторів

Варвара Перекрест: «Мої студенти і колеги часто знаходили можливість співпрацювати з видавництвами через освітній досвід — робили якийсь освітній проєкт або на курсі або на літній школі. Хтось робив кавер-версії вже наявних обкладинок, і цих ілюстраторів обрали тому, що в їхніх портфоліо уже були схожі проєкти. В ідеалі у вас в портфоліо має бути якась обкладинка, яка подібна до смаків і стилю видавництва, при чому не важливо, чи це реальна книжка, чи вона виходила і чи платили за неї гроші».

Марі Кінович: «Я пам’ятаю, як сталася моя перша обкладинка. Це відбулося завдяки сарафанному радіо. І після цього замовлення продовжили приходити за рекомендаціями. Важко сказати, наскільки соцмережі працюють із видавцями. Найчастіше все ж працює Behance і, звісно, особисті контакти. Часто говорять також про розсилки – звісно, не просто однотипний текст, а персоналізований. Я обрала видавців, які мені подобаються, із якими я ще не працювала, і відправила їм 5 листів. Отримала відповіді на 4 із них про те, що мене внесли до їхньої бази».

Ірина Вале: «Я також робила розсилки. В листі я раджу обрати книжки, які вам подобаються у цього видавництва і пояснити, чому вони вам подобаються за стилістикою, як ви могли б працювати з ними. Але у моєму випадку більшість замовлень приходять з Facebook. Працює сарафанне радіо, але важливо і презентувати себе в соцмережах. Особливо зараз, коли усе переходить в онлайн, соцмережі стають однією із небагатьох можливостей себе проявити. Останні 2 роки особисті контакти переважно з’являються в інтернеті». 

Правила комунікації: ділова переписка та особисті контакти

Марі Кінович: «Треба розуміти, що дуже мало проєктів доходять до того етапу, коли ми справді починаємо працювати. Коли люди чують мій рейт, то вони часто відмовляються від співпраці. Тому для мене важливо одразу прокомунікувати свої ціни, свої умови у ввічливій формі. Віднедавна я завела собі стандартне повідомлення, яке зберігається у нотатках і яке я надсилаю при першій взаємодії. Взагалі важливо просто бути ввічливим. Хоча і складно дотримуватися цих форм «доброго дня», «з повагою, Марія Кінович». Хочеться поставити смайлик у кінці. Але коли це листи й перший етап ділової переписки, то я дотримуюся усіх правил листування».

Варвара Перекрест: «Минулого року на курсі «Професіум» ми тісно пропрацювали з видавцями. І цей досвід більш важливий для мене особисто. Я взагалі не фанатка онлайну в цілому, тож коли ми мали можливість запросити видавців поспілкуватися наживо, то я відчула цінність того, що ти можеш побачити прикольних, класних, молодих людей, які роблять книжку разом з тобою. В українському контексті, на жаль, працювати з книжками — це не те, де можна заробити багато грошей. Тобто це іміджевий проєкт. І тому, якщо у вас є на таке час, то ви маєте отримати задоволення від співпраці з приємними людьми.

Якщо у вас буде така можливість, знайдіть спосіб поспілкуватися наживо, подружитися з видавцем. Я можу працювати на будь-яких умов з будь-яким видавцем, але лише один раз. А ті видавництва, з якими я працюю на постійній основі, — це люди, яких я просто знаю особисто й у нас вся переписка вже не має значення, бо це дружнє спілкування. Коли ви бачите людину і можете з нею знайти цю комунікацію, то вона вже не буде з вами якось погано поводитися в проєкті. Коли ви не бачите людину, з якою ви ведете справи, то вам легше на неї зірватися. 

Зі студентами ми робили таку вправу як симулятор ділової переписки. Я розбила їх на декілька команд, де хтось був замовником (одним з архетипних персонажів, наприклад, «у мене немає грошей, але я дуже хочу»), а хтось ілюстратором. Вони мали спілкуватися і потім ми цю переписку аналізували. Так значно легко розібрати й абстрагуватися від ситуації».

Читайте також: Агентство Kombinatortweiß: «Ми робимо за ілюстраторів рахунки, а вони роблять творчість»

Бюджети видавців. Наскільки все погано із гонорарами

Ірина Вале: «За останні роки гонорари виросли, але не з ініціативи видавців, а коштом мого зростання як ілюстратора і розвитку особистого бренду. Зазвичай же ціна затверджується так: ти пишеш суму, тобі кажуть, що це дорого, пропонують свою і ви сходитеся десь посередині. Якщо сума дуже низька, то я не братимуся виконувати завдання. Але я теж розумію, що у видавців часто буває обмежений бюджет і вони просто не можуть мені дати грошей більше, ніж це закладено в проєкт». 

Марі Кінович: «Я чомусь сподівалась, що ціна ростиме. Зрештою, долар росте, комуналка виросла і гонорар має вирости. Але я буквально днями дізналась, що ціна за обкладинку 2000 грн (стільки мені платили за першу роботу у 2017 році) є досі релевантною. Тобто від 2000 до 3000 гривень коштує повний процес, не лише ілюстрація, яку потім дизайнер вставить. Звісно це демотивує. У мене вже немає азарту робити книжки, бо я багато вкладаюся в них, читаю, вдумуюся і не отримую ту винагороду, яку б мала за неї отримувати».

Варвара Перекрест: «Не варто демонізувати видавців, наче вони сидять на мішках з грошима і дають якісь крихти ілюстраторам. В основному, гонорари — це реальна відображення того, скільки у них є грошей. У нас є глобальний ринок, якщо ви конкурентоспроможні й круті — весь світ перед вашими ногами. Гонорари у закордонних видавництв значно відрізняються, але і конкуренція вища. Мені теж дуже хочеться робити класні книжки й отримувати за це гроші. Проте ситуація зараз така, і книговидавництво віддзеркалює усі процеси в країні. З цим треба працювати, треба підтримувати видавців. Варто інколи, якщо у вас є ресурс і час, працювати з книжками, щоби вони мали кращий вигляд, щоб їх більше купували, щоб вони вигравали конкурси й так далі. Якщо ми усі сядемо і скажемо, що не хочемо працювати за маленькі гроші й братимемо лише замовлення ІТ, то сфера просто буде далі занепадати. Це опціонально, не треба зовсім відмовлятися від дорогих замовлень і вішати себе на хрест. Але якщо є можливість, робімо класні книжки».

Ольга Протасова: «Я погоджуюсь, ми маємо трохи волонтерити. Ми свій дорогоцінний час інвестуємо у видавництва, у які ми віримо, для того, щоб у них був класний продукт. Навіть якщо це не підпадає під наш звичайний рейт. Це «десятина» часу, яку треба просто віддавати на користь людям». 

Марі Кінович: «Звісно, якщо людина з ресурсом, вона може інвестувати свій час у те, щоб ми мали гарні обкладинки. Щобільше, саме така людина може сказати видавцеві: «Я не буду працювати за умовні 50 доларів за обкладинку». Видавець, можливо, навіть не ставить собі питання, що треба підняти гонорар, бо не отримує зворотного зв’язку».

Читайте також: Ціна питання: скільки коштує ілюстрація для замовників з різних сфер