Закупівлі УІКу для бібліотек: щоб наступного разу не було запізно

Під час цьогорічної кампанії закупівлі книжок для поповнення бібліотечних фондів Українським інститутом книги виник скандал через присутність у ньому книжки Марини Ланге про виховання дітей «Щоб у 16 не було запізно». У ній виявили кілька гендерно стереотипних тверджень, внаслідок чого зросла увага не лише до книжки, а й до процесу поповнення бібліотечних фондів державним коштом.

Та якщо відмежувати предмет скандалу і дії його учасників, можна зробити висновки про певні організаційні та юридичні моменти процесу закупівлі. Вони допоможуть врахувати набутий досвід, а згодом – запобігти подібним непорозумінням під час наступних аналогічних кампаній.

Колізія, або Непрописане правило гри

26 серпня Український інститут книги оприлюднив на сайті перелік видань, які затвердило Міністерство культури та інформаційної політики для закупівлі у 616 бібліотек України. Того ж дня спеціаліст з комунікацій Програми розвитку ООН в України, профемініст Микола Ябченко на своїй фейсбук-сторінці заявив про присутність у ньому книжки «Щоб у 16 не було запізно», яку розкритикував за гендерні стереотипи та обурився через заплановану її купівлю державним коштом.

Вранці 28 серпня Міністерство культури та інформаційної політики відреагувало на це публічною заявою, де йдеться про те, що Міністр Олександр Ткаченко подав запит на Український інститут книги щодо можливості зупинити закупівлю цієї книжки.

Тут варто зазначити, що 26 серпня Український інститут книги оприлюднив інформацію про всі 689 видань, які планують закупити для бібліотек. І цей перелік Міністерство культури та інформаційної політики України затвердило наказом №670 від 20 серпня 2021 року. Відтак, запит очільника МКІПу дещо суперечить раніше підписаному ним же документу.

А 17 червня 2020 року Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко затвердив ще один документ, який регламентує закупівлі книжок бібліотекам – Порядок відбору, придбання та розподілу книжкової продукції для поповнення бібліотечних фондів. Ним не передбачили процедуру зупинки закупівлі після офіційно затвердженого переліку видань. Також у ньому не йдеться про можливість впливу міністерства чи будь-яких інших організацій та посадових осіб на УІК під час усіх стадій закупівлі.

Участь Експертних рад

Аналіз документів у цій ситуації зумовлений тим, що обґрунтовуючи свою позицію в ситуації, що склалась, Український інститут книги посилається саме на Порядок відбору. Так, у Інституті наголошують, що список відібраних видань формують три Експертні ради, членів яких обирають на конкурсній основі. Цього року до Експертних рад увійшли 62 фахівці — громадські діячі, письменники, журналісти, редактори та інші представники культури. Окрім того, відбір книжок здійснювали й співробітники 616 бібліотек, які отримають закуплені книжки.

«Саме експертний відбір книжок і невтручання в цей процес співробітників УІКу є запорукою прозорого розподілу державних коштів. УІК, відповідно до Порядку, здійснює лише технічний нагляд за процесом, як то: відповідність поданих на розгляд видань технічним вимогам, наявність повного пакету документів, укладання угод, контроль за виконанням видавцями своїх зобов’язань тощо.

Звісно, що не кожне видання, відібране Експертною радою, відповідає цінностям та смакам Українського інституту книги. Проте відсутність цензури, суб’єктивного тлумачення змістів, прозорість та відсутність ручного управління процесом, безумовно, є нашими базовими принципами», – пояснюють в установі.

УІК запевняє про удосконалення процедури добору експертів та систему експертного оцінювання, перегляд технічних вимог до книжок, які видавництва пропонують для поповнення бібліотечних фондів.

Мовою цифр

Про діяльність експертів у відповідних радах можна зробити висновки, якщо проаналізувати цифри, які оприлюднив УІК ще до настання скандалу. 15 червня офіційно сформували три Експертні ради:

• Експертна рада з оцінювання літератури для дітей та юнацтва (20 учасниць);

• Експертна рада з оцінювання художньої літератури для дорослих (15 учасниць);

• Експертна рада з оцінювання іншої (нехудожньої) літератури для дорослих (27 учасників та учасниць).

3 серпня Інститут провів підсумкове засідання рад з метою формування проєкту переліку книжок для закупівлі. Тобто на ухвалення рішень про включення/не включення до переліку тих чи інших книжок Експертні ради мали півтора місяця. Цей час експерти і експертки мали на розгляд 2384 найменувань книжок, – в середньому 794 видання на одну Експертну раду.

Оскільки книжка «Щоб у 16 не було запізно» входить до списку нехудожньої літератури для дорослих, беремо до уваги відповідну експертну групу, в якій 27 учасників та учасниць, – вони погодили 126 книжок у затверджений МКІПом перелік. Між запропонованим УІКом та затвердженим переліками різниця у кількасот видань, – чимале навантаження на групу людей, які погодились витратити час і зусилля для такої діяльності на безоплатній основі, у вільний від роботи час. Чи відповідають часові та інші обмеження такій кількості книжок та якості роботи експертів – питання дискусійне. Тому недаремно Інститут книги запрошує долучатися експертів по добору видань та констатує про необхідність «започаткування важливої фахової дискусії про складність і ефективність експертного відбору у нових українських інституціях».

Незавершений фінал скандалу

Для громадськості цей скандал вичерпався позицією видавництва ІРІО, яке 30 серпня на своїй фейсбук-сторінці заявило про відмову продовження закупівлі книжки для бібліотек. Крім того, видавці повідомили про цькування авторки книги, «яку звинувачують у тому, що їй не притаманно»:

«Марина Ланге, не підтримує домашнє насильство, про що зусібіч їй закидають хейтери, і переконана, що жінка є цілком самодостатньою і може вчитися, розвиватися – вона аж ніяк не є безправною. Однак авторка вважає, що підхід до виховання хлопчиків і дівчаток має бути диференційований, що цілком відповідає державним програмам розвитку дітей».

Та продовженням історії може стати зростання уваги до решти книжок переліку на предмет контроверсійних тем (і це не лише про гендерні стереотипи). Так, свою критику книжки вже висловила Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко. Вона прочитала «Щоб у 16 не було запізно» повністю і констатувала:

«Рада, що книга вже знята із закупівель, але хіба вона остання? Тож запобіжники для не потрапляння подібних опусів у кошик державного фінансування є вкрай необхідним!»

Наразі таких запобіжників немає у документах, які регламентують закупівлі книжок для бібліотек, однак ці слова посадової особи дозволяють припустити, що ситуація може змінитись.

Також варто пригадати недавню ситуацію з уже закупленими дитячими книжками на ЛГБТ-тематику «Принцеса+принцеса», змістом яких обурились місцеві ради у чотирьох областях України вже за фактом їх присутності в бібліотечних фондах, тобто після закупівлі держкоштом.