Скандали 2023: ШІ проти дизайнерів і пристрасті довкола книгарень

Рік, коли скандали в книжковому світі припиняться, офіційно можна вважати кінцем галузі. Але поки Україні це не загрожує. У 2023 українці багато дискутували, сварились і викликали так званий шакалячий експрес на деяких гравців ринку, щоб вплинути на їхні вчинки. Якими скандалами відзначився цей рік? Пропонуємо пригадати.

Скандали книгарні Readeat

Київська книгарня Readeat, що відкрилась на вулиці Антоновича поблизу метро Олімпійська цього вересня, влаштувала читацькій спільноті цілий серіал скандальних епізодів. Беріть попкорн і давайте коротко переглянемо хронологію епізодів.

Починалось все з чудової ідеї створити великий книжковий простір в центрі Києва і залучати до практики читання нову аудиторію, яку не охоплюють нинішні головні гравці ринку, Книгарня «Є» та Yakaboo. Але ще до відкриття Андрій Федорів, маркетолог і друг засновника Readeat Дмитра Феліксова, рекламуючи нову книгарню обурив читацьку спільноту, сказавши, що «українці читають мало» і тому «майже немає класних книжкових». Також ще до відкриття книгарні з неї звільнилась головна редакторка проєкту Тетяна Гриньова.

Іншу хвилю обурень сколихнув інтернет-магазин книгарні. Спершу Readeat запропонували наповнити їхній сайт на волонтерських засадах. Тоді з’явилась інформація, що книгарня готова платити лише 4 грн за картку товару. Пізніше на сайті книгарні з’явились описи книжок, згенеровані штучним інтелектом, які очікувано містять перекручену і хибну інформацію. Особлива цінова політика щодо контенту сайту контрастувала з інформацією про купівлю для каси магазину великого 200-літнього нідерландського стола.

Крайню хвилю дискусій викликала колонка Феліксова в Forbes. В ній бізнесмен обурювався, що видавництва самостійно продають свої книжки, чим «руйнують правила і баланс ринку». Видавці не забарились з відповідями в соцмережах, нагадуючи Феліксову про фінансові ризики видавничого бізнесу та історію розвитку українського книжкового ринку за попередніх 10+ років. 

Читайте також: Привіт, Кеп, або 20 найкращих відповідей власнику Readeat від видавців і культменеджерів

Сибіру – «Ні!». Як українці побороли книжку Елізабет Ґілберт

Українські скандали виходять на міжнародний рівень. На початку літа американська письменниця Елізабет Ґілберт спочатку анонсувала вихід книжки про Сибір, а тоді через численні прохання своєї української аудиторі повідомила про скасування книжки. Романтизація життя у віддаленому поселенні росії й виведення образу не просто хороших, а ідилічних росіян – не найкраще, що може створити популярна авторка в час великої війни, цією самою країною організованою.

Але радість перемоги в української аудиторії тривала не довго. PEN-Америка в особі генеральної директорки організації закликав Ґілберт доробити книжку, адже література не має ставати жертвою війни. Олії в вогонь також підлив портал lithub.com, розкритикувавши рішення авторки й написавши, що це взагалі підозріло, що українці користуються мережею Goodreads, де вони висловлювали свої численні прохання до авторки. Українська читацька спільнота обурилась, вбачаючи в цих словах натяк на себе як на представників третього світу, що не вміють читати англійською, не користуються Goodreads та не мають доступу до всіх інших благ цивілізації. Під статтею з’явилось чимало критичних коментарів. Станом на зараз слова про «підозрілих» українців у статті відредаговано.  

Чи справді війна однакова? Суперечливий есей Славенки Дракуліч

Якщо на Елізабет Ґілберт українцям вдалось повпливати, то з іншою авторкою, Славенкою Дракуліч, вийшло не дуже продуктивно. Славенка підтримує Україну, проте це не завадило їй написати есей про війну в Україні, який урівнює досвід українських і російських матерів. Текст з’явився в цьогорічній книзі Дракуліч «Війна всюди однакова» від видавництва «Човен». Цей текст обурив українських читачів, оскільки в ньому Славенка намагається зрозуміти російського солдата і почуття його матері, залишаючи за дужками питання власного вибору і відповідальності. Не забарилась і нагода висловити своє обурення в очі. В межах Lviv Book Forum Славенка Дракуліч брала участь в дискусії з Ен Епплбом. Питання про цей самий есей і незгоду з ним висловала авторці журналістка Яна Брензей. Дракуліч натомість відповіла, що не намагалась урівняти досвід українських і російських матерів і її не так зрозуміли. Що ж, лупаймо сю скалу далі.

Жінки й міномети

Один з найнеприємніших скандалів року зачепив і видавничу галузь, і волонтерство. Співзасновник видавництва «Дім Химер» Влад Сорд опинився в епіцентрі обговорень у твітері обманутих ним дівчат. І, може, особисте життя видавця не аж так вплинуло на ситуацію з «Домом Химер», але разом із деталями інтимного життя вспливла тема шахрайства волонтерського. Ще у 2022 році Сорд збирав гроші на міномети, але відтоді ані мінометів, ані звітів ніхто в очі не бачив. На хвилі скандалу автори видавництва – Павло Дерев’янко, Євген Лір та інші розірвали свої зв’язки з видавництвом.

Шахрайство з волонтерськими грошима – річ неприпустима. А щодо справ любовних, любі письменники/ці, зраджувати й запевняти дівчат/хлопців, що вони єдині у вашому житті – вчорашній день. Відкривайте відносини чи визнайте себе поліаморами. Як заповідав Володимир Винниченко, будьте чесними з собою та своїми партнер(к)ами.

Читайте також: Чотири автори розривають договори з видавництвом «Дім химер». Видавництво пояснило свою позицію

Знову? Знову! Розмови з росіянами

Інколи послідовний український кенселинг росіян дає збій. Минулого року всі говорили про участь Юрія Андруховича у події з росіянином. Цього року цю ж ситуацію повтори інший іменитий автор Андрій Курков. Він викликав багато обговорень погодившись взяти участь у події, де також були представлені російські автори Маша Гессен (ідентифікують себе як небінарну особу). Подія «Нотатки про вторгнення: Маша Гессен та Андрій Курков у розмові про війну Росії в Україні, що триває» пройшла в межах Міжнародного авторського фестивалю в Торонто.

Це мало неоднозначний вигляд ще й через те, що раніше, в травні 2023-го, українські автори Артем Чех, Ірина Цілик та Артем Чапай відмовились від участі в нью-йоркському The World Voices Festival через участь в ньому Гессен. Сама Гессен своєю чергою скаржились в американській пресі на українців, перекручували їхні слова і називали їхні дії жорстокими.

Президент PEN Ukraine Володимир Єрмоленко м’яко висловив свою незгоду з діями Куркова, а письменник Артем Чех, який зараз служить в ЗСУ, гостро розкритикував письменника. Обговорюючи вчинок Куркова, користувачі соцмереж не забули пригадати його усі гріхи проти української культури. Сьогодні письменник є один з найвідоміших українських авторів на Заході. Курков довгий час послуговувався у своїй творчості російською, переклади з якої тривалий час робились набагато простіше і набагато охочіше.

Читайте також: Як митці України реагують на заяву Маші Гессен про шантаж українцями PEN America

Видавці, що читають піратські книжки

Провали з кенселингом всього російського трапляються не лише на міжнародній арені, а й вдома. Власник видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький на події в рамках KyivBookFest зізнався, що прочитав піратське видання «Казки» Стівена Кінга, видане в ЛНР, бо не хотів чекати на появу книжки 2 місяці. Красовицький також є автором книжок, і на сайті видавництва «Фоліо» можна побачити, що у 2023 році він продовжує писати й видавати власні книжки російською. Це також збурило чимало невдоволення у соцмережах.

Нагадаємо, що у 2023 році 10% читачів досі читає книжки російською мовою, а 36% все одно, якою мовою читати. Такі цифри подає компанія «Info Sapiens», що на замовлення Українського інституту книги провела дослідження читацьких практик українців.

Штучний інтелект: плюси, мінуси, підводні камені

Розмов про використання ШІ цього року не бракувало. І поки виявилось, що головна проблема штучного інтелекту не в тому, що він захопить світ, а в тому, що він порушує авторські права і місцями відрізняється своїм несмаком.

Поки закордонні автори подавали позови через створення ШІ приквелу до «Гри престолів» і скаржились, що ШІ вивчає їхні книжки незаконно, в Україні дискусії розгортались лише навколо використання обкладинок, створених нейромережею. Дехто з українських видавців спробував поекспериментувати й видати книжки, обкладинки до яких згенерував штучний інтелект. Зокрема це стосується збірки Марини Пономаренко «Книжка любові і люті» від Видавництва Старого Лева, низки книжок Темпори та книжки Бородатого Тамарина. Великого захвату в читачів ця практика не викликала. Частини читацької аудиторії в соцмережах обурювалась, буцім видавці використовують ШІ, щоб не платити за якісний дизайн. Так само як дехто з видавців не готовий платити за якісну роботу перекладачів, редакторів і коректорів.

Як і закордонні автори, дизайнери висловлюють занепокоєння щодо баз, на яких тренується ШІ. Вони розглядають нейромережі як помічний інструмент – ШІ може подати ідею чи чернетку. Та й аудиторія, що вже вихована на цікавому та якісному дизайні, не готова при купівлі нових книжок спокушатись чернеткою.  

Читайте також: ШІ в оформленні книжок — безцінний інструмент чи знецінення праці?

Українські видавці й російський капітал

Вже під кінець року, коли цей текст був написаний, літературну й книговидавничу спільноту сколихнув ще один скандал на біс. Книжкова платформа Yakaboo, книгарня «Є», книжкова мережа Vivat заявили, що припиняють співпрацю з видавництвом Bookchef. А все через те, що у журналістському розслідуванні «Сенсор» та OSINT-спільноти «Мольфар» стверджується, що видавництво Bookchef має зв’язки з росією.

У відповідь BookСhef опублікували допис, у якому запевнили, що не сплатили «жодної копійки контрагентам з країни-агресора». І хтось міг би подумати, що це вже кінець, але раптом стало відомо, що одночасно із виходом розслідування, СБУ оголосила підозру  у фінансуванні збройної агресії рф автору бестселерів BookChef і власнику одного з найбільших алкогольних холдингів Євгенію Черняку. Як ви розумієте – цей факт лише підлив масла у вогонь.

Не обійшлося у репортажі й без інших відомих імен і гравців ринку. Так, розслідувачі у своєму тексті згадали і Ярослава Мариновича, який є співвласником мережі книгарень «Буква», а також опосередковано володіє видавничою групою «КМ-Букс». Розслідувачі нагадали, що у цій мережі книгарень часто знаходили російські видання вже навіть в останні роки, на що, звісно ж, сам Маринович також відреагував – у коментарі на сторінці КМ-Букс. Він сказав, що Сенс таким чином веде недобросовісну конкурентну гру, оскільки однойменне медіа пов’язане з нещодавно заснованою мережею книгарень у Києві.

Але це ми вже забігаємо наперед – у 2024-й рік. Будемо стежити за тим, як розвиватиметься і ця історія, й інші резонансні теми, що збурюють жваві суспільні обговорення. Тож залишайтеся з нами у новому році!

Читайте також: Скандали-2022: Пушкін падає, а Дорж Бату голий