Мовознавці пояснили, чому проти нових правописних дискусій

Науковці Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України застерігають від відновлення широкої полеміки навколо українського правопису і наголошують на важливості його стабільності для мовної єдності країни. Про це йдеться у відповіді інституту на запит Чиомо щодо можливих змін до правопису.

Нещодавно у Верховній Раді представили законопроєкт №14334, який пропонує переглянути правила українського правопису, упорядкувати правничу мову без русизмів і канцелярського нашарування та запровадити національний шрифт для державних документів.

За планом, оновлений правопис мають підготувати й узгодити до 1 березня 2026 року після консультацій з урядом і науковою спільнотою. Паралельно пропонують створити правничий глосарій — єдину базу термінів для законів і підзаконних актів. Над ним працюватимуть мовознавці та юристи. Завдання — прибрати зайві канцелярські конструкції й мовні кальки з російської, які роками накопичувалися в законодавстві.

В інституті мовознавства у відповідь на запит Читомо щодо цього законопроєкту повідомили, що їхні науковці входять до складу робочої групи з внесення редакційно-технічних виправлень до тексту українського правопису. Цю групу створила національна комісія зі стандартів державної мови на виконання доручення міністерства освіти і науки України. У відповіді на запит наголошують, що йдеться не про реформування правопису, а про точкові технічні уточнення.

«У роботі над очищенням правничої термінології від наслідків русифікації Інститут мовознавства імені Олександра Потебні НАН України вже тривалий час співпрацює з Конституційним Судом України та Центром правничої термінології Національної академії правничих наук України, який очолює Сергій Головатий. У 2024 році вийшов друком «Англійсько-український правничий словник складної лексики» за редакцією Сергія Головатого і Богдана Ажнюка, який у 2025 році перевидали», — ідеться в листі.

Водночас мовознавці зазначають, очищення української мови від наслідків русифікації — складний і багаторівневий процес, який не зводиться лише до змін у правописі чи юридичній термінології. На їхню думку, не менш важливою є щоденна мовна практика — у побуті, медіа, професійному середовищі.

«Особливу роль у цьому контексті відіграють засоби масової комунікації, які тиражують як якісні мовні зразки та інновації, так і залишки русифікаційного намулу чи надлишкові запозичення», — йдеться у відповіді інституту.

Науковці також зауважують, що мовна єдність є основою етнокультурної й політичної цілісності нації, а здатність правопису об’єднувати суспільство ґрунтується саме на його усталеності. У цьому сенсі вони згадують і щорічний Радіодиктант національної єдності як символ спільної правописної норми. Відновлення масштабних суперечок щодо правопису, на їхню думку, може призвести до хаосу в різних сферах мовного вжитку, що потенційно грає на користь ворога.

Нагадаємо, нинішню редакцію українського правопису Кабінет Міністрів затвердив 22 травня 2019 року, і вона набула чинності 3 червня того ж року. Документ підготувала спеціальна Українська національна комісія з питань правопису за участі мовознавців НАН України та провідних університетів.

.

У січні 2021 року Окружний адміністративний суд Києва визнав урядову постанову про новий правопис незаконною. Однак у травні того ж року Шостий апеляційний адміністративний суд скасував це рішення. Відтоді правопис 2019 року залишається чинним.

Читайте також:

Аналізуємо правопис: від «скрипниківки» до новацій

У двох інститутах НАН України — різні погляди на чинний правопи

Чільне зображення: Читомо