Культура скасування та «Гаррі Поттер»: у чому звинувачують Джоан Ролінґ

Дедалі більшого поширення набуває феномен «культури скасування». Якщо деінде він лише набирає обертів (або тільки трансформується в інститут репутації), то по декому влучає з усією нищівною силою. Розглядати явище культури скасування можна як важіль впливу з боку суспільства на відомих особистостей або як інструмент покарання тих, чиї думки чи вчинки не збігаються з загальноприйнятими. Як ставитися до явища скасувань — питання дискусійне, однак заперечити дедалі більший вплив суспільного осуду на формування інформаційного поля, висловлений через всезагальні забуття і бойкот, вже не можна. 

Від «скасування» потерпають все більше відомих імен, це стосується і літературного процесу. Одна з найгучніших історій cancel culture — скандал довкола авторки «Гаррі Поттера» Джоан Ролінґ, яку фанати спершу люб’язно іменували  «мамою Ро», а тепер поширюють гештеги із закликами до метафоричних поховань. Що спричинило таку зміну і в чому звинувачують Джоан Ролінґ?

То що таке та «культура скасування»?

Cancel culture — онлайн-феномен осуду та бойкоту суспільних діячів, які говорили неприйнятні речі чи вчинили неправильні дії, на думку користувачів мережі. Зазвичай вона працює таким чином: об’єкт «скасування» робить щось, що спричиняє суспільний резонанс, підхоплений мережею. Результатом є заклики заперечувати діяльність людини, усунути її з посади тощо, які можуть втілюватися в життя.  Рух почав набирати популярність ще у 2015, під час кампанії #MeToo, але поширення у літературній сфері набув від 2019. Значну роль відіграла і справа навколо звинувачень Джоан Ролінґ.

Суттєвим є ставлення до людини, яку піддають суспільному осуду. В підґрунті культури скасування лежить бажання цілковито стерти людину, яку звинувачують у чомусь. Механізм «скасування» не передбачає відокремлення негативного вчинку від особистості людини, яка його вчинила, навпаки, мета полягає у знищенні всіх згадок про неї. Крім того, сила публічної ганьби різниться залежно від того, чи відстоює «звинувачений» свою думку, і чи є вчинок, за який  «скасовують», помилкою минулого чи стійким переконанням.

Серед письменників чи письменниць, яких «скасували» — Салман Рушді, автор роману «Сатанинські вірші» із критикою ісламу, Рейнбов Ровелл, підліткова письменниця, яку критикували за расизм у книжці  «Елеанор і Парк» та інші. 

Чому почали «скасовувати» Джоан Ролінґ?

Найгучнішою справою є  «скасування» авторки «Гаррі Поттера», яку  звинувачують передовсім у трансфобії. 

Наприкінці 2019 року Ролінґ підтримала активістку і дослідницю Майю Форстейтер — її робочий контракт не продовжили через твіти про те, що трансгендерні жінки не можуть вважатися справжніми жінками. Це викликало хвилю обурення.

Масштабний скандал щодо коментарів авторки «Гаррі Поттера» розпочався влітку 2020 року, коли Джоан Ролінґ у твіттері процитувала статтю, в якій ішлося про «людей, які менструюють», зауваживши, що «раніше існувало слово на позначення цих людей. Нагадайте, жунка? жинка?».

‘People who menstruate.’ I’m sure there used to be a word for those people. Someone help me out. Wumben? Wimpund? Woomud?

Opinion: Creating a more equal post-COVID-19 world for people who menstruate https://t.co/cVpZxG7gaA

— J.K. Rowling (@jk_rowling) June 6, 2020

Твіт викликав хвилю невдоволення з боку трансспільноти та інших людей, які її підтримують. Попри це, Джоан Ролінґ продовжила відстоювати свою позицію, опублікувавши серію твітів, в яких зазначала: «Я знаю і люблю транслюдей, однак заперечувати поняття статі не можна. Якщо статі не існує, стирається жива реальність жінок всього світу. Я поважаю право кожної транслюдини жити у такий спосіб, який вона вважає відповідним та комфортним. Я б підтримувала вас, якщо вас дискримінували на підставі належності до транслюдей.  Водночас моє життя формувало те, що я — жінка».

If sex isn’t real, there’s no same-sex attraction. If sex isn’t real, the lived reality of women globally is erased. I know and love trans people, but erasing the concept of sex removes the ability of many to meaningfully discuss their lives. It isn’t hate to speak the truth.

— J.K. Rowling (@jk_rowling) June 6, 2020

Згодом на своєму сайті Ролінґ опублікувала довгий лист, в якому розповідала про причини, через які її турбують питання статі та гендерної ідентичности. Серед них заснований письменницею благодійний фонд, що допомагає боротися з соціальною депривацією жінкам і дітям та захищає постраждалих від домашнього насильства, прагнення захищати свободу слова, занепокоєння стрімким збільшенням кількости молодих жінок, які хочуть здійснити трансгендерний перехід, особистий досвід психологічного заперечення своєї належності до жіночої статі в молодості та пережиті домашнє та сексуальне насильство. Письменниця зазначає: «…більшість трансгендерних людей не тільки не є загрозою для інших, але й самі є вразливими до загроз. Транслюди потребують захисту і заслуговують на нього. Я хочу, щоб трансжінки були в безпеці. Водночас я не хочу, щоб цисгендерні жінки почувалися менш безпечно. Коли ви відкриваєте двері туалетів або роздягалень для кожного чоловіка, який вважає або відчуває себе жінкою, — а як я вже говорила, сертифікати, які підтверджують гендер, видають без хірургічного або гормонального втручання, — ви відкриваєте двері для будь-якого чоловіка, який захоче зайти всередину».

Також Джоан Ролінґ звинуватили у трансфобії після виходу її книжки «Troubled Blood» у 2020 році, де один із героїв переодягається в жіночий одяг для того, щоб здійснювати серійні вбивства. Через це набув популярності гештег #RIPJKRowling, який закликає скасувати письменницю, метафорично «поховавши» її.

На підтримку трансспільнот виступили користувачі соцмереж і широка громадськість, серед якої як письменники США, Канади, Великобританії та Ірландії, що підписали відкритого листа на підтримку транс та небінарних спільнот, так і люди, причетні до створення екранізацій романів про «хлопчика, який вижив». Серед них Денієл Редкліфф (зіграв Гаррі Поттера): «Трансгендерні жінки — це жінки. Будь-яке твердження про протилежне стирає ідентичність і гідність трансгендерних людей і суперечить усім порадам професійних асоціацій охорони здоров’я, які мають набагато більше досвіду в цьому питанні, ніж Джо (Джоан Ролінґ) чи я», Емма Вотсон (зіграла Герміону Ґрейнджер): «Транслюди — ті, ким вони себе вважають. Вони заслуговують на те, щоб жити своїм життям без того, аби їх самосприйняття постійно ставили під сумнів чи спростовували», Едді Редмейн (зіграв Ньюта Скамандера у приквелі «Гаррі Поттера» за сценарієм Дж. К. Ролінґ): «Трансжінки — це жінки, трансчоловіки — чоловіки, а небінарні ідентичності існують. Я б ніколи не хотів виступати від імені спільноти, але знаю, що мої друзі та колеги-трансгендери втомилися від цього постійного сумніву щодо їхньої особистості, що дуже часто призводить до насильства та зловживань. Вони просто хочуть мирно прожити своє життя, і настав час дозволити їм це зробити» та інші актори франшизи.

Проте були й ті, хто підтримав письменницю. Зокрема, після листа творчої інтелігенції Великої Британії, яка підтримала Джоан Ролінґ, з’явилася відкрита петиція під гештегом #LetWomenSpeak. Також близько 150 всесвітньо відомих особистостей підписали лист, який засуджує культуру скасування, серед яких Марґарет Етвуд, Ноам Чомскі, Френсіс Фукуяма, Малкольм Ґладвелл, Фарід Закарія, Ґлорія Стайнем. Підписала лист і сама Ролінґ. На противагу гештегу із закликами «ховати письменницю» з’явився #IStandWithJKRowling, який поширюють ті, хто підтримує авторку «Гаррі Поттера».

Дискусія поновилася в грудні минулого року, коли Ролінґ прокоментувала новину про те, що поліція Шотландії реєструватиме стать гвалтівників як жіночу, якщо ті ідентифікують себе як жінку. Відомо, що в листопаді Джоан Ролінґ повідомляла про смертельні погрози від людей, які звинувачують її у трансфобії.

Також суспільний резонанс викликала відсутність авторки оригінальної саги про Гаррі Поттера у ностальгічній ретроспективі фільмів, присвяченій 20-літтю виходу першого фільму, яка вийшла 1 січня цього року. Попри те, що деякі актори посилаються на внесок Джоан Ролінґ у франшизу та її значення, сама авторка книжок у фільмі не з’являється — використовуються лише записи інтерв’ю із нею, останні з яких датовано 2019 роком. Представники студії Warner Brothers ситуацію не коментували, команда Ролінґ зазначає, що запрошення було, однак письменниця його відхилила. 

Гаррі Поттер та антисемітизм

Напередодні спалахнув іще один скандал, пов’язаний із Джоан Ролінґ. Цього разу проблема виникла не через власну позицію авторки, а через сенси, які, на думку обвинувачів, закладені у твір. 

Обговорення щодо антисемітизму в «Гаррі Поттері» поновилося у грудні 2021 року, коли американський комік і телеведучий Джон Стюарт знайшов подібність між гоблінами із банку Ґрінґотс, описаними Ролінґ, та карикатурами з антисемітської книжки «Протоколи сіонських мудреців» 1903 року.

У книзі йшлося про «таємні плани» євреїв, спрямовані на управління світом.

Згодом Джон Стюарт заперечив тезу про звинувачення.

No I didn't. https://t.co/dIsK0fgmjz

— Jon Stewart (@jonstewart) January 5, 2022

Раніше актор Піт Девідсон під час запису шоу Saturday Night Live також звертав увагу на образи гоблінів: «Я почав думати про фантастичний світ, який вона створила. Ліси контролюють кентаври, школами керують чарівники та примари. Але хто контролює банки? Євреї, звісно! Маленькі великоносі євреї-гобліни. Я можу це сказати, адже я сам, як ви бачите, наполовину гоблін».

Виникали й звинувачення до зображення вигаданої раси у фільмах. На підлозі банку, де працюють гобліни, глядачі помітили зірки, що, на їхню думку, є натяком на зірку Давида. Обурення викликала реальна підлога у представництві Австралії в Лондоні, де проходила частина зйомок, тож це звинувачення можна вважати безпідставним. 

Тож чи доречна «культура скасування» щодо Джоан Ролінґ? Можна сперечатися. Але подібність її на спробу цензурувати думки, відмінні від прийнятої у суспільстві, беззаперечна. Завдяки поширенню інструменту суспільного осуду, іноді навіть дещо радикального, відомі люди мають ретельно добирати слова та зважувати вчинки. Певно, як інструмент формування суспільної думки та започаткування здорової дискусії, він має право на життя, та виникає питання, чи справді він є таким? Чи не доречніше «скасовувати» думки, а не людей, які їх висловлюють? Бо зараз cancel culture радше подібна на викреслювання з підручників тих, кого треба забути.