Грузія

Чому Грузія хоче називатися Сакартвело

17.07.2023

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Дискусія щодо перейменування «Грузії» на Сакартвело тривають вже давно – на сайті офіційного представництва президента України можна знайти не одну петицію з такою ініціативою, а наприкінці весни було зареєстровано проєкт Постанови про використання в Україні історичної назви країни Грузія – Сакартвело. Поза тим Литва змінила назву «Gruzija» на «Sakartvelas» в офіційному вжитку ще у 2018 році, проте історична назва прижилася й у литовському суспільстві. Чому картвели закликають міжнародну спільноту переглянути назву їхньої країни й чому «Сакартвело» є коректнішою назвою – спеціально для Читомо пояснює історик і видавець Буба Кудава.

 

Існує безліч випадків вживання різних назв на позначення тої чи тої країни, народу, регіону чи міста – як в історичній перспективі, так і в сучасних реаліях. На формування цих мовних традицій впливає ціла низка факторів: це, зокрема, історія міжнаціональних чи міжрегіональних відносин, політичний чи культурний контексти, вплив великих держав і міжнародних мов.

Об’єднане Грузинське Королівство (Sakartvelos Samepo) за правління цариці Тамари. XII-XIII ст.

 

Моя країна – не виключення. Понад тисячу років ми називали нашу батьківщину Сакартвело, що дослівно означає «країна картвелів» (Са- та -о є афіксами). До того існували дві політичні території – Картлі на сході Сакартвело («Іберія» або «Іверія» у західних джерелах) та Еґрісі («Колхіда» або «Лазіка») на заході. Самоназва нашого народу «картвели» пішла саме від назви першого з цих двох політичних утворень, що своєю чергою, стало першоосновою центрального регіону королівства – Картлі. З раннього Середньовіччя назва «картвели» набувала дедалі більшого значення і почала вживатися на позначення населення й інших лінгвістично, етнічно та політично близьких регіонів.

 

Сьогодні майже всі у світі знають нас за різними назвами. Основи найпоширеніших форм (які часом зазнавали певних змін в окремих мовах) – це Джорджія (у західних країнах або країнах, що перебувають під їхнім впливом), Грузія / Грузин (переважно в російському або слов’янському суспільствах і пострадянських країнах, а також в інших мовних групах, що перебувають під впливом російської мови) і Гурджистан / Гурджу (у східних культурах). Є й винятки: наприклад, сусідні вірмени називають Сакартвело Врастан, а в абхазькій мові назва країни (К’ртті’ла) походить від сакартвельського автоніма.

 

Протягом багатьох років досліджень вчені пропонували різні теорії походження цих форм: що Джорджія походить від грецької мови і означає «земля хліборобів», або що тут особливо шанували святого Георгія, і саме тому з-поміж інших виникла ця назва. Зрештою вчені дійшли згоди, що, як не дивно, всі ці різні екзоніми (назви країни/народу іншою мовою) походять від одного спільного кореня. Давньоперською мовою Вркан означало «країна вовків», що з часом знайшло своє відображення в інших мовах у різних формах: Вірк / Вурган / Гурган; Джурджанія / Джорганія / Горганія / Джорджинія / Джорджія; Джурзан / Гурзан / Гурзі / Грузія і так далі.

Найдавніше письмове підтвердження терміну Картвелі (грузинський): «Ця гробниця належить Йохане, єпископу Пуртаві, картвелі».
Умм Лайсун, Єрусалим. Грузинський напис, V-VI ст. Фото Давіта Цхададзе

 

Попри походження, це факт, що слово «Грузія» увійшло в інші мови через / під впливом російської. Відповідно, паралельно з лінгвістичними дослідженнями, серед грузинів (і не тільки) побутує думка, що «Джорджія» – це «західна» назва країни, тоді як «Грузія» – «російська» і «радянська» назва. З початку XXI століття з ініціативи грузинського уряду питання про заміну Грузії на Джорджію піднімалося в багатьох країнах. В результаті Ізраїль (2005), Південна Корея (2011) та Японія (2015) відмовилися від назви Грузія, що була створена під впливом російської. У 2018 році до них приєдналася Литва, яка ухвалила виняткове рішення і стала першою державою у світі, де Сакартвело офіційно називають терміном, що відповідає її автоніму – Сакартвелас. Сакартвело, зі свого боку, зробило «вдячний крок» у відповідь і почало вживати «Летува» замість назви «Литва», яка також походить з російської мови.

 

Як називати чужу країну/народ своєю мовою – це, на мою думку, справа конкретної держави, її народу та уряду. Та чи інша позиція може ґрунтуватися на історії і традиції, лінгвістичній чи культурній мотивації або навіть на сучасному політичному контексті та його викликах.

 

Слова Грузія та Грузин мають очевидно російський та радянський присмак. Крім того, ці назви також асоціюються з російськими імперськими поглядами та уявленнями про Сакартвело та картвелів. До речі, слово «грузін-и» («грузин») вже стало сленговим терміном у сучасній картвельській мові, який використовується для позначення псевдопатріотичного, псевдотрадиційного картвела – тип громадянина, якого протягом двох століть формувала, а потім іще формувала російська імперія та її правонаступник, Радянський Союз. Їхній первісток – нинішня росія – теж хоче й уявляє собі таку «Грузію» і «грузина»: «регіон», що став заднім двором росії, Солнєчную Грузію, з вином, хінкалі, хачапурі і Міміно, гостинну, запальну та артистичну, з вусатими чоловіками й великими кепками, грузінскімі пєснямі і танцамі… Саме важкий досвід минулого і неприйнятність таких стереотипів стали причиною протестів проти назв «Грузія» і «грузин». З іншого боку, у згаданих екзонімах немає нічого неприйнятного (втім, не варто акцентувати на комічних, образливих та антинаукових етимологіях слова «грузин», поширених у сучасному російському суспільстві).

 

Цікаво, що нам, картвелам, екзонім Джорджія подобається, він не здається чужим, а навпаки – відчувається «рідним», і ми навіть певним чином пишаємося ним. Адже попри етимологію назви, вона асоціюється зі Святим Георгієм – іконою віри та боротьби. Саме так розуміли Джорджію в давніх європейських джерелах, і саме так її розуміють сьогодні пересічні картвели, які вбачають у святому Георгієві покровителя своєї батьківщини, що споконвіку бореться за віру і свободу.

Грузія на карті Йоганна Баптиста Гоманна, німецького географа і картографа. Фрагмент. 1720 рік.
На карті показані три назви країни різними мовами: Грузія, Гургістан (Гурджистан), Кардуел (Сакартвело/Картвелі)

 

У нас немає спільної думки щодо того, як іноземцям краще називати Сакартвело/картвелів. Більшість картвелів віддають перевагу «Джорджії» перед «Грузією» і, звісно, перед «Гурджистаном» (що викликає асоціації нерівних битв з великими східними імперіями та завойованою країною). Існує, однак, думка, що вживання «Сакартвело» іноземцями є дещо штучним. Для тих, хто так вважає, ця тенденція здається новою та дивною. Донедавна такої традиції не існувало, а сам термін «Сакартвело», здається, належав виключно картвельській та кавказькій лінгвістичній спадщині. Слід також взяти до уваги, що в багатьох мовах і культурах екзонім «Джорджія» має багатовікову традицію (як і східні еквіваленти «Ґурджистан» / «Ґурджу»). Чи може зміна назви також створити конфлікти з культурними, літературними й науковими традиціями певних народів? Про це мають думати і судити народи відповідних країн.

 

Для нас Сакартвело – це щось справді особливе, неповторно милозвучний термін, який ніби неможливо повністю зрозуміти людині, яка не знає картвельської мови. Але правда й те, що все традиційне колись було новим і незвичним.

 

Наостанок не можу не побажати Україні великої та своєчасної перемоги. Зрештою, це наша спільна боротьба.

 

Слава Україні! Героям слава!