Про проєкт

Попри те, що за роки незалежності були здійснені фундаментальні книгознавчі дослідження розвитку видавничих осередків Украіни, в яких книги друкували кирилицею чи латинкою, назагал ця інформація залишалася в користуванні академічного кола науковців. Натомість у відкритому інформаційному полі – підручниках з книгознавства, історії України, музейних експозиціях, медіа домінували акценти у бік слов’янського книгодрукування, які відображали радянські, пропагандистські наративи. Тема європейського (польсько-латинського) друкарства на теренах українських земель та вплив їхньої діяльності на формування світогляду українців свідомо ігнорувалася та  відсувалася на маргінеси інформаційного поля.

Зараз не лише актуально, а й життєво необхідно говорити про власну історію українського книговидання, його традиції, показавши формування світогляду українських читачів у багатоконфесійному, мультикультурному середовищі, з широким міжнародним співробітництвом і залученням передових технологій.

Зараз важливо вийти за межі «кириличного» друку, адже на теренах України діяли видавничі осередки, що створювали найрізноманітніші видання різними європейськими мовами, а обмін книгами, ідеями з країнами Європи відбувався постійно.

Актуальним залишається питання дослідження контекстів – як то синхронність чи діахронність процесів книгодрукування на теренах українських земель відповідно до розвитку європейського книгодрукування, взаємовпливи.

Історія української видавничої справи капсульована у полі внутрішнього користування та ще досі не пропонується міжнародній спільноті. Відтак, наша суб’єктність у довгій історії творення книги підважується активним просуванням російських колоніальних наративів за межами України як російськими дослідниками, видавцями, кураторами експозицій, так і європейськими та американськими дослідниками, що довгий час залишалися під впливом Росії.

Місцезнаходження України в межах європейської країни Речі Посполитої у XVI-XVII cт., поза сумнівом, відобразилося на всіх культурних та економічних процесах. Заснування та розвиток видавничих осередків на українських теренах відбувалися релевантно до традицій європейського друкарства. В першу чергу, варто зауважити, що друкарні на наших теренах засновувалися (створювалися) за ініціативою приватної особи, церковного братства, церкви чи монастиря римо-католицької, греко-католицької, православної, протестантської, іудаїстської, вірменської чи іншої конфесії. Важливо, що видавничі осередки засновувалися не лише у великих містах – Львові та Києві, але й в невеликих селищах та містечках різних регіонів України – Крилос, Стрятин, Добромиль, Яворів, Луцьк, Почаїв, Бердичів, Унів, Острог, Новгород-Сіверський, Кременець, Угорці, Рохманів, Панівці. Відтак, репертуар та мова видань визначалися самостійно керівниками цих осередків. Книги друкувалися кирилицею та латиницею, церковнослов’янською, українською, польською, латинською, вірменською, ідиш, їврит, пізніше німецькою, французькою, російською мовами. На відміну від Московії, де впродовж XVI-XVIII ст. друкарство існувало лише в Москві та було під жорстким контролем царя та патріарха.

Аналізуючи діяльність перших видавничих осередків на українських теренах, ми можемо побачити, що репертуар був дуже широкий – не лише літургійні видання, але й навчальна та світська література. Велику частку цих видань складали переклади.

Виокремлення 20 знакових видавничих осередків з початку зародження книговидавництва й до доби незалежності дозволяє побачити яскраву палітру друкарень, видавництв, видавничих спілок, які працювали на території України. Користуючися сучасним науковим інструментарієм, провідні українські вчені, історики розглядають видавничі осередки з погляду брендів, які працювали за своїм стилем, впроваджували нові галузеві стандарти, обирали саме ті чи інші книжки, над якими працювали, та як поява саме цих книжок на теренах нашої країни позначалася на формуванні освіченої спільноти, становлення ідентичності й закладала передумови української держави.

Завантажити аналітичний звіт проєкту «До друку. Знакові видавничі осередки України» у форматі PDF.