Доповнена реальність класичних історій: як працюють ілюстратори Art Nation Publishing

Читомо вже неодноразово розповідало про внутрішню кухню роботи ілюстратора над проєктами. Проте, є тема якої ми не торкалися — це переосмислення давно відомих і розтиражованих тем, а конкретно сюжетів казок. Видавництво Art Nation Publishing вже з 2017 року займається як раз цим — знайомить дітей із класичними сюжетами казок за допомогою книжок і доповненої реальності. Сьогодні ми детально розглянемо як відбувалася робота над книжками «Кіт у чоботях» та «Спляча красуня».

Переосмислення героїв

Генпродюсер видавництва Едуард Ахрамович розповів, що від початку хотів купувати ілюстрації до AR книжок в інших видавців, проте отримував відмови. Таким чином довелося самим звертатися до ілюстраторів аби видати історії про улюблених героїв. 

При цьому, як стверджує Едуард, завжди є ризик не втрапити в нерв читача, адже важливо не лише розповісти знайому історію, а й наповнити її новими смислами, які подарують новий досвід і не розчарують прихильників класики. Едуард додає:

Я у Гапчинської одного персонажа вісімнадцять разів не приймав. Вона казала, що не буде зі мною працювати, що не буде малювати Снігову Королеву. Я питав, чому. А вона казала, що «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» продали «Снігову Королеву» величезним накладом у всьому світі. Тільки завдяки успіху «Лускунчика» вона погодилася, і ми зараз продали «Снігову Королеву» у декілька країн накладом у схожі цифри, що й «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Це просто інша «Снігова Королева» з доповненою реальністю, іграми й так далі.

Є два підходи, які можуть допомогти зробити новий вигляд розтиражованому персонажу, відомому усім з дитинства:

1. ретельно проаналізувати всі можливі видання, мультфільми та постановки на цю тему і намагатися зробити переосмислення, спираючись на референси;
2. абстрагуватися і сприймати історію наче вперше.

Іван Кравець, який оформив «Сплячу красуню», прихильник першого підходу: «Я багато працюю з класичними сюжетами та казками, і завжди проводжу дослідження перед початком роботи. Намагаюсь не лише знайти різні видання цієї книжки, але і витоки самого сюжету. В оригіналі «Спляча красуня» — це безкінечна зла історія. Знайома нам кінцівка, що жили усі довго щасливо і всі поженилися — то в оригіналі там зовсім не таке. Всі загинули, усіх з’їли. Я ледве переконав замовників, що не варто робити казку злою, — це не те, чого всі чекають. 

У нашій версії усе закінчується добре, всі вийшли заміж, знайшли один одного й у старшого покоління теж все вдалося. Це певним чином ускладнило роботу над негативним персонажем злої феї. Ми прийшли до того, що зло не має бути діснеєвським чи страхітливим, а має бути злим, але симпатичним. Тому я робив її дуже довго, зробив штук 40 персонажів. У мене вийшов цілий пантеон її портретів. Це типова така історія. Не тільки у цій книжці, і, думаю, не тільки зі мною, негативні персонажі вони чомусь у художника користуються більшою симпатією в роботі і їх цікавіше робити. Я закидав видавців як Бахчисарайський фонтан цими типажами різними-різними». 

Ілюстраторка Марта Кошулинська, яка працювала над «Котом у чоботях», коментує, що обрала для себе щось середнє:

Я багато працювала з книжковою ілюстрацією. Оформлювала книжки «Півонія, Аль і Я», «Сікстен», «Золоте серце», «Книга – мандрівка. Україна», «Справжнє диво» та багато інших. Але робота над класичною казкою — це був новий цікавий досвід. Спочатку я працювала над виглядом головного персонажа, а потім вже переходила до створення ескізів. Після їх затвердження працювала з кольором і фіналізувала. Спершу я дослідила які образи героїв візуалізовували раніше. Та все ж не заглиблювалась в детальне вивчення інших видань, бо хотілось не заважати своїй фантазії та зробити максимально такими, якими уявляла у своїй голові.

Одним із факторів, що допомагає продавати книжки видавництву, є наявність серії. Саме тому часто видавництва працюють на постійній основі з одними та тими ж 2-3 ілюстраторами для усіх проєктів. Це дозволяє дотримуватися серійності книг шляхом збереження єдиної стилістики ілюстрацій.

Видавництво Art Nation залучає велику кількість художників, бо з невеликим асортиментом головною стає не серія, а самостійний проєкт книжки та супутні до неї товари, що містяться у WOW-box. З одного боку це дозволяє ілюстраторам краще самовиражатися і не обмежує їх всередині однієї стилістики, з іншого, створює складнощі через додатковий обсяг нетипової роботи.

Іван Кравець коментує:

«Видавництво саме знайшло мене. Тобто вони знали як я працюю, в якій гаммі з яким настроєм мені комфортно працюється. Але це ж не просто видання книжки, навколо неї є Wow-box, в якому повинна була бути розмальовка, маски головних героїв, браслетики для витинання-вирізування і купа всяких таких штучок. Тому почали роботу ми нестандартно. Не з ескізів ілюстрацій, а у першу чергу з роботи над оцими субпродуктами, мерчендайзингом. Це диктувалося технологічно, бо елементи боксу друкувалося десь аж в Китаї, невідомо як. 

Для мене це створювало трохи дивну ситуацію, бо спочатку треба було робити персонажів, а потім вже усю історію. Звісно, усі ілюстратори так і роблять, спочатку придумують персонажа. Проте зазвичай все ж в цілому ситуація малюється, режисура якась виробляється. Інтуїтивно спрацьовують якісь епізоди, пластично знайдені якісь рішення, і вони можуть бути розкидані по тексту. А потім вже починаєш роботу по протоколу, де є якась хронологія подій. Плюс зображення треба було робити в векторі для Wow-боксу, а книжка була растрова і тональна. Це був незвиклий такий підхід до роботи».

Доповнена реальність

Книжки «Спляча красуня» та «Кіт у чоботях», як й інші проєкти Art Nation, мають елементи доповненої реальності на сторінках. У зв’язку із тим, що видавництво має свій власний продакшн, часто ілюстратори не є долученими до роботи з AR. З іншого боку, сюжети й персонажі усе одно базуються на тих ілюстраціях, які розробили для книжки.

Іван Кравець розповідає: «В те як робили персонажів в 3D я не втручався, хоча звісно, хотів би. Я люблю анімацію. Як будь-який ілюстратор я промальовую, режисую персонажа в різних ракурсах, ситуаціях. Але я не міг вплинути на режисуру, на якій зупиняться програмери. Тобто я робив як робив і костюми і інтер’єри. А вони мали волю обирати з ілюстрацій, що вже були готові. З дечим у результаті я не дуже погоджуюсь. Як на мене, у цій казці мало бути все так дуже ніжно, по-дівчачому. Мені довелося десь ломку над собою робити, аби передати таку легку атмосферу, такий стан героїні. А в макетах трохи є надто активних кольорів і контурів. Проте, я думаю, що це зумовлено технологічним процесом».

Марта Кошулинська ж розповідає, що з нею консультувалися щодо різних ракурсів персонажа: «Робота над таким проєктом дуже сильно відрізняється. Потрібно було відразу думати над тим, як це виглядатиме в об’ємі. Як виглядатиме персонаж у 3D, яка в нього будова, міміка. Також важливо всі окремі елементи (голову, тулуб, кінцівки й тд.) промальовувати на різних шарах, щоб потім передати для подальшого анімування. У звичайній книзі зображення може бути на одному шарі й не завжди потрібно знати всі ракурси персонажа, достатньо найбільш вдалих. Для анімування були залучені інші спеціалісти. Моїм завданням було лиш максимально зрозуміло подати героїв, щоб у них вже не виникало запитань».

Комунікація ілюстратора й видавця

Робота над будь-якою книжкою передбачає багато комунікації між видавцем і виконавцем. І саме від перебігу цієї комунікації залежить чи буде проєкт успішним. Тому те, як покращити взаємодію між замовником і виконавцем є поширеним предметом дискусії, і навіть Читомо про це неодноразово писало.

В проєктах же «Сплячої красуні» і «Кіт у чоботях» така комунікація може іще ускладнюватися через більші обсяги роботи й стислі терміни виконання.

Іван Кравець: «Робота була як звикло. Чорнові ескізи, узгодження, поїздки. Спілкувалися ми дуже добре з видавничим продюсером, дизайнером, директором. Вони надзвичайно активні, мені сподобалася їхня робота. Загалом проєкт тривав десь півтора місяця. На один розворот було по три дні, максимум п’ять. Це якесь шаленство, я не спав не їв. Я наче і звик до цього, бо працював багато років з англійськими та американськими агентами, у яких теж дуже жорстко поставлені дедлайни і ніяких сантиментів. Але тут я був ошелешений київським темпом. Звісно, півтора місяця — це мало. Мені треба було освоїти, зібрати матеріал. На початку ще ж були ці узгодження і самого тексту теж, в тому числі кінцівки. Але якось вийшло цільно і гарно, без жодних проблем. Ритм був шалений. Напевно через те, що видавці були пов’язані технологічно із айтішниками, друкарями і все треба було поєднати, то запас часу на мене, як художника, був мінімальний».

На комунікацію у таких проєктах впливає і час створення книжки. Попри стислі терміни, процес виготовлення такої книжки як «Кіт у чоботях» та «Спляча красуня» триває від шести до дев’яти місяців. Як стверджує Едуард Ахрамович, в Art Nation бізнес дуже довгого циклу, від ідеї до виконання може проходити й три роки.

Зазвичай, найпроблемнішим моментом в комунікації є внесення правок, проте обидва ілюстратори кажуть, що правок було мало і вони були надані дуже чітко. З іншого боку, були й негативні сторони комунікації, які спричинені наявністю в книзі 3D і WOW-box. Ілюстраторам бракувало комунікації із самими програмістами й контролю над фінальним проєктом.

Іван розповідає: «Я не знаю чи мають разом працювати люди, які програмують, і люди, які малюють. Може і мають. Я передавав усі файлами .psd в шарах, з них вже потім брали якісь елементи для AR. Видавцю так простіше. Але якщо чесно, я противник, щоб потім хтось колись навіть з кращих побажань брав якісь елементи. Добре, коли художник сам від початку до кінця робить персонажа, а не додумував це інший дизайнер, навіть з кращих міркувань. Можливо, і тут так планувалося, але через брак часу не встиглося. Але, звичайно, передавав усе в шарах як і було домовлено». 

Попри усе це, результатом — фінальним виглядом книжки, задоволені усі учасники процесу.

Марта Кошулинська: «Після друку завжди наче вперше знайомишся з книгою, тримаючи в руках отримуєш зовсім інші відчуття ніж коли просто дивишся на екран монітору, історія оживає».

Матеріал створений у співпраці