Голос з України: українська література у матеріалах іноземних медіа

Протягом уже кількох місяців новини про Україну становлять значну частку матеріалів іноземних ЗМІ. Більшість великих видань запровадили спеціальну рубрику і ведуть текстові трансляції для оперативного поширення нової інформації. Увага всього світу, викликана спочатку потенційним, а тепер уже реальним вторгненням Росії, породила необхідність у голосах з України. Тому наші письменники дописують в іноземні видання, а їхні твори включають у тематичні добірки книжок про ситуацію в Україні. 

Про місце української літератури в умовах загальносвітової інформаційної хвилі в огляді Читомо. 

Стаття Наталії Гуменюк — української журналістки й авторки збірки репортажів з окупованого Криму «Загублений острів» — у якій вона описала відчуття українців на тлі (тоді ще тільки прогнозованого) повномасштабного наступу Росії. За її словами, попри страх і тривожні дані іноземних джерел, що раз у раз пророкували напад, українці продовжували жити своїм життям. 

«Ця відмова змінити наше життя не народжується через впертість чи необережність, не через фаталізм чи недовіру до західних джерел. Ми знаємо, що те, що нас чекає, може тривати довго, і нам потрібно підтримувати нормальний стан справ та берегти свої сили», — написала авторка. 

Нагадаємо, «Загублений острів» Наталії Гуменюк став «Книгою року BBC-есеїстика» у 2020 році. 

Наступного дня після нападу Росії на сайті видання з’явився текст невеликого інтерв’ю з Андрієм Курковим. Там, крім передбачуваних запитань про життя в обстрілюваному Києві й подальші прогнози, питали й про вплив на літературу подій останніх восьми років, і про книжкові поради від письменника для тих, хто хоче дізнатися про Україну більше. 

На запитання про те, що важливого Андрій Курков хотів би сказати читачам «The New York Times», письменник відповів: «Взагалі, я хотів би пояснити різницю між росіянами та українцями, російською та українською ментальністю. Тому що Путін і всі його помічники щодня повторюють, що українці й росіяни — це те саме, що ми брати й повинні жити разом. Це неправда». 

Також Андрій Курков на початку лютого став гостем однієї з програм на французькому радіо «France Culture». В ефірі говорили про його роман «Сірі Бджоли», що недавно переклали французькою, а також про перспективу можливої війни. Письменник визнав, що вторгнення можливе, але зазначив, що не вірить у те, що Україну можуть захопити всю. «Я думаю, що в Росії недостатньо сил і грошей, щоб повністю окупувати Україну. Навіть якщо така мрія й існує в голові у Путіна», — сказав Курков.

Читайте також: Роман Андрія Куркова «Сірі бджоли» екранізують. 

Також на France Culture 23 лютого вийшов матеріал про Тараса Шевченка. «Він продовжує залишатися популярною іконою опору гніту як у 2014 році під час революції на Майдані, так і сьогодні перед обличчям російської загрози», —  написали на початку тексту. Сам матеріал, по суті, був зібранням відомих для кожного українця фактів з біографії митця, яке доповнили коментарями історикині Ірини Дмитришин. 

Французьке видання створило матеріал на основі інтерв’ю Андрія Куркова інформаційному агентству AFP. У ньому автор заперечує тезу російської пропаганди про утиски російськомовних, що насправді були для Путіна лише приводом розпочати війну. Захист російської мови у поточних умовах він називає «аморальним». Крім того, у тексті, опублікованому Le Figaro, Курков схвалює нові вимоги закону про мову.

«У контексті наших нинішніх відносин з Росією аморально говорити про привілейоване місце російської мови. Тверда мовна політика виправдана. Ніхто не забороняє мені говорити російською. Мені це не створює проблем», — зазначив письменник. 

Англійський відділ німецької телерадіокомпанії опублікував текст Юрія Андруховича. У ньому письменник висловив думку, що Україною цікавляться лише в контексті вигідного медійного матеріалу і лише тоді, коли стається щось критичне. 

«Вісім років ніхто не цікавився Україною. Так, наче країни не існувало. І ось раптом усі одночасно виходять на зв’язок: «Дайте відповідь на цю серію запитань», «Зв’яжіться з нами телефоном!», «Напишіть твір про історичні корені нинішнього конфлікту!»…» — написав Андрухович.

Також він написав, що його «засмучує» одностайність серед німецьких політичних сил, які були проти постачання зброї Україні: «Німці нарешті об’єдналися — на їхню думку, беззбройних українців можна вбити, якщо вони не погодяться на те, аби «путінський народ» їх захопив. Адже перестати чинити опір було б легше і комфортніше». 

Літературно-критичний журнал «Los Angeles Review of Book» за два дні до наступу Росії опублікував матеріал про українську воєнну поезію, представлену збірками Сергія Жадана («Новий правопис») і Люби Якимчук («Абрикоси Донбасу»). 

«І Жадан, і Якимчук особисто постраждали від війни, і обидва відчували потребу розповісти про її повсякденні жахи, вшанувати пам’ять загиблих і зрозуміти, свідками чого вони стали. Оскільки війна, що розпочалася у 2014 році, досягає небезпечного повороту, «Новий правопис» Жадана та «Абрикоси Донбасу» Якимчук нагадують нам про те, як цей тривалий конфлікт завдав людям і землі, яка їх підтримувала», — стверджує авторка тексту — українсько-американська письменниця і науковиця Марія Ревакович. 

Раніше повідомлялося, що за книжку поезії «Новий правопис» Сергій Жадан отримав другу щорічну премію імені Дерека Волкотта.

Видавництво Торонтського університету на своєму сайті опублікувало список книжок, які варто прочитати, аби розуміти ситуацію в Україні. В нього увійшли політичні дослідження іноземних вчених, зосереджені на відносинах із Росією, праці з історії й соціальних питань в Україні, а також збірка есеїв Юрія Андруховича «Моя остання територія». 

«Це видання розширює міжнародну аудиторію Андруховича і створює діалог з англомовними читачами в усьому світі про різні галузі, включаючи філософію, історію, журналістику, політологію, соціологію та антропологію. «Моя остання територія» демонструє унікальний голос Юрія Андруховича та дає уявлення про український досвід національності та самобутності», — зазначають в описі книжки. 

Раніше повідомлялося, що есеї «Моя остання територія» переклали сербською і видали окремою збіркою. 

Тут теж зробили добірку книжок для розуміння «української кризи». Серед книжок про сучасну Україну (зокрема про Майдан і російську окупацію) подали й «Щоденники Майдану» Андрія Куркова. 

Крім того, цього тижня на «Literary Hub» з’явився ще один матеріал — про українську поетесу, перекладачку й авторку Читомо Ію Ківу, у якому поширили кілька її віршів, написаних під впливом воєнних дій на її рідному Донбасі. 

«Останні вісім років Ківа була однією із кількох молодих поетів в Україні, які описували одночасну безвихідь війни та надію в країні, яка прагне незалежної ідентичності», — написали про письменницю. 

Нагадаємо, що книжка Ії Ківи «Ми прокинемось іншими» увійшла до переліку найкращих книжок, виданих в Україні у 2021 році, за версією Українського ПЕН-клубу. 

Читайте також текст Ії Ківи «Ми вийшли на вулиці»: мистецтво протесту в Білорусі 2020–2021.