Гончарук: Заява Мінкульту про Довженко-Центр — це лише перегрупування

Виконувачка обов’язків генеральної директорки «Довженко-Центру» Олена Гончарук вважає, що заява Ткаченка про відмову від реорганізацію Довженко-Центру не скасовує реорганізації цілковито, тому загроза для центру все ще існує. Про це вона повідомила на своїй фейсбук сторінці.

Публікуємо її заяву повністю:

Перемоги нема. Це лиш тактичний крок, перегрупування. Хоча кілька свіжих ідей прозвучало.

Сьогодні, 15.11, сталася нарада, ініційована Мінкультом, після чого одразу відбулося засідання комітет гуманітарної політики. За химерним збігом, в порядку денному були два питання: про визнання Голодомору геноцидом і про ситуацію з Національним центром Олександра Довженка. Ситуація, що сама починає нагадувати спланований терор.

Важливо тримати в фокусі наступне. Існує не озвучена мета (або їх декілька), реалізувати яку має Держкіно, і ця мета не пов’язана з розвитком кінематографії. Для реалізації цієї мети Довженко-Центр конче потрібно «реорганізувати» і зробити це швидко. Реорганізувати його допоможуть: 1. Прямий наказ 2. Знецінення колекції 3. Знецінення діяльності 4. Дискредитація керівництва 5. Своя людина-керівник.

Тепер щодо пропозицій, озвучених Міністром:

1. зупинити реорганізацію Довженко-Центру в такий спосіб, який відбувається зараз. – Отже, реорганізація таки відбудеться, але в якийсь інший спосіб. Бо зараз багато шуму, згадування імен, репутаційних плям. Призупинення наказу – це переведення його в режим stand by, з можливістю активізувати в будь-який момент.
2. фонд і музей залишити в тому статусі, в якому вони є зараз – як цілісний майновий комплекс. – А де кіноархів? І фільмофонд, музей, кіноархів не є частиною майнового комплексу, це рухомі пам’ятки культури. Можливо, ідеться про те, що колекція залишається в будівлі?
3. призначити прозорий конкурс на директора Довженко-Центру. – А попередній, значить, був непрозорим? Таким його зробило Міністерство або ті, хто смикали за ниточки. Провести ще один конкурс, і якщо результат не задовольнить, знов «підвісити» людину? Це дуже небезпечний момент, який повністю підважує суть конкурсів. 

Що пропонуватиметься на конкурс: Довженко-Центр в його нинішньому статусі, але потім він все одно буде реорганізований – чи Довженко-Центр «майбутнього»? Як прозвучало сьогодні на нараді: «пропозиція реорганізації буде однією з умов конкурсу». Отже, має перемогти, хто має?

1. звернутись до Держаудиту щодо проведення повноцінного аудиту Довженко-Центру. – Ситуація зараз така, що довіри до цього аудиту не буде. Його метою буде знайти такі помилки, щоб усім стало недобре. Без сумніву, в кінцевому результаті все одно постане питання реорганізації. Але аудити проводились не так давно: у 2019 році держаудитслужба, у 2021 – Фонд держмайна, держаудитслужба і Рахункова палата. Вони зокрема виявили серйозні недоліки в діяльності органів управління.
2. розпочати процес надання статусу «Національного» Довженко-Центру де-юре (не лише в назві, а по суті), що має убезпечити використання його майна не за призначенням. – Чудова ідея. Статус національного не просто захистить майно – це нарешті визнає офіційно рівень і значущість колекції, тих, хто з нею працює. Цікаво, що колись, у 1994 Центр був створений Указом Президента саме як «національний», але згодом затерлося, і це пов’язано з майном напряму.
3. вирішити питання реорганізації державного підприємства в державну організацію, що дозволить Довженко-Центру працювати за профілем як музей та архів. – Актуально, але після вирішення більш нагальних питань
4. створити міжвідомчу робочу групу для експертної оцінки музейних цінностей Довженко- Центру. – Задача роботи групи незрозуміла – перевірити наявність предметів, коректність ведення облікової документації, що передбачено процедурою звірення наявності, чи експертувати, наскільки дійсно колекція є значущою і вартою зберігання? Більше скидається на друге. Тому говорили про те, що це має бути міжвідомча група, а не експретна, зі звірення наявності всіх груп збереження. В цю групу мають бути залучені фахівці зі збереження мистецької спадщини, які знають різницю між документом і твором мистецтва.

Важливе, що не прозвучало на нараді: 

1. Що з Державним фондом фільмів?
2. Хто керує Довженко-Центром: Гончарук чи Каждан?
3. Держкіно планує нарешті погодити Статут Довженко-Центру чи готує власну редакцію, що знову всіх подивує?
4. Де печатка?

Юлія Шевчук на комітеті відповіла, що до проведення прозорого конкурсу керуватиме кінологиня і аудиторка Каждан… Знов чекати силовиків?

Із позитивного:

1. Неочікувана, але цікава ідея повернути Довженко-Центр знов у підпорядкування МКІПу – як заклад культури та інституцію, що працює з культурною спадщиною.
2. Підняти питання про відповідність керівництва Держкіно займаним посадам.

Держкіно вийшло з берегів. У цій ситуації немає тих, кого це не стосується:

• МКІП як попередній орган управління, що хакнув конкурс на посаду гендиректора Довженко-Центру, і міністерство, що має досвід формування політик, зокрема збереження спадщини та інформаційної політики; 
• Кабінет Міністрів, якому Держкіно підпорядковується і який бачить ситуацію ширше – в контексті економіки, репутації, гуманітарної політики; 
• Президент, бо надання колекції кінематографічної спадщини статусу національної є питанням загальнодержавного рівня і зброєю українців для перемоги.

Як відомо, 17 серпня Довженко-Центр заявив про наказ Державного агентства України з питань кіно про реорганізацію установи. У відповідь на петицію громадян щодо приватизації Довженко-Центру уряд заявив, що правонаступником його майнових та немайнових прав та обов’язків буде ДП «Українська анімаційна студія». Попри все, фонд держмайна готує до приватизації дві будівлі державного підприємства «Національний центр імені Олександра Довженка», а Олену Гончарук відсторонили від виконання обов’язків в.о. генеральної директорки Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка».

Згодом Олександр Ткаченка заявив про відмову від попереднього плану реорганізації.

Чільне фото: Ukraїner