Юлія Луковняк про фентезі й тренд на писання англійською у Словенії

Юлія Луковняк — молода словенська письменниця. Нещодавно світ побачила її перша фентезі-трилогія, а дебютна книжка удостоїлася премії Золота груша (Zlata Hruška). Як учасниця програми CELA, Луковняк відвідала Книжковий Арсенал у Києві, зустрілася з українськими колегами та потенційними видавцями.

Із Юлією ми говорили про драконів у Любляні та Змієві вали в Києві, словенських авторів, які пишуть у жанрі фентезі та виклики авторів-початківців.

— Яким ти уявляла письменницьке життя до того, як сама почала писати?

— Я завжди була шанувальницею фентезі й у віці 15 років почала писати. Я мала жваву уяву, адже прочитала безліч книжок і переглянула багато фільмів.

Я почала розсилати рукопис першої книжки, коли мені було 19. На її видання знадобилося два роки. Не знаю, як це відбувається в Україні, проте в Словенії все дуже повільно. Авторам варто бути терплячими.

Але я, звісно, не була терплячою. Я хотіла швидко писати книжки й бачити, як вони стають бестселерами. Очікувала, що завершу всю серію набагато швидше і навіть зможу заробляти на життя письменництвом. Тепер розумію, що в реальності все інакше.

— Книжки не приносять прибуток?

— У Словенії складно заробляти на життя, лише пишучи книжки.

Також я зрозуміла, що коли перебуваєш на початку свого письменницького шляху, то помічаєш винятково знані імена. Власне, ти не знаєш, що існують тисячі менш відомих авторів, які такі ж талановиті, але менш успішні — і вони ведуть звичайне життя.

З іншого боку, навіть якщо ти не надто успішний чи відомий автор, усе одно можеш отримувати чимало привілеїв. Можна відвідувати фестивалі чи отримувати переклади своїх книжок. Але це дуже повільний процес, зовсім не такий яскравий і швидкий, як я уявляла.

— Чи є у Словенії попит на книжки у жанрі фентезі? Скільки видавництв потенційно зацікавлені в таких рукописах?

— Коли я шукала видавця для своїх книжок, то надіслала матеріали в три різні видавництва. Мені здається, що Словенія досить закрита країна в плані прихильності до оригінального фентезі.

Звісно, на початку 2000-их або й дещо раніше були словенські автори фентезі, які видавали свої твори самостійно, проте зазвичай вони не завершували серії й про них швидко забували.

Крім мене є ще кілька молодих письменників, які пишуть у жанрі фентезі, і ми, можна сказати, започаткували нову епоху цього жанру в Словенії.

— Чи могла б ти більше розповісти про інших авторів та авторок?

— Зараз у Словенії розвивається дуже багато різних напрямів фентезі.

Одним із вартих уваги авторів є Якоб Конда. Він написав книжку «Таємниця серця» (Skrivnost srži), сюжет якої ґрунтується на словенській міфології. Ще однією хорошою письменницею в жанрі young adult є Даворка Штефанець. У її книжці «Опудало» (Strašilka) йдеться про дівчину, яка подорожує з фантастичного світу до Словенії.

Я думаю, що загалом письменникам цікаво вплітати Словенію, локальні історії та міфології у свої твори.

Читайте також: Словенія на Франкфуртському ярмарку: вивчення інновацій і викликів на нішевих ринках

— Що саме можна взяти зі Словенії у фентезійний роман?

— Любляна — це місто драконів, що надихає багатьох людей.

У нас є Міст дракона, багато інших статуй драконів, мозаїк із їхнім зображенням, а також різноманітні витвори мистецтва. Дракон — це своєрідний дух, який охороняє місто.

Фан-клуб нашої футбольної команди має назву Зелені Дракони.

Війна ще одна дуже поширена тема, проте, як відомо, це універсальний мотив у фентезі, що не обов’язково пов’язаний із війнами, що наразі точаться у світі.

— Чи організовуються заходи з іншими молодими авторами фентезі? На яких подіях у Словенії можна представити свої книги?

— На жаль, у Словенії не організовують зустрічей, клубів, не видають премій, присвячених виключно фентезі.

Але є кілька великих подій. У нас проводиться Comic Con, і зазвичай щороку там представляють нових авторів фентезі.

Усі книжкові фестивалі в моїй країні, як на мене, досить відкриті для молодих авторів, мабуть, тому що Словенія не велика.

Наприклад, у листопаді проходить Національний книжковий ярмарок. Це щось на кшталт вашого Книжкового Арсеналу. Також є Літній книжковий ярмарок і Весняний книжковий ярмарок — вони трохи менші й проводяться просто неба. Усі ці заходи відбуваються в Любляні.

— Видання книжок англійською — чи є в Словенії цей тренд?

— Безперечно є. Було б набагато краще, тобто успішніше, якби я писала англійською.

Загалом, книжки, початково написані англійською, мають набагато більше шансів знайти читачів на словенському книжковому ринку, ніж ті, що написані словенською мовою.

Якщо книжка, до прикладу, вже популярною англійською, то щоб перекласти її та видати словенською, доведеться чекати щонайменше рік. Саме через це читачі просто надають перевагу оригіналу.

До того ж багато хто в Словенії не надто цікавиться власною літературою. Надто молодь, яка рідко читає словенською.

Тому кількість перекладених книг у Словенії досить обмежена. І так, інформація з-за кордону поширюється набагато швидше, ніж місцева. Я думаю, що чимало молодих людей у Словенії навіть не знають про мою книжку.

Натомість вони добре орієнтуються в найсвіжіших міжнародних новинках.

— Чому? Яким чином молодь Словенії дізнається про популярні книжки? Чи є у вас BookTok чи Bookstagram? Що краще працює для читачів і читачок у Словенії?

— BookTok у Словенії фактично немає. Є тільки Bookstagram, але ним здебільшого користуються люди віком близько 25 років і трохи старші. Bookstagram спільнота зазвичай дуже залучена в словенську літературу й вони справді роблять чудову роботу: популяризують книжки, розповідають про них, діляться враженнями.

Але достукатися до молодшої аудиторії (15–25 років) дуже складно, адже вони взагалі не користуються книжковим Instagram. І в нас немає BookTok-блогерів — або, якщо і є, ми про них не знаємо, бо вони публікують англійською і переважно про англомовні книжки.

Саме це і є моєю мотивацією перекласти свою книжку англійською.

— Чи багато словенських авторів пишуть власне англійською?

— Маємо одну дуже успішну авторку романів, яка самостійно друкує свої книжки та продає їх на Amazon — Кая Бучик Вавпетіч (відоміша під псевдонімом Zoe Ashwood).

Молодші автори дедалі частіше починають кар’єру з писання книжок саме англійською мовою. Вони прагнуть оминути етап друку в Словенії та відразу вийти на міжнародний рівень.

Наш ринок фентезі майже не пов’язаний з іншими ринками цього жанру.

— Що ти думаєш про перспективи публікації твоїх книжок в Україні?

— Мені надзвичайно сподобалося брати участь у пітчингу мого роману. Всі заходи взяла на себе моя перекладачка Юлія Станкевич. Мені здається, що принаймні один видавець зацікавився. Проте я не знаю, чи будуть конкретні пропозиції. В будь-якому випадку я вдячна за надану можливість.

Представлений твір це young adult фентезі з непростими персонажами, які, можливо, не сподобаються читачам.

Луковняк та Юлія Станкевич, її українська перекладачка, Книжковий Арсенал.

Головний герой — єдина власне людина у цьому світі — єдиний, хто має імунітет до процесу «розщеплення душ» (який відбувається з більшістю персонажів книги), і він стає відповідальним за порятунок фантастичних істот.

Проте він не відчуває відповідальності, бо не належить до них. Думаю, це універсальна тема, яка може зацікавити різних читачів.

— Чи сподобалося тобі у Києві? У нас немає драконів, зате є Змієві вали та міфологія навколо них.

—  Дуже сподобалось! Я обрала поїздку в Україну саме через Київ. Місто мене дуже зацікавило.

Я в курсі про загрози й таке інше, проте також знаю, що у вас чудова система безпеки та була готова ризикнути. Я дуже вдячна за запрошення до цієї програми. Це значне досягнення для мене.

Це мій перший фестиваль за межами Словенії, і я отримала величезне задоволення бути серед музики, людей і читань.

Читайте також: Що у фокусі молодих перекладачів й авторів Європи? – підсумки програми CELA в Празі