«Країну спакували в автозак»: білоруські письменники та журналісти-політв’язні

9 серпня 2020 року, після масових фальсифікацій на президентських виборах, у Білорусі розпочалися найбільші та найтриваліші в новітній історії протести, що згодом переросли у боротьбу не лише за чесні вибори, а й за вільну й демократичну країну без терору та репресій з політичних мотивів. У межах медіапроєкту «Люди з порожніх стільців» (#EmptyChairPeople) розповідаємо про білоруських письменників, журналістів, блогерів та видавців, які зазнали переслідувань, були ув’язнені чи засуджені через свої політичні погляди та громадянську позицію.

Хроніка білоруського протесту

Олександр Лукашенко став президентом Білорусі 20 липня 1994 року, а перші протести проти його політичних дій відбулися вже наступного року, після проведення референдуму, який суперечив Конституції. Тоді білоруська влада встановила в країні традицію порушувати законодавство будь-яким зручним їй чином, президент отримав право розпускати парламент, російська мова набула статусу державної, а біло-червоно-білий прапор був замінений на червоно-зелений радянського зразка.

Того ж 1995 року в Білорусі з’явився і перший письменник, засуджений за літературний твір. Ним став Славомир Адамович, який отримав за вірш «Убий президента» 10 місяців арешту. Відтоді після протестів 1996-1997 років, 2006-го і особливо 2010-го політв’язнів у Білорусі лише більшало.

Читайте також: «Ти дихатимеш іншим повітрям»: вірші білоруських поетів

Протести 2020 року формально почалися 9 серпня, насправді ж тоді вони лише набули розмаху й масовості, ставши справжнім загальнонаціональним повстанням. Акції протесту відбувалися протягом усієї президентської кампанії, і на момент виборів у країні політв’язнями уже були визнані 20 людей. Серед них — й головні альтернативні кандидати на пост президента. Блогера Сергія Тихановського заарештували 29 травня, банкіра і мецената Віктора Бабарика — 18 червня. 9 вересня також була заарештована музикантка Марія Колесникова, яка стала одним із головних «жіночих облич» протесту й очолювала передвиборчий штаб Бабарика.

Культпротест

Ще на етапі передвиборчої кампанії у протестний рух включилася культурна спільнота. 1 липня поет Андрій Хаданович опублікував у Facebook маніфест незалежних діячів культури, яким фактично був оголошений бойкот будь-яким формам співпраці з режимом і започаткована мистецька акція «Культпротест» — «проти» культу і «за» культуру. 2 липня білоруські митці й журналісти записали відеозвернення з вимогою провести чесні вибори й звільнити політв’язнів, серед них — поет Владь Ленкевич, журналістка Катерина Карпицька (згодом обоє потраплять «на доби» з різними строками адмінарешту — Ред.). Ця ініціатива набула великого розголосу: зараз вірші, пісні, записи концертів, арт, звернення митців можна знайти в соцмережах під тегом #культпратэст білоруською, англійською та російською мовами.

Митці не стоять осторонь білоруських протестів не лише в творчості й публічних заявах, а і як громадяни, виходячи на вулиці й площі, пікети і марші, співаючи пісні й читаючи лекції у подвір’ях (за це, до речі, можна отримати кілька років колонії). Однак абсолютна більшість затримань, арештів і ув’язнень культурних діячів (як і громадян Білорусі інших професій) відбувається з політичних мотивів, а не за зміст їхньої творчості. Хоч тут варто згадати, що письменницю і дослідницю літератури Ганну Северинець звільнили з роботи за вірш «про Колю» (сина Лукашенка), написаний ще в червні 2020 року. Практика звільнень як тиску на інакодумство розповсюджена здебільшого серед музейників, музикантів і працівників театральної сфери (згадаймо Павла Латушка та історію з Театром імені Янки Купали).

Ситуація в Білорусі сьогодні така, що ніколи не можна бути впевненими, чи не нашкодить білоруським колегам згадка навіть у цьому матеріалі, тому з метою особистої безпеки ми назвемо лише кількох людей, які публічно висловлювалися про свою участь у мирних демонстраціях: це письменники Андрій Хаданович, Дмитро Строцев, Ганна Комар, Ольгерд Бахаревич, Юля Тимофєєва, перекладачка Ольга Калацька, філософиня Ольга Шпарага та ін.

Письменники, журналісти, блогери-політв’язні

Станом на 25 лютого політв’язнями в Білорусі визнано 251 людину. Серед них за ґратами перебувають:

4 письменники:

• письменник, громадський і політичний діяч Павло Северинець (з 07.06.2020, був політв’язнем раніше);
• поет, автор-виконавець пісень, юрист і адвокат Максим Знак (з 18.09.2020);
• репортажистка і волонтерка ПЦ «Весна» Ксенія Сиромолот (з 12.11.2020);
• анархістський активіст і письменник Микола Дідок (з 11.11.2020; був політв’язнем раніше).

9 журналістів:

• журналістка телеканалу «Белсат» Катерина Андрєєва (Бахвалова) (затримана 15.11.2020, з 21.02.2020 — 2 роки колонії);
• журналістка телеканалу «Белсат» Дар’я Чульцова (затримана 15.11.2020, з 21.02.2020 — 2 роки колонії);
• журналістка TUT.BY Катерина Борисевич (з 19.11.2020;  присуджено 6 місяців колонії та штраф у $1112);
• засновниця «Прес-клубу» Юлія Слуцька (з 22.12.2020);
• директор «Прес-клубу» Сергій Ольшевський (з 22.12.2020);
• програмна директорка «Прес-клубу» Алла Шарко (з 22.12.2020);
• співробітник «Прес-клубу» Петро Слуцький (з 22.12.2020);
• колишня журналістка «Білорусь 2», членкиня Координаційної ради Ксенія Луцкіна (з 22.12.2020);
• журналіст і медіаменеджер Андрій Александров (з 12.01.2021).

15 блогерів:

• автор YouTube-каналу «Країна для життя» Сергій Тихановський (з 29.05.2020);
• модератор соцмереж «Країна для життя» Дмитро Попов (з 4.06.2020);
• автор YouTube-каналу «Сірий кіт» Дмитро Козлов (з 10.06.2020);
• автор YouTube-каналу MozgON Володимир Циганкович (з 9.06.2020);
• автор YouTube-каналів «Народний репортер» та «Youtube-депутати» Сергій Петрухін (з 16.09.2020);
• автор YouTube-каналу «Народний репортер», прес-секретар ініціативної групи Світлани Тихановської Олександр Кабанов (з 15.06.2020);
• автор YouTube-каналу «Слуцьк для життя» Володимир Неронський (з 08.05.2020);
• адміністратор Telegram-каналу «Білорусь головного мозку» Ігор Лосік (з 25.06.2020);
• YouTube-блогер Павло Спірін (затриманий 09.09.2020, 05.02.2021 засуджений на 4,6 роки колонії загального режиму);
• блогер Telegram-каналу «Армія з народом» Сергій Коршун (з 21.07.2020);
• член команди YouTube-каналу «Країна для життя» Олександр Аранович (з 29.05.2020);
• оператор YouTube-каналу «Країна для життя» Артем Соков (з 31.05.2020);
• адміністратор YouTube-каналу «Армія з народом» Сергій Єрошевич (з 02.10.2020);
• адміністратор Telegram-каналу «Водії-97» Денис Гутін (з 22.09.2020);
• громадський діяч та блогер Telegram-каналу Palchys Едуард Пальчіс (з 27.09.2020).

Без статусу політв’язнів у тюрмах перебувають: поет і бджоляр Микола Папеко (з 30.11.2020), перекладачка Ольга Калацька (з 15.01.2021), також колишній політв’язень, анархіст, перший лауреат премії ім. Франтішка Олехновича за книжку «Їду в Магадан» і Національної премії за захист прав людини ім. Віктора Івашкевича Ігор Оліневич (з 28.10.2020; звинувачується в тероризмі).

Політв’язень і журналіст інтернет-видання «Перший регіон» Сергій Гордевич, звинувачений за «образу президента Республіки Білорусь» (ст. 368 КК РБ), з 25 грудня знаходиться під хатнім арештом у Дрогичині.

Політв’язень Вергілій Ушак, який був оператором Тихановського на мітингу в Гродно, після двох місяців ув’язнення вийшов на свободу під підписку про невиїзд.

Політв’язень поет, актор і режисер Ігнат Сидорчик, затриманий 10 серпня за те, що нібито в його телефоні було знайдено телеграм-чат «Прогулянка», вийшов з ув’язнення 15 лютого 2021 року, йому присудили 3 роки «хімії» (відбуття покарання в закладі відкритого типу), виконання покарання відтерміновано.

Читайте також: Теперішні протести — це надовго: про що говорили білоруські письменники з Українським ПЕН

Переслідування

За даними правозахисного центру «Весна», станом на 1 лютого 2021 року, загальна кількість людей, щодо яких були порушені кримінальні справи у виборчий і післявиборчий період — 1000 осіб. У січні за реалізацію права на мирні зібрання було затримано не менше 873 людей, з них 489 були притягнуті до адміністративної відповідальності, 304 людини заарештовано, 137 особам виписали штрафи. Протягом 2020 року було винесено щонайменше 103 вироки у кримінальних справах, пов’язаних з подіями під час і після президентських виборів.

Культдіячі

За даними Білоруського ПЕН-центру, в період з серпня по грудень 2020 року було зафіксовано 590 випадків порушення прав культурних діячів, більше як 230 з них були затримані: 6 — за здійснення мистецького акту, деякі зазнали побиття і катувань. Найбільше постраждали працівники театру, музиканти і літератори. 80% випадків складають порушення громадянських і політичних прав. Найчастіше порушують право на свободу думки, свободу зібрань, переслідують за інакодумство. 103 рази було порушено право на свободу творчості.

Також у 2020 році культурні діячі відсиділи не менше 1457 діб адміністративного арешту, що складає 4 роки життя, і заплатили штрафів на суму $8775. На 1 січня 2021 року Білоруський ПЕН визнав політв’язнями 15 діячів культури, з них — 4 літераторів.

Письменники

Покарання у вигляді адміністративного арешту (як за громадську позицію, так і без жодних причин) відбули: поетка, перекладачка і секретарка Білоруського ПЕН Ганна Комар (9 діб), поет, перекладач і музикант Владь Ленкевич (6 діб і 15 діб, двічі), поет Дмитро Строцев (13 діб), перекладач Серж Медведев (3 доби), філософиня Ольга Шпарага (15 діб), поет і журналіст Павло Горбач (15 діб), у 2021 році — поет Юлій Ільющенко (25 діб), громадський і політичний активіст, колишній політв’язень, автор книжки тюремної прози і автор ініціативи «Ніч розстріляних поетів» у Куропатах Дмитро Дашкевич (15 діб), перекладач Олесь Жлутко (10 діб), письменник, публіцист і музикант Роман Абрамчук (10 діб, катування), письменниця і журналістка Анастасія Захаревич (7 і 15 діб), письменник і журналіст Руслан Кулевич (7 діб, катування), поет і бард Анатолій Кудласевич (10 діб), літераторка і режисерка-документалістка Ольга Николайчик (58 діб), письменник і політик Павло Северинець (75 діб) та ін.

Переслідувань зазнають і білоруські видавці. Зокрема, 13 січня 2021 року в офісі видавництва «Кнігазбор» і вдома у його головного редактора Геннадія Вінярського відбулися обшуки: вилучили техніку, конфіскували всі примірники роману «Революція» Віктора Мартиновича. Та ж доля спіткала й видавництво «Янушкевіч», в якого ще й заарештували рахунки, і його головного редактора Андрія Янушкевича.

Журналісти

Згідно з даними громадської організації «Білоруська асоціація журналістів», у 2020 році репресій зазнали 540 журналістів, з них — 480 затримань, 97 адміністративних арештів, 9 людей ув’язнено за кримінальними справами, 15 людей зазнало кримінального переслідування. Також 4 людей були змушені припинити здійснювати журналістську діяльність, а 50 громадсько-політичним сайтам і медіа-сайтам обмежили доступ. Усього за ґратами журналісти провели 1200 днів (3 роки і 3 місяці). Загальна сума штрафів — $22600.

Після 9 серпня було зафіксовано щонайменше 62 факти застосування фізичного насилля до журналістів, Ірина Араховська отримала пошкодження від гумової кулі, а журналістка «Нашої ниви» Наталія Лубневська була поранена в ногу. Станом на 25 лютого 2021 року кількість ув’язнених за кримінальними справами не змінилися.

Після подій 9 серпня припинило виходити найстаріше видання Гродненщини «Газета Слонімська», а його головна редакторка, після обшуків, вилучення техніки і тиску з боку влади, була змушена виїхати за кордон. Ще 9 недержавних газет Білорусі не можуть вільно друкувати і розповсюджувати наклади: зокрема газети «Народна воля», «Білгазета», «Вільні новини плюс», «Брестська газета» та інші фактично перейшли лише в електронний формат.

Станом на 25 лютого 2021 року, серед журналістів зазнали репресій 27 людей.

Читайте також: Як «живє Білорусь» – Ірванець про українські переклади Морт, Бикова й альбом Хадановіча

Блогери

Також за висловлення думки, громадську позицію та розповсюдження інформації у Білорусі переслідують блогерів, чия діяльність часто дозволяє отримувати не лише альтернативну інформацію, а й інформацію як таку. Крім Сергія Тихановського з його ютюб-каналом «Країна для життя» (334 тис. підписників), в Білорусі блогерами-політв’язнями стали Ігор Лосік, який створив телеграм-канал «Білорусь головного мозку» (311 тис. підписників), що за час протестів перетворився на одне з головних джерел інформації про події в країні, Павло Спірін, чий фільм «Грань» було внесено до республіканського списку екстремістських матеріалів, та інші.

У грудні і січні Ігор Лосік 42 дні тримав голодування. Також на знак протесту проти свавілля влади 10 днів голодував політв’язень юрист і поет Максим Знак.

Позиція Білоруського ПЕН

Білоруський ПЕН-центр системно відстежує порушення прав культурних діячів і культурних прав, щотижня випускає дайджест «Культурний спротив у Білорусі», виступає із заявами. Також на підтримку письменників-політв’язнів з 2013 року вручається премія імені Франтішка Олехновича за найкращий твір, написаний у неволі.

9 вересня 2020 року нобелівська лауреатка і голова Білоруського ПЕН-центру, письменниця Світлана Алексієвич написала відкритого листа щодо ситуації в країні, 4 грудня — виступила  в Раді ООН з прав людини. Пізніше її почали переслідувати і наприкінці грудня письменниця полишила Білорусь.

Міжнародна підтримка

У прагненні до свободи, законності та демократії, письменників, журналістів і всіх громадян Білорусі підтримують Польський, Німецький, Грузинський, Американський, Шведський, Фінський, Словенський, Норвезький, Французький ПЕНи, Міжнародний ПЕН, ПЕН Мельбурна, Норвезька і Шведська спілки письменників, британська правозахисна організація «Артикль 19», International Media Support, Amnesty international, «Репортери без кордонів» та інші. Також 170 тисяч європейських письменників і перекладачів з 34 країн підписали спільне звернення до міністра культури Європи із закликом вжити негайних заходів щодо режиму Лукашенка.

Український ПЕН підтримує білоруських колег від перших днів протестів. 14 серпня 2020 року він виступив зі зверненням щодо ситуації в Білорусі, в серпні та вересні — провів 7 онлайн-вечорів солідарності з білоруськими письменниками, а 27 листопада оприлюднив відкритий лист із закликом підтримати вільних білорусів і зупинити насильство у європейській країні.

22 жовтня демократична опозиція Білорусі отримала Премію «За свободу думки» імені Сахарова (2018 року її був удостоєний Олег Сенцов) — відзнаку Європарламенту в галузі прав і основних свобод людини: Світлана Тихановська, Марія Колесникова, Ольга Ковалькова, Світлана Алексієвич, Вероніка Цепкало, Сергій Тихановський, Олесь Біляцький (голова правозахисного центру «Весна»), Сергій Дилевський, Микола Статкевич і Степан Путило (засновник телеграм-каналу «Nexta»).

Політв’язень, поет і юрист Максим Знак був номінований на Міжнародну премію імені Трар’є — найпрестижнішу відзнаку в галузі прав людини.

Читайте також: На жаль, наша мова вже не стане панівною: про що говорили білоруські письменники PEN Ukraine

Без права на право

Сьогодні в Білорусі можна отримати 7 років колонії посиленого режиму за розміщення в телеграм-чаті «принизливого висловлювання» про Лукашенка (Володимир Горох), 2,6 років колонії загального режиму — за зірвання із силовика балаклави (Наталя Херше), 2 роки колонії суворого режиму — за напис на асфальті (Владислав Гуліс написав біля меморіалу Романові Бондаренку «Не забудемо!»).

Більшість адміністративних справ розглядаються за ст. 23.34 Кодексу про адміністративні правопорушення — «Порушення порядку організації і проведення масових заходів» (так званою «народною»). Максимальний строк адмінарешту за одним протоколом — 15 діб, після повторного затримання — 30 діб.

Суди за адміністративними справами у протестний час переважно відбуваються з використанням засобів відеозв’язку або телефонів, так звані свідки часто беруть у них участь в масках та балаклавах. Більшість судів за кримінальними справами проходить у закритому режимі, куди незалежних журналістів і громадськість не пускають. Під час затримань і перебування в ув’язненні проти людей застосовують фізичну силу, катування і тортури. Загалом у 2020 році ООН підтвердила 450 випадків катувань і жорстокого поводження з людьми. 

Підтримка політв’язнів та потерпілих від режиму

У Білорусі не проводяться заходи на підтримку політв’язнів на кшталт акції «листи з-за ґрат», бо чим закінчиться спроба проведення такої акції в публічному просторі — можна передбачити наперед. Однак у процес підтримки й листування з політв’язнями і затриманими залучена ледь не ціла країна.

Також існують різноманітні ініціативи:

• штаб Віктора Бабарика створив сайт politzek.me, який пропонує різні способи підтримки політв’язнів, зокрема — викласти листи від політв’язнів у соцмережах під ґештегом #политзекми; проєкт спрямований на дестигматизацію тюремного досвіду й привернення суспільної уваги до проблем політв’язнів;
• листи від політв’язнів також викладають у соцмережах під ґештегами #dissidentby #лістынадзеі #письмасолидарности #ямыполитзаключенные;
• написати листа політв’язням допомагає ініціатива «Листи в клітинку»: тим, хто пише їх з-за кордону, а також людям, які хотіли б зберегти конфіденційність;
• прямою та інформаційною допомогою політв’язням займається dissidentby;
• в рамках кампанії солідарності #WeStandBYyou, організованої міжнародною правозахисною організацією Libereco, депутати європейських парламентів заявляють про готовність стати «хрещеними батьками» політв’язнів в Білорусі і домагатися їхнього звільнення.

Матеріал підготовлений у межах медіапроєкту «Люди з порожніх стільців» (#EmptyChairPeople), який реалізовують медіа «Читомо» та Український ПЕН за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED). Проєкт присвячений сучасним українським письменникам та журналістам-політв’язням, що перебували чи продовжують перебувати у в’язницях Криму, ОРДЛО та РФ, а також політичним в’язням Білорусі, Туреччини, Мексики, Еритреї, Венесуели, Індії, Зімбабве та Філіппін.

Назва проєкту відсилає до символу ув’язнених, переслідуваних, вбитих чи зниклих авторів, який використовують на правозахисних акціях у Міжнародний день ув’язненого письменника, або День порожніх стільців, який відзначають щороку 15 листопада з ініціативи Міжнародного ПЕН.

Усі дані, використані в матеріалі, подані станом на 25 лютого 2021 року, однак кількість політв’язнів в Білорусі щодня зростає.

Читайте також: Станіслав Асєєв: «Ізоляція» – сучасний концтабір, фінансований Росією