Чим бентежилися у 2021-му: судні дні, Аваков і його слобожанська, шевченківські страсті

Після календарного завершення 2021 року якраз час озирнутися в пошуках резонансних подій, обговорень та дискусій. Колами на воді літературно-видавничо-книжкового ставка розходилися інформаційні приводи, про основні з яких нагадаємо напередодні нового сезону. 

Ембарго на папір з РФ

2021 рік розпочався з нової хвилі обговорення імпорту російської книги в Україну. Сергій Олійник, начальник управління дозвільної процедури та контролю за розповсюдженням видавничої продукції Держкомтелерадіо, в інтерв’ю «Укрінформу» прокоментував ситуацію в цій сфері. Діяльність Держкомтелерадіо постала як прихована боротьба проти ідеології «русского мира».

А доки питання імпорту російської книги продовжувало дискутуватися, Кабінет Міністрів розширив список торгового ембарго. Сюди додали російський папір, на якому друкувалася частина української книжкової продукції.

Зацікавлені видавці впродовж року активно виступали за зняття цієї санкції. Російський папір – дешевший, а українські друкарні й без того потерпають через світовий колапс з доставлянням і вартістю західного паперу; таким був головний аргумент. Опосередковано це стало причиною зростання термінів виготовлення книг, їхньої вартості, а згодом ще й чергового логістичного колапсу у зв’язку з терміновими бібліотечними закупівлями й читацьким передноворічним ажіотажем у зв’язку з впровадженням «єПідтримки». Попри це, у грудні ембарго продовжили ще на рік.

Читайте також: єПідтримка: де вигідно витратити 1000 грн на книжки і з якими знижками

Суди над письменниками

У березні після акції на підтримку Сергія Стерненка поліція затримала Владислава Гранецького-Стафійчука за підозрою у хуліганстві зі застосуванням зброї, а саме за розбиття скла у дверях Офісу Президента. Колеги-митці у соціальних мережах вибухнули підтримкою, вважаючи це політичними репресіями щодо письменника-ветерана: активіст пише містичну прозу під псевдонімом Влад Сорд і є співзасновником видавництва «Дім Химер». Згодом флешмоб на захист автора «Своїх не кидають» затьмарила дискусія стосовно його військової біографії: так, сумніви викликали певні героїчні епізоди Влада Сорда і справжність бойової нагороди – Ордена Богдана Хмельницького. У результаті Вінницький міський суд постановив вилучити орден і наклав на письменника штрав у розмірі 1275 гривень 

Проти дитячої письменниці Лариси Ніцой та ексдепутатки ВРУ Ірини Фаріон відкрили кримінальне провадження за фактом висловлювань щодо українських спортсменів.

Діячки використовували на їхню адресу вислови на кшталт «біологічне сміття» та «кончені московити», що є порушенням рівноправності громадян залежно від національної належності, переконань та іншими ознаками. Заявником щодо порушення став юрист Денис Ярославський. 

Ще одна політично-книжкова справа нарешті завершилася: апеляційний суд скасував попередню заборону на розповсюдження книжки «Справа Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані та вимогу цензурувати текст видання, викинувши окремі фрази в стосунку до політика Віктора Медведчука. А на Книжковому Арсеналі «Справу…» придбав Володимир Зеленський.

Читайте також: «Я відмовляюсь від адвоката Медведчука»: що ховає в собі книжка про Стуса

Аваков писав…

Стати автором книжки – це набути особливого статусу. Можливо, тому услід за Саакашвілі, Ющенком, Кучмою та десятками інших продовжують писати й видаватися їхні колеги. Так, Арсен Аваков видав українську версію книжки «2014. Миттєвості харківської весни». Це не дебют діяча і навіть не перший переклад: його книжки продаються в Україні російською, українською та англійською мовами. Проте цього разу увагу привернув зовсім не зміст, а вихідні дані. Зазначалося, що переклад на українську здійснено зі… слобожанської мови. Так автор називає місцевий, харківський варіант російської, відмінний від «московської російської».

Про «українську російську» говорять часто. Такі заяви, наприклад, робила і Юлія Мендель, перебуваючи на посаді прессекретарки Президента України Володимира Зеленського.

Уже після звільнення, Юлія теж написала книжку – «Кожен із нас – Президент» – про свою роботу у вищих ешелонах українського політикуму. Видання, як і багато інших вчинків Мендель, отримало широке обговорення в соціальних мережах.

Читайте також: Аваков під Новий рік видав книжку про «харківську весну»

Гаврилюк читав…

Екснардеп і народний герой Михайло Гаврилюк книжки поки що не написав, але активно взявся за читання. У березні він оприлюднив список зі ста книжок. Першим номером стала Конституція, а сотим – «Клавка» Марини Гримич. За підсумками року список оновився: 55 книжок. 

Читайте також: «Юра» і «Клавка»: Історична дилогія, гендерно врівноважена назвами

…а хто купував?

Не дивно, що з огляду на постійну цікавість політиків до друкованого слова, прямо у Верховній Раді вирішили провести книжкову виставку. У межах Всеукраїнського тижня читання народні обранці отримали можливість придбати паперові книжки понад 30 видавництв, серед яких «АБАБАГАЛАМАГА», «Видавництво Старого Лева», «Клуб Сімейного Дозвілля», «Фоліо», #книголав, «Веселка», «КМ-Букс», «НОРА-ДРУК», «Білка», «Книги – ХХІ», «Наш Формат» та інші. Щоправда, за чутками, ярмарок виявився неприбутковим. 

Дизайн обкладинок

У березні видавництво «Темпора» висунуло претензію до «Нашого Формату» щодо неліцензованого використання фотографії Павла Скоропадського. Дизайнер «Темпори» Микола Кайдан здійснив специфічну обробку портрету діяча – і саме цю версію використали для промоції книжки Сергія Громенка «Скоропадський і Крим».

Лауреатка «Ангелуса» Катерина Бабкіна зауважила подібність обкладинок роману «Мій дід танцював краще за всіх» і перекладу книжки Марка Айзенберга та Крістофера Келлі «Мій лікарю, я помираю?». Видавництво «Pabulum» погодилося з цим фактом і оголосило, що виготовить суперобкладинку для вже видрукуваної книжки. 

Читайте також: Найкращі книжкові обкладинки-2021 за версією The New York Times

Толерантність бібліотечних закупівель

Бібліотечні закупівлі, проведені Українським інститутом книги, теж супроводжував скандал. До списку назв, які мали потрапити до регіональних книгозбірень, експерти включили книжку психологині Марини Ланге «Щоб у 16 не було запізно».

Пильні фахівці літературно-видавничого середовища вказали на засилля стереотипів у виданні, зокрема гендерних, а також на недостатню кваліфікацію авторки як психологині.

Зрештою, скандал докотився аж до міністерського рівня. Процедури видалення позицій зі списку закупівель не виявилося, тож видавництво добровільно відкликало цю назву, не вступаючи у конфлікт.

Книжкові ярмарки і тамтешні продажі

Скандали не оминули й двох найбільших фестивалів-ярмарків країни. Фізичні книжкові події, на які очікували два роки (у 2020-му Книжковий Арсенал реалізував кілька з запланованих програм в онлайн-форматі, зокрема професійну, а БукФорум відбувся в онлайні як літературний фестиваль), мали багато подяк уже за сам факт реалізації. Але не обійшлося й без претензій. Так, дитячі видавці звинуватили Книжковий Арсенал у некомфортних умовах роботи стендів і недостатній промоції дитячої зони, яка змінила місце розташування на мапі фестивалю. А BookForum, він же Форум видавців, не зумів забезпечити промоцію і продажі уже всім категоріям стендових учасників: багато для кого вереснева бізнес-поїздка до Львова стала збитковою, а то й провальною.

Бабин Яр і Джонатан Літтель

Кілька років читачі очікували українського видання «Благоволительок» Джонатана Літтеля, яке готувало Видавництво Старого Лева. Це мало статися у 2021 році, але мало не напередодні ВСЛ повідомив, що автор категорично проти післямови українського історика, де був би роз’яснений історичний контекст подій Другої світової війни, зокрема, Голокосту на території України. Зрештою публікацію скасували. Однак переклад Леоніда Кононовича, підтриманий Посольством Франції в Україні, таки побачив світ: серед видавничих проєктів Меморіального центру «Бабин Яр». 

Цензура чи адаптація?

Питання цензури сколихнуло цього разу нішу дитячого нон-фікшну. Активне обговорення українського видання книжки шведського автора Інті Чавеса Переса «Повага. Хлопцям про кохання, секс і згоду», де при підготовці видання скоригували розділ про одностатеві стосунки. Перекладачка і майбутні читачі дізналися про ситуацію з інтернету: редакторка книжки написала про це в інстаграмі. За словами видавництва, усі зміни узгоджені з правовласником, грантодавцем та є результатом консультацій з експертами. 

Скандал довкола Музею Голодомору

У видавничий скандал потрапив Музей Голодомору. Видавець Марко Мельник звинуватив замовника у фальсифікаціях наповнення книжки «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань» і оголосив, що збитки від такої співпраці склали понад 100 тисяч гривень, не кажучи про репутаційні втрати та національні інтереси держави. А Музей оприлюднив заяву, де йшлося про те, що «ліві» додруки їхніх видань продаються у книжкових мережах без дозволу правовласника.

Заяви представників Спілки письменників і ПЕН-центру

Письменницькі організації теж можуть стати на герць, як виявилося. Голова Українського ПЕН Андрій Курков в інтерв’ю Сергієві Жадану сказав, що модернізація Спілки письменників України неможлива: там усе «тримається на бетоні, залитому в 1953-1954 роках». Крім того, змінам заважає давня репутаційна криза організації. Спілка письменників тут-таки постала з бетону в особі голови – Михайла Сидоржевського. Він у полемічній статті до «Української літературної газети» назвав розмову провідних сучасних авторів «патологією». І заразом нагадав про ще одну свою колонку, яка стосувалася нинішньої ситуації з Шевченківською премією, комітет якої очолює Юрій Макаров. Поділом на «своїх» і «чужих» Михайло Сидоржевський називає принципи діяльності нинішнього складу Шевченківського комітету, а самому Юрієві Макарову закидає некомпетентність у галузі актуальної української культури та її процесів. 

Стара-нова Шевченківська премія

Шевченківська премія й справді продовжує хвилювати претендентів на відзнаку та їхніх прихильників.

Дискусії перемістилися у соціальні мережі. Чого варта лише боротьба Наталі Дзюбенко-Мейс із тими письменниками, чиї твори просунулися на етап далі, ніж її книга-поема «Сковорода»! Особливу увагу авторки здобув класик укрсучліту Юрій Іздрик.

Щоправда, до фіналу премії, як ми дізналися вже у новому 2022 році, не увійшов навіть він. (Ґрунтовний підсумок кількарічних дискусій про «бабцю-Шевченківку» зробила критикиня Тетяна Трофименко ще в серпні.

Бувай, 2021-й!

Дискусії й скандали в книжково-літературному середовищі набувають дедалі більшої осмисленості. Часто вони ідеологічні, але взагалі-то це про гроші. Сфера комерціалізується й енергію невтомних користувачів інтернету дедалі частіше використовують піарники видавництв з маркетинговою метою. Навіть коли йдеться про премії та протистояння тусівок-груп з різними цінностями, це все одно можна звести до престижу, репутації й впливовості. Загалом, це добрий знак – відхід від культури бідності. Українська література малими кроками перетворюється на індустрію. Дивним шляхом, тернистим і плутаним. На сцену виходить генерація, яка вже не апелює до «духовності», а кричить про «кошти платників податків». 

Продовжимо слідкувати за цим захопливим процесом у новому році. Так твориться історія культури.  

Читайте також: Літературні скандали-2020: чим непокоїлися тусівка і що вийшло за її межі