На Lviv Book Forum відбулося вручення українсько-єврейської літературної премії «Зустріч»

У Львові в рамках Форуму видавців відбулося вручення українсько-єврейської літературної премії «Зустріч», лавреаткою якого стала Софія Андрухович з романом «Амадока».

Роман «Амадока» Софії Андрухович, опублікований у 2020 році у «Видавництві Старого Лева», став третім лавреатом премії «Зустріч».

«Амадока» розповідає про зникнення світів і культур та про те, що залишається натомість. Андрухович досліджує, чи існує зв’язок між Другою світовою війною та Голокостом і знищенням української інтелігенції в часи сталінських репресій. «Амадока — найбільше в Европі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами, аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв’язок між єврейською Катастрофою Східної Европи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій? Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов’язують нас знаки і шрами понівеченої пам’яти? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомости іншої людини?» — ідеться в анотації до тексту.

Під час вручення премії Софія Андрухович розповіла, що задум книжки виник зокрема і в Бучачі, де письменниця перебувала протягом тижня і  познайомилася з творчістю ізраїльського письменника Йозефа Аґнона.

«Українці та євреї живуть поруч на території сучасної України майже 2 тисячоліття. Нарізно і спільно вони сплели полотно, яке назавжди ввійшло в культуру, мову і історичну спадщину України, Ізраїлю та діаспори, які по сьогодні формують їхні ідентичності», — зазначила Наталя Федущак, директорка з комунікації ініціативи «Українсько-єврейська зустріч».

Ігор Щупак, директор українського Інституту вивчення Голокосту «ТКУМА» та музею пам’яті єврейського народу та Голокосту в Україні, член Ради директорів українсько-єврейської зустрічі переконаний: «У підручниках історії буде сказано, що в “Амадоці” як в озері відображаються ці події, які поєднуються через долі людей. Це не тільки події Розстріляного Відродження, Голокосту і війни на Донбасі, зараз ми сприймаємо це через призму сучасної війни, це не просто долі людей, тому що саме залюднювати історію треба, щоб розуміти, що відбувається і що буде відбуватись. Це не просто історична пам’ять. Це те, що визначає наше майбутнє».

За словами Мар’яни Савки, головної редакторки і співзасновниця «Видавництва Старого Лева», роман Софії Андрухович — уже фактично частина літератури 12 різних країн, тому що права на цей роман продані і в Європу, і в США.

«Зараз особливо важливо, щоб іноземці через цей роман знайомилися з цією пошрамованою, як отой головний герой, нашою країною, нашою історією. “Амадока” — це таке озеро забуття, в яке фактично занурена наша історія і найбільше, чого той ворог, з яким ми боремося зараз так криваво і так затято, найбільше чого він хотів — це тієї непам’яті, в яку нас намагалися завжди занурити і це триває не десятиліття, це триває фактично століття», — додала вона.

Ольга Муха, аналітикиня культури, менеджерка й кураторка культурних, мистецьких, правозахисних та академічних проєктів, сказала: «Більшість історичних знань, які в нас залишаються, не зі шкільних уроків історії, а з того, що ми прочитали. Вони власне виходять з тієї правди, яка закладена в фікшн. Ось ці три правди, кожна з них неймовірно резонувала з сенсом премії. Тому, що коли говорити про значення роману для україно-єврейського діалогу, то це і є роман-зустріч. Це роман, де україно-єврейські відносини врешті-решт є україно-єврейські відносини, без оцього всього постійно затлумлюючого тла».

Софія Андрухович — письменниця, перекладачка, публіцистка. Авторка сімох прозових книжок, зокрема «Літо Мілени» (2002), «Старі люди» (2003), «Жінки їхніх чоловіків» (2005), «Сьомга» (2007), «Фелікс Австрія» (2014), «Сузір’я курки» (2017) та «Амадока» (2020). Перекладала твори Мануели Ґретковської, Клайва Стейплза Люїса, Джоан Роулінґ, Кадзуо Ішіґуро, Айн Ренд і Тоні Джадта.

Роман «Амадока» Софії Андрухович був опублікований у 2020 році «Видавництвом Старого Лева». У 2022 книжка була видана в Австрії, а в серпні 2023 права на переклад «Амадоки» придбало одне з найбільших видавництв світу Simon & Schuster.

Премію «Зустріч: Українсько-єврейська літературна премія» присуджують з 2020 року за найкращий твір, що сприяє українсько-єврейському порозумінню, допомагаючи зміцнити позиції України як багатоетнічного суспільства, почергово в двох категоріях: художня література та література нонфікшн. Премію заснувала Канадська благодійна організація «Українсько-єврейська зустріч» (UJE).

Нагадаємо, що минулого року премію не присуджували у зв’язку з новою фазою російсько-української війни, а у 2021 лавреатом став твір «Антиімперський вибір: постання українсько-єврейської ідентичності» Йоханана Петровського-Штерна. 2023 року до короткого списку премії увійшли твори Олексія Нікітіна, Іванни Стеф’юк, Іди Фінк та Анни Фрайліх.

Чільне зображення: bookforum.ua