Наша присутність не системна: Україна на книжковій виставці в Лондоні

Присутність України на Лондонській книжковій виставці 2025 року тішить, бо свідчить про спроможність країни посеред масштабної війни таки віддавати частку зусиль на культурну дипломатію. Ключовим фактором цієї послідовності є функціонування Українського інституту книги, який попри всі труднощі, бюрократичні перешкоди й обмеженість ресурсу уже вкотре створює цю можливість для українських видавців. Це набуло ще більшої ваги після початку повномасштабного вторгнення росії, адже це ще одне поле, де ведеться інформаційні війна. Нагадаємо, що в 2022 та 2023 роках український стенд отримував значну спонсорську підтримку Лондонської книжкової виставки, а з 2024 року витрати на національний стенд покриваються коштом державного бюджету України.

Фото зі сторінки Українського інституту книги

Які видавництва були представлені?

Національний стенд України представив книжки тринадцяти видавництв та двох літагенцій: Vivat, Artbooks, Саміт-Книга, Букшеф, Видавництво Старого Лева, Навчальна книга — Богдан, Каламар, Pinky Publishing, АССА, Ранок, Creative Publishing, а також дві літературні агенції – OVO та літ ґрунт.

«Лондонська книжкова виставка все-таки більше про дорослу літературу. У мене було багато зустрічей, де я продавала та купувала права на різноманітні видання. Ми отримали вельми цікаву пропозицію від британського видавництва представляти їхні книжки в Україні та стати їхнім агентством. Отож, тримаємо кулаки, щоб підписати угоду в Болоньї!», — ділиться успіхами Ангеліна Трофимчук, культурна менеджерка та засновниця агенції літ ґрунт.

Midas, London Book Fair

Український інститут книги у співпраці з ініціативою SUPRR (Support for the Resilience and Recovery of Ukrainian Publishing / Підтримка стійкості та відновлення українського книговидання) організував у межах стенду speed-dating, у якому брали участь представники українських та іноземних видавництв. У межах цих динамічних зустрічей упродовж двох днів пройшли індивідуальні бесіди та дискусії в невеликих групах, від потенціалу співпраці й гіпотетичних точок перетину інтересів і до уже конкретних планів щодо співпраці — такий формат добре запрезентував себе під час Франкфуртської книжкової виставки, тож організатори вирішили його продовжити. На стенді відбулася успішна сесія швидких знайомств, у якій взяли участь такі фахівці, як Маґдалена Дебовська (очільниця Книжкової палати Польщі), Ян-Петер Віссінк (генеральний директор Amsterdam University Press), Девід Тейлор (старший віце-президент з питань контрактів, Ingram Contract Group), Лінетт Овен (міжнародна консультантка з питань авторських прав), Олівер Ґедсбі (президент Гільдії незалежних видавців Великої Британії), професор Анґус Філліпс (директор Оксфордського міжнародного центру видавничої справи) та багато інших.

Надія Тереба, начальниця відділу міжнародної співпраці УІК, каже:

Агенти й видавці цікавляться різноманітними книжками, від нон-фікшну й артбуків до фотокниг і коміксів. Усе це — добра ознака формування цікавості до українського  книжкового ринку поза темою війни. Попит ставатиме стабільнішим і визначатиме розвиток інтересу до нашої літератури у майбутньому.

Одначе, присутність України в офіційних програмах бізнес-виставки суттєво зменшилася, як і зменшилась видимість українських авторів та книжок про Україну на стендах інших країн. Вона реалізується здебільшого через поодиноку роботу агентів, таких як німецька агенція Nina Sillem Жанни Слоновської, або на стенді американського видавництва Barefoot Books з дитячою книжкою «Наш світ: Україна» української авторки Катерини Єгорушкіної. Час від часу українська тема вигулькувала й через локальних письменників, які відповідали на виклики часу, до прикладу, двомовна книга «Widzimy się w Polsce!» (See you in Poland!) Катажини Валецької та Кінґа Войтас на польському стенді, що дає загальну орієнтацію у локальній реальності для українських дітей-мігрантів. Нагадаємо, що минулоріч на цьому ж стенді була ціла українська полиця. Або ж книга «Щоденники з України» режисера та сценариста Вахура Ліапея на естонському стенді про реалії цивільного й військоговго життя. 

Проте, це радше спорадичні з’яви, ніж стратегована присутність, яка вимагала б тривалих перемовин із організаторами усіх цих стендів та локальними видавництвами. 

Читайте також: Просування української книги у світі — що радять автори, видавці та менеджери

Подієва частина

Чи не головною подією на українському стенді став неанонсований візит Валерія Залужного, посла у Великій Британії та колишнього Головнокомандувача Збройних Сил України, який розповів, що працює над новою книжкою про війну. Слова Залужного про його нову книжку викликали неабиякий інтерес серед іноземних агентів і відвідувачів стенду. Залужний також провів історично першу автограф-сесію і підписав для охочих книжку «Моя війна», яка вийшла у видавництві «Вавилонська бібліотека». Під час спонтанної, дуже теплої й відкритої зустрічі із видавцями та волонтерами він описав її як роман, а не мемуари. Книжка розповідає про те, як мрія перетворюється на план дій, а також про виклики, із якими доводиться стикатися на шляху до його реалізації. Візит пана посла підкреслив важливість культурної дипломатії та роль літератури в розумінні досвіду України під час війни. 

Адам Ріджвей, новопризначений директор Лондонського книжкового ярмарку, також зустрівся з Залужним і висловив підтримку присутності України на виставці. Він наголосив, що така підтримка важлива для просування креативного письма в усьому світі.

Постійна участь України в Лондонській книжковій виставці  свідчить про бажання підтримувати міжнародну культурну та літературну агентність. Це має вирішальне значення для популяризації української літератури та зміцнення міжнародної підтримки у складні часи та формування нового пулу голосів — тепер уже не через «призму Москви».  

У межах Лондонської книжкової виставки відбулася стендова презентація книжки Вікторії Амеліної «Щоденник війни і правосуддя: Дивлячись на жінок, що дивляться на війну». Вона стала щемким вшануванням творчості та персоналіїї загиблої письменниці. У заході, організованому британським видавництвом HarperCollins, взяли участь агентка Вікторії Емма Шеркліфф, директор Англійського ПЕН-клубу Деніел Ґорман, членкиня Українського ПЕН та філософиня Ольга Муха, а також директорка з видавничої діяльності HarperCollins UK Арабелла Пайк.

Фото зі сторінки у фейсбуці Ольги Мухи

Історія Вікторії — це свідчення незламності людського духу перед лицем випробувань. Її книжка — своєрідний опір і захист українських голосів, що, залишаючи по собі  спадок, продовжує надихати й підтримувати літературну спільноту. Її праця — це частина ширшого наративу про стійкість українських письменників та інтелектуалів, багато з яких, замість того, щоб продовжувати літературну діяльність, загинули чи воюють у лавах Збройних України. Понад 239 дієвця української літературної сцени загинули на війні, що задокументовано в проєкті «Недописані». Одна із цих втрат — Вікторія Амеліна. 

«Книжка Вікторії Амеліної отримала неабиякий резонанс у світі. Ми продали права на переклад і публікацію у 15 країн. Так зворушливо, що видавці з Франції, Нідерландів, а також колеги з ПЕН, Британської Ради, Асоціації видавців, Book Aid International, Британської бібліотеки, Міжнародної асоціації видавців, Publishers Weekly та перекладачка Дейзі Ґіббонс приєдналися до нас, аби підняти келих у пам’ять про Вікторію. Мені завжди надзвичайно приємно зустрічатися з редакторами, які видають моїх авторів у різних країнах. Зокрема, я зустрілася з голландськими та польськими видавцями Олександра Михеда та британськими, американськими й німецькими видавцями Артема Чапая. Власне, чудово вперше познайомитися з видавцем Артема з btb Verlag (книжка The Ukraine вийде німецькою восени)», — розповідає Емма Шеркліф з Laxfield Literary Associates, агентка Вікторії Амеліної й інших українських авторів.

Варто зазначити, що права на книгу Вікторії Амеліної продали в п’ятнадцять країн: Велику Британію та Співдружність, США та Канаду, Данію, Францію, Сакартвело, Німеччину, Італію, Японію, Корею, Нідерланди, Румунію, Словаччини, Швецію та Тайвань.

Є ще одна хороша новина. Це пітчинг роману Юлії Ілюхи, нової клієнтки Емми, який став переможцем Книги року ВВС 2024 року.

«Неймовірна книжка! Не пригадую, щоб я колись була настільки вражена твором із першого прочитання. Як і Вікторія, Юлія виносить на перший план досвід українських жінок, а сила книги в композиційному характері літературних замальовок, які описують і відображають життя безлічі різних жінок і вплив війни на них. Я прочитала «Моїх жінок» на одному подиху, тоді поговорила з перекладачкою Ганною Лелів і негайно написала Юлії, щоб запитати, чи не шукає вона когось, хто представлятиме її інтереси. Наступного тижня я зустрілася з Юлією в Парижі, де вона, разом із Артемом Чапаєм, брала участь у панельній дискусії. Тоді ж я записала її на ранок першого дня Лондонського книжкового ярмарку, щоб мати змогу представити «Моїх жінок» британським видавцям. Книжка неабияк мене зацікавила. Зовсім нещодавно я отримала рукопис і збираюся надіслати його тим, кому презентувала, і не можу дочекатися відгуків. Ніхто не міг повірити, що Юлія продала права на свій роман самотужки. У дванадцять країн. Ніхто про таке й не чув! Її робота — це ще один приклад незламності та наполегливості українських жінок, адже продавати права — це важка праця!» — додала Емма Шеркліф, Laxfield Literary Associates.

Презентація книги відбулася на тлі яскравих заходів і зустрічей Лондонської книжкової виставки — майданчика для голосів, які формують міжнародний видавничий світ — цьогоріч тут зібралися представники 135 країн світу.

Реальність України така, що за нас мусять промовляти голоси й тих, кого уже немає серед живих.

Подія стала нагадуванням про силу літератури долати випробування й надихати на стійкість, а також підкреслила значущість збереження та підтримки культурної ідентичності в умовах війни.

Midas, London Book Fair

Тим часом Англійський ПЕН провів шість заходів щодо викликів, з якими стикається література під час кризових часів; однак їхнім основним напрямком була регіон SWANA та такі внутрішні питання, як відповідальність, обов’язки та нагороди у літературній спільноті, з фокусом на Британію. Українських учасників, на відміну від попередніх трьох років, не залучили.

Читайте також: На Лондонському книжковому ярмарку відкрився український стенд