Поміж тривог. Книжковий Арсенал-2023

У нашому непередбачуваному світі, з карколомними подіями, пандеміями й війною, ми все більше звикаємо бачити Книжковий Арсенал не щороку, а через рік. Так було із «післяковідним» фестивалем 2021-го, так сталося і з цьогорічним – «воєнним» (хотілося б сказати «післявоєнним» чи «переможним», але це ще попереду). Як змінилася одна з найголовніших літературних подій країни у 2023-му, про що там говорили й чим займалися відвідувачі – читайте у нашому репортажі. 

Як сказала поетеса Світлана Поваляєва: «Цьогорічний Книжковий Арсенал – це насамперед жирний fuck тим, хто йшов нищити нашу ідентичність «за три дня». Їм, тобто нашим ворогам, це не вдалося, і такі фестивалі – яскравий тому доказ.

Загалом цьогоріч було 4 головних програми. Це події фокус-теми «Коли все має значення», літературна програма «Перенести досвід у пам’ять», програма для дітей та підлітків «Коли війна не лише у книжках», а також окрема професійна програма Книжкового Арсеналу. Ще три спецпрограми – «(не)публічні бібліотеки», «Пам’ять говорить», «Літературний кіноканон. Том перший» – охопили більш специфічні й вузькопрофільні напрямки.

При цьому, навіть неозброєним оком, вже із назв багатьох програм, можна зрозуміти, що війна була певним гранд-наративом, який зшиває усе до купи. Якщо журналіст Віталій Портніков перед величезною аудиторією, якій не вистачає стільців, говорить зі сцени про питання ідентичності, то це неодмінно відбувається у контексті російсько-української війни, якщо у перший день арсеналу презентують щоденник вбитого окупантами письменника Володимира Вакуленка, то це безпосередньо стосується злочинів рф в Україні.

Навіть події, присвячені змінам у секторі дитліту, – це розмови про знищення росіянами виробництв, біженців і пристосування видавництв до умов воєнного часу.

«Моя місія проста – донести цей щоденник до якомога ширшої авдиторії. І той факт, що ми тримаємо цю книгу в руках, означає, що Володимир Вакуленко переміг. Тому це і називається історія однієї перемоги. Моя місія з виданням цієї книжки завершується, а місія читачів починається», – розповіла Вікторія Амеліна в розмові з Читомо.

Книги про війну можна було знайти скрізь. Водночас у межах ярмарку була окрема секція для видань про російсько-українську війну за курації книгарні «Сяйво», а також дослідниці цієї теми Ганни Скоріної. Вона розповіла, що лише за цей рік повномасштабного вторгнення нарахувала 75 нових видань про війну, і підкреслює, що у цій темі важлива не лише кількість голосів, а й відповідальність кожного автора у роботі з темою, відповідність реальним подіям. 

«Підготовка до фестивалю відбувалася у часи, які ми переживали з вами усі разом: блекаути, бомбардування, авіанальоти. У цей час ми робили свою справу. Кожен з нас, ходячи Мистецьким Арсеналом сьогодні, думає про вдячність Збройним Силам України, які дозволяють нам робити свою справу і бути тими, ким ми є», – зазначила директорка фестивалю Юлія Козловець під час відкриття.

«Деякі люди тільки відкриваються для себе цю літературу і якщо й читали щось про це, то точно не книги від військових. Попит на ці книги чудовий, зокрема від бібліотекарів – вони скуповувалися тут на великі суми. Тому ми раді представляти тут зокрема самвидавні книги від військових, це особливі видання і добре, що вони знаходять своїх читачів», – розповіла Ганна. 

Читати також: Воєнна література – тепер це і є укрсучліт

Тема російсько-української війни підсилювалася у програмі, у досвідах відвідувачів, у коментарях організаторів – ось, ще одна година без тривог, рухаємося далі, за планом. І не обійшлося без мистецьких інтервенцій на цю тему, зокрема у четвертий день арсеналу біля секції нонфікшн відвідувачі могли погортати книгу Crime without punishment – видання на шість тисяч сторінок від Української академії лідерства. Ідея книги – привернути увагу до депортації дітей росіянами, кількість сторінок книги фіксує кількість таких випадків офіційно підтверджених Європейським Союзом. Українська влада говорить, що цих книг уже удвічі більше. Книга відвідала 6 країн і наступного дня після арсеналу книга вирушила до Чикаго, США. 

Чи не найвідчутніша зміна на цьогорічному арсеналі – це нова структура ярмарку. Тепер він розділений на тематичні сектори, за кожним з яких закріплене кураторство-співорганізація певної немережевої київської книгарні. З одного боку, це одразу зациклення саме на київському контексті, від чого так хочеться відійти у межах всеукраїнських подій. З іншого боку, мусимо визнати – у контексті війни ми живемо у ситуації нерівності загроз, для читачів з одних регіонів Київ занадто небезпечний, для інших – це санаторійна зона з фільтром на кожному кроці. 

«Потрібно розуміти, що частина відвідувачі арсеналу це люди які перепитують «а що, на Подолі є книгарні? Це все ще наша реальність – відкривати читачам україномовні інфраструктури міста», – поділилася Наталія Паромська, власниця книгарні «Закапелок». 

Отже, книгарня «Закапелок» опікувалася дитлітом, книгарня «Сенс» – нонфікшном, книгарня «Сяйво» – воєнною літературою, книгарня «Книжковий Лев» – художньою. У кожного з цих блоків також були свої полиці-розділи, які покращували навігацію, хоча часом їхні назви й дивували: наприклад, поряд з полицею «поезія» можна було побачити поличку «постмодернізм», що відразу викликало питання, за яким саме принципом відбувалося це розподілення? За формою? За жанром? За стильовими течіями? Точно сказати складно.

Одна з відвідувачок Книжкового Арсеналу Наталя, проджект-менеджерка, яка активно читає і нон-фікшн, і художню літературу, скаржиться на неінтуїтивність нової структури розподілу книжок за тематичними стендами: «Я сподівалася побачити ятки моїх улюблених видавництв, а натомість довелося продиратися крізь купу всього, що мене не дуже цікавить. Мені подобалося, коли була можливість ознайомитися з давніми беккаталогами конкретних видавців, а тут я бачила лише нові книжки – часом це ті ж самі назви, але в різних тематичних секторах. Це дивно». Схожі коментарі ми чули й від інших відвідувачів.

Водночас для ширшої й нової авдиторії, яка не орієнтується у видавництвах, це працювало вдало, адже люди, які просто шукали дитячі книги могли знайти їх в одному місці, а не шукати по всьому ярмарку, орієнтуючись на банери чи підказки людей. 

Додатковою навігацією для авдиторії слугував проєкт «Вітрина новинок», створений Читомо за партнерства Книжкового Арсеналу. Одразу при вході в арсенал відвідувачі могли роздивитися новинки за цей рік, відмітити вішлист у спеціальному буклеті і тоді вже вирушити у велике плавання ярмарком.

«Все, що дає доступ читачам до книжок, розвиває книжковий ринок, а коли ринок росте, добре і книгарням», – розповів для Читомо Олексій Ерінчак, засновник книгарні «Сенс» – Для нашої книгарні участь в арсеналі це не лише про ріст впізнаваності і про продажі, це також про можливість показати рівень роботи наших консультантів з читачами і видавцями. Первинна функція наших стендів – бути зручними для людей, допомагати знаходити свої книги. Ми прагнули створити ярмарок саме не навколо книгарень, і не навколо видавців, а навколо книжок».

Куратори також подбали про соціальну складову, зокрема книгарня «Сенс» разом з «Доступно UA» представила інклюзивний проєкт «Слова мають сенс», де у формі карток представили коректні терміни для спілкування з людьми з інвалідністю. Книгарня «Закапелок» представила проєкт «Книга шрифтом Брайля», яким опікується 4 роки разом з фондом «Вплив». Це відкрита бібліотека, де будь-хто може замовити книгу Новою поштою, прочитати її і повернути. На арсеналі зокрема на стенді збирали кошти на друк шрифтом Брайля книги Тетяни Стус «Тихі історії».

Звісно, відчути камерність та домашність цих книгарень під час фестивалю було неможливо – простір більше нагадував навіть не ярмарок, а книжковий супермаркет, але сподіваємося, що нові відвідувачі ярмарку, зокрема ті, що лише недавно переїхали до Києва і починають вивчати культурну мапу міста, зафіксують для себе цікаві місця.

Експериментальний формат Арсеналу дав простір новоствореним і дуже малим видавцям, які і не сподівалися туди потрапити, і простір цей майже рівний із великими гравцями ринку. До початку фестивалю частина спільноти була налаштована скептично, чи прийдуть узагалі відвідувачі? Чи будуть продажі, з урахуванням і росту цін на книги і падіння купівельної спроможності людей? Але вже з початком фестивалю реакції видавців на формат були здебільшого бурхливими, дискусії тривали в онлайні у фейсбуці і твіттері усі дні події.

«Орієнтуючись на свій досвід, на залюдненість книгарень, ми були впевнені, що відвідувачі прийдуть. Водночас читаючи чимало скептичних дописів щодо Арсеналу у нас теж були сумніви: а раптом спільнота права, і ніхто не прийде, і ми просидимо сумними зі своїми 30 000 книгами. Плюс завжди є варіант, що русня візьметься за Київ і ми просидимо увесь день в укриттях», – розповіла співвласниця книгарень «Книжковий Лев» Катерина Іванова. 

Серед видавців, які стверджували, що відмовилися від представлення на Книжковому Арсеналі (на своїх сторінках у Фейсбуці чи в коментарях під тематичними дописами) видавництва «Наш Формат», Art Huss, «Фоліо», «Урбіно», «Видавництво Жупанського». Попри це, чимало видавців все одно зрештою представили свої книжки на тематичних стендах.

З поширених запитів видавців: обурення, що їх не включили до Арсеналу, а це для багатьох можливість продажів і видимості (одна із небагатьох, адже і під час минулорічного Форуму стандартного ярмарку від видавців не було), труднощі у комунікації з книгарнями, упередженість книгарень у доборі книг, акценти на певних видавцях, обмежена можливість довозити книги. Коментарів ставало більше після перших двох днів Арсеналу, коли всі зрозуміли, що ярмарок відбувається, і відбувається успішно.

Представлення видавців у межах стендів було неповним, а проте список присутніх чималий – це зокрема 58 видавництв у секції «Дитяча література», 60 видавництв у категорії «Нонфікшн». Разом з тим оновлений ярмарок дозволив відвідувачам вільніше дихати, хоча у найнасиченіші дні в приміщеннях Арсеналу було досить задушливо. Зменшення концентрації книжок на один квадратний метр дало відчуття більшого простору, і це при тому, що другий поверх Арсеналу й частину першого цього разу не задіювали.

Гостей було не так багато, як зазвичай (28 тисяч відвідувачів, коли ж у 2021-ому було 36 тисяч, а в доковідному 2019-ому – 58 тисяч), але й подій було значно менше – близько 100. Може здатися, що цього не достатньо, але виявляється, що це саме та кількість, з якою може впоратися жива людина, яка хоче взяти від фестивалю по максимуму, а не обирати між десятками подій, які відбуваються одночасно на різних локаціях.

Закордонних гостей у 2023-го також було не багато. Частина з них була присутня віртуально – із включеннями по зуму, наприклад, як відомий історик Тімоті Снайдер, що зібрав довкола свого зображення біля Сцени-1 справжній натовп. Натомість віцепрезидентка міжнародної асоціації видавців Гванца Джобава не побоялася відвідати Арсенал по-справжньому й навіть провести професійний семінар для видавців про міжнародну співпрацю. 

Ще у програмі фестивалю взяли участь польський письменник Вітольд Шабловський, британський публіцист Пітер Померанцев, чеський документаліст Мартін Кроупа й навіть французький кінорежисер і письменник Джонатан Літтелл. Всього – 18 закордонних гостей.

Відвідав Книжковий Арсенал і президент Володимир Зеленський: за один день він встиг і підписати так званий закон про заборону імпорту книжок з рф, і прикупити на ярмарку декілька видань про змови й креатив під час війни.

Іншими помітними політиками на фестивалі стали Дмитро Кулеба, що дав публічне інтерв’ю у межах програми і зібрав чимало слухачів, а також міністр культури Олександр Ткаченко.Останній прийшов на дискусію, а натомість отримав акцію протесту. Громадські активісти тримали плакати з написами «Ткаченко має піти», «Ткаченко геть», «Ткаченка у відставку», «Розграбовані музеї = діяльність Ткаченка» і «Ткаченко знищує культуру», а міністр запропонував їм поспілкуватися після події.

«За останній рік жодні повітряні тривоги не перервали культурного, інтелектуального і літературного життя в Україні. Я думаю, що це велике щастя. Ми можемо продовжувати бути увесь цей час. Книжковий Арсенал цього року з його великою літературною програмою, з його фокус-темою, коли «все має значення», говорить, як змінюється наше життя, як зʼявляються важливі для нас речі, а ті речі, які здавалися банальними — виявилися ключовими», – сказала Олеся Островська-Люта, директорка Мистецького Арсеналу, під час відкриття. 

Як для учасників, так і для відвідувачів Книжковий Арсенал до моменту свого початку був історією з багатьма невідомими – чи відбудеться він? Чи не перервуться поетичні читання звуками сирен чи вибухів? Чи почуємо ми ще «цікавіші новини» аніж загроза терору на ЗАЕС? А може росія узагалі розпадеться, поки ми стоятимемо у чергах за новою книжкою Сергія Жадана чи за гарячим чебуреком (так, це складний вибір). 

«Глобально Книжковий Арсенал – це знак, що видавничий ринок працює, як для читачів і видавців в Україні, так і як меседж для світу. Думаю, що те, що відбувається у культурній сфері в Україні зараз, відбувається попри все, має викликати закордоном захоплення і нам це захоплення потрібне», – поділилася з Читомо співвласниця книгарень «Книжковий Лев» Катерина Іванова.

Незрозуміло, що це свято означатиме для галузі – раніше саме Арсенал був точкою відліку, зараз цей час розладнаний. Очевидно, що спрага за книгами і за комунікацією у читачів є, і сподіваємося, видавці, як і всі інші гравці ринку, зможуть цим користатися.

Дорогою до і після Арсеналу відвідувачі активно обговорювали поточні події – чи буде загроза ядерки, чи зможуть вони безпечно дістатися і встигнути на фестиваль до тривоги. «Невідомо, що буде завтра, але сьогодні у нас Арсенал», – ствердив один із перехожих і команда Читомо з ним абсолютно згодна. 

Читайте також: Книжковий Арсенал-2021: можливість бути знову разом, можливість концентрації

Фото: Книжковий Арсенал

Матеріал створений за підтримки Клубу Читомо.