Російськомовні батьки купують дітям українськомовні книжки — дослідження

Батьки, які вдома говорять російською, свідомо обирають для дітей українські книжки й мультфільми, бо хочуть, щоб діти зростали в українськомовному середовищі. Про це йдеться в дослідженні «Мовний барометр України», яке агенція Info Sapiens провела для Міністерства культури. 

Його виконали за підтримки Work.ua та сприяння ГО «Український світ». У серпні–вересні 2026 року дослідники провели 40 глибинних інтерв’ю з дітьми від 10 років, підлітками, молоддю та дорослими з 10 областей. Серед учасників було семеро внутрішньо переміщених осіб. 

Дослідники говорили з людьми з переважно російськомовною практикою, ті, хто говорить і українською, і російською, а також ті, хто перейшов на українську після 2022 року. Люди, які стабільно говорили українською і до, і після 2022 року, участі не брали.

Усі опитані батьки вважають, що дитина має зростати українськомовною або добре знати українську, незалежно від того, якою мовою говорять удома. Окремих мовних правил у родинах зазвичай немає. Натомість батьки обирають українськомовні садочки, школи, гуртки, книжки, мультфільми й казки.

«Ми з чоловіком між собою розмовляємо російською, бо так звикли з дитинства. Але для дитини купуємо тільки українськомовні книжки, вмикаємо українські мультики, бо хочемо, щоб вона знала рідну мову і в школі їй було легко», — розповіла дослідникам 41-річна учасниця з Харківщини.

Частина дорослих удосконалює власну українську саме завдяки дітям: читає їм книжки, допомагає з домашніми завданнями, купує українськомовні журнали.

«У школі в нас взагалі не було української… Я її почала вивчати, коли діти повинні були йти в школу. Вивчала як дитинка: читала їм українські казки, купувала маленькі журнальчики, і донька мені всю шкільну програму української літератури прочитала вголос», — поділилася 44-річна учасниця із Запорізької області.

Водночас із віком дитини вплив батьків слабшає. Коли з’являються власний телефон, ігри й друзі, мовну практику дедалі більше визначають однолітки та цифрове середовище. Діти, своєю чергою, теж можуть змінювати мову родини: роблять зауваження батькам і виправляють їхні помилки.

«Мова закріплюється там, де нею щодня послуговуються: у книжці, яку читаєш дитині, у розмові, де ніхто не висміює твій акцент. Тому ми робимо ставку на середовище: сучасні книжки, якісні переклади, доступні освітні ресурси», — сказала заступниця міністерки культури Богдана Лаюк.

Учасники дослідження позитивно оцінюють розвиток українського книговидання та перекладів світової класики й бестселерів. Також вони високо оцінюють український дубляж і сучасну українську музику.

«Книжки зараз купувати — одне задоволення! Українські видавництва роблять неймовірні переклади світових бестселерів, оформлення чудове. Я повністю перейшла на українськомовні книжки і дитині купую тільки наші видання», — розповіла 25-річна учасниця.

Натомість науковцям, викладачам і студентам бракує фахової літератури українською. Так, музикант, який навчався у Львівській консерваторії, розповів, що фундаментальні підручники з гармонії та історії музики там досі майже всі російською, видані ще за радянських часів. Науковець-філософ зауважив, що українською немає перекладів багатьох першоджерел, зокрема Платона.

Молоді також бракує українськомовних відеоігор, розважальних і пізнавальних відео. За словами учасників, алгоритми TikTok і YouTube часто пропонують російськомовний контент навіть усупереч бажанню користувачів.

Інтерв’ю також показали, що люди обирають мову залежно від ситуації та часто підлаштовуються під співрозмовника. Українську частіше використовують на роботі, у навчанні й установах, а в родині та серед близьких частина учасників зберігає російську або суржик. Перехід на українську в побуті найстійкіший, коли поєднуються три умови: ціннісна мотивація, українськомовне оточення та український контент.

Для частини учасників повномасштабне вторгнення стало поштовхом частіше говорити українською. Більшість називає рідну мову громадянським вибором: навіть ті, хто досі розмовляє російською, вважають рідною українську як знак солідарності з Україною. 

Деякі учасники соромляться своєї вимови, суржику чи недостатнього словникового запасу. Найвразливіші тут старші люди, внутрішньо переміщені особи й діти. Більшість учасників вважає мовні конфлікти шкідливими, бо зауваження й глузування викликають страх і опір. Водночас учасники підтримують обов’язкову українську в освіті, державній службі, медіа та сфері обслуговування й називають це законною та «європейською» нормою.

Дослідники рекомендують розширювати можливості для мовної практики, зокрема запускати безкоштовні розмовні клуби та навчальні застосунки. 

За даними Info Sapiens, у лютому–березні 2022 року частка українців, які обирають для опитування українську мову, зросла з 52% до 80%. У жовтні 2026 року її обирають 93% опитаних.

«Але це не означає, що 40% населення, які почали обирати українську внаслідок війни, повністю перейшли на неї в усіх сферах. Реальність значно складніша», — пояснила заступниця директора Info Sapiens Інна Волосевич.

За її словами, майже всі українці підтримують витіснення російської з публічної сфери, але переходити на українську їм складно, а втручання в приватне спілкування викликає конфлікти.

Результати дослідження описують досвід учасників, але не показують, як поширені ці практики серед населення. Наступним етапом Мінкульт планує масштабне кількісне опитування. З повним звітом можна ознайомитися на сайті міністерства.

Нагадаємо, у жовтні 2026 року дослідження Gradus Research і Мінкульту показало, що 87% опитаних читають книжки українською, а 24% після початку повномасштабного вторгнення відмовилися від книжок російською.

У червні 2026 року за даними Research.ua стало відомо, що 82% опитаних найчастіше споживають культурний контент українською.