#книголав

Секрети видавців: хто і як обирає дитячі книжки на переклад

24.09.2020

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

На книжковому ринку дитячої та підліткової літератури досі домінує перекладна. Активно видається як неперекладена досі класика канону дитліту різних країн, так і популярні серії й гарячі новинки. Як з усього різноманіття світових бестселерів і яскравих дебютів обрати ті, які варті зазвучати українською і спроможні зацікавити вітчизняного читача? Що має значення: премія Астрід Ліндгрен чи кількість нулів у сукупно проданих накладах? Чи готові перекладачі братися за переклад з більш «екзотичних», ніж англійська-французька-німецька мов?

Про це все ми розпитали у великих і малих видавництв. Поділилися досвідом і розповіли про власний підхід до видання перекладних книжок для дітей і юнацтва головна редакторка видавництва «#Книголав» Жанна Капшук, співзасновник видавництва «Видавництво» Ілля Стронґовський, заступниця головного редактора видавництва «НК-Богдан» Тетяна Будна, директорка видавництва «Жорж» Ната Протасова і маркетологиня видавництва «Рідна мова» Катерина Молочко.

Дитяча література VS доросла: різниця у перекладах і підходах

До перекладу і видання літератури для дітей — чи то художньої, чи то нонфікшну — потрібен різний підхід. Це зауважують усі видавці.

 

«Якщо в дорослій літературі у відборі текстів для перекладу для нас певне значення має наявність премій, то в дитячій ми на це зовсім не орієнтуємося. Важливішими є тематичне наповнення і якість оформлення», — каже Жанна Капшук. Прискіпливіше обирають перекладача, адже потрібно, щоби він добре відчував дитячу аудиторію, зміг передати стиль і настрій книжки «дитячою мовою».

 

Якщо йдеться про науково-популярні перекладні видання для дітей, то важливою тут є перевірка фактажу й адаптація книжки до наших умов та реалій, зауважує редакторка: «У роботі з такими виданнями співпрацюємо з експертами з різних сфер, намагаємося знаходити фахівців, які дотичні до роботи з дітьми. Наприклад, коли ми перекладали книжки «Як я дорослішаю. Посібник для дівчат» та «Як я дорослішаю. Посібник для хлопців», то зверталися за консультацією до української секс-педагогині та експертки із сексуальної освіти Юлії Ярмоленко».

 

«Дитина й дорослий — це різні світи, головним із яких є перший. Добираючи літературу, ти маєш дивитися на неї очима дитини, але не потурати їй, а прогнозувати траєкторію розвитку», — пояснює Тетяна Будна. Переклад дитліту має не просто передати стиль автора й бути доступним та легким до сприйняття, але також відповідати віку дитини, враховувати особливості кожної вікової категорії.

 

«У цьому сенсі велике — чи не більше, ніж сам переклад — значення має літературне редагування», — зауважує Ілля Стронговський. Перекладний дитліт потребує значно делікатнішого й ретельнішого редагування, ніж дорослі видання, особливо коли йдеться про книжки-картинки, книжки з маленькою кількістю тексту, бо чим менше тексту, тим більше важить кожне слово. І якщо перекладач сильно спирається на семантику й особливості подання оригіналу, то завдання редактора — адаптувати весь переклад і контекст так, щоби він органічно сприймався українською, не забиваючи редакторського голосу й не втручаючись у роботу перекладача. 

 

«Суттєвою відмінністю є те, що в дитячих виданнях іноді важлива не лише текстова історія, але і графічна, — додає Катерина Молочко. — Через що в нас трапляються ситуації, яких ніколи не буває з дорослою літературою, коли ми відмовляємося від книжки через малюнки, або ж навпаки — легко і швидко погоджуємося придбати права й обираємо книжку, бо ілюстрації красиві, а історія одразу зрозуміла за ними (наприклад, цієї осені ми видаємо цілу серію книжок Белли Свіфт «Мопс, який хотів стати…»)».

Як обирають книжки для перекладу

Перед тим як потрапити у видавничий портфель, кожна книжка проходить свій шлях відбору. У різних видавництвах це відбувається по-різному.

 

Так у «#книголаві» підбірки книжок на розгляд готує менеджерка з іноземних прав, яка займається дитячим напрямом і спілкується з агентами іноземних видавництв, нерідко окремі позиції додає засновниця видавництва, інші працівники редакції, піар-відділ. Сформовані підбірки розглядають разом, обговорюючи кожну книжку, звертаючи увагу на відповідність загальному напрямі видавництва, зміст, актуальність теми та візуальну складову, обираючи книжки, які можуть зацікавити і здивувати читачів, але водночас стати корисними і важливими для їхнього розвитку. Якщо книжка має дуже нестандартне дизайнерське оформлення, то важливо одразу перевірити, чи є технологічна можливість втілити його в Україні, зауважує головна редакторка.

 

У видавництві «НК-Богдан» відбором книг займається редколегія та головний редактор, враховуючи чималий перелік критеріїв, які, як пояснює Тетяна Будна, формують канон дитліту. Колегіально підходять до відбору книжок у видавництві «Жорж»: ідеї подають усі причетні до видавничого процесу. «Бо це цікаво і важливо, тож ніхто не лишається осторонь», — пояснює Ната Протасова. Головний критерій відбору — книга має справити яскраве враження на дитину, щоб у неї виникло бажання взяти наступну книгу й не потрібно було вмовляти читати.

 

Катерина Молочко розповідає про те, що минулого року видавництво «Рідна мова» започаткувало цікаву традицію — збори керівників різних напрямів для обговорення вибору літератури для перекладу. Під час таких зустрічей маркетологиня презентує книжки, які розглядаються для перекладу, але також кожен учасник може запропонувати свої варіант.

 

Критеріїв для відбору багато, але загалом найважливіші такі: тематика, або ж актуальність для українського читача; рейтинги, тобто не лише кількісні показники популярності книжки, але і якісні — відгуки читачів; відповідність уже наявним серіям видавництва, які відіграють своєрідну роль фільтрів.

 

До слова, зазвичай після оголошення результатів премій/відзнак у видавництві відбуваються тематичні наради, які стосуються лише цих конкретний премій. Так, у наступному році «Рідна мова» планує видати книжку Анни Джеймс «Tilly and the Bookwanderers», яка увійшла в шорт-лист престижної британської премії National Book Award 2018.

 

«Видавництво» має чітко визначений фокус на видання, що висвітлюють соціальну проблематику, зауважує Ілля Стронґовський, і це зумовлює специфіку відбору дитячої перекладної літератури: щойно хтось із команди помічає видання, яке стосується цієї тематики, потенційно може зайти на ринок і має шанс привернути увагу українського читача, його беруть до розгляду.

 

«Раніше, у докарантинну епоху, ми часто брали участь у різних книжкових ярмарках Європи, тому що зазвичай соціальна література нашого спрямування (складні теми, пояснення речей, про які не дуже прийнято говорити з дітьми тощо) рідко буває популярною, а отже і, мало купується великими видавництвами, тому знайти такі книжки на великих ярмарках складно. Тож шукали їх на ярмарках Скандинавії, Польщі тощо й дивитилися напряму, хто що пропонує, підходили до стендів, спілкувалися, запитували поради, цікавилися, хто з тамтешніх видавництв спеціалізується на подібному, тому що видавництва соціальної літератури є в кожній країні», — розповідає співзасновник «Видавництва».

 

«Ми зважаємо на те, наскільки ці книжки можуть бути затребувані на українському ринку, наскільки вони якісні в принципі, чи здатні вони вплинути на щось в Україні. Нам дуже важливо, щоби теми, які ми піднімаємо, підхоплювалися далі — можливо, іншими видавництвами, але привертали увагу до значущих соціальних проблем, потрапляли у фокус українського книговидання і здобувати увагу читача».

 

Так, скажімо, дитячих багато видань «Видавництва» стосуються теми смерті — це і проживання дитиною втрати, як у «Поклику монстра» Патріка Несса, й або філософське ставлення до смерті, як у німецького автора Вольфа Ерльбруха, чи смерть, яка присутня незримо в «Щоденнику Анни Франк», чи дуже конкретна і страшна смерть у «Маусі» Арта Шпіґельмана. «Оскільки книжки такого спрямування ми знаходимо в літературах, про які нам мало відомо, — нідерландській, данській тощо — то звертаємо увагу на локальні премії, які свідчать, що книжка у своїй країні була високо оцінена, а також на кількість мов, на які її перекладено», — додає Ілля.

Перекладачі з «екзотичних мов» і де їх шукати

Якщо книжка зацікавила видавництво, то не має значення, якою вона мовою. Видавництво докладе всіх зусиль, щоб знайти для неї хорошого перекладача. Це підтверджують усі видавці, навіть Ілля Стронговський, «Видавництво» якого відоме перекладами з «екзотичних мов» — скажімо, ісландської чи фарерської.

 

Мова оригіналу не надто впливає на остаточний вибір, каже Стронґовський, адже вони шукають твори, які «здатні бути крутими, відкрити читачеві нові незнані дверцята». «Часто ми знаходимо перекладача вже після того, як вирішуємо, що нам із цієї літератури потрібна ось ця книжка. Наприклад, був епізод із книжкою «Пласка кролиця», це перший в історії України переклад із фарерської мови. Мова Фарерських островів, дещо споріднена з норвезькою, ісландською й данською, але загалом відмінна. Коли ми обрали для видання «Пласку кролицю», то доволі наполегливо шукали перекладача. І це просто щасливий випадок, що Вікторія Рудич вирішила спеціалізуватися саме в цій мові, і ми одне одного знайшли»,  — розповідає співзасновник «Видавництва».

 

«Перекладачів шукаємо здебільшого через перекладацькі спільноти й поради колег у фейсбуці, якось використовували також платформу Litcentr — Ukrainian Book Translators Base. Іноді нам самі перекладачі надсилають резюме — і ми теж їх додаємо у власну базу», — зауважує головна редакторка «#Книголаву» Жанна Капшук. Більшість перекладів «#Книголаву» зроблена таки з англійської, але серед дитячих видань є також перекладені з французької («Футбол», «Гори»), з каталонської («Професор Дивоок» і кілька книжок зараз у роботі), з польської («Пінґ і Понґ. Щасливі свинки»).

Прискіпливо до підбору перекладачів підходять у видавництві «Жорж». «У перекладачеві можна бути впевненим, тільки якщо вже є досвід співпраці, це стосується перекладів із будь-якої мови, — пояснює Ната Протасова. Адже він має не тільки зробити переклад, а й відтворити особливу атмосферу оригіналу. Зазвичай дитяча книжка — це цілий світ, побудований із багатьох деталей. І дуже важливо не втратити жодну з них, щоби не зіпсувати задум автора. Також важливо враховувати особливості сприйняття тексту дітьми, у дитячих книгах частіше зустрічаються імена та назви, яким треба знайти влучні відповідники».

 

Читайте також: Неспішна культурна експансія: переклади українських книжок за кордоном 2019

 

У видавництві «Рідна мова» задоволені співпрацею з українськими перекладачами, і не лише з англійської. Наприклад, за словами Катерини Молочко, найпопулярніші перекладні твори «РМ» — книжки Астрід Ліндґрен. 

 

«Головна відмінність перекладу дитячої літератури — градація віку читачів. Для кожної книжки треба враховувати вікову категорію читачів і добирати найбільш вдалі варіанти перекладу деяких слів або виразів, щоби дітям було зрозуміло й цікаво. А також, звісно, сучасний сленг. Діти одразу звертають увагу на штучність перекладу, коли персонаж їхнього віку говорить так, як їхні батьки або бабусі та дідусі», — зауважує Катерина.

Ілюстрації: купити чи створити?

Для більшості перекладних видань для дітей видавці беруть оригінальні ілюстрації. Інколи це умова придбання прав на книжку, але головна причина, про яку згадують і Катерина Молочко, і Жанна Капшук — це те, що в дитліті візуальна та текстова складова зазвичай нерозривно пов’язані і створюють цілісну історію.

 

«Видавництво» взагалі ніколи не малює для дитячих перекладних видань власні ілюстрації. «Інша річ — підліткові й дорослі, там українські ілюстрації є, але лише тому, що оригінальні видання взагалі без ілюстрацій, а нам здається, що естетично переконливо буде додати ще щось свого», — пояснює Ілля Стронговський.

 

«#Книголав» переважно використовує оригінальні ілюстрації, єдиний виняток наразі — художня повість для дітей 9-ти років «Як мій капосний брат зруйнував казку «Попелюшка». Видавництво виявило бажання оформити її по-своєму й додати кілька ілюстрацій, отримало на це дозвіл, тож в українському виданні є ілюстрації Жені Васильєвої. Третій варіант, який практикує «#книголав» — коли ілюстрації беруть, проте домальовують ще один розворот на тему книжки, але про Україну. Для цього підбирали українських ілюстраторів, які малюють у стилі, схожому до оригінального. Так було в книжках «Атлас пригод», «Атлас тварин», «Атлас монстрів і привидів».

 

До більшості дитячих перекладних видань «НК-Богдан» купує оригінальні ілюстрації, як-от, до книг про Фіндуса та Корову Му Свена Нордквіста, енциклопедій Алі Мітгуча, серії книг «Знайди злочинця» Юліана Пресса, історій про Доктора Проктора автора Ю Несбе, серії книжок «Чого? Чому? Навіщо?», історій про дівчинку Лауру автора Клауса Баумгарта тощо. Для творів світової класики підбирають найцікавіші роботи відомих ілюстраторів. Інколи створюють і власні ілюстрації. 

 

«Ми враховуємо терміни, які відведено для роботи над проєктом, умови договору з правовласниками та можливість втілення нашого бачення проекту», — пояснює, як відбувається вибір між створенням чи купівлею ілюстрації для книжки, директорка видавництва «Жорж» Ната Протасова. Так, скажімо, для фентезійного циклу Кетрін Еплгейт «Останниця» взяли оригінальні обкладинки, а для молодіжної серії книг Карини Аксельссон «Модель під прикриттям» створили свою.

Ілюстрації в «Рідній мові» беруть переважно оригінальні, адже одразу оцінюють не лише текстову частину, а й візуальну історію. Але для класичних історій створюють свої унікальні ілюстрації: Тетяна Філатова намалювала унікальні ілюстрації для «Аліса в Країні Див» Льюїса Керролла, «Ми на острові Сальткрока» Астрід Ліндґрен та деяких інших книжок. Олександр Гапей — для історій про Калле Блюмквіста. Арсен Джанік’ян — для книжок про Карлсона, Мері Поппінс та Пеппі Довгапанчоху. Олександр Продан — для книжки «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена. Оксана Тернавська — для книжки «Таємний сад» Френсіс Бернет.

 

Читайте також: Писати чи не писати: програми підтримки перекладів в Україні

 

Видання перекладної літератури для дітей — справа делікатна й потребує більш індивідуального підходу, ніж підготовка видань для дорослих, — із цим погоджуються всі видавці. Кожен має свою специфіку: хтось орієнтується на нонфікшн і пізнавальну літературу, хтось береться заповнювати прогалини в найменуваннях класичних творів і знакових бестселерів дитліту, які є на українському ринку, хтось фокусується на певній проблематиці. Та попри всі відмінності, спільними принципами є особлива увага не тільки до перекладу, а й до редагування дитячих текстів, а також до ілюстрацій і оформлення. Це ті аспекти, про які намагається прискіпливо дбати кожне видавництво.

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект