Цифрову базу українських рукописів XI–XVI століть розширили новими книжками

Онлайн-реєстр українських рукописних книг XI–XVI століть поповнили відомостями про 400 манускриптів, нині база даних містить інформацію про 1400 давніх рукописів, зокрема тих, що зберігаються за кордоном. Про це повідомила PR-директорка проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину» Олена Башкатова під час пресконференції в Укрінформі.

Онлайн-реєстр «Українська рукописна книга» започаткували у 2021 році. Упродовж кількох грантових проєктів дослідники зібрали відомості про тисячу рукописів, а у 2026 році додали ще 400. У базі можна знайти назви манускриптів, приблизні дати їх створення, місця зберігання, обсяг, бібліотечні шифри та посилання на наукові дослідження. Для окремих пам’яток також є посилання на цифрові копії. Реєстр працює в тестовому режимі.

Мета проєкту — зібрати в одному реєстрі інформацію про українські рукописні книги, що збереглися до нашого часу. Особливу увагу приділяють манускриптам, які перебувають у закордонних бібліотеках, архівах та приватних колекціях. Дослідники вивчають походження рукописів, їхні мовні особливості, оформлення та історію побутування. Результати додають до бази разом із бібліографічними відомостями й посиланнями на дослідження.

Нові пам’ятки розшукали й внесли до реєстру дослідниці Людмила Гнатенко та Марія Кольбух. Вони зібрали інформацію про місця зберігання українських рукописних книг, створених у XI–XVI століттях. Окрім поповнення реєстру, у 2026 році в межах проєкту видали англійською мовою науково-аналітичні дослідження Реймського й Турівського Євангелій XI століття. Електронні видання доступні безоплатно на сайті «Українська рукописна книга».

Також у науковому журналі «Рукописна та книжкова спадщина України» опублікували англомовну статтю «База даних українських рукописних книг XI–XVI століття: значення, методика створення, підтримка Українського культурного фонду». Її авторки — керівниця проєкту Ганна Горобець і наукова кураторка створення бази Людмила Гнатенко.

Результати роботи представили під час 15 презентацій в Україні та за кордоном, зокрема у Вільнюсі та Франкфурті-на-Майні. За даними організаторів, заходи відвідали понад 500 людей. У вересні 2026 року проєкт презентували в бібліотеці Вільнюського університету. Тоді до її фондів передали факсимільні видання Турівського та Реймського Євангелій XI століття, а також Лавришівського Євангелія XIV століття.

Книжки проєкту також представили на українському національному стенді Франкфуртської книжкової виставки.

За словами директора з наукової роботи Національного заповідника «Софія Київська» В’ячеслава Корнієнка, дослідження походження рукописів важливе також через спроби росії привласнити українську культурну спадщину: «Якщо росіни не мають змоги її привласнити напряму, то вони її оголошують спільною для всіх братніх народів. І саме тому важливо зараз не тільки донести до українських фахівців, але і до наших зарубіжних колег, що це спадщина саме українського народу. І в цьому нам допомагає цей проєкт зі створення бази даних», — зазначив Корнієнко. Він також наголосив, що багато європейських науковців досі розглядають такі пам’ятки як спільну спадщину Русі. На його думку, дослідження мають допомогти встановити, які рукописи створювали в Києві, Львові, Луцьку та інших українських містах.

Директорка видавництва «Горобець», засновниця та керівниця проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину» Ганна Горобець зазначила, що реєстр допомагає науковцям, студентам, викладачам та іншим зацікавленим працювати з перевіреною інформацією про історію української писемності.

База даних є частиною ширшого проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину», у межах якого видавництво «Горобець» досліджує давні українські рукописи та видає їхні факсимільні копії. Серед відтворених пам’яток — Луцьке Євангеліє XIV століття, Луцький Псалтир 1384 року, Холмське Євангеліє XIII століття, Лавришівське Євангеліє XIV століття, Віденський Октоїх XII–XIII століть, Реймське Євангеліє XI століття та Турівське Євангеліє XI століття. Оригінали частини цих книжок зберігаються за межами України. Підготовка факсимільних видань дає змогу українським дослідникам працювати з відтвореннями рукописів без переміщення самих пам’яток.

Як повідомлялося, у 2023 році Музей книги та книгодрукування в Острозі розпочав роботу над електронним каталогом 40 найцінніших кириличних стародруків зі своєї колекції. До нього планували включити видання Острозької, Львівської, Почаївської та Київської друкарень XVI–XVIII століть. Раніше, у серпні 2021 року, в Острозі виклали у вільний доступ цифрову копію Острозької Біблії 1581 року — першого повного друкованого видання Біблії церковнослов’янською мовою.

Читайте також: Мандрівні друкарі – відчайдушні фрілансери ранньомодерного часу

Чільне фото: фейсбук-сторінка «Українська рукописна книга»