У Литві одночасно вийшли три українські книжки в перекладі Донати Рінкевічене

У Литві майже одночасно вийшли друком романи Софії Андрухович «Катананхе», Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма» та книжка короткої прози Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає». Усі три видання переклала литовською Доната Рінкевічене. Про це перекладачка повідомила Читомо.

Роман «Катананхе» вийшов у видавництві Hieronymos, «Я бачу, вас цікавить пітьма» — в Alma Littera, а «Гемінґвей нічого не знає» — у Rašytojų sąjungos leidykla (видавництві Спілки письменників Литви). Усі три книжки вже надійшли до литовських книгарень.

За словами Рінкевічене, видавництва не координували вихід перекладі. «Це цілковитий збіг, але надзвичайно приємний. Додам, що щойно вийшла друком і книжка Юлії Ілюхи для підлітків «Зеро» („Visiškas nulis“, вид-во „Terra Publica“). А минулого року в Литві побачила світ її ж книжка «Мої жінки» («Mano moterys», вид-во „Slinktys“)», — розповіла перекладачка.

Найбільше часу Рінкевічене працювала над романом Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма». Переклад вона розпочала ще у 2023 році, однак неодноразово відкладала роботу через інші проєкти.

Перекладачка зазначила, що зазвичай сама пропонує литовським видавництвам українські твори, які хотіла б перекласти. Для цього готує коротку презентацію книжки й перекладає кілька сторінок, іноді — більші фрагменти. Після цього звертається до видавництва й чекає на рішення щодо публікації. «Я дуже вдячна нашим видавництвам за те, що вони погодилися видати ці книги. Зазвичай я сама шукаю видавництво для тієї чи іншої книги: готую невеличку презентацію, перекладаю кілька сторінок, а іноді й більше, а потім терпляче чекаю на рішення видавництва», — пояснила Рінкевічене.

Однією зі складностей під час перекладу українських творів вона назвала культурні контексти, які можуть бути незрозумілими литовським читачам. «Наприклад, коли я перекладала книжку Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» (вид-во „Rašytojų sąjungos leidykla“), то додала примітки про Dzidzio, про «барбершопних воїнів», про взуттєву фабрику «Талан», про Подерв’янського, про будинок «Слово» тощо. Як на мене, це не лише важливо, а й дуже цікаво», — зазначила вона. Рінкевічене переклала «Гемінґвей нічого не знає» ще до того, як для литовського видання знайшли видавництво. Переклади книжки також готували до публікації в інших країнах, зокрема Великій Британії, Швеції, Бразилії, Польщі та Словаччині.

У жовтні 2026 року Дронь приїздив до Литви, де презентував свою прозову книжку. «Ми дуже раді, що зібралося так багато людей, адже в Артура вже з’явилося чимало шанувальників у Литві після виходу його поетичної збірки «Тут були ми» („Čia buvome Mes“, вид-во „Baziliskas“), яку майстерно переклали наші поети Марюс Бурокас, Донатас Пятрошюс та Антанас А. Йонинас», — розповіла перекладачка. Вона також зазначила, що литовські видавництва регулярно запрошують українських письменників на презентації. Зокрема, у лютому 2026 року на Вільнюському книжковому ярмарку побували Василь Шкляр, Євгенія Кузнєцова, Марічка Паплаускайте, Юлія Ілюха, Оксана Забужко та Артур Дронь.

Нині видавництва вже планують запросити до Литви Софію Андрухович та Ілларіона Павлюка.

Окрім трьох нових перекладів Рінкевічене, у Литві нещодавно вийшли ще дві книжки українських письменниць — роман Євгенії Кузнєцової «Вівці цілі» (Ir avys sveikos) та «Амадока» Софії Андрухович. Обидва твори переклала Зіта Марєнє.

Рінкевічене також розповіла Читомо про наступні переклади української літератури, які готують у Литві. Нещодавно вона завершила переклад роману Софії Андрухович «Фелікс Австрія» та передала текст видавництву. Нині перекладачка працює над новою книжкою Артура Дроня «Лікарня Святого Пантелеймона». Крім того, у 2027 році литовською планують опублікувати науково-фантастичний роман Ілларіона Павлюка «Танець недоумка». Його видасть Alma Littera, яке також опублікувало «Я бачу, вас цікавить пітьма».

Серед особистих перекладацьких планів Рінкевічене — творчість Івана Багряного.  За її словами, за останні роки інтерес литовських видавництв і читачів до сучасної української літератури значно зріс. Проте однією з головних причин цього стала повномасштабна російсько-українська війна. «З одного боку, інтерес справді дуже зріс, що не може не радувати, але з іншого – причиною цього є війна, і це темна сторона реальності. Боляче визнавати, але велика частина литовських читачів відкрила для себе українських авторів лише після початку повномасштабного вторгнення», — зазначила вона.

Одним зі свідчень зростання інтересу до української літератури перекладачка назвала те, що два роки поспіль українські книжки ставали переможцями литовського конкурсу «Перекладна книжка року». Зокрема, у 2025 році відзнаку здобув роман Тані П’янкової «Вік червоних мурах», який переклала сама Рінкевічене. Книжка вийшла у видавництві Alma Littera. У березні 2026 року найкращою перекладеною книжкою 2025 року в категорії художньої літератури визнали поетичну збірку загиблого українського військового й письменника Максима Кривцова «Вірші з бійниці». Литовською вона вийшла у видавництві Baziliskas під назвою Eilėraščiai iš šaudymo angos. Переклад здійснили Марюс Бурокас, Антанас А. Йонінас та Бенедіктас Янушявічюс.

На думку Рінкевічене, литовські читачі зацікавлені в різних жанрах української літератури, а не лише у творах про російсько-українську війну. «Можу сміливо стверджувати, що литовських читачів цікавлять усі жанри, адже українська література така різноманітна та багата. Я дуже рада, що щороку в Литві виходить кілька книжок як i вже улюблених, так і нових українських авторів, хоча мені здається, що ми все ще видаємо недостатньо», — додала перекладачка.

Доната Рінкевічене — литовська перекладачка української літератури, членкиня Асоціації літературних перекладачів Литви. З української мови активно перекладає з 2019 року. Серед її перекладів — твори Андрія Любки, Артема Чеха, Василя Шкляра, Тані П’янкової, Олександра Михеда, Галини Вдовиченко та інших українських авторів.

Як розповідала перекладачка Читомо у 2024 році, ідея перекладати сучасну українську літературу виникла після того, як вона усвідомила, що литовські читачі майже не знайомі з новими українськими авторами. Одним із перших її перекладацьких проєктів став роман Андрія Любки «Карбід».

Нагадаємо, у червні 2026 року Рінкевічене стала лавреаткою премії Metų vertėjo krėslo («Крісло перекладача року») за переклад роману Василя Шкляра «Заяча церква». Відзнаку присуджують Литовський ПЕН-центр і Міністерство культури Литви за внесок у літературний переклад. Премію вручають із 2001 року, її лавреати отримують диплом, грошову винагороду та символічне крісло.

Фото надані Доната Рінкевічене.