У пошуках свого жанру і читачів. Осіння «Книжкова країна»

У квітні вперше відбувся фестиваль «Книжкова країна». Через 5 місяців його провели знову, розширивши програму і додавши нові тематичні напрями, цього разу подія привабила аж 73 тисячі читачів і читачок. Якщо перша «Книжкова країна» відбулася напередодні літнього «Книжкового Арсеналу», то друга — одразу після Kyivbookfest і Meridian Czernowitz, напередодні BookForum у Львові, ще й в один час із перекладацьким фестивалем Translatorium. Щільність літературних заходів нагадує час до початку нової фази російсько-української війни.

Як «Книжковій країні» вдається не просто не загубитися серед цього різноманіття, а й розширити потенційну читацьку авдиторію — читайте у нашому репортажі.

Павільйони, ярмарок просто неба, метро, що знову працює, і безквитковий вхід

При виборі дат фестивалю організатори враховували погоду і календар книжкових подій: «Ми прагнули відійти якомога далі від “KyivBookFest”, і три тижні — це максимум, що ми могли собі дозволити. Також намагалися не збігатися з датами BookForum, але, на жаль, є лише тиждень різниці. Проте переносити подію на жовтень ми не могли собі дозволити, тому обрали ці дати», – стверджує  керівниця «Книжкової країни» Людмила Фіть.

Події розділили між 6 павільйонами, а книжковий ярмарок тривав просто неба та у павільйоні №1.

«Цього разу ми додали до „Книжкової країни“, з одного боку, ще більше інтерактивів — рекорди, премії, зустрічі — а з іншого, поглибили профільні, жанрові напрямки. І цей підхід спрацював: рівень відвідуваності, а також відгуки учасників — видавництв, авторів, спікерів — показують нам, що у такого формату є велике майбутнє. Вже з новим досвідом та побажаннями учасників будемо покращуватися далі: змінимо зонування напрямків, підвищимо якість послуг й, звичайно, вдосконалюватимемо наповнення», — зазначає керівниця «Книжкової країни» Людмила Фіть.

Відвідуваності сприяли й супутні фактори: вільний вхід, пряма гілка метро, що нарешті знову запрацювала, досить тепла, як на кінець вересня, погода (за винятком останнього дня фестивалю, утім, і тоді відвідувачів було вдосталь) й переважна відсутність повітряних тривог. Організатори озброїлися досвідом першого фестивалю і додали нову зону фудкорту, зручні місця для сидіння просто між павільйонами, значно розширили зону для майстеркласів та освітніх подій, влаштувавши її з обох боків від центрального входу. Нововведенням стало шатро подій між павільйонами, де, зокрема, оголошували переможців поетичного конкурсу «Смолоскип», дискутували про схоже й відмінне між горором і детективом та постколоніальною оптикою у романах Салмана Рушді.

Порахувати кількість відвідувачів з точністю до людини неможливо, адже на ярмарок потрапляли як ті відвідувачі, що цілеспрямовано прийшли на фестиваль, так і ті, хто вирішив провести вихідні на зручному для прогулянок ВДНГ і потрапили на «Книжкову країну» випадково. Можливо, саме на це і розраховували організатори, відмовившися від платних вхідних квитків. Фіть розповіла, що загалом ВДНГ відвідало за 4 дні фестивалю понад 100 тисяч людей. 

«Також проводили щодня опитування скрізь по ВДНГ за репрезентативною вибіркою, де серед іншого питали, чи були на фестивалі. Таких було 73%. 73% від 100 тисяч — 73 тисячі відвідувачів фестивалю», — зазначила Людмила Фіть. Однак не відомо, що мається на увазі «були на фестивалі» — купували книжки, відвідували літературні події чи просто проходили повз.

«Фестиваль створює можливість зустрічі з абсолютно новою авдиторією, яка не завжди відвідує традиційні книжкові заходи. Це відрізняється від традиційних місць, де ми, умовно кажучи, вже звикли “товктися” — ті самі заходи, ті самі книжки, та сама авдиторія. Тут інша історія, і це помітно», — поділився враженнями письменник і військовий Анатолій Дністровий. І справді, для понад 50% відвідувачів «Книжкова країна» стала першим подібним фестивалем.

Розширення подієвої частини: професійні події, презентації й неочікувані теми

Відчувається, що фестиваль ще намагався знайти своє місце і свою особливість, і цього року це був акцент на різних напрямках — військова творчість, поєднання кіно і літератури, жанри фентезі та горору, феміністичні книжки. Всього відбулося 350 подій. Тут обрали найпопулярнішу книжку за версією букблогерів («Жовтолика» Ребекки Кван, видавництва «Жорж»), що, зрештою, підняло продажі книжки, влаштували родинні читання із зірками: Дантесом, Андрієм Бєдняковим, Анною Завальською та іншими.

Найпопулярнішими подіями стали презентація книжки Ростислава Семківа «Як читати українських класиків», автограф-сесія письменника Василя Шкляра, що тривала більш ніж 3 години, а також презентація антології мілітарної поезії. Книгарня-кав’ярня book.ua оголосила про відкриття власного закладу на ВДНГ — це буде третя і найбільша локація мережі. А також презентували нове видавництво «Так», яке спеціалізується на виданні книжок у жанрі романтичної комедії. А ще під час фестивалю оголосили лавреатів літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» 2024 року.

Один із напрямів, що був на фестивалі, — це «Фентезі та горор», адже це одні з найпопулярніших жанрів серед української авдиторії. У межах напряму відбулися виступи дебютантів та відомих авторів, перформанси, квести, інтерактивні заходи тощо. Організатором виступила спільнота «Бабай». Найбільш яскравими подіями у тематичному напрямку «Фентезі та горор» стали такі: онлайн-зустріч з Адамом Невіллом, перформанс проклятих ляльок, які сунули на Євгенію Кужавську, і батл «Горор vs детектив» з Ігорем Антонюком, Аллою Комаровою та Оксаною Ковальчук. Також глибоке враження у глядачів залишили презентація «Нічного сеансу», і майстер-клас з написання горору. 

Втім, у «Бабаї» вважають, що необхідно шукати нові формати: драйвові, інтерактивні, з залученням світових авторів і додаткових спецефектів, з постійною комунікацією з авдиторією, адже на літературних фестивалях формується роpмова і рушить вперед загальний культурний процес.

Ще один новий напрям — це «Кіно та література». Програма розташовувалася в павільйоні №6: тут проводили профільні події, дискусійні панелі між авторами й представниками видавництв і кіноіндустрії, майстер-класи зі створення кіносценаріїв і екранізації творів. Організатором виступила ветерансько-волонтерська спільнота BANDERAS.

Окремим напрямком програми стали #Фронтмени — ініціатива з творчої репрезентації військових та ветеранів, що пройшла за підтримки «Культурного десанту». 

На думку Ірини Ніколайчук, організатори фестивалю показали, що старий формат книжкового ярмарку, де видавці самі організовують свої події, зовсім не є маргінальним або недостатньо інтелектуальним.

«Програма фестивалю стала значно різноманітнішою. Відчувається, що “Книжкова країна” починає утверджуватися як бренд, який приваблює видавництва та показує високий рівень організації. Команда фестивалю демонструє відкритість і готовність іти назустріч видавцям, працюючи з ними дуже охоче. Це співробітництво вигідне обом сторонам: видавці мають змогу зробити свої новинки видимими, а фестиваль отримує цікаві й змістовні події. Хто, як не самі видавці, знає краще, як презентувати свої книжки?» — переконана вона.

Були серед подій і ті, що розраховані на широке коло читачів: низка майстеркласів, а також захід з одночасного читання Стуса.

Водночас український поет, літературознавець і перекладач Остап Сливинський, який презентував роман Ґеоргі Ґосподінова «Часосховище», зауважив, що йому подобається сфокусованість на подіях. 

«Велика частина з людей, які прийшли, вже знають автора, якщо навіть не прочитали цей роман. Це трошки інший рівень розмови, коли не треба говорити якісь загальновідомі речі, а можна йти прямо до суті. І мені здається, що у нас чудова книжкова авдиторія, і, зокрема, та, яка приходить на події — вона стала набагато цікавіша. Люди читають більше, глибше, уважніше. Можна зачіпати якісь такі теми, яких 10-20 років тому ми не торкалися, тому що здавалося, що це надто складно й людям буде незрозуміло. Я відчуваю якісний стрибок», — зазначив Сливинський.

Презентацій літературних новинок було небагато. Мабуть, це пов’язано і з тісним графіком осінніх фестивалів, і з чергами на друк, і з меншим бажанням видавців ризикувати, оскільки ще немає певності, що очікувати саме від цього фестивалю

Павільйон номер 4: оприсутнення фронтменів та презентація «7 неокласика»

Найбільше обговорювали й нарікали на те, що павільйон військової літератури був відносно на периферії основного ярмарку, тому далеко не всі сюди заходили. Концепція цього павільйону складалася з чотирьох напрямків: «Досвід», «Метаромантика», «Пам’ять: оприсутнення» та «Майбутнє». 

«Я все-таки на боці тих, хто підтримує окремий павільйон і не вважає це питанням сегрегації військового досвіду, тому що існувало багато розмов про вартісність чи меншовартісність військової літератури. І в цілому в попередні роки цього було дуже багато. Ну і через те, що ця розмова вже так була структурована, є певна необхідність сьогодні продовжувати говорити про військову, про мілітарну літературу як про щось окреме», — переконаний Остап Українець.

Загалом відбулися 33 події-презентації, кураторські публічні розмови та майстеркласи від військових і ветеранів, а також колективна різножанрова виставкова експозиція.

«Це дуже сильний сигнал — що такий великий фестиваль надав нам таку платформу. Завдяки цьому павільйону ми можемо презентувати дуже різноманітні аспекти — від літературних до громадських. Ми маємо виставку, розміщуємо різні громадські організації поруч, створюючи простір, де представлений весь добровольчо-ветеранський рух. Це справді чудово, і, на мою думку, це дуже важливий крок для нашої спільноти», — розповіла кураторка павільйону Анаїд Агаджанова.

У межах напряму «Досвід» відбулися центральна фотоекспозиція «Мистецтво війни або правила догляду за автоматом» пресофіцера 30-ї бригади імені князя Костянтина Острозького Дмитра Купріяна, огляд новинок комбатантської літератури від БО «Фронт допомоги», презентації книжок Валерії «Нави» Суботіної — «Полон», «Азовсталь. Сталева пресслужба»; Ірини Вовк — «Рубаки на корчах»; Анастасії Олехнович — «На межі можливостей. Як вартові неба наближали перемогу»; Євгена Силкіна — «Стратегія протистояння» та інші.

«Для мене найголовнішою була присутність моїх побратимів. Кожного разу дуже щасливо, коли є Орест, але цього разу в нас взагалі сюрприз з небес завдяки всім, хто здійснює обміни, те, що присутній Нікополь — це напевно найважливіше для мене сьогодні», — зазначила Валерія Суботіна. 

Відбулися й арттерапевтичні заходи з ігрової імпровізації від Сергія Величанського, майстер-клас з терапевтичного письма від творців антології «Маленький жовтий екскаватор» видавництва «Орландо», презентація нової колоди метафоричних карт від «МАК450», мотиваційні зустрічі з ветеранами та ветеранками: «Історія, яку варто почути» з Євгеном Дубровським, кураторські розмови «Фронтмени: культура наближення контекстів буття» за участі Юрія Вовкогона, Антона Семенова, Сергія Жадана та Серафима Гордієнко та «Фронтмени: шлях чесних проєкцій» з Євгеном Галичем від видавництва Bookcheaf, а також демонстрація документального фільму за книжкою «кіборга», Народного Героя України, волонтера Олександра Терещенка «Життя після 16:30».

Напрям «Метаромантика» названий на честь нової ветеранської мистецької платформи «Метаромантика», що включав колективну виставку живопису Валерія Пузіка та Івана Гаврилка, естампи та гравюри Вадима Антонюка, макрофото та фотопоезію Юрка Костишина, більш відомого як «Кіт Характерник», та творчий доробок інших захисників, створений між виконанням бойових завдань з підручних матеріалів.

У межах події відбувся літературно-музичний перформанс Миколая Кулініча «Стяги наших батьків», презентація платформи «Метаромантика» від засновника проєкту Серафима Гордієнка, презентація антології мілітарної поезії від видавництва 333 за участі авторів збірки та артистів військової громадської організації «Культурний десант» — Артема Полежаки, Федора Рудого, Ігоря Мітрова, Геннадія Попенка та інших. Ця подія стала однією з 3 найвідвідуваніших на фестивалі.

У межах напряму відбулося також жіноче поетичне читання «Вона≠війна». Участь в ньому взяли Мальва Кржанівська, Роніка Пожарська, Сабіна Капацин, Хельга Джуваго, Ольга Лавриченко.

Напрям «Пам’ять: оприсутнення» об’єднав події, присвячені загиблим на фронті авторам та культурним діячам. Однією з ключових стала презентація проєкту Євгена Ліра та Олени Герасимʼюк «Недописані», що відбулася у перший день фестивалю.

«Ми хвилювалися, що складна тема події може не мотивувати людей прийти, що це може відбутися якось інакше. Але коли дивилися, як наповнюється зал, ми все більше розуміли, що це дійсно потрібно. І були раді поділитися патерном нашої роботи для того, щоб його наслідували, щоб люди надихалися прикладом загиблих авторів, і, власне, тою архітектурою, яку ми продемонстрували сьогодні, щоб люди це використовували для того, аби вшановувати інших людей зі своїх галузей», — розповіла Олена Герасимʼюк.

Євген Лір зазначив: «Весь наш проєкт стосується саме емоційного аспекту. Це наш спосіб нести їхню спадщину далі. Це волонтерська ініціатива, і за нами немає великих організацій чи інституцій. Ми рухаємося вперед завдяки підтримці спільноти, яка вважає нашу справу важливою».

Відбулася і презентація артбуку «Клюфас. Кобенко» від видавництва «333», а завершальною подією фестивалю стало поетичне читання збірки Миколи Леоновича «Повільна людина» від видавництва «Смолоскип». Під час презентації рідні й друзі читали вірші зниклого безвісти поета, ті, хто не змогли приїхати на фестиваль через участь у бойових діях, записали відео з читаннями. Поет Ігор Мітров, котрому вдалося приїхати на фестиваль, назвав Миколу Леоновича «сьомим неокласиком».

Також відвідувачам пропонували долучитись до інтерактивної інсталяції «Фронтмени: оприсутнення» — за донат будь-якого розміру можна було придбати й підписати бейдж для військових, дотичних до літератури та книговидання, які не змогли відвідати фестиваль. Усі бейджі вивісили на головній сцені у четвертому павільйоні.

Організатори назвали інсталяцію актом оприсутнення людей культури у війську, щоб продемонструвати їхню видимість і важливість в актуальному мистецькому процесі. Після завершення фестивалю інсталяцію законсервують і передадуть як експонат в один з київських музеїв. 

«Багато людей ще на фронті, і тому важливо, щоб у них був простір, куди вони зможуть повернутися — де їх приймуть, де їх підтримають, а не відкидатимуть. Зараз ми створюємо систему, яка буде працювати для них, коли вони повернуться додому», — переконана Герасим’юк.

Напрям «Майбутнє» мав такі події: презентація ветеранського видавництва «Майстерня історій “Мрієлов”», зустріч з автором книги «Уламки з-під Авдіївки. Замість казок сину» Олександром Гуменюком, лекцію Андрія Мочурада «Український культурний герой у проєктах креативних індустрій в контексті війни — ігри, комікси, ЛОР», кураторську розмову з пресофіцерами різних військових відомств і бригад про тренди та майбутнє мілітарного контенту, розмову з куратором проєкту «Книга на фронт» військовослужбовцем Культурного десанту Андрієм Овчаруком, ведучою Радіо Хартія Аллою Кошляк та маркетинг-директоркою видавництва Лабораторія Іриною Юрченко.

У межах фестивалю відбулася низка благодійних подій, участь в яких взяли шість фондів та організацій: «Лелека-Україна», «Культурний десант», «Гуркіт», «Рій», «Центр рекрутингу сил ТРО» та «Фронт допомоги». «Лелека-Україна» зібрав 335 000 грн, за які придбає обладнання для фронтових медиків, благодійні ігри з письменниками — понад 67 000 грн, а «Культурний десант» — 344 книжки у межах ініціативи «Книга на фронт». 

На стенді «Лелеки» відвідувачі могли купувати вживані книжки, а всі отримані кошти пішли на забезпечення бойових медиків. Юлія Трипольська, що відповідає за комунікації в фонді, розповіла: «Благодійний фонд на книжковому фестивалі — це виглядало трохи незвично, і нам треба було придумати, як інтегруватися в цей формат. І ось ми придумали ідею: збирати вживані книжки. Ми попросили людей надсилати нам книжки, щоб потім перетворити їх на донати для закупівлі такмеду. Власне, ми тільки в четвер виставили наш стенд, і до нас відразу підійшли книжкові блогери, які підхопили ініціативу і поділилися нею в книжкових спільнотах. Завдяки цьому до нас почали приходити люди — переважно за рекомендаціями цих блогерів».

Андрій Овчарук, що опікується проєктом «Книга на фронт», повідомив, що попри те, що до книжкового ярмарку від павільйону №4 було 200 метрів, відвідувачі, а також чудові представники видавництв та книгарень задонатили 344 книжки. Очікування, зауважує, не зовсім виправдалися. Ймовірно це пов’язано з розташуванням. 

«Навесні ми були розташовані ближче. Тоді потік відвідувачів природно закручувався так, що всі, хто гуляв територією, проходили й через наш стенд. Зараз, на жаль, помітна значна залежність від того, наскільки добре розташована локація і скільки людей реально проходить повз, звертаючи увагу та цікавлячись нашою ініціативою», — розповів він.

Читайте також: Рубайте отут посередині на рівні серця: 19 віршів від військових

Книжковий ярмарок у цифрах і враженнях видавців

У книжковому ярмарку загалом взяли участь 120 видавництв, книгарень й індивідуальних авторів. Більшість задоволені продажами. Серед видавництв, яких нам вдалося опитати, найбільше книжок продали «Артбукс» (близько 1500 примірників), «Жорж» (1315 примірників), BookChef (3514 примірників), «Лабораторія» (понад 1500 примірників). Ці видавництва говорять про зростання продажів, порівняно з весняною «Книжковою країною». У BookChef вважають, що на це вплинули різні фактори, наприклад, більше торгове місце на вулиці й більший потік покупців. У видавництві КСД цю «Книжкову країну» назвали найуспішнішим фестивалем 2024 року — як за обігом, так і за кількістю проданих книжок. А в «Лабораторії» зазначили, що результати «Книжкової країни» перевершили продажі нещодавнього KyivBookFest 2024, проте «не дотягнути» до «Книжкового Арсеналу».

Найбільше місця займала книгарня Readeat, яка мала 4 локації: стенд Readeat, партнерські стенди з видавництвами «Наш формат», «Фабула» і «Видавництвом Жупанського», а також зону кав’ярні. Усього з трьох книжкових стендів продали 3848 книжок (найбільше «Наш Формат» — 1089 примірників). Найпопулярнішим видавництвом зі стенда Readeat стало «Видавництво Старого Лева», яке відмовилося від участі у фестивалі (468 проданих книжок).

Видавництва, що мали менше тисячі проданих книжок, — «Маґура» (850 примірників), «Зелений пес» (400 примірників), «Видавництво Анетти Антоненко» (до 200 примірників), Discursus (286 примірників), «Видавництво Жупанського» (342 примірники), «Моя Книжкова Полиця» (503 примірники), «Читаріум» (424 примірники), «БукБанда» (близько 200 примірників), «Читай українською» (близько 400 примірників), «Сафран» (200 примірників). Успішність продажів для учасників різниться. Для видавництва «Ще одну сторінку продажі» збільшилися втричі, як і для книгарні «Смолоскип», а для видавництва Ukraïne, навпаки, — зменшилися на 40%. «Книголав» каже про зростання проданих книжок на 47% й зростання прибутку на 44%. 

У видавництві «Маґура» також задоволені участю: «Організатори створили казку у просторі з безплатним входом і купою корисних і цікавих локацій. Ми, як видавці, готові платити за комфортне спілкування з читачами й зручне проведення презентацій».

Є й такі видавництва, які мали невеликі продажі. Видавництво IPIO продали 122 примірники, що трохи менше за минулу «Книжкову країну». «Час Змін Інформ» мають 30 проданих книжок і дуже здивовані таким результатом, а причиною вважають втому людей від великої кількості фестивалів за останній час, а також невдале розташування стенда (укінці павільйону).

«Найголовніше те, що все це відбувається на ринкових засадах. Тобто не співробітник організатора вирішує, куди поставити видавця і скільки метрів йому надати через призму власних вподобань, а запропонувати прозорі, конкурентні умови, де кожен видавець вирішує, чи готовий він ризикнути, взявши більшу площу за більшу вартість з перспективою більше продати, або зекономити, але тим самим обмежити доходи», — вважають у BookChef.

Проте деякі видавці не задоволені. Наприклад, у «Видавництві Анетти Антоненко» жаліються на те, що при таких продажах умови фестивалю «скажено невигідні», а вартість «штучно завищена». Також організатори вимагали щоденні звіти, які «втомлювали», і чеки з термінала, які не враховують банківські відсотки.

У «Видавництві Жупанського» розповіли, що їх теж не влаштовував варіант зі звітуванням і оплатою додаткових відсотків з власних продажів. Проте вони брали участь завдяки колаборації з Readeat. Книгарня взяла на себе усі витрати з оформлення стенда, організацію продажів, звітування й сплачування відсотків організаторам. Тож видавництву сподобалася така співпраця.

Але були й ті, які відмовилися від участі: Видавництво Старого Лева, «А-ба-ба-га-ла-ма-га», видавництво «Відкриття», ist publishing, «Родовід», їzhakultura. На це могла вплинути й осіння щільність подій, і умови учасників щодня звітуватися за продажі й сплачувати відсоток з прибутку. 

Головна редакторка і співзасновниця «Відкриття» Наталія Васильєва розповіла, що була дуже здивована рішенням організаторів вимагати додаткову сплату відсотків з власних продажів.

«Мотивація організаторів була у тому, щоб відбити свої витрати на рекламу, а вони величезні, та й реклама якісна, її багато. Втім і я як видавництво приводжу свою авторсько-читацьку авдиторію і закликаю людей  їхати на мої події на ВДНГ, що не є ближнім світом для киян, добре хоч метро пустили. Я розумію логіку організаторів, проте мені особисто вона не імпонує, тому що, як на мене, порушує сам принцип win-win, дисбалансує співпрацю», — пояснила вона.

Український есеїст і прозаїк Анатолій Дністровий зауважив, що на ринку з’являються молодші видавці — представники іншої генерації, яка приносить із собою нові підходи й нову авдиторію. 

За попередніми оцінками організаторів, на фестивалі придбали 86 500 книжок. Дві третини відвідувачів купили принаймні одну книгу на фестивалі, витративши в середньому близько 800 грн. Водночас понад 60% гостей зазначили, що «Книжкова країна» надихнула їх читати більше, а 99% зауважили, що стали щасливішими завдяки фестивалю та його атмосфері.

Весняна й осіння «Книжкові країни»: у чому відмінність

Книжка як продукт стає все популярнішою, тому природно, що на хвилі відкриттів книгарень, постав і фестивальний бум. 

«Я вперше на Книжковій країні. Купила книжки і настільну гру, дуже гарна атмосфера, приємні люди. Мене підкупила атмосфера, кавуся, багато-багато книжок і дуже класні майстеркласи», — розповіла одна з відвідувачок фестивалю Анастасія Андрушко.

«Мене заманила подруга фігурками з Гаррі Поттера, але все виявилося набагато цікавіше. Тут насправді чарівна атмосфера, можливість пройтися поміж книжок, таке враження, наче ти живеш в якійсь казковій країні мрій, де не просто люди, а книжки, а потім вже люди. Причаровує, що тут велика кількість собачок, дуже класно до них ставляться, петфрендлі зона, люди офігенні», — додала Олена Демченко, що випадково завітала на «Книжкову країну».

Головна редакторка видавництва Creative Women Publishing Ірина Ніколайчук вважає, що команда фестивалю провела гарну роботу над помилками й зробила висновки з попереднього досвіду, адже навігація по території фестивалю стала значно кращою. 

«Хоча деякі локації все ще залишаються дещо складнішими для доступу, тепер є достатньо вказівників, які допомагають людям швидше і простіше знайти потрібні місця», — зазначила вона.

Схоже, «Книжкова країна» ще шукає своє обличчя, яке нині доволі еклектичне. Можливо, цього разу намітився фокус на жанровій літературі, були й відповідні тематичні блоки, а письменники саме жанрової літератури помічали черги за автографами. До речі, ярмарок дозволяв оренду стенду й авторові. Натомість помітно, що презентацій літературних новинок було небагато. Це може бути пов’язане як із насиченим графіком літературних подій, так із чергами на друк.
Водночас приємно вразило широке представлення військової літератури, запрошення багатьох військових авторів. Але, з іншого боку, через розташування павільйону не всі на це звернули увагу.

Організатори вже оголосили дати фестивалю на наступний рік: весняна «Книжкова країна» відбудеться з 24 по 27 квітня, а осіння — 25-28 вересня. Саме тоді можна буде оцінити, які тенденції книжкового світу «Книжкова країна», що, на відміну від більшості подібних фестивалів, відбувається щопівроку, зуміє висвітлити та підсилити. 

Читайте також: Вийти з бульбашки. Як минув перший фестиваль «Книжкова країна» на ВДНГ

Фото — Дарина Головань та зі сторінки фестивалю у фейсбук.