Українська глаголиця – читомо чи не читомо?

15 липня ми офіційно відзначаємо День хрещення Київської Русі-України, що припадає на День святого князя Володимира. Тисячу років тому він ухвалив рішення, наслідки якого ми бачимо і сьогодні. Історики перераховують купу переваг, які наша держава отримала після цієї події: від можливості породичатися з європейськими династіями до появи цегляних споруд, що дійшли до нашого часу.

Нас насамперед цікавить те, що нова релігія базувалася на «читомих» текстах. Християни використовували їх, щоб поширювати своє вчення на нові території. І як свідчать літописні легенди, якби князь прийняв іншу віру, то цей текст, можливо, ви б читали або арабською, або ще якоюсь іншою абеткою. Але навіть у християнстві могли бути різні варіанти.

У Західній Європі використовували для богослужіння виключно латину, тому розвиток національних мов там загальмувався до часів Відродження. Візантійська ж версія християнства, яку обрав очільник нашої середньовічної «варварської» держави, відрізнялася ліберальністю в цьому питанні. Тому священні тексти перекладалися на місцеву мову. А за ними підтягнулися і секулярні тексти. Таким чином можна сказати, що Володимир не лише запустив релігійну реформу, але і є покровителем нашої писемності та літератури. 

Для українців кирилиця стала основною абеткою з часів Русі. Водночас чи знає пересічний українець щось про глаголицю – сказати важко, адже вона зовсім не присутня у нашій сучасній культурі. Я переглянув з десяток шкільних підручників з історії для 7-го класу, де розповідають про Русь, і знайшов згадку лише у кількох авторів. Мені здається, що я особисто дізнався про глаголицю не зі школи, а розглядаючи дитиною Українську Радянську Енциклопедію, де була вміщена красива табличка цієї абетки. Літери були такими дивовижними, що відразу хотілося спробувати написати щось цим тайнописом.

Якщо більшість абеток у світі створювали на базі попередніх (наприклад, наша кирилиця наслідує грецьку), то глаголиця унікальна, і науковці не можуть визначити звідки вона походить. Вважають, що це абсолютно авторський проєкт, результат креативу святого Кирила.

Однією з причин, чому на думку науковців глаголицю витіснила кирилиця, було те, що нею нібито складно писати. Я вирішив це перевірити. На курсах каліграфії я спочатку ретельно виписував капітальні та унціальні літери латинського письма пласким пером. А потім спробував глаголичні літери. І зʼясувалося, що цим інструментом глаголичні літери дуже гарно і легко пишуться. Що ж тоді стало причиною занепаду глаголиці?

Читомо різними абетками та стилями кирилиці та глаголиці

Глаголиця наразі визнана найдавнішим слов’янським алфавітом, що виник у IX столітті. Її створення приписують святим Кирилу та Мефодію, які у 863 році були відправлені візантійським імператором до Великої Моравії. Їхня місія полягала в поширенні християнства та перекладі богослужбових книг старослов’янською мовою, оскільки грецький чи латинський алфавіти не могли повноцінно передати фонетичні особливості слов’янської мови.

Хоча обидві абетки, глаголиця та кирилиця, збігаються за кількістю та порядком літер, їхнє графічне виконання суттєво відрізняється. Зокрема кирилиця є вторинною, оскільки в ній більшість літер запозичені з грецької, а от літери Ш, Щ, Ч, Ц, Юс – взяті з глаголиці. Тому та абетка, якою ми користаємося зараз – це проапгрейджена версія на основі грецького алфавіту. Ймовірно її вигадали послідовники Кирила, зокрема це приписують Клименту Охридському.

Читайте також: Василь Чебаник — людина-ренесанс, новатор українського шрифтарства, щедрий вчитель

Співвідношення абеток та шрифтів

Зазвичай виділяють два основні види книжної глаголиці:

• Давніша «кругла» (хорв. Obla glagoljica), також відома як болгарська. Це оригінальна форма абетки, що характеризується округлими та складними елементами. Цей варіант чимось нагадує абетки вірмен та грузинів, але якщо поставити їх поруч, ви відразу збагнете, що вони геть різні.

• Пізніша «ламана» або «углата» (хорв. Uglata glagoljica). Це еволюція круглої глаголиці, з більш кутовими та ламаними лініями. Як мені тепер зрозуміло після практикування каліграфії, поява кутів відбулася якраз під впливом адаптації до писемного інструменту – плаского пера, яким неможливо вимальовувати маленькі кола. «Углата» досі обмежено використовується в богослужінні, особливо в Хорватії.

Важлива історична памʼятка круглої глаголиці зберігається у Києві. Це Київські глаголичні листки (IX-X ст.), сім пергаментних аркушів містять фрагмент старослов’янської меси римського обряду. Нині листи зберігаються в Національній бібліотеці України імені Вернадського.

Київські глаголичні листки (IX-X ст.)

На Балканах розвивався прямокутний варіант абетки. Одним з найдавніших написів можна побачити на Башчанській плиті (Baščanska ploča), що датується приблизно 1100 роком. Це одна з найвідоміших і найдавніших пам’яток хорватської писемності. Її письмо часто розглядається як перехідна форма від круглої до «углатої» глаголиці.

Башчанська плита

Як і будь-яка абетка, що активно використовується, глаголиця продовжувала трансформуватися, коли виникла потреба писати швидко. Тому у неї є і різноманітні варіанти «скоропису». При цьому вони дуже варіативні. Через особливу графіку глаголичні літери дуже ефектно поєднуються у лігатури, що перетворюють текст на декоративну «в’язь». 

Документ 1504 року

Деякі лігатури скоропису

Наступним рівнем розвитку абетки є її перехід на технологічний рівень «Галактики Гутенберга». І якщо подивитися, яка з абеток перша була надрукована, то глаголиця тут теж дає фори. «Глаголичний римський міссал» був опублікований на 8 років раніше (1483 року) за кириличний «Октоїх» Швайпольта Фіоля. Тут лише можна собі пофантазувати, як би розвернулася наша культура, якби у наші друкарі надихнулися глаголичним першодруком і пішли розвивати саме цю абетку. Власне тоді читати й писати уміли не багато людей, тож провернути таку реформу було можливо.

Missale Romanum Glagolitice, 1483 р.

Найбільшого розвитку глаголиця досягла у Хорватії. Там ця абетка впроваджувалася учнями Кирила і Мефодія у IX столітті. В хорватській культурі глаголиця лишається важливим компонентом національної ідентичності, десь так само, як руни у скандинавів. Офіційно рунами не користуються, проте вони займають помітне місце: від татуювань до обкладинок рокових гуртів. В Хорватії окремо святкують День глаголиці 22 лютого – на честь виходу друком першої книги Missale Romanum Glagolitice. Також там встановлюють пам’ятники та знаки з назвами міст цією абеткою. Глаголична лігатура «хр» (Hrvatska) також зображена на монетах номіналами 1, 2 та 5 євроцентів, викарбуваних у Хорватії.

Назва міста Новий Винодольський в Хорватії

Монети з глаголичними літерами

У цифрову епоху глаголиця теж не пасе задніх. Зусиллями ентузіастів її додали у міжнародний стандарт Unicode (Glagolitic U+2C00–U+2C5F), і сьогодні вона доступна на всіх цифрових девайсах світу. Тому ви можете друкувати глаголицею навіть на смартфоні. Для цього треба тільки встановити відповідну клавіатуру на iPhone чи Android.

Писати глаголицею навчитися не так складно. Оскільки це не інша мова, а просто інша абетка, то достатньо лишень запамʼятати літери. Нею можна писати будь-які тексти, які ви зазвичай пишете. Лишилося тільки знайти того, хто зможе це прочитати. Особисто у мене вийшло за один вечір каліграфічного переписування глаголицею Тараса Шевченка запамʼятати більшість літер. Хоча деякі літери, що рідко зустрічаються (типу «Ч», «Х»), доводилося інколи підглядати в шпаргалку. Зате коли зустрічаються такі красивезні літери як «Ⱑ» (Я), чи «Ⱓ» (Ю), то пишеш їх із задоволенням. Більше часу пішло на зʼясування, який знак використати для літер в українській мові, що не мають відповідників в старословʼянській. Наприклад, у ній не було окремих літер на «Е» та «Є», чи «І» та «Й». Дослідники наводять різні графеми на позначення цих літер, тому я обрав з тих, які мені більше подобаються. Зрештою для не унормованої законами абетки – таке допускається.

Тут можна подивитися процес написання тексту углатою глаголицею пласким пером.

Углата глаголиця пласким пером

Отже, разом з вибором князя Володимира, ми отримали писемність, проте який саме варіант переможе – було під питанням. Наші предки обрали кирилицю. Глаголиця як перша словʼянська абетка загубилася в нашій культурі. Настільки загубилася, що про неї забувають написати навіть у підручниках з історії. Дуже сумнівно, що ми колись відмовилися від кирилиці на користь латинки чи глаголиці. Тому важко вигадати для неї місце у сучасній українській культурі, хоча, безумовно, ми не маємо про це забувати.

Читайте також: Шрифти на експорт: найцікавіші українські гарнітури, про які мають знати у світі