В Європі бракує підручників та іспитів з української мови як іноземної — дослідження

У Німеччині, Франції та Польщі іноземці дедалі частіше вивчають українську для роботи, проте їм бракує підручників, курсів для високих рівнів і можливості отримати державний сертифікат про знання мови. Про це йдеться в дослідженні «Викладання української мови як іноземної: стан, виклики й потреби», яке замовив Український інститут.

Дослідження тривало у 2024–2026 роках. Його авторки Галина Шумицька, Надія Кісс та Людмила Мьобіус (Підкуймуха) вивчили, як навчають української іноземців в Україні, Німеччині, Франції та Польщі, чому люди вирішують її вивчати та з якими проблемами стикаються. Вони поспілкувалися з 15 експертами в Україні та 33 викладачами й іншими представниками освітніх закладів за кордоном. Ще 32 студенти та слухачі мовних курсів узяли участь у п’яти фокус-групах.

Як з’ясували дослідниці, після початку повномасштабного російського вторгнення змінилися причини, через які іноземці вивчають українську. Якщо у 2022 році люди починали навчатися переважно на знак солідарності з Україною, то тепер дедалі частіше мова потрібна їм для роботи.

У Німеччині та Франції студенти пов’язують знання української з майбутнім вступом України до Євросоюзу, її відбудовою та можливістю працювати в дипломатії, енергетиці, юриспруденції й міжнародних організаціях. У Польщі українську вивчають, зокрема, для роботи присяжними перекладачами, у прикордонній службі та митниці.

Змінилися й слухачі курсів в Україні. Раніше українську як іноземну вивчали здебільшого іноземні студенти, які вступали до українських університетів. Тепер серед охочих побільшало дорослих людей віком 31–50 років. Одні прагнуть підтримати Україну, інші — віднайти зв’язок зі своїм українським походженням або використовувати мову в роботі. Водночас в усіх трьох країнах викладачі й студенти виступають за відокремлення україністики від русистики. Раніше українську мову й культуру нерідко вивчали в межах славістичних програм, у яких переважали російські студії.

Ще однією проблемою опитані назвали російськомовність частини українських біженців. За їхніми словами, іноземці, які починають вивчати українську, іноді втрачають мотивацію, коли помічають, що українці за кордоном спілкуються російською.

Як викладають українську в Німеччині, Франції та Польщі

У Німеччині після 2022 року університети почали відкривати більше курсів української мови. Проте постійних викладацьких посад і кафедр бракує, а багато курсів працюють завдяки тимчасовим грантам. Зокрема, центри україністики відкрили в Реґенсбурзькому університеті та Європейському університеті Віадріна у Франкфурті-на-Одері. В останньому також започаткували першу в Німеччині докторську програму з міждисциплінарних українських студій.

Однак центри отримали фінансування лише на 4–5 років. Дослідниці застерігають, що після завершення грантів частину курсів можуть закрити. Крім того, німецьким студентам бракує підручників, які пояснювали б українську граматику німецькою мовою.

У Франції найбільше можливостей вивчати українську є в Парижі. Там працює Національний інститут східних мов і культур (INALCO) — єдиний заклад у країні, де діє окрема кафедра українських студій і можна пройти повний цикл українознавчої освіти.

В університетах Ліона, Бордо та Страсбурга українську переважно викладають як факультатив або другу іноземну мову. Курси залежать від кількості студентів, а викладачів часто наймають лише на один-два роки.

Через короткі контракти університетам доводиться постійно шукати нових фахівців. Це ускладнює роботу кафедр: разом із викладачами заклади втрачають напрацьовані матеріали, досвід і професійні зв’язки.

Французьким студентам також бракує підручників для початківців із поясненнями французькою мовою. Водночас українську вже починають викладати для перекладачів європейських установ. Зокрема, у Брюсселі організовують курси для фахівців, які знають інші слов’янські мови й готуються працювати з українською.

У Польщі українську викладають давно, однак після 2022 року змінився склад студентських груп. Тепер разом із поляками мову нерідко вивчають українці, для яких вона є рідною або успадкованою. Викладачам доводиться навчати в одній групі людей, які зовсім не знають української, і тих, хто вже вільно нею спілкується. Звичайні підручники для іноземців не розраховані на таку різницю в знаннях.

Найстабільніше працюють кафедри україністики у Варшаві, Кракові та Познані. Натомість у менших містах бракує польських вступників. Через це кафедри змушені об’єднувати українські студії з російськими або змінювати програми, пропонуючи навчання, пов’язане з митною справою, туризмом та іншими професіями.

У Польщі також не вистачає підручників для рівнів В2–С1 та матеріалів, які допомагали б студентам уникати помилок через схожість української та польської мов.

Яких підручників бракує

Хоча підручників з української як іноземної стало більше, викладачі досі змушені самостійно шукати й поєднувати матеріали для занять. Бракує повних навчальних комплектів, які містили б не лише підручник, а й робочий зошит, посібник для викладача, аудіозаписи та тести. Особливо мало матеріалів для тих, хто вже володіє українською на рівні В2 і вище. Також майже немає спеціалізованих посібників для військових, журналістів, дипломатів, політиків і працівників бізнесу, яким потрібна професійна лексика.

Окремі підручники виявляються надто складними для людей, які раніше не вивчали слов’янських мов. Наприклад, вони можуть бути розраховані на студентів, які вже знають кирилицю, або пояснювати українську граматику англійською, хоча читачам було б зручніше навчатися рідною мовою.

Студенти також нарікають на зміст підручників. За їхніми словами, у деяких виданнях забагато фольклору, стереотипних уявлень про Україну й замало матеріалів про сучасне життя та різні українські регіони.

Ще одна перешкода — ціна книжок. Українські підручники дорого коштують, а придбати їх у європейських країнах складно через доставку та податки. Тому опитані викладачі й студенти пропонують продавати їх і через міжнародні майданчики, зокрема Amazon.

Що пропонують змінити

Авторки дослідження радять Україні фінансувати викладання української мови в закордонних університетах, щоб курси могли працювати й після завершення грантів. Також вони пропонують:

• відкрити в країнах ЄС центри, де іноземці зможуть складати державні іспити з української мови на рівні А1–С2.
• запровадити українську як другу іноземну мову в школах європейських країн.
• підготувати окремі підручники для німецькомовних, франкомовних і польськомовних студентів, а також посібники для змішаних груп та високих рівнів знання мови.
• створити сайт, на якому викладачі й студенти зможуть безплатно знаходити навчальні матеріали, вправи, відеоуроки та поради.
• допомагати викладачам із різних країн співпрацювати й обмінюватися досвідом, а також частіше використовувати на заняттях українську літературу, музику й театр.

Також дослідниці радять не обмежувати термін дії сертифікатів з української п’ятьма роками. На їхню думку, це може зробити мову менш привабливою порівняно з польською, чеською та болгарською, сертифікати з яких є безстроковими. Серед інших пропозицій — зробити українські підручники й книжки про Україну доступнішими в європейських книгарнях і бібліотеках.

Дослідження підготували на замовлення Українського інституту, який планує використати його результати для подальшої підтримки української мови за кордоном.

Повний текст опублікували на сайті Українського інституту.

Нагадаємо, у серпні 2024 року Національна комісія зі стандартів державної мови схвалила стандарт викладання української мови як іноземної для рівнів А1–С2. Він визначає вимоги до знань української та має стати основою для підручників, навчальних програм і мовних іспитів.

З вересня 2025 року у школах Франції почали викладати українську як другу іноземну. Навчання запровадили у чотирьох освітніх округах — Парижі, Версалі, Кретеї та Ніцці. У травні 2026 року Україна передала французьким навчальним закладам підручники. З 2027 року учні зможуть складати українську під час державних випускних іспитів.

Чільне зображення: Український інститут