Оголосили імена фіналістів конкурсу української квір-поезії «гол[o]сні!»

Конкурс української квір-поезії «гол[о]сні!» оголосив імені 10 фіналістів/ок. Про це Читомо повідомили його організаторки.

Загалом на конкурс надіслали 114 поетичних добірок з України та ще 12 країн світу: Австрії, Великої Британії, Данії, Ірландії, Італії, Канади, Литви, Німеччини, Польщі, Словаччини, Угорщини та Фінляндії. Вірші надсилали люди віком від 13 до 52 років, їхня самоідентифікація охоплювала найрізноманітніші сегменти квір-спільноти – зокрема, лесбі-, гей-, бі-, транс-, пан-, асексуальні люди, а також небінарні, агендерні, гендер-флюїдні та фургендерні ідентичності тощо.

«Коли ми запускали цей конкурс, то зеленого уявлення не мали, скільки людей зголосяться брати в ньому участь. Той факт, що ми отримали 114 заявок, підтверджує, що українська квір-спільнота має що сказати і що вона багата на яскраві поетичні голоси. Однак, звісно, така кількість заявок означала також, що обирати перемож_иць серед багатьох достойних претендент_ок було дуже непросто», — зазначають співорганізаторки конкурсу Ірина Шувалова та Поліна Городиська.

Імена фіналістів і фіналісток конкурсу :

• Ірина Божко — «лапки»;
• Юра Вороний — «зустріч із севастіяном нарбонським»;
• A.D. — «ноктюрни»;
• Ада Єлагіна — «син півонії»;
• Зофі — «засвічена плівка»;
• злата ніби — «канали»;
• Олександра Прилипська — «звірчик»;
• Едвард Різ — «you are here @ Павлівська психіатрична…»;
• Софія Туранська — «невловиме»;
• Валіза Ховрах — «полюблю першою».

.

Ознайомитися з їхніми творами можна на офіційному сайті конкурсу за посиланням.

Квір-поезію в межах проєкту інтерпретують і як поезію, що відображує квір-досвід тих, хто її створює, і ту, що є рефлексією над квір-досвідом інших. Мета ініціативи — виведення важливого масиву текстів і голосів у простір більшої видимості, документування й підсвічування найкращих зразків української квір-поезії як для самої квір-спільноти, так і для широкого кола читачів і читачок.

Критерії оцінювання надісланих на конкурс добірок:

• техніка віршування (формальна майстерність);
• рівень роботи зі смислами (образами, сюжетами, історіями);
• оригінальність, самобутність поданої поезії (унікальність голосу та манери висловлення).

«Всередині цієї групи немає перших, других, третіх місць, адже ми від самого початку знали, що не хочемо створювати жодних умовних ієрархій (нам їх і в житті вистачає). Добірки фіналіст_ок є вкрай розмаїтими не лише настроєво та стилістично, але й за досвідами, з яких виростає і над якими рефлексує їхня поезія. Вірші перемож_иць – це тексти про пошук себе та обстоювання права бути собою; про цінність близькості та біль від втрати; про світ як джерело радості – та про війну, відстань і неприйняття оточуючих, які підважують цю радість; зрештою, про серце, голос, тіло та самість і непрості резонанси між ними», — наголошують співорганізаторки.

Частину поезій, що не вийшли до фіналу, в майбутньому планують оприлюднити у складі окремої колективної добірки півфіналістів і півфіналісток конкурсу.
Команда проєкту:

• Поліна Городиська – голова ГО «Український Літературний Центр», освітянка, дослідниця, кураторка і координаторка культурних програм, головна редакторка порталу Litcentr.
• Ірина Шувалова – поетка, перекладачка, дослідниця, докторка славістики Кембриджського університету, постдокторка Університету Осло, співупорядниця квір-антології «120 сторінок содому».

Як повідомлялося, у 2024 році незалежній книгарні іноземної й української нонфікшн-літератури «Збірка» погрожували після анонсу презентації фотокнижки з історіями квір-українцями Fragile As Glass («Крихкі, як скло»). Того ж року у київській книгарні Readeat скасували презентацію квір-романів в межах туру «Квірбейт: уроки толерантності в українській літературі» через погрози з боку невідомих.

Читайте також: «У нас про таке не говорять»: історія розвитку ЛГБТ-літератури в Україні

Зображення надані організаторами конкурсу.