«Проста математика»: чому лесбійська література в Україні і досі в тіні гей-тематики

Український книжковий ринок дедалі активніше перекладає й видає ЛГБТК+ літературу, однак книжок про лесбійський досвід незрівнянно менше, ніж про гей-тематику, а жодна з них поки не стала бестселером. Добігає кінця червень – місяць гордості, коли вшановують внесок ЛГБТК+ людей у культуру та спільноту, тож з цієї нагоди Читомо запитало чотири видавництва — «Основи», «Видавництво», «Лабораторія» та новостворене «Інша Book» — чому так склалося, хто насправді купує книжки на ЛГБТК+ тематику, чи пишуть про це українські авторки й автори і чи змінитися ситуація в майбутнього.

Свідома стратегія чи просто хороші книжки: чотири підходи до ЛГБТК+ тематики

Директор видавництва «Основи» Андрій Вишневський каже, що окремої редакційної стратегії щодо ЛГБТК+ тематики у видавництві немає, а є загальний принцип видавати хороші книжки, частина яких потрапляє під це визначення.

«Ми вважаємо, що включення таких книг у наш портфель розширює читацькі горизонти сприйняття, що загалом і є нашою метою. Було б дивно уникати такого величезного пласта людських досвідів» — зазначає директор видавництва «Основи»

За його словами, поняття «ЛГБТ-література» можна розглядати ширше за художню прозу з квір-персонажами: «Сексуальне дисиденство. Від Авґустина до Вайлда, від Фройда до Фуко» Джонатана Долімора, яке вийшло в «Основах» 2004 року, теж належить до цього корпусу — автор аналізує все, що виходить за межі гетеронормативності. На момент виходу книжки, нагадує Вишневський, в Україні було небагато відкритих розмов про ЛГБТ-спільноту загалом, тож «Основи», на його думку, можна легітимно вважати одними з першопрохідців у виданні засадничої ЛГБТ-літератури.

Співзасновниця «Видавництва» Лілія Омельяненко описує підхід видавництва як свідомий і послідовний від самого початку. «Цього травня нам виповнилося 10 років і ми гордо промуємо себе гаслом “10 років квірних книжок”. Ще до початку заснування Видавництва ми з Іллею Стронґовським випускали благодійні листівки, частина з яких мала квірні зображення і походила від ЛҐБТ+ авторів», — розповідає вона, додаючи, що видавництво двічі отримувало нагороду KyivPride Award у номінації «ЛГБТКІ+ френді бізнес», і це вагома частина його ідентичності.

Дебютна книжка видавництва, «Бути мною» Анни Хьоґлунд, також мала стосунок до цієї тематики. «Видавництву» належить і перша українська дитяча книжка зі згадкою одностатевої родини — «Майя та її мами» Лариси Денисенко та Маші Фої.

«Цього травня нам виповнилося 10 років і ми гордо промуємо себе гаслом “10 років квірних книжок”, ми серед найперших, хто почав послідовно видавати ЛҐБТ+ книжки та комікси. Ми свідомо і послідовно знайомимо українських читачів з найважливішими творами різних жанрів на цю тему», — каже Омельяненко, додаючи, що видавництво двічі отримувало нагороду KyivPride Award у номінації «ЛГБТКІ+ френді бізнес», і це вагома частина його ідентичності.

У «Лабораторії» розповідають: «Ми свідомо підтримуємо право різних голосів і досвідів бути представленими в літературі, зокрема й ЛГБТ-спільноти. Вважаємо, що книжки мають допомагати бачити складність і різноманіття людського досвіду». Водночас, наголошують у видавництві, у виданні книжки тематика не є визначальним критерієм: «Кожен проєкт розглядаємо окремо, оцінюючи насамперед якість тексту, силу історії, важливість порушених тем і те, наскільки книжка може відгукнутися українським читачам».

А ось «Інша Book» — єдине з опитаних видавництв, яке від самого заснування орієнтоване виключно на квір-літературу. Представниця видавництва Вікторія Попадюк розповіла: «Ідея зародилася давно і почалася вона з бажання бачити більше квір-досвідів в українській літературі. Адже не так давно український ринок не міг запропонувати багато варіантів із вдалою репрезентацією ЛГБТК+. Чималим стимулом було моторошне усвідомлення, що росія намагається знищити українську ідентичність та мову. Із цим прийшло розуміння, якою цінною є змога не просто говорити від імені спільноти, а й робити це рідною мовою. Хотілося скористатися цією можливістю максимально». Безпосереднім поштовхом до заснування видавництва Вікторія називає знайомство з творчістю Маї Кобабе і бажання побачити її роботи в українському перекладі.

Місію «Інша Book» Вікторія формулює так: Дати можливість автор_кам, які належать до ЛГБТК+-спільноти, говорити від себе і про себе.

«Хочемо, щоб український читач через літературу мав змогу пізнати та зрозуміти квір-людей, аби зменшити ворожість та упереджене ставлення до ЛГБТК+-спільноти», – зазначає Вікторія.

Щодо того, яких голосів усе ще не бракує українському ринку, Вікторія зазначає: «Зараз, звісно, ринок поповнився книгами з ЛГБТК+-тематикою, утім переважна більшість це BL (Boys’ Love, книжки про любов між чоловіками/хлопцями), трохи менше — GL (Girls’ Love, тобто історії про романтичні або сексуальні стосунки між жінками / дівчатами), але ж квір-досвіди лише цим не обмежуються. Навіть не беруся стверджувати, що збираємося охопити все, утім плануємо зробити певний внесок до якісної квір-репрезентації».

Скільки ЛГБТ-книжок виходить зараз і що в планах видавництв

«Видавництво» подало конкретну статистику за останні роки: 2024-го квір-тематика становила 13 титулів із 41 виданих книжок, 2025-го — 6 із 21, 2026-го — уже 7 із 19. «До кінця року маємо деякі сподівання на ще трохи, але в поточних умовах загадувати наперед — річ невдячна», — каже Омельяненко. На 2027 рік видавництво планує зберегти пропорцію, щоб 25–30% виданого становила саме квірна література й комікси.

«Основи» перелічують нещодавні видання: 2025 року вийшов «Доктор Серафікус» В. Домонтовича із ґрунтовним літературознавчим дослідженням та інтерв’ю зі Сьюзен Зонтаґ Дж. Котта для журналу Rolling Stone — в обох книжках є квір-теми. 1 червня видавництво запустило передпродаж роману «Моріс» Е. М. Форстера — класики британської літератури про героя, який усвідомлює власну гомосексуальність; сам Форстер також належав до ЛГБТ-спільноти і жив в едвардіанській Англії. «“Основи” вперше видають українською мовою у перекладі Ярослави Стріхи всі шість його романів», — зазначає Вишневський.

«Основи» також анонсували роботу над книжкою бісексуальної авторки Роксан Ґей «Голод», де вона окрема розповідає про свої стосунки з жінками, а в кількох оповіданнях нещодавно анонсованої «Ностальгії» Мірчі Кертереску є ЛГБТК+ теми. «З наших найближчих планах ЛГБТ-тематика буде в щоденниках Сьюзен Зонтаґ і ще в мінімум трьох художніх книжках, щодо яких поки збережемо інтригу», — каже Вишневський.

«Лабораторія» повідомляє, що з початку 2023 року видала понад 10 книжок, у яких ЛГБТ-тематика є центральною або важливою складовою, і планує нові проєкти в цьому напрямку на 2026 рік.

«Інша Book» наразі має у продажу два видання — «Мистецтво ділитися особистим» Еріка Шварца та «Гендерквір» Маї Кобабе. За словами Вікторії Попадюк, видавництво свідомо не розпорошується на багато проєктів одночасно. Одним із двох перших проєктів «Інша Book» стали графічні мемуари «Гендерквір» Маї Кобабе — книжка, яка в США встигла потрапити до списків заборонених видань ще до того, як вийшла українською. 

Щодо «Гендерквір», вікторія відзначає, що це гарна репрезентація небінарних та асексуальних людей, «буквально посібник для тих, хто прагне краще зрозуміти людей з такою ідентичністю». Перекладом видавництво також прагнуло перевірити, як принципи небінарного мовлення вписуються в українську мову: «Передати небінарність мовлення в українській мові було непросто, адже ми одні з перших, хто поставив собі таке завдання». Інформацію команда брала з вільних джерел і власного досвіду, а також консультувалася з редакторкою Альоною Грузіною від «Гендер в деталях».

«Мальопис дійсно провокативний, і ми навіть зіштовхнулися з труднощами на етапі друку — отримали категоричні відмови у співпраці від кількох друкарень або вимоги цензурувати певні моменти», — розповідає видавчиня. Попри це, українське видання вийшло в незмінному вигляді, це була одна з вимог самої Маї Кобабе та правовласників.

Чому книжок про геїв більше, ніж про лесбійок: «проста математика»

Усі опитані видавництва погоджуються, що дисбаланс на книжку ринку існує. Розходяться лише в тому, наскільки разючим його вважають.

Андрій Вишневський позв’язує це з гендерним складом читацької авдиторії: «Не секрет, що переважно читацька аудиторія — це жінки, і в романах з гей-тематикою вони можуть шукати альтернативні види вираження маскулінності, на противагу типовій, а часто й токсичній, яка так часто репрезентована в класичній літературі, як, приміром, у “Біжи, Кролику” Джона Апдайка».

Лілія Омельяненко каже: «Якщо вірити дослідженням на цю тему, то основною аудиторією читачів творів на гейську тематику є гетеросексуальні жінки. Сапфічну літературу натомість читають переважно гомосексуальні та бісексуальні жінки, які складають малозначимий відсоток аудиторії. Гадаємо, тут діє проста математика».

Водночас вона наголошує, що видавництву важливо розширювати спектр репрезентації загалом, а не лише в межах усталеної бінарності: «Нам як видавництво важливо показувати якомога більше проявів сексуальності та типів гендеру, репрезентація дуже важлива. Тому нам хотілося б, щоб українською з’являлося все більше творів з асексуальною, демісексуальною, пансексуальною тематикою. Щоб були в них небінарні та трансгендерні персонажі і у творах не боялися піднімати питання які важливі українським читачам, хай скільком з них ці теми відгукуватимуться».

Цифри продажів цей розрив лише підтверджують. «Жодна з виданих нами книжок цієї тематики не стала бестселером. Це стосується як українських видань (“Анна, яку я кохала”), так і перекладних (“Блакитний теплий колір”). В той самий час всі видані нами твори на гейську тематику завжди продавалися активніше, а частина з них є нашими бестселерами та лонглесерами (твори Еліс Осман та “Майже хороші хлопці” Дар’ї Чайки)», — констатує Омельяненко.

Читайте-також: «У нас про таке не говорять»: історія розвитку ЛГБТ-літератури в Україні

Лесбійська класика, яку хочуть перекласти, але бояться назвати

На прохання назвати культові лесбійські романи, яких досі немає українською, Лілія Омельяненко розповіла про такі книжки: Fingersmith та Tipping the Velvet Сари Вотерс, Kissing the Witch Емми Доног’ю, A Sweet Sting of Salt Роуз Сазерленд, The Safekeep Яель ван дер Вауден, No Shelter but the Stars Вірджинії Блек, The Invocations Крістал Сазерленд, Carrion Saints (Hiyodori), Touchwood Карін Каллмейкер, Chain-Gang All-Stars Нани Кваме Аджеї-Бреньяга.

«Ми свідомо оминули комікси і дещо з неангломовної літератури для того, щоб лишити простір і для себе», — пояснює вона. А називати конкретні відсутні тайтли, за її словами, — означає допомагати конкурентам: «На щастя, найкультовіші твори сапфічної тематики уже є або в нас, або в наших колег по ринку. Щойно ми назвемо відсутні, права на них миттєво будуть куплені».

Конкретні назви для перекладу видавництво має, але теж поки не розкриває: «До поточного року у нас був чіткий план, які закордонні титули нам цікаві для видання українською. На жаль, всі процеси, що відбуваються на нашому ринку з переформатуванням його під потреби великих видавництв не дають нам змоги й далі активно купувати права на вартісні нам твори».

«Основи» теж не розкривають конкретні назви, які розглядають для перекладу: «У нас є ідеї щодо романів, де є лесбійське кохання, але конкретні назви поки що не будемо розкривати, оскільки ведуться переговори».

«Лабораторія» вже реалізувала частину таких планів: видавництво випустило «Засмагу» Хлої Мішель Говарт та «Відьму і вампірку» Франчески Флорес — це книжки з лесбійським сюжетом.

Читайте також: ЛГБТ у світовій літературі: античні міфи, класика та дитячі казки про пінгвінів-геїв

Хто читає ЛГБТ-книжки: попит у соцмережах і попит у касі

Андрій Вишневський описує авдиторію без деталізації по статі: «Це як жінки, так і чоловіки, попит на такі книжки є».

«Видавництво» детальної аналітики по кожному замовленню не веде: «На жаль, ми не володіємо достатніми аналітичними ресурсами для того, щоб відстежувати конкретику по кожному зробленому замовленню. Але більшість наших покупців — це підлітки і жінки, 14-45 років. Все інше ми можемо тільки вгадувати».

У «Лабораторії» наводять приклад того, як працює лояльність до бренду видавництва: «Ми помічаємо, що читачі ЛГБТ-літератури часто повертаються, знаючи позицію та портфель видавництва. Добре це видно на прикладі книжок Філіппа Бессона: читачі, яким сподобалась перша книжка, передзамовляють наступні вже на його ім’я».

Щодо прямого запиту саме на лесбійську літературу — відповіді розходяться. «Основи» кажуть, що отримали кілька запитів від їхніх читачок упродовж останніх двох років.

У «Лабораторії» кажуть: «В опитуванні читачів, яке ми проводили наприкінці минулого року, одним із питань було: які книжки вони хотіли б бачити у нашому видавництві. Серед відповідей регулярно згадувалась квір-література — здебільшого від тих, хто вже читав наші попередні книжки з ЛГБТ-тематикою і хоче більше, довіряючи нашому вибору. Лесбійська література як окремий запит не виділялась, проте загальний інтерес до квір-тематики був відчутним».

«Видавництво» каже про розрив між запитами у соцмережах і реальним попитом на книжки: «Якщо стежити за активністю в соціальних мережах видавництва, то справді багато прохань про видання як конкретних сапфічних книг або побажання більшої їх кількості загалом. Але фактичні продажі і попит на сапфічні титули показують нам зовсім іншу картину».

Рукописи українських авторів і чому лесбійських сюжетів серед них майже немає

«Просто зараз ми працюємо над книжкою української авторки, де є лінія стосунків між двома жінками», — каже Андрій Вишневський.

У «Видавництві» розповідають: «Наша редакція рукописів щомісяця опрацьовує 50-70 творів, що надсилаються на нашу адресу. На жаль, доля квірних творів серед надісланих мінімальна, а оскільки стала пропорція відбору рукописів до друку іде 1 до 100, вибирати практично нема з чого». Водночас Омельяненко зазначає, що інтерес до квірних ліній проявляють уже видані видавництвом автори: «Завдяки цьому ми можемо сказати, що в нашому портфелі такі твори продовжують з’являтися. Технічно ці квірні лінії частіше зосереджені на сапфічній тематиці».

«Лабораторія» каже, що рукописи з ЛГБТК+ персонажами чи лесбійськими сюжетними лініями надходять час від часу і проходять звичний редакційний процес: «Під час ухвалення рішення ми насамперед оцінюємо якість тексту, його літературну майстерність, цілісність історії та потенціал для читачів, а не саму тематику чи ідентичність персонажів».

«Основи» наголошують на готовності приймати такі тексти: «Ми готові видавати твори з ЛГБТ-тематикою, якщо текст добре написаний і має художню чи академічну цінність». У «Видавництві» наголошують: «Український ринок зараз повністю готовий для видання творів будь-якої тематики, якщо пропоновані тексти мають високий художній рівень. Ба більше, ми бачимо, що українські видавці мають суттєвий інтерес у виданні будь-яких творів популярних жанрів, якщо вони написані українськими авторами. В поточних ринкових пропозиціях вистачає як загалом квірної репрезентації, так, зокрема і сапфічної, і якби таких творів належної якості побільшало, можна впевнено сказати, що всі вони були би видані. Скільки з них здатні знайти свого читача, питання відкрите».

Бойкоти, цензура й погрози: з якими ризиками зіштовхуються видавці

Андрій Вишневський каже, що видавництво ніколи не стикалося з бойкотами, відмовами від розповсюдження чи тиском через ЛГБТ-книжки.

У «Лабораторії» кажуть лише про поодинокі випадки: «Трапляються поодинокі негативні коментарі — на сайті й у соцмережах. Зазвичай читачі просять чітко позначати наявність ЛГБТ-лінії в анотації та описі книжки».

Найгостріший приклад — випадок «Видавництва» з книжкою «Майя та її мами» Лариси Денисенко та Маші Фої, першою книжкою в українській дитячій літературі зі згадкою одностатевої родини. За словами Омельяненко, це видання «стало водночас і першим кейсом в історії України, коли через її видання авторка та видавці протягом пів року отримували погрози життю і були змушені скасувати презентацію на Форумі Видавців з міркувань безпеки».

«Інша Book» зіткнулася з тиском уже на етапі друку «Гендерквіру»: кілька друкарень відмовлялися від співпраці або вимагали цензурувати окремі моменти.

Читайте також: Книгарні «Збірка» погрожують через презентацію книжки з історіями квір-українців

Як просувають ЛГБТ-книжки: кольори прапора на палітурках і охорона на презентаціях

«Основи» поєднують стандартні канали поширення з нестандартною промоцією: «Усі наші книжки ми просуваємо у соцмережах, на офлайн-подіях, у медіа, в колаборації з книжковими блогерами. Часом вигадуємо дотепні ходи. До прикладу, колір палітурок шести романів Форстера відповідає кольорам ЛГБТ-прапора».

У «Видавництві» наголошують: «Оскільки ця тема досі лишається викличною і дражливою для українського суспільства, нам завжди доводилося докладати додаткових зусиль для просування такої літератури та коміксів».

Серед прикладів — «самовірусна реклама на сітілайтах для просування небінарного автора Жуля Маро “Блакитний теплий колір”» та презентації творів українських авторок Павли Вільної, Дар’ї Чайки, Аліни Сарнацької, які довелося охороняти.

«Лабораторія» окремо позначає ЛГБТК+ лінію в матеріалах для блогерів, щоб допомогти зорієнтуватись тим, для кого це важливо: «ЛГБТ-елементи нерідко стає вирішальним чинником при виборі книжки. Так, серед інфлюенсерів є чимало тих, хто цілеспрямовано шукає такі історії. Надсилаючи новинки на огляди, ми окремо зазначаємо наявність ЛГБТ-лінії — щоб допомогти блогерам зорієнтуватись і додатково зацікавити тих, для кого це важливо».

Читайте також: Мій загнаний і ніжний звір: ЛГБТ-герої в сучасній українській літературі

Чи зрівняється лесбійська література за популярністю з гей-літературою?

Андрій Вишневський наголошує радше на зміни в публічному діалозі про ЛГБТК+: «Для початку про це треба більше відкрито говорити, наприклад, звернувшись до видавців з такими питаннями. Це заслуговує на повагу і вдячність».

Лілія Омельяненко натомість не бачить підстав для рівноцінної репрезентації в принципі. На її думку, причина в нерівній комерційній підтримці з боку авдиторії: «З нашого десятирічного досвіду у виданні, зокрема, і квірліту, ми не бачимо підстав для рівноцінної репрезентації різних ЛҐБТІК+. У відсотковому відношенні ці групи надто різняться в суспільній свідомості для того, щоб їм приділялася рівноцінна увага. Відсутність рівноцінної уваги веде до різниці в рівні запитів на твори про конкретні меншини. Допоки гетеро цисгендерна аудиторія не почне комерційно підтримувати сапфічну літературу в тих масштабах, в яких вона підтримує твори з гейською тематикою, шансів на рівноцінне місце перша не має».

Читайте також: Для кожного є своя книжка — яку літературу обирають в різних типах сімей