Свято життя на межі: XII Книжковий Арсенал

XII Книжковий Арсенал вдруге відбувся в умовах воєнного стану. Цього року у значно більших масштабах, ніж минулого. Понад 260 учасників, 7 кураторських і спеціальних програм, 160+ подій і 100+ видавців та 5 книгарень. І хоч змога придбати книжки на ярмарку у киян була буквально місяць тому (на фестивалі «Книжкова країна»), все ж відвідуваність вражала — 35 000 осіб, що на 7 000 більше ніж у 2023-му і лише на 1 тис. менше ніж у 2021-му. Чим об’єднав і чим (не) здивував цьогорічний Арсенал — читайте у нашому репортажі.

Між болем і святом

Цьогорічний Книжковий Арсенал відбувся за тиждень після масштабної трагедії — обстрілів і спалення найбільшої друкарської потужності Харкова «Фактор-Друк». Стенд «Книги, які знищила росія», серед яких видання, що були у друці того четверга, 23-го квітня, пахнув попелом. Серед цих книг серія інтерв’ю із військовими та волонтерами «Слова і кулі» Наталії Корнієнко, нова книга оповідань від письменника і військового Валерія Пузіка «Мисливці за щастям», низка книг для дітей. 

Заклики підтримати одне із найбільш постраждалих видавництво Vivat лунали чи не з кожної сцени фестивалю, і принагідно, про це нагадаємо вам і зараз — зробити паузу в читанні цього тексту і замовити їхні книжки можна тут і зараз.

За день до початку Арсеналу загинула парамедикиня й журналістка Ірина Цибух. Чимало подій починалися із хвилини мовчання за полеглими. Утрати авторів відчутні гостро, з книг, які мають попит: збірка віршів Гліба Бабича, загиблого на фронті у 2022-му; збірка віршів Макса Кривцова, який загинув на фронті у січні 2024-го; збірка віршів Вікторії Амеліної, яку вбила російська ракета у Краматорську буквально за кілька днів після тогорічного Книжкового Арсеналу; передзамовлення на збірку поета і дизайнера Миколи Леоновича, який зник безвісти 27 квітня 2023 року під час завдання поблизу Авдіївки.

«Минулого року Книжковий Арсенал відкривався подією, дуже важливою для Вікторії — подією пам’яті Володимира Вакуленка, щоденник якого знайшла Вікторія. І цього року Арсенал теж відкриває Віка. Нашими голосами», — сказала Олена Гусейнова під час читань пам’яті Вікторії Амеліної.

Читати також: На Книжковому Арсеналі відбулися читання пам’яті Вікторії Амеліної

У завершальний день Арсеналу, окрім згаданих полеглих письменників вшановували пам’ять про Володимира Вакуленка, Олега Клюфаса, Максима Кривцова, Ігоря Мисяка, Іллю Чернілевського на музично-поетичній події «Opus Doloris. Багатоголосся». 

«Цьогорічний Арсенал — це справді неймовірна подія. Дуже все живе, попри неймовірний біль, який зараз переживає українське суспільство, попри страшні новини про загибель прекрасних українських дівчат, попри новини з Харкова — тут таке свято життя, книжки, читання, пізнавання. Я думаю, що це є спосіб переживати ці страшні часи, це те, що тримає. Це все суміш надії з болем і стражданням», — розповіла письменниця Тетяна Малярчук для Читомо, яка спеціально приїхала на Книжковий Арсенал із Відня.

Фестиваль всуціль був прошитий темами досвідів військових і війни. Понад 80 письменників наразі в ЗСУ, чимало їх серед волонтерів, серед цивільних відвідувачів — майже всі мають друзів або близьких на фронті. Серед проєктів, що підсилювали потреби й видимість військових, проєкт «Культурного десанту» «Книги на фронт». 

«Люди тут дуже класні, я навіть не сподівався, що для нас придбають так багато книжок. Вчора хлопці з Краматорська попросили маленьких поетичних книжок. Я передав це відвідувачам і от, за десять хвилин мені принесли понад п’ятнадцять таких книжок», — розповів координатор проєкту, військовий Андрій Овчарук. Серед книжок, які просять військові, окрім поезії — маленькі компактні видання, ось як серія із НК-Богдана, Террі Пратчетта, бо «він веселий і легкий». За 4 дні Арсеналу для військових зібрали 1226 книжок.

З інших важливих проєктів — серія посібників про те, як спілкуватися в умовах війни від фонду «Як ти, брате?». Це три серії книг: як спілкуватися і підтримувати контакт із військовими і ветеранами, як підтримувати розмови у складних ситуаціях і серія з професійної комунікації. За 2 роки діяльності проєкту вдалося розповсюдити понад 200 тисяч примірників, і на Арсеналі вони також мали попит. За словами директорки фонду Романової Тетяни найпопулярнішими на Арсеналі стали книги «Тактична комунікація для закладів освіти». 

Вітрина новинок у просторі фестивалю від Читомо і Книжкового Арсеналу також була пов’язана із темою війни, і вміщувала книги насамперед від видавців, які були представлені на ярмарку. Більше про окремі новинки з Вітрини можна прочитати онлайново на Читомо.

Знайомі та нові голоси

Програма Арсеналу пропонувала звичних спікерів і знайомі формати, а отже він став і простором сподіваних розмов. Це хоч і не дивувало вибагливих відвідувачів, але було приємним для пересічних слухачів, які прийшли подивитися на улюблених авторів і знайшли їх. 

«Арсенал — це насамперед свідчення тяглості української культури в часі масштабної війни з росією. Щороку чекаю цього фестивалю, тому що це можливість обійняти багатьох друзів і колег, побути разом. І, звичайно, виступати перед українською авдиторією. Все-таки для своїх людей читати і говорити — це особливо щемко і найважливіше», — ділиться враженнями поетка Юлія Мусаковська.

Серед нових голосів було гучне представлення поета і військового Артура Дроня, чия друга книга нещодавно розійшлася тиражем 5000 примірників. А також була подія за участю молодих поетів, лауреатів премії Смолоскип.

«Військові, цивільні, майбутні військові — всі в такому одному великому діалозі. Дуже приємно, що Арсенал це показує», — прокоментував Артур Дронь для Читомо. З цим згодна поетка, військова Ярина Чорногуз, якій були важливими події «присвячені пам’яті, заповненню прірви між цивільними й військовими».

Серед таких подій — презентація книги «Слова і кулі», за участю письменника і військового Анатолія Дністрового, журналістки й військової кореспондентки Євгенії Подобної, поета, редактора «Читомо» Олександра Мимрука, поета і військового Дмитра Лазуткіна. Через знищення друкарні розмова відбулася без фізичного примірника книги, що ще більше актуалізовувало її тему — зникомості матеріалів про війну і її досвіди, пошук мови й форматів для фіксації, пошук шляхів донесення правди. 

Попри все фестиваль все ж пронизувало і відчуття свята. 

«Бачити тут життя літератури та культури саме зараз — просто прекрасно. Київ зараз, як і Київ в текстах Підмогильного — динамічний, зі спраглими й цікавими людьми. На нашій, досить нішевій дискусії про переклад були десятки глядачів — куди більше, ніж могло б бути на інших міжнародних фестивалях», — відзначив перекладач Якоб Вундервальд у розмові з Читомо. 

Фестиваль мав низку тематичних напрямів для різних читацьких і професійних авдиторій:

• фокус-тема «Життя на межі», представлена в програмі 9 подіями, курована Тетяною Огарковою і Володимиром Єрмоленком;
• літературна програма «Долаючи розрив» від Олени Гусейнової;
• програма для/про дітей та підлітків «Із широко розплющеними очима», курована Олею Русіною;
• професійна програма Книжкового Арсеналу, яку курувала Оксана Карп’юк, та The Book Arsenal Fellowship Program;
• спеціальна програма «Міста на межі», представлена фестивалем «П’ятий Харків» у співпраці з Харківським Літературним Музеєм, куратор програми — Євгеній Стасіневич;
• спеціальна програма «Тривання голосу» представлена Українським ПЕН-клубом;
• програма видавців.

Важливим акцентом Арсеналу була література учасників й учасниць бойових дій та проговорювання досвіду російсько-українських видавництв. Окрім окремих і спільних стендів ветеранських видавництв, маркованих маскувальною сіткою, відвідувачі могли познайомитися з воєнлітом у межах дискусій і презентацій. Найвагомішими серед них стали «Бути військовим / військовою сьогодні», «Нові біографічні тексти (про) військових: між документальним і художнім», «Слова і кулі: завмирання і перевідкривання мови», «Як писати про війну: письмо і образ ветерана» та презентація військової збірки «Маленький жовтий екскаватор». 

«Наша видавнича сфера демонструє фантастичну адаптивність і фантастичну вітальність. Це не лише професійна подія для гравців ринку, а місце, де ми горнемося одне до одного. Можемо побачити своїх, поділитися радощами й болями, відчути спільність. Те, що вона в нас є і те, що ми її зберігаємо поки всі обставини, надзвичайно важливо», — переконана засновниця видавництва Creative Woman Publishing Ірина Ніколайчук.

Також звичними були черги, цьогоріч навіть більші — подекуди людям доводилося чекати на вході понад годину, у спеку чи під зливою. Це було пов’язано також із додатковими заходами безпеки, цілком логічними під час воєнного стану — перевіркою особистих речей і рамками металодетектора на вході. 

«Скільки б років Арсенал не боровся із чергою, а вона і досі тут. Приємно бачити такі маленькі незмінності», — жартує літературна критикиня Таня Петренко. А незвичною, до речі, була відсутність чебуреків на арсенальному фудкорті.

Щодо безпекової ситуації, то вона перевищила очікування — жодну подію не перервала повітряна тривога чи звуки вибухів. Не було під час подій і відключень електроенергії, попри попередні обстріли енергосистем України росіянами. Директорка фестивалю Юлія Козловець з полегшенням зазначила, що значна частина їхнього досвіду безпекової підготовки була запобіжною:

«За лаштунками чимало такої роботи, яка не дуже помітна, аби всім було комфортно. Наприклад, нам не знадобилася система резервного живлення, яку ми підготували в рекордні терміни, адже відключення у Києві почалися буквально за 2 тижні до фестивалю».

Козловець також додала, що саме торішній досвід проведення фестивалю у зменшеному форматі дав можливість планувати його вдруге під час воєнного стану, уже в збільшеному форматі. І при цьому не бути зацикленим лише на технічній складовій, а думати й про додаткові авдиторії, розробку тем і програми.

За словами співкуратора фокус-теми цьогорічного Книжкового Арсеналу «Життя на межі» Володимира Єрмоленка, важливою відмінністю Арсеналу від іноземних фестивалів є авдиторія, яку насамперед становить молодь, коли за кордоном подібні ярмарки приваблюють насамперед літніх людей.

«Іноагенти» на Арсеналі

Інноваційною частиною цього Арсеналу була програма візитів іноземних видавців “Book Arsenal Fellowship Program 2024”, про який ми уже писали. Під час фестивалю для відвідувачів провели понад 50 B2B зустрічей. Усі учасники відзначають, що приїхали в Україну без страху, з абсолютним усвідомленням можливих ризиків.

Загалом професійна програма складалася з 21 заходу, частина з них організована самим фестивалем, частина — спільно з партнерами. За словами кураторки професійної програми Оксани Карп’юк, заходи стали продовженням тем, які традиційно курує Книжковий Арсенал: графічний дизайн, дитяча книжкова ілюстрація, продаж прав і переклад, робота книжкової індустрії в загрожених умовах, зокрема у Харкові, співпраця з літагентами та промоція української літератури у світі тощо. 

Картвельський видавець Давід Какабадзе зокрема приїхав до Києва із Тбілісі, де він саме відвідував протести проти закону «про іноагентів». 3 червня цей закон увели в дію. Як це може вплинути на видавничий ринок Сакартвело ми розповімо невдовзі в інтерв’ю із Давідом.

Також Читомо готує інтерв’ю з трьома іншими учасниками програми — з Франком Гензеляйт-Люке, з Беатою Стасінською та Яном Кравчиком.

Серед інших відважних іноземних гостей, зокрема були перекладачі «Міста» Валер’яна Підмогильного — на німецьку Якоб Вундервальд, на польську Марцін Ґачковський, на чеську Мирослав Томек.

«Українське воєнне почуття гумору — це феномен, який не перекласти жодною мовою, на жодну іншу культуру. Я навіть не знаю, як мені про це розповідати, як розповідати про поетів у військових формах, як переповідати розмови про війну. Відповіді немає, залишається просто писати про важливе»,  — розповів Марцін Ґачковський спеціально для Читомо.

Видавничі справи

Задоволеними підсумками фестивалю лишилися всі видавництва, що брали в них участь — цьогоріч їх було 100. Продовжуючи започаткований торік задум, у фестивалі взяли участь і 5 українських книгарень: “Readeat”, «BookUa”, «Книжковий Лев», «Сенс» та “Top comics”.

«У мене ніколи не було сумнівів, що ярмарок важливий. Формат минулого року був відповіддю на тогочасну ситуацію. Водночас я вважаю, що конгломерат співпраці із книгарнями став дуже продуктивним і вплинув на оздоровлення взаємин між видавцями, книгорозповсюджувачами і книгарнями», — розповіла Юлія Козловець для Читомо. 

За словами провідної редакторки видавництва Vivat Олени Рибки, для них участь у фестивалі була надзвичайно важливою після російського ракетного обстрілу друкарні “Factor Druk” у Харкові, за тиждень до Книжкового Арсеналу. 

«Вражає кількість іноземців, які підходили, цікавилися, розпитували про нас, тих людей, хто відчув у цих запахах диму, гару на нашому стенді зі знищеними книжками, організованому Мистецьким Арсеналом. Ці співпереживання і співприсутність є надзвичайно цінними. Для нас важливо було те, що Арсенал сенсово відповідає своїми подіями на запити авдиторії. Дискусії наповнені великими емоційними історіями й про війну, і про переживання  нашого досвіду. Зрештою, звісно, дуже важливо те, що тут особливо щемко зазвучала тема “П’ятого Харкова” від Харківського літмузею. Для нас було неймовірно цінно бачити, як люди відгукуються на вцілілі під час обстрілу книжки Олександра Ірванця, Юрія Журавля і Валерія Пузіка», — додає вона. 

Загалом упродовж фестивалю видавництво продало близько 3300 книжок та отримало понад 2000 чеків.

Продуктивним фестиваль став і для інших видавництв.

«По продажах це був для нас найуспішніший Книжковий Арсенал за всю історію участі в будь-яких книжкових фестивалях. Загалом продали близько 1600 примірників книжок і ще орієнтовно 100 штук видавничого мерчу (футболки та шопери). Сума виторгу удвічі більша за Арсенал 2021 року та у два з половиною рази більша за Форум видавців у Львові 2023 року», — розповів Олексій Жупанський. 

У видавництві «Стилет і стилос» продали 560 книжок і заробили близько 200 тисяч гривень. «Для нас це неймовірний результат і найбільш вдалий фестиваль із усіх, на яких ми були представлені. У нас дійсно було вдале місце (за що хочемо подякувати організаторам, які не побоялися дати ветеранським видавництвам гарні прохідні місця)», — поділилася співзасновниця видавництва Діана Андрієвська.  Найактивніше читачі обирали видання«Українська демонологія» (110 примірників), «Поза межами болю» Осипа Турянського (93 примірники) та «Південні вірші» (90 примірників).

У видавництві «Ранок» й новому імпринті “Readberry” продали майже 1500 видань. Прибуток видавництва склав понад 400 тисяч гривень. «Серед дитячих видань рекордсменом за кількістю проданих примірників став новий комікс “Пес Патрон і Великий Т” від Юліти Ран з ілюстраціями Каті Підлісної — 120 проданих примірників. Водночас ми побачили невеликий спад попиту на дитячу літературу, натомість велику популярність сьогодні набуває література Young Adult», — розповіла комунікаційниця видавництва Анна Макаренко.

У Видавництві Старого Лева відвідувачі купили 4309 книжок і сувенірів, 3089 чеків, тож, як повідомляють у видавництві, очікування щодо продажів цілком виправдалися.

Засновниця видавництва «Білка» Ірина Білоцерковець вважає вдалою ідею повернути стенди видавництв на фестиваль. 

«Побоювання щодо нашарування київських книжкових фестивалів не справдилися. Проведення “Книжкової країни” місяць тому не завадило відвідувачам прийти й на Арсенал у пошуках новинок і зустрічей», — вважає вона. Видавництво «Родовід» радіє продажам і популярності фотоальбому «Теура. Софія Яблонська». У видавництві «НК-Богдан» кажуть, що продажі є звичайними для Арсеналу, а найпопулярнішими у читачів стали видання Рея Бредбері й «Колесо Часу» Роберта Джордана.

Головний редактор видавництва «Вавилонська бібліотека» Роман Малиновський розповів, що найчастіше відвідувачі купували «Синю бороду» Курта Воннеґута, у топі продажів також «Бунт речей» Жузе Сарамаґу, «Пастка-22» Джозефа Геллера та «Сніданок чемпіонів» Воннеґута. У видавництві Discursus продали 461 примірник на суму 136 317 грн, найпопулярнішою книжкою стала «Руки і сльози. Роман про Івана Франка» Степана Процюка.

Одним із беззаперечних хітів Арсеналу став новий роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху» від Meridian Czernowitz.

«Ми задоволені кількістю людей, їхніми посмішками. Ми не орієнтувалися на продажі насамперед, оскільки на Арсеналі представлена низка видавництв, конкурувати з ними немає сенсу. Ми радше прагнули показати різноманіття: бестселери, книжки англійською, листівки, шопери, інші довколакнижкові атрибути. І це вдалося», — підсумовує власник книгарні «Сенс» Олексій Ерінчак.

Переліки найпопулярніших книжок від багатьох видавництв-учасників Арсеналу можна переглянути тут.

Одне із найгостріших питань ярмарку — Книжковий Харків — як вплинуть і вже впливають обстріли Харкова, спалення друкарні Фактор-Друк та інші загрози на подальший розвиток книжкового бізнесу в Україні. Харків, як видавничий лідер і як видавничий символ, обговорювався і на подіях у межах програми, і в приватних розмовах. Конспектом дискусії про видавничі справи Харкова ми поділимося невдовзі на Читомо.

На межі

Цьогоріч помітна робота із новими цільовими авдиторіями, фестиваль привабив не лише літературну і видавничі спільноти, а й нових читачів і читачок. Серед відвідувачів були, окрім політиків і Першої леді Олени Зеленської, комікеса Настя Зухвала, Сергій Притула, засновники кількох київських брендів одягу, відвідувачі, які дізналися про Арсенал через зовнішню рекламу вперше чи через чеки із книжковими передбаченнями від Сільпо.

«Я взяла участь у події, запропонованій книгарнею “Сенс”, коли упродовж години грала з охочими в гру “Дійові особи”, відповідаючи на запитання про українську літературу і запитуючи інших гравців. Тішить, що стільки людей зацікавлені в нашій літературі», — каже Настя Зухвала.

З оновленням відвідувачів згоден зокрема письменник, співзасновник каналу і видавництва «Підпільна гуманітарка» Остап Українець: «Цьогорічний Арсенал не пропонує нічого принципово нового, чого б не було у минулі роки. Не так змінився видавничий ринок і видавниче середовище, як публіка, яка до цього приходить».

Фокусна тема  — Життя на межі — вкотре дуже влучно відображала реальність усіх відвідувачів та учасників дійства, як на рівні вербальних, так і візуальних наративів.  «Арсенал — це місце, де збираються світлі люди в темні часи. Щороку фестиваль стає професійнішим», — зазначає заступник генерального директора Українського інституту Алім Алієв.

Читати також: «Життя на межі» — стала відома фокус-тема XII Книжкового Арсеналу

«Я парамедикиня, не служу в ЗСУ, але їжджу на ротації. Коли я повертаюсь і бачу, що місто живе, що воно витрачає час, сили на культуру, на те, що дійсно цінне, на такі речі — це дуже надихає. Зараз дуже люблять спекулювати на тему “за що ми всі стоїмо” — такі речі перекреслюють ці дурні слова», — розповіла парамедикиня Ірина Венжик для Читомо. 

«Ми живемо. Поки видаються книги, поки книги читаються — країна живе. Мене тішить велетенська черга на вході. Це прекрасно і мегапотужно, коли в період повномасштабної нищівної війни люди стоять в чергах за книжками», — погоджується з думкою Ірини й воєнна кореспондентка, парамедикиня добровольчого батальйону «Госпітальєри» Олена Максименко.

Мережування і можливість бути разом, бачити колег, знайомих, друзів з інших регіонів і країн вкотре стали чи не найбільшими цінностями Книжкового Арсеналу. І хоч ми не побачили Сергія Жадана наживо на фестивалі, цю розмову завершимо цитатою саме із його нещодавньої пісні: 

І це місто між нами,

Ламане й вічне,

Наче хребет динозавра…

Завтра побачимось,

Давай доживемо до завтра!..

Фото: Роман Шаламов, Сергій Хандусенко, Анна Путиліна, Артем Гвоздков, Валерія Ландар, Оксана Гаджій, Дарина Головань