Тренди дитячої ілюстрації в 2025: Болонська книжкова виставка

З 1 по 3 квітня 2025 року в Італії триває Болонська виставка дитячої книги — грандіозна щорічна міжнародна подія у сфері книговидання для дітей і підлітків. На кілька днів територія виставкового центру Болоньї обертається на місце, де можна побачити найкращі книжки для юних читачів з усього світу та спробувати осягнути, куди взагалі рухається дитяча література та дитяча ілюстрація. Аналізуємо візуальні тренди Болоньї останніх років, які до певної міри можна екстраполювати на тренди в дитячій ілюстрації загалом.

Цьогорічна Болонська виставка особливо значима для української дитячої ілюстрації, оскільки її переможницею стала українська ілюстраторка Марія Гайдук.

Болонська виставка дитячої книги є найважливішою міжнародною подією у сфері дитячої літератури та ілюстрації. У її межах щороку проходить Виставка ілюстраторів — престижна платформа, що відкриває нові імена, формує візуальні тенденції та задає напрям розвитку книжкової графіки. 

Якщо Болонський книжковий ярмарок — це великий бенкет історій, де кожен може знайти щось на свій смак, то Виставка ілюстрації в його межах — це вишуканий дегустаційний сет, де зібрані найцікавіші візуальні форми та експерименти. 

Щороку виставку відвідують тисячі професіоналів, аби простежити тенденції, які відобразять розвиток естетики, технік і наративів, що формують індустрію.

Від сміливого графічного мінімалізму до витончених ручних деталей, від цифрових експериментів до відродження традиційної друкованої графіки — виставка демонструє широкий спектр мистецьких голосів. 

Досліджуючи роботи, представлені в Болоньї, ми можемо простежити ключові напрями, які рухають сучасну ілюстрацію: як художники розширюють межі форми, кидають виклик усталеним нормам і реагують на культурні та соціальні зміни через візуальну мову.

Між наївом і цифрою

Один із помітних стилістичних трендів в сучасній ілюстрації — це наївний стиль із простими кольоровими заливками та невимушеними, «дитячими» штрихами. У таких роботах автори відмовляються від ретельного промальовування деталей на користь грубих мазків, ліній фломастера чи олівця. На перший погляд може здатися, що це дитячий малюнок. Такий підхід робить зображення емоційно відвертими та природними.

Яскравим прикладом цього напряму є робота Андреа Антінорі, лауреата 13-ї Міжнародної премії ілюстрації Болонської книжкової виставки. Його ілюстрації будуються на простих формах, мінімалістичних кольорах і легких лініях, проте вони сповнені експресії та графічної виразності. Це відображає прагнення сучасних ілюстраторів до чесності у зображенні світу, де важливі не ідеальні форми, а жива, емоційна передача змісту.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Andrea Antinori (@andrea_antinori_)

Ще один цікавий стилістичний прийом — це поєднання традиційних і цифрових технік, що створює багатство текстур. Традиційні — це гравюра, ліногравюра, акварель, олівець. Естетика малюнку, створеного вручну, домінує, художники уникають надмірно «відполірованого» цифрового вигляду. Замість надмірно насичених відтінків ілюстратори обирають стримані, але виразні палітри. Особливо популярний контраст між відтінками сірого та вибірковими яскравими кольорами (наприклад, жовтим, синім).

Поліна Дорошенко, Україна (2022)

Акцент на негативному просторі та мінімалізмі

Деякі художники використовують негативний простір, залучаючи читача до взаємодії та інтерпретації. Роботи Пак Хьон-Міна вирізняються унікальним візуальним стилем, що майстерно використовує порожній простір, провокуючи нас заповнювати прогалини у своїй уяві. 

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Hyunmin Park (@hyunmin_park_art)

Пак вважає, що одним із факторів, які впливають на наше сприйняття порожніх просторів, є напрямок погляду. Тому він створює глибину у своїх композиціях, ніби скеровуючи погляд, змінюючи масштаби зображення та експериментуючи з нестандартними ракурсами. В ілюстрації до книжки City Flight Пак змушує читача слідувати за поглядом кульбаби, використовуючи не лише текст, а й зображення.

Геометричність та абстракція

Використання чітких геометричних форм, спрощених силуетів та структуровані композиції — це нагадує підхід конструктивізму або модерністської графіки — і це стиль, який можна простежити в деяких роботах різних років. Тут ми бачимо поєднання яскравої палітри та насичених кольорів з ефектними контрастами. Форми чітко окреслені, створене відчуття пласкої поверхні, дещо схоже на друковану графіку або ілюстрації в стилі ретро-плакату.

Forouzesh Maral, Іран (2025)

Різноманіття культурних наративів

Однією з ключових тенденцій Болонської виставки є зростання інтересу до локальних культурних традицій та народного мистецтва. Ілюстратори дедалі частіше звертаються до власного культурного коріння, трансформуючи його в сучасну візуальну мову. Найкраще це видно на прикладі деяких країн.

Іранська школа ілюстрації

Іранські художники відомі глибокою поетичністю своїх робіт, використанням символізму та складних декоративних елементів, що перегукуються з традиційними мініатюрами. Вони часто працюють з текстурою та деталізацією, створюючи ілюстрації, які здаються ручними навіть у цифровій техніці. Наприклад, роботи Юнесі Маїд Закері (Younesi Majid Zakeri) (2023) поєднують фольклорні мотиви, тонку графіку та сучасний дизайн — і роблять іранську школу помітною на міжнародній арені.

Younesi Majid Zakeri, Іран (2023)

Південна Корея: діалог традицій і модерну

Корейські ілюстратори, навпаки, часто балансують між мінімалізмом і декоративністю. Вони експериментують з простором та перспективою, зберігаючи традиційну колористику та візуальні символи. 

 

View this post on Instagram

 

A post shared by 안경미 Ahn Kyoung-Mi (@k_mi_ahn)

Ан Кьон Мі. Masked Nights, 2024.

Культурний код у сучасній європейській ілюстрації

Болонська виставка також показує, як ілюстратори з різних країн адаптують народне мистецтво в сучасні роботи. Наприклад, португальська художниця Катаріна Собрал, лауреатка 2014 року, створює ілюстрації, натхненні народними орнаментами, використовуючи насичені кольори та геометричні форми.

Катаріна Собрал. Irrequieta, Madalena Perdigão, 2024.

Ця тенденція демонструє прагнення ілюстраторів знайти баланс між традиційним та сучасним, зберігаючи власну культурну унікальність у глобальному контексті.

Природа і митець 

Тема взаємодії людини з природою залишається однією з ключових у сучасній ілюстрації. В усі часи художники зображують красу природного середовища, тож це важко назвати трендом, радше вічною темою, а в сучасному контексті — ще й нагадування про її крихкість.

Яскравим прикладом є мексиканська ілюстраторка Азул Лопес, яка в 2022 році отримала Міжнародну премію Болонської книжкової виставки. Її роботи занурюють глядача у світ природи, змушуючи переосмислити своє місце в ньому. Лопес створює ілюстрації, що ніби «дихають» — з м’якими кольоровими переходами та глибокими фактурами, які нагадують традиційні живописні техніки.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Azul López (@onceuponazul)

Деякі роботи нагадують традиційні ботанічні ілюстрації, а інші — розповідають історії про гармонію та конфлікт через образи природи.

Цей чутливий діалог із природою не втрачає актуальності й у 2025 році. Серед цьогорічних фіналістів ми бачимо ілюстраторів, які через образи лісу, води чи птахів розповідають про турботу, втрату та відновлення.

Fittipaldi Maria Cecilia, Бразилія

Українська присутність 

Українські ілюстратори беруть участь у Болонській виставці ілюстраторів уже не перший рік. У 2019 році роботи Анни Сарвіри та Ольги Штонди були відібрані серед 76 художників із 27 країн. У 2022 році до числа переможців увійшли Поліна Дорошенко та Ганна Іваненко. Наступного року, у 2023-му, серед 80 обраних ілюстраторів була представлена Юлія Тверітіна. У 2024 році кількість українських фіналістів зросла — у списку було вісім імен: Оксана Домашич, Поліна Дорошенко, Оксана Драчковська, Ольга Лісовська, Грася Олійко, Марія Плешакова, Анастасія Хижняк та Ольга Штонда. Перемогу здобули 2 з них: Поліна Дорошенко й Оксана Домашич.

Роботи українських ілюстраторів вирізняються поєднанням експресивної графіки та глибокої образності, водночас вони уникають академічної сухості — замість відшліфованої форми тут відчувається живий, вразливий жест. Авторки вміло інтегрують у свої твори сучасні європейські візуальні тенденції, але стиль кожної є впізнаваним.

На завершення цьогорічної Болонської виставки ілюстраторів відбулася подія, яка стала справжнім проривом для української ілюстрації — переможницею престижної Міжнародної премії з ілюстрації Bologna Children’s Book Fair – Fundación SM стала Марія Гайдук.

Ця премія, започаткована в 2009 році, присуджується художникам віком до 35 років, які були відібрані до участі у Виставці ілюстраторів. Її мета — підтримка нових талантів у галузі книжкової ілюстрації. Лауреат отримує грошову винагороду в розмірі 15 000 євро на створення авторської книжки-картинки, яку публікує іспанське видавництво SM. Наступного року ілюстрації до цієї книжки будуть представлені на персональній виставці в межах Болонського ярмарку.

Журі відзначило, що, незважаючи на молодий вік, Марія продемонструвала «зрілий і впізнаваний стиль, у якому світло виступає ключовим оповідацьким інструментом». Її роботи поєднують соціальну критичність та екологічну чутливість, ставлячи під сумнів сучасні моделі споживання. Марія Гайдук стала наймолодшою переможницею в історії цієї нагороди, а її успіх — це ще один доказ сили й актуальності голосу молодих українських ілюстраторів на світовій сцені.

Читайте також: 5 українських ілюстраторок — у короткому списку ярмарку в Болоньї

Замість підсумків

Саме на Болонській виставці можна побачити, якою є сучасна ілюстрація — простір сміливих рішень, багатоголосих стилів і відкритості до нових тем. Болонья щороку фіксує ці зсуви. Приємно бачити, що українські художники не лише присутні у цьому русі, а й творять його ритм — з власним поглядом, мовою й емоційною глибиною.

Читайте також: Україна на Болонському ярмарку 2024: нові стратегії продажів прав й перемоги українців