«Виживуть не всі»: як малі видавництва тримаються на плаву в Україні

23 квітня, у перший день фестивалю «Книжкова країна», відбулася панельна дискусія про виживання малих видавництв в Україні. Розповідаємо.

Її учасниками були: Лілія Омельяненко, співзасновниця «Видавництва», Наргіс Гафурова, засновниця видавництва «Крокус» та Ярослав Мішенов, співзасновник видавництва «Vovkulaka». У ролі модераторки виступала Омельяненко.

Дискусія розпочалася з наведення офіційної статистики Українського інституту книги (УIK), згідно з якою ринок стрімко зростає, а показники великих видавництв у 1,5–2 рази перевищують показники позаминулого року. 

Омельяненко ця статистика здивувала, адже вона заснована на даних про великі видавництва. «Маленькі видавництва в це дослідження не вписувалися. Ми в кулуарах спілкуємося з іншими малими видавцями, і наші цифри зовсім-зовсім не збігаються», — підкреслила вона.

Наргіс Гафурова заснувала харківське видавництво «Крокус» 2019 року і відразу потрапила на смугу криз: пандемія, закриті книгарні, відсутність ярмарків, а потім повномасштабне вторгнення. 

За сім років видавництво випустило близько 80 книжок, зосередившись на дитячій літературі: скандинавській, німецькій, англійській, а також книжках українських авторів та ілюстраторів. «Продажі не просто впали, вони лежать, — сказала Гафурова, — Я кожного ранку відкриваю всі свої електронні пошти, в тому числі і інтернет-магазини, і сьогодні, завтра, післязавтра — нуль замовлень».

«Весь 2025-й рік я друкувала книжки накладом 100 примірників. Щоб ви розуміли, це цифровий друк, собівартість таких книжок сильно вища, ніж коли це офсетним друком. По-перше, в мене не вистачало грошей на повноцінні наклади, а по-друге, я розуміла, не продам навіть тисячу», — розповіла вона. 

Підйом продажів, що тривав із початку 2022-го до середини 2023-го, коли закордонні інституції купували українські книжки для дітей, що виїхали, змінився спадом. У 2024-му таких закупівель не було, у 2025-му — тим більше. «Вже позичаються гроші, бо є борги перед друкарнями. Дякувати Богу, немає боргів перед авторами та ілюстраторами. Не вистачає обігових коштів», — поділилася Гафурова.

Гафурова наголосила, що незважаючи на труднощі, з якими стикається їхнє мале видавництво, вона не має наміру продаватися у велику корпорацію чи переходити на дорослу літературу. 

«Я вже забула, коли читала дорослу книгу, бо читаю і дуже люблю дитячі книжки. Я взагалі не поділяю книжки на дитячі  і дорослі. Книжка просто має бути хороша», — додала вона.

Попит на дитячу літературу падає — це загальна тенденція на ринку. Навіть великі видавці досить сильно скоротили свої дитячі напрямки (Читомо не раз писало про загрозливу ситуацію скорочення дитячої літератури). Це пов’язано з тим, що багато мам з дітьми виїхали, а у малих видавництв немає можливості займатися дистрибуцією за кордоном. 

«Ті, хто виїхав, вони, в першу чергу, мають інтегруватися і реінтегруватися в нові країни,суспільства. Відповідно, діти мають вчити інші мови. І основні ресурси йдуть на це. А українські книжки це вже: хтось підвезе, якось приїдемо в Україну, щось докупимо», – зазначила Омельяненко.

Ярослав Мішенов розповів про інший, але не менш проблемний сегмент — комікси та графічні романи. Видавництво «Vovkulaka» працює з 2017 року, починало з продажу графічних романів і разом із кількома іншими видавцями стало частиною нової хвилі коміксів в Україні. 

«У нас книжки в Україні не скажу, що дуже популярна річ, а комікси всередині цього ринку — ще менш популярні. А якщо ми з вами говоримо про нішеві графічні романи, наприклад, від італійських, французьких, скандинавських, німецьких авторів — це ще менший риночок, суто для поціновувачів», — наголосив він.

Останніми роками ринок суттєво змінився: близько 80% видань коміксів, що виходять українською, — це ліцензовані видання з Азії: Японії, Тайваню, Гонконгу та Кореї. Манґа, яка зараз є основною на українському ринку, орієнтована переважно на жіночу аудиторію, видання чорно-білі й дешевші у виробництві, а теми часто побутові. 

«Ще 5 років тому в Україні видавалася світова класика коміксів, найкраще за останні 50 років, а зараз українські видавці манґи публікують найкраще з того, що можуть. І наш читач дуже на це реагує. Манґа забрала дуже велику частину ринку коміксів», — зауважив Мішенов. 

За його словами, частка українських авторів у коміксовому сегменті впала з 30% у 2017–2018 роках до 2–5%, а загалом по обсягу ринку — до 1%: «Якщо менше 10–15% локальних авторів — це такий прояв хвороби ринку. Це означає, що локального ринку майже немає», — стверджував Мішенов. Видавати українських авторів важко: навіть якщо автор приходить із готовим коміксом, його доводиться доопрацьовувати 1-2 роки, і ще стільки ж іде на пошук фінансування, без залучення додаткових коштів, кредитів практично неможливо триматися на плаву. Найкращим для «Vovkulaka» був 2024 рік, у 2025-му прибуток впав на 20–25%.

Мережеві книгарні комікси майже не представляють. «Якщо людина заходить в магазин, знайти, де комікс, важко. Зазвичай, це найдальший ряд, найдальша шафа, найнижча полиця — і десь біля сміттєвого відра, поряд із совком і віником. Це стандартне, я не перебільшую», — розповідав він. 

Зараз ситуація погіршилася ще більше: магазини взагалі перестали брати комікси на реалізацію, бо потрошку розпродують залишки, а з деяких книгарень довелося піти самостійно. Тобто фактично продажі коміксів перейшли в онлайн.

Лілія Омельяненко повернулася до ширшої проблеми — культури читання. «Населення України загалом дуже мало читає. Ми не читаюча країна. Ми з вами всі насправді знаходимося в дуже маленькій бульбашці, яка читає», — сказала вона. 

Це позначається і на продажах. Після початку повномасштабного вторгнення українськими книжками почали цікавитися за кордоном, бібліотеки закуповували, люди відновили замовлення через сайти — ситуація покращувалася до 2024 року включно. «Але потім настав 2025 рік, і все, як відрізало», — констатувала Омельяненко.

Омельяненко навела приклад із нещодавньої поїздки на Болонський книжковий ярмарок, де зустрілася з самою Еліс Осман і з видавцями її графічної серії «Коли завмирає серце» — тієї, що стала основою серіалу Heartstopper на Netflix. Польська видавчиня розповіла, що серія «підняла» її видавництво: у Польщі продалося 600 тисяч примірників, у Бразилії — мільйон, загалом у світі за останні чотири роки — понад десять мільйонів. 

«Я скромно стою з України і розумію, що це не в десятки разів менше — це в сотні разів менше», — ділилася Омельяненко. За її словами, у Польщі за першими примірниками серії на ярмарку стояли черги. В Україні ж частина книгарень відмовилася брати книжку, бо це ЛГБТ-література.

Наприкінці дискусії постало питання, що з усім цим робити і чи має держава має підтримувати малі видавництва.

«Зараз нашій державі щось заявляти важко, — визнала Гафурова, але підсумувала: Без державної підтримки виживуть не всі».

Ярослав Мішенов окреслив, що все залежить від самих видавців: «Якщо видавці будуть на це опиратися, жертвуючи своїми особистими забаганками, наступаючи на горло “своїй пісні”, то вони якось впораються. А, можливо, у найкращих часах зможуть повернутися до тих видань, які вони вважають, можливо, менш комерційно успішними, але більш соціально і культурно важливими».

Нагадаємо, у липні 2025 року писало, що четвертий рік повномасштабного вторгнення став одним із найважчих для книговидавничої сфери: провідні видавці фіксували падіння продажів до 20%, а майже всі видавництва, зосереджені на дитячій літературі, почали розширювати каталоги на інші жанри через скорочення кількості дітей в Україні. 

У серпні того ж року УІК зафіксував, що загальний дохід 34 великих видавництв і книгарень за перше півріччя зріс на 38% — з 1,996 млрд грн у 2024 році до 2,75 млрд грн. У листопаді інститут оприлюднив експрес-аналіз за дев’ять місяців 2025 року, який зафіксував нерівномірне відновлення галузі: великі компанії демонструють стале зростання, тоді як із восьми малих видавництв, що надали звітність, лише три покращили свої показники, а п’ять втратили в обсягах.

Фото: Дар’я Гниляк