Перекладачка Дейзі Гіббонс: між ЗСУ та літературним перекладом

Дейзі Гіббонс – британська перекладачка з української, випускниця Кембриджського університету, а віднедавна і лавреатка премії «Українська література в перекладі» від Українського інституту в Лондоні. Одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Дейзі Гіббонс вирішила тимчасово, але суттєво змінити кар’єру – про це, а також про особливості її роботи у перекладі, Читомо вирішило дізнатися особисто в Дейзі.

Раніше Дейзі певний час жила в Україні, а також регулярно співпрацювала з видавництвом «Основи», працюючи в основному з нонфікшн-літературою. Зокрема переклала серію візуальних досліджень архітектури та міського простору Balcony Chic та Orthodox Chic. Проте невдовзі Гіббонс переходить до художньої літератури, і у 2020 році перекладає свій перший роман – «Доцю» Тамари Горіха-Зерня, для канадського видавництва Mosaic Press.

Читайте також: Як знайти партнерів у Канаді й вийти на міжнародний ринок: 5 порад від Говарда Астера, директора Mosaic Press

Але коли саме існування України опинилося під загрозою, вона, як і багато українських письменників, вирішила, що потрібні більш рішучі дії, і почала працювати для української армії. Подробиці її співпраці з ЗСУ залишаються конфіденційними, але відтоді вона повернулася до перекладу, тепер уже з глибшим розумінням його важливості.

«Донедавна я працювала з українською армією і не вважала, що моя робота у художньому перекладі має велике значення. Але зараз я справді розумію, що це – життєво необхідно. Маючи тексти, створені в Україні для інших українців, це дійсно важливо — робити їх доступними для людей, які не говорять українською», — зазначає Дейзі Гіббонс.

На думку Гіббонс, у висвітленні війни в іноземних ЗМІ чогось бракувало.

«Що мене дуже розчарувало, так це те, що все було написано або іноземцем, який побував в Україні та спромігся на кілька основних тез про країну, або ж українцями, які відчайдушно намагалися розповісти історію, намагаючись виправдати своє існування – зазначає перекладачка. – І добре, що є також культурне виробництво, яке не має такої мети – не подає ситуацію ані через зовнішній погляд, ані через призму погляду назовні, а є органічним, поглядом зсередини культури».

Зусилля, спрямовані на підсилення голосу українців, не залишилися непоміченими: Український інститут у Лондоні нагородив Дейзі премією «Українська література в перекладі» (2023), темою якої стала проза та поезія про війну росії проти України.

Дейзі Гіббонс була відзначена за майстерний переклад двох дуже різних творів – «Часу пілатеса», поетичної, абстрактної феміністичної п’єси Ольги Мацюпи, та воєнних щоденників письменника і військового Артема Чеха.

Про тонкощі перекладу Дейзі Гіббонс – читайте у матеріалі «Переклад як міст через Ла-Манш: українська драматургія мандрує до Великої Британії» 

«Щоденники Артема Чеха про його армійську службу – це ясний погляд, іронія та скептицизм, але водночас і глибока емоційність: Дейзі чудово передала їхню тональну складність, але також майстерно зробила зрозумілими дивні реалії окопів для свого англомовного читача», – зазначили в Інституті. – П’єса Ольги Мацюпи – це незвичний, експериментальний, погляд скоса на війну, сугестивність і неоднозначність якої є справжнім викликом — але, знову ж таки, Дейзі з великою чутливістю відчула межу між чіткістю і відкритістю інтерпретації».

Зараз Гіббонс зосереджена на перекладах щоденників Володимира Вакуленка, та «Вивітрювання», роману Артема Чапая, який, як і Чех, зараз захищають Україну від російських окупантів у складі українських збройних сил.

Гіббонс підкреслила, що вважає себе «інструментом» для авторів, чиї твори вона перекладає, і сподівається, що її зусилля допоможуть ширшому колу англомовних читачів познайомитися з сучасними українськими письменниками, в тому числі з тими, хто щодня ризикує своїм життям у ролі волонтерів та військових.

«Чому це важливо нині? Це допомагає нам побачити, що Україна має власну культуру, мову, літературу та історію, яка дуже відрізняється від російської. Це може допомогти в чіткішому розмежуванні й показати, що ця війна – колоніальна», – зазначила Дейзі.

Переклад: Ірина Батуревич