Підсумки-2024

Читомо-2024: понад 100 розмов, 210 прочитаних та дві видані книжки нашого авторства 

30.01.2025

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

2024-го року у нас не було бажання святкувати свої 15 років, але було трохи часу для саморефлексії і розуміння свого внеску в те, яким є сучасного книговидання, і місця Читомо в теперішньому медіаландшафті України. Так, аудиторія по всьому світі все більше споживає контент із соцмереж, що є викликом для всіх медіа. Утім, нас, на щастя, читають. За відкритими даними Similar Web, ми маємо значно більше охоплення сайту, ніж інші українські медіа культурного спрямування і багато спеціалізованих. Щомісяця нас читає від 160 000 унікальних відвідувачів.

Цього року у нас було значно менше розважальних матеріалів і багато складних, глибоких, аналітичних, сумних – утім наша аудиторія знаходила час їх читати. Мабуть, це і тримає найбільше – читачі, які не залишаються осторонь, дискутують із нами у соцмережах, пишуть листи й самі є нашими активними новинотворцями. А ще ті, які розділяють наші цінності і підтримують нашу роботу посильними внесками (доєднуйтеся до Клубу Читомо).

Читомо українською

Наші новини

Щодня Читомо публікує до 6-ти новин, і буквально щодня у нас виходять ексклюзиви з додатковими уточненнями й коментарями експертів чи новинотворців. Щотижня ми стаємо джерелом інформації для інших медіа, які активно моніторять й інтегрують новини про книжки до своїх редакційних сіток. На жаль, у 2024 році новин про втрати було болісно багато. За кожною із них – наше прагнення надати якомога більше інформації про життя і роботу тих, кого вбили росіяни, і тих, хто пішов від нас з інших причин.

Одна з важливих функцій, які виконує «Читомо», – це стеження за діяльністю профільних органів влади, державних й приватних інституцій і сповіщання про їхні рішення.

Так, цього року ми першими сповістили про ліквідацію видавництва «Наукова думка», що спричинило резонанс, пізніше НАН вирішив реформувати видавництво. Хочеться вірити, що й завдяки нашій увазі до справи про можливе виселення Центрального архіву-музею літератури, це рішення все ж не ухвалили. 

 

У резонансних і скандальних темах, що стосувалися сфери, ми намагалися розібратися із кожною ситуацією, перевіряючи дані в різних джерелах. 2024 року в українському книговиданні вибудовувалися захисні механізми: не співпрацювати з авторами, які продовжують мати фінансові справи з російським бізнесом, навіть якщо він «дуже хороший». Були прецеденти, коли українські видавці розривали контракти з авторами за відверто проросійські наративи в своїх соцмережах. Але так вчиняли й закордонні колеги.

 

2024 року ми продовжували висвітлювали важливі події, що відбувалися в країнах Східної і Центральної Європи, зокрема багато ексклюзивних новин відображали наступ на свободу слова у Сакартвело й Словаччині. Ми вітали реформи й інновації на книжкових ринках Литви, Латвії, Польщі, Словенії, Чехії тощо, а також бачили, що антидемократичні дії відбуваються і там, тому нам важливо було підтримати наших іноземних колег.

 

2024 року буквально щодня сповіщали про вихід нових перекладів українських книжок за кордоном, хоча кількість новин про участь українських дієвців на закордонних фестивалях зменшилася. Наша аудиторія особливо тішилася відкриттю «Української книгарні» у Ризі, книгарні «Вуса Шевченка» у Празі, а найбільше захоплених відгуків мали новини про відкриття нових видавництв і книгарень в Україні – і це не лише про «Сенс» на Хрещатику, а й про книгарню-кав’ярню «Коцюбинський» у селі Верхній Ясенів (присілок Царина).

Наші тексти

2024 року ми зрозуміли, що наші досвіди стають все більш розрізненими, збільшуються відстані, даються взнаки різні умови життя, більшають втрати, тому нам вкрай важливо говорити одне з одним. Говорити, щоб не віддалятися, щоб чутися разом, відчувати плече, вчитися розуміти одне одного, проговорювати болісне й радісне, фіксувати деталі, але й ділитися досвідом спротиву й наснаги. Саме тому 2024 року в нас сталося безпрецедентно багато розмов – 100+. У серії матеріалів «Слова і кулі» ми записали думки, прозріння, молитви, вірші військових письменників і журналістів – це велика честь для нас і потрібний архів для української культури. Розмови з письменниками, культурними менеджерами, перекладачами, які просувають українську літературу і книгу за кордоном, перетворилися в серію матеріалів «Амбасадори», яку курує Оля Муха. Ці розмови розкривають непрості шляхи людей, які зі своїх власних міркувань стали заглиблюватися в історію й сьогодення української літератури і почали відстоювати її в світі, надихаючи своїм прикладом продовжувати цю справу.

 

Ми раді, що змогли продовжити нашу серію «Портрети видатних» про українських класиків, про яких, на жаль, знають не так багато. І раді, що змогли частину цих «портретів» опублікувати в англійському перекладі – часто статті про них є чи не найбільш вичерпним джерелом інформації онлайн, зокрема англійською мовою. Окрім того, у межах серії, ми також розповідаємо про діячів єврейської культури, які мають українське походження, і це стало можливим завдяки додатковій підтримці фонду «Українсько-Єврейська Зустріч». Чимало з цих письменників залишаються маловідомими широкому загалу читачів, і наша мета – повернути їхні твори та біографії в культурний обіг. Показати, яким насправді було співіснування української та єврейської культур на наших теренах.

Розділ «Вчитися» цьогоріч суттєво поповнився серією публікацій про видавничі і дотичні до книжкової сфери професій завдяки підтримці Британської Ради в Україні. Ми підготували 10 практичних публікацій для тих, хто шукає себе у книговиданні – наприклад, хоче відбирати книжки для видавництв, обирати рукописи, що будуть видані, перетворювати літературу на кіно, а також дбати про відповідальне виробництво у книжковій справі тощо. 

 

Окрім того, ми провели Дослідження кадрової ситуації на книжковому ринку, яке виявило зокрема найбільш «дефіцитні» професії 2024 та причини міграції з галузі, які не пояснюються війною. Цей проєкт доповнив цілу низку інших досліджень, проведених Українським інститутом книги та іншими організаціями – про них ми розповідали у розділі «Тренди», так само як про світові книжкові виставки та тенденції на книжковому ринку. У власних аналітичних матеріалах ми досліджували теми зростання попиту на англомовну літературу в Україні, з’ясовували, чому письменники йдуть від великих видавців до менших, а також розмірковували про те, які культові книжки потребують перевидання. 

Найбільше матеріалів написали:

  1. Олеся Бойко — 26 текстів;
  2. Тетяна Петренко — 16 текстів. 
  3. Віталіна Макарик — 14 текстів;
  4. Анастасія Герасимова — 11 текстів;
  5. Олег Коцарев — 11
  6. Дарина Головань  — 10 текстів;
  7. Олена Лисенко – 10

Найчитаніші матеріали

Вибір редакції

У 2024-му ми створили багато добрих текстів. Серед них були й такі, що підіймали важливі, подекуди критичні теми. Тож нам було дуже не просто визначитись, що додавати до цього переліку. Та ці 12 текстів, на нашу думку, вам точно варто почитати, додати у закладки й розповісти про них друзям:

Репортажі із закордонних подій та з різних куточків України

У 2024-му подорожувати за кордон нам було ще складніше, ніж у попередні роки, проте ми продовжили робити репортажі з ключових подій.  

Для України минулий рок позначився великою кількістю різноманітних, а особливо книжкових фестивалів – і це попри велику війну, яка триває в нашій країні вже третій рік. Українська культура долає всі труднощі й продовжує розвиватися, причому настільки успішно, що в 2024-му ми не лише побачили продовження вже знайомих проєктів, але й стали свідками зародження й нових фестивалів. Укінці літа й восени книжкові події відбувалися щовихідних.

 

Ми встигли побувати на Meridian Odesa, Book Forum у Львові, Translatorium у Хмельницькому, «Фронтера» у Луцьку Книжковому форумі у Житомирі, а також фестивалі «Харків: (не)релокована культура» та  «Прописи» у Івано-Франківську. У Києві сходили на Книжковий Арсенал та дві «Книжкові Країни – весняну та осінню. А ще бонусом заскочили на велику презентацію Сергія Жадана у Палаці Спорту.

 

Окрім того, ми встигли відвідати Музей Василя Симоненка та Музей Василя Стуса, щоб побачити, як вони працюють під час війни, а також зробили тур букіністичними точками Києва та Львова.

Читомо англійською

Завдяки підтримці Німецького Міністерства культури і медіа, Українському інституту книги, а також нашим патронам та волонтерам, ми продовжили інформувати нашу закордонну авдиторію про події в Україні та книговидання в інших країнах — через англомовну версію Читомо. 

Завдяки гранту від УІК ми змогли розказати про 50 книжок українських авторів в іноземних перекладах. Загалом ми підготували 204 новини, а також 120 матеріалів. Найкращі з них були передруковані або перекладені у професійних виданнях англійською, німецькою, французькою, італійською, румунською та багатьма іншими мовами.

 

Зокрема ми пишаємося співпрацею з: Boersenblatt (Німеччина), Publisher’s Weekly (США), Publishing Perspectives (США), Giornale della Libreria (Італія), Livres Hebdo (Франція), Aldus K-HUB (Італія), Literary magazine TIMPUL (Румунія). Деякі статті були передруковані синхронно в трьох виданнях.

 

Наші публікації стали інформаційними приводами або ж були цитовані у виданнях з міжнародною авдиторією. The New York Times процитувало нашу статтю про Миколу Хвильового, The Guardian та Irish Independent згадали про історію книжки «Слова і Кулі», The Telegraph розповіли про Максима Кривцова, радіоверсії публікації в памʼять про Вікторію Амеліну прозвучали на національних європейських радіостанціях German Deutschlandfunk kultur та Spanish National Radio, про знищення цеху Фактор-Друка згадали Global News (Канада), про українське книговидання розказали La Presse (Канада) та The Reporter (Тайвань), про поезію Галини Крук – Le Devoir (Канада), а французька газета La Croix розповідала про переклади з української.

 

На German Deutschlandfunk kultur вийшли також репортажі про Книгоукриття в Харкові – якраз у переддень Франкфуртської книжкової виставки, де з окремим стендом був представлений переможець премії Читомо-2023 – видавець Олександр Савчук, а також про видавничу діяльність українців у таборах Ді-Пі. 

 

Ми також спілкувалися з Velocity of content (USA), Silicon Curtain (UK), Ukraine.World (Ukraine) і це далеко не повний список. 

Віримо, що наша робота допомагає українським авторам дедалі частіше звучати за кордоном.

Наші книжки

2024 року, після паузи з 2021-го року, коли Читомо випустило свою першу книжку «Екземпляри XX», яка була присвячена історії мистецької періодики в Україні, ми продовжили створювати книжкові проєкти. 

2024 року у видавництві Vivat вийшла книжка «Слова і кулі» — збірка інтерв’ю Наталії Корнієнко, що постала з нашого спецпроєкту, присвяченого українським письменникам та журналістам, які стали військовими або волонтерами. 

 

На жаль, «Слова і Кулі» стали однією з книжок, наклад якої був знищений під час російської атаки на друкарню «Фактор-Друк». Декілька книжок, що частково вціліли, експонувалися на виставках «Книжки, знищені росією» в Україні, Угорщині та Канаді. Завдяки підтримці читачів та зусиллям видавництва, «Слова і кулі» видали новим накладом, і книжку можна знайти у книгарнях.

А ще в січні вийшла книжка «Культурні» від Books and Cartoons, для якої наша редакція торік підготувала розгорти «Мова», «Література», «Друковані медіа» та «Видавнича справа» – близько 80 ключових фактів про книжки та культуру.

У 2025 році ми плануємо продовжити працювати над новими книжками.

 

Читайте також: Підсумки Читомо 2023, 2022, 2021.